Реакція на обстріл через мистецтво: про що розповідає мальопис «Мистецтво під вогнем»

авторка Ольга Кириленко - 12.02.2026 в Книжки

Восени 2025 року у Видавництві КіТ вийшов соціально-документальний мальопис «Мистецтво під вогнем». Це дебютний проєкт графічної дизайнерки Аліни Борисової. Перший наклад видано двома мовами — українською та англійською. 

Ідея створити подібний проєкт виникла в авторки під час навчання за кордоном. Там Аліна Борисова помітила, що сприйняття війни в Європі суттєво відрізняється від реальності, а новинні медіа — недостатньо повне джерело інформації про Україну. Мальопис двомовний, оскільки показує реальну картину життя в Україні для іноземців.

Проте проєкт буде цікавий не лише зарубіжній авдиторії. Цей мальопис — своєрідна рефлексія для українців, адже показує, як травматичні події сьогодення можна пережити по-різному. Формат ілюстрацій дозволяє передати те, що словами описати зазвичай доволі складно: звук ракети, вибух, проживання емоцій під час швидкоплинної події.

Фото Reuters на місці влучання уламку ракети 25 березня 2024 року
Мальопис «Мистецтво під вогнем» Аліни Борисової

В основі мальопису — подія 25 березня 2024 року: під час атаки на Київ уламок ракети потрапив у головний корпус Академії мистецтв імені Бойчука. Ударом було вщент зруйновано спортивну залу, конгрес-хол та виставковий центр Академії. На цьому вибудовуються три реальних історії викладача та двох студенток Академії.

Педагог Володимир після оголошення дистанційного навчання повів своїх студентів на урок живопису до Ботанічного саду. Маргарита, яка раніше виїхала з окупованого міста, перебувала під час вибуху в авдиторії Академії та боролася з посттравматичним стресом. Інша студентка, Надія, бачила руїни зі свого гуртожитку і попри шок вирішила протистояти страху.

Мальопис «Мистецтво під вогнем» Аліни Борисової

У мальописі «Мистецтво під вогнем» авторка показує реальні відчуття українців через візуальні образи та короткі тексти. Ілюстративний спосіб подачі інформації дає можливість торкнутися читача на емоційному рівні, «увімкнути» емпатію.

«Мистецтво цінне тим, що може розповідати через метафори й перекладати фактаж в емоційну оповідь. Кожна людина має власну форму сприйняття інформації, і завдяки трансформації фактів у візуальні, аудіальні чи пластичні мови є можливість торкнутися глядача на емоційному рівні. Аліна Борисова свідомо обрала формат мальопису: він інтуїтивно більш зрозумілий і спрощений, орієнтований на широке коло читачів», — коментує співзасновник і менеджер Видавництва КіТ Дмитро.

Мальопис «Мистецтво під вогнем» Аліни Борисової

Ілюстрації надає Видавництво КіТ

Матеріал створений у межах студентської практики

Бізнес-література: ключові питання та видання, варті уваги

авторка Софія Богуславець - 11.02.2026 в Книжки

Розпочався другий місяць 2026 року — цей час також визначає, які тенденції в українській культурі й зокрема літературі і книжковому ринку будуть визначальними. Зокрема, це і привід озирнутися, яким вийшов попередній рік та що чекає нас далі.

Так восени 2025 року в Києві відбулася презентація дослідження Genesis Press — некомерційної ініціативи Genesis із видавництва культових бізнес-книг українською. Це привід для розмови з видавцями, підприємцями, лідерами думок про нонфікшн-сегмент, бачення українського читача бізнес-книжок та про особливості світового й українського книжкового ринку. Також на події спікери — Тетяна Лукинюк, Антон Мартинов, Інна Білоножко, Олексій Ерінчак — поділилися з усіма присутніми власними книжковими рекомендаціями.

У матеріалі розповідаємо кілька фактів із дослідження Genesis Press про бізнес-літературу, більше можна дізнатися у документі. Та зібрали нонфікшн-видання, які радять спікери.

Тези з дослідження Genesis Press

Дослідження Genesis Press — це проєкт, на стику технологічного бізнесу і книговидавництва. Він допомагає краще зрозуміти український ринок бізнес-літератури, побачити ключові тенденції в книговиданні та вибудувати ефективну комунікацію між цими сферами. Через нонфікшн-видання дослідження також підтримує розвиток освітніх і підприємницьких ініціатив.

Під час дослідження спиралися на масиви продажів книгарень за 2023–2024 роки й перші девʼять місяців 2025. А в опитуванні, яке тривало протягом місяця з липня 2025 року, узяли участь 834 респонденти.

Популярність бізнес-літератури значною мірою залежить від перекладацької активності видавців. Зараз значна частина бізнес-класики вже перекладена українською.

До трійки видавців із найбільшими продажами бізнес-літератури входять: «Наш Формат», «Лабораторія» та «КСД».

Цікаво, що популярні серед українських читачів бізнес-книжки можна зарахувати до підкатегорії «Самовдосконалення». Також бестселерами стають біографії і мемуари особистостей-підприємців.

На українському ринку бізнес-літератури переважають перекладні видання. Водночас поступово з’являються книжки українських підприємців і менеджерів. Наприклад, серед новинок 2025 перед новорічним сезоном із певною часткою від загальних продажів одні з перших місць зайняли: «Soft skills. Бути собою» Олени Жильцової, Володимира Станчишина (видавництво «Віхола») — 41 %, «Солодкий несолодкий бізнес» Анни Завертайло (видавництво Stretovych) — 9 %.

79 % з опитаних респондентів читають бізнес-літературу, а в списку прочитаних книжок за рік налічують до шести прочитаних нонфікшн-видань.

Зазвичай бізнес-літературу вибирають як спосіб розвинути свої навички, покращити власний професійний рівень. Наприклад, за результатами досліджень, топменеджери звертаються до таких книжок, щоби підтвердити або сформувати власну думку. А підприємці, якщо порівнювати з іншими групами респондентів (серед яких також студенти, стажери, спеціалісти, менеджери) шукають у таких книгах розвʼязання конкретних робочих завдань.

Книжкові рекомендації спікерів презентації про дослідження бізнес-літератури

Тетяна Лукинюк, генеральна менеджерка Google в Україні
“Supremacy: AI, ChatGPT and the Race That Will Change the World”, Parmy Olson

“Supremacy: AI, ChatGPT and the Race That Will Change the World”, Parmy Olson, “Pan Macmillan”, 2024

Рекомендує генеральна менеджерка Google в Україні Тетяна Лукинюк

Це історія виникнення ШІ та зіткнення двох різних філософій, що стоять за DeepMind (Gemini) та OpenAI (ChatGPT). Йдеться і про етичні аспекти, і технологічну боротьбу, яка до цього залишалася в тіні. Відкрите питання про переможця цих перегонів формує відкритий фінал і залишає багато простору для роздумів про майбутнє людства.

Книжка читається як справжній трилер.

Антон Мартинов, засновник видавництва «Лабораторія», військовослужбовець
«Проблема холодного старту. Як запустити та масштабувати мережеві ефекти», Ендрю Чен

«Проблема холодного старту. Як запустити та масштабувати мережеві ефекти», Ендрю Чен, «Лабораторія», 2025

Рекомендує засновник видавництва «Лабораторія», військовослужбовець Антон Мартинов

Це видання для продакт-менеджерів та підприємців, які беруться за новий бізнес.

У книжці Чен формує теоретичну базу, зокрема пояснює про мережевий ефект (що більше користувачів, то ціннішим стає продукт), та на конкретних прикладах розповідає, що може, а що не може спрацювати в різних ситуаціях. Автор розглядає досвіди популярних компаній: Uber, Twitch, YouTube. Водночас він не пропонує єдиної правильної формули — лише дає опору для пошуків власних рішень.

Інна Білоножко, книжкова аналітикиня, аудиторка, засновниця проєкту аналітики книжкового ринку України IndieBookData
“Careless People”, Sarah Wynn-Williams

“Careless People”, Sarah Wynn-Williams, “Pan Macmillan”, 2025

Рекомендує книжкова аналітикиня, аудиторка, засновниця проєкту аналітики книжкового ринку України IndieBookData Інна Білоножко

Мемуари авторки, яка працювала у Facebook та розповідає про корпоративне середовище. Careless — «легковажні, необережні люди» — саме такими вона називає керівництво в ставленні до підлеглих і до майбутнього однієї з найбільших соцмереж.

Книжка поєднує як історії з робочого місця, так і кейси й конфлікти, з якими стикається Facebook.

Олексій Ерінчак, засновник книгарні «Сенс»
«Заради прибутку. Історія корпорацій», Вільям Маґнусон

«Заради прибутку. Історія корпорацій», Вільям Маґнусон, «Лабораторія», 2025

Рекомендує засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак

Що в основі корпорації і яка її мета? Крім історій конкретних компаній Маґнусон розповідає і про життя тих, хто будував ці компанії: від першої корпорації з обмеженою відповідальністю часів Стародавнього Риму та банку Медічі в Італії епохи Відродження до сучасних компаній.

Автор також пропонує аналіз переваг і недоліків різних корпорацій.

Фото події та спікерів — ініціатива Genesis Press, фотограф Василь Чуріков
Ілюстрації обкладинок — yakaboo.ua

Два дні у фентезі-всесвіті: що готує фестиваль «Аль Мор» для своїх гостей

авторка Вероніка Кобзар - 09.02.2026 в Культура

14 та 15 лютого в Києві відбудеться фентезі-фестиваль «Аль Мор». Проєкт, що існує з 2017 року, популяризує фентезі-культуру та об’єднує спільноту навколо ідеї багатогранності світів. В основі щорічного зимового фестивалю лежить авторська концепція засновника проєкту Володимира Андрійчука — міфологія, над якою він працює як письменник і яку команда максимально інтегрує в усі активності «Аль Мору». Це історія, яка пояснює поєднання різних всесвітів в одному просторі. 

Цього року в межах програми фентезі-фестивалю — косплей-дефіле, інтелектуальний літблок із дискусіями, дводенний квест із поділом на фракції, тематичний ярмарок, майстер-класи, виступи гуртів, серед яких KULISH, «Абрикосова гора» й Melarina, а також різноманітні фотозони.

У цьому інтерв’ю із засновником проєкту та чинним військовослужбовцем Володимиром Андрійчуком, кураторкою літературної програми Іриною Пасько та кураторкою виставки «Аль Мор» Альоною Циліцькою говоримо про те, яким буде майбутній фестиваль.

Фотографка Eva Davidova

«Аль Мор» існує вже майже 10 років і має власний лор (внутрішню історію та правила вигаданого світу) та міфологію. У ваших матеріалах часто з’являється мотив «Світ не обмежується Туманним заслоном». Що таке «Аль Мор» як світ і яку ідею ви в нього закладаєте?

Володимир Андрійчук: Світ Аль Мору — моя авторська ідея. Загальна концепція така: цей світ розділився в результаті катаклізму, який самі мешканці називають по-різному — Прихід туману, або просто Туман. Катастрофа утворила після себе непрохідний Туманний заслін, і, як наслідок, всесвіт Аль Мору розділений на окремі екосистеми. З мого погляду, це дає повноцінну змогу творити новий канон, не заганяючи себе в межі звичних фентезійних історій, істот і народів.

Аль і Мор — це дві сили, з яких складається цей світ, умовно життя та порожнеча. Якщо брати ідею не міфологічну, а саме створення всесвіту (уточню, що йдеться не про події, які відбуваються в різних частинах цього світу, не про те, наскільки різноманітними, неочікуваними чи масштабними вони є), то концепція світу Аль Мор у трьох словах звучить так: відсутність обмеження творення.

Фотограф drkforest.ph

Як історія Аль Мору вплетена у фестиваль і чи обов’язково відвідувачу знати сюжет, щоб почуватися комфортно?

Володимир: Ми поступово інтегруємо термінологію та події із цього всесвіту в наповнення самого фестивалю. Наразі це загальна легенда створення світу Аль Мор, і з кожним роком ці аспекти стають більш явними — переходимо до локальних подій зі всесвіту. На сьогодні заглиблення в лор для відвідувачів не обов’язкове, та й надалі плануємо будувати сценарій і наповнення локацій так, щоб можна було просто приходити на фестиваль і гарно проводити час без глибокого знання цієї історії. Гості можуть одразу поринати у фентезійний світ — і водночас знайомитися з деякими персонажами, елементами сюжету, термінами з Аль Мору.

А якщо спуститися з рівня міфології до практики: як би ви одним реченням описали фестиваль «Аль Мор» для людини, яка прийде сюди вперше?

Володимир: Я б сказав, що це місце порталів до неймовірних світів, де завжди є чим зайнятися.

Цього року у вас надзвичайно насичена програма. Які основні тематичні блоки чекають на гостей протягом двох днів та які нові зони або формати можна буде відвідати?

Володимир: Основні блоки фестивалю — це косплей на головній сцені, де між актами косплею також відбуваються музичні виступи й танці. А ще літературна програма, ярмарок і стенди, настільні ігри, фотозони, майстер-класи та квест. Цьогоріч збільшилася кількість фотозон за різними фантастичними всесвітами, серед яких, зокрема, «Відьмак» та Warhammer. Зріс масштаб квесту (йдеться про велику рольову гру, що є осердям фестивалю: учасники реєструються заздалегідь, щоб виконувати завдання, які поступово розкривають головну легенду світу Аль Мор — авт.) — тепер він дводенний із поділом на фракції. Також відбудуться майстер-класи з володіння мечем та катаною.

Фотографка Eva Davidova

Косплей-дефіле на вашій сцені має багато номінацій, зокрема категорію Original та «Принцеса в обладунках». Розкажіть, які критерії оцінювання учасників та учасниць і чим саме дивуватиме головна сцена?

Володимир: Є два критерії, на які ми просимо журі звертати особливу увагу під час оцінювання косплеєрів: це відповідність образу, який обрали учасник чи учасниця, і якість костюма. Загалом критеріїв п’ять–шість, і вони різною мірою мають вагу для кожного члена журі: у всіх цих людей є великий досвід, але в дещо різних аспектах, які стосуються косплею.

У нас щороку велика й різноманітна плеяда персонажів на конкурсі, але цьогоріч саме в колективному й парному дефіле збільшилася кількість учасників. Це зробить шоу ще яскравішим, адже на сцені одномоментно буде більше персонажів, що взаємодіятимуть між собою.

Ще одним нововведенням, важливим уже для самих учасників та учасниць, є те, що ми створили окреме журі для «Принцеси в обладунках»: до його складу увійшли саме ті, хто займаються виготовленням костюмів, мають велику практику їх пошиття та крафту.

Літературна сцена існує вже другий рік. Як ви концептуально підходите до формування її програми? Через які формати і розмови цього року пропонуєте розкривати тему фентезі та суміжних жанрів?

Ірина Пасько: Трохи розповім про історію літблоку на «Аль Морі». Спочатку лекції з літератури були інтегровані до програми головної сцени, і там само, на сцені, щорічно нагороджували переможців літературних конкурсів — фентезі-поезії та оповідань (наразі ми завершили роботу журі й готові оголосити на фестивалі переможців п’ятого конкурсу поезії і шостого — прози).

Фотограф @drkforest.ph

Пізніше ми додали формат автограф-сесій, які відбувалися в залі майстер-класів та настільних ігор, а також виділили простір для книжкового ярмарку. До 2025 року повноцінного літблоку як окремої локації, однак, не було. Певно, ми мали спочатку протестувати окремі події, зустрічі, дискусії — натомість просто уклали програму на два дні, зухвало, так би мовити. Нам дуже допомогла горор-спільнота «Бабай», яка активно долучається і цього року. 

Щодо форматів та критеріїв відбору, то оголошували відкритий набір через гугл-форми. Результати перевершили наші очікування. Панельні дискусії про сучасні тенденції в українському та світовому фентезі, лекції та інтерактиви з аудиторією, розмови з авторами й перекладачами (цьогоріч — циклів «Дюна» Френка Герберта та «Темна Вежа» Стівена Кінга), костюмовані читання фентезі-поезії — ось лише частина того, що ми пропонуємо у 2026 році.

Крім того, на літсцені ми тестуватимемо формат книжкового косплею — дуже хвилюємося, адже маємо обмаль взірців для наслідування в цій справі. І конкурсантки, і ми, організатори, і журі зацікавлені в тому, щоб зробити красиве шоу й популяризувати літературний косплей як такий.

Чи передбачені в межах літблоку заходи для авторів-початківців?

Ірина: Торік і позаторік ми надавали час на автограф-сесії зі змогою розповісти про свою творчість багатьом початківцям і початківицям. Натомість у 2026 році письменники й письменниці могли подавати заявки на участь через відкриту форму, пропонуючи концепції подій. Серед аплікантів були і досвідчені та знані автори, і початківці.

Ми намагалися дотримуватися балансу й дати всім платформу для висловлювання. Тож гості матимуть змогу, наприклад, побачити «Битву фантастичних», у якій братимуть участь і володарки престижних премій, і авторки із самвидавних творчих об’єднань. Це формат змагань, під час якого письменниці на сцені — Мія Марченко, Катерина Пекур, Тетяна Адаменко, Ді Кіара, Злата Соловей і Ксенія Шпак — виконуватимуть запропоновані завдання, а глядачі в залі стежитимуть за подією і зможуть долучатися, беручи участь у вікторині.

«Ярмарок дивовижних речей» звучить інтригуюче. Хто ці майстри, які приїдуть цього року? Це буде унікальний хендмейд, артефакти за мотивами відомих всесвітів чи, можливо, ексклюзивний мерч фестивалю?

Альона Циліцька: Ярмарок — обовʼязкова частина кожного фестивалю, адже всім гостям хочеться взяти із собою щось на згадку про цей день. Добір ярмаркарів проводить ціла команда професіоналів, щоб не було непорозумінь та однотипних виробів. Перевагу надаємо ексклюзивним товарам, тож більшість майстрів привезе саме унікальний хендмейд з різних матеріалів і в найрізноманітніших техніках. Ідеться передусім про прикраси й аксесуари, але вибір ними в жодному разі не обмежується. Деякі вироби — за мотивами всім відомих фентезійних всесвітів, і цих майстрів давно люблять постійні гості наших подій. Деякі витвори — абсолютно авторські.

Фотографка Lena Avramova

Цього року повторюємо досвід фестивалю «Аль Мор»-2025: організовуємо літʼярмарок, де відвідувачі зможуть придбати фентезі-книжки та поспілкуватися не тільки з видавцями, а й з авторами.

Крім того, у 2026-му на нашому фестивалі вперше організовано Галерею художників: талановиті митці та мисткині можуть не тільки продемонструвати свої твори, а й поспілкуватися наживо із шанувальниками та розширити аудиторію.

Музика на «Аль Мор» — це окремий світ. Розкажіть про ваших артистів: чому саме ці імена? Що особливого вони принесуть на сцену цього року?

Володимир: Ми уважно ставимося до підтримки фентезійної атмосфери — і на території фестивалю загалом, і безпосередньо в програмі головної сцени. Тож жива музика обов’язково має фентезійний чи/та середньовічний характер, виконавці часто працюють із традиційними інструментами.

Ми й раніше запрошували гурти, які не лише грають класичні мелодії, а й пропонують власні тематичні композиції, а цього року додали більше каверів на легендарні треки з різних фентезійних всесвітів, наприклад із «Відьмака», а також авторських пісень — скажімо, написаних за мотивами легендарію Толкіна й наповнених любов’ю до його світу.

Фотографка Lena Avramova

На фестивалі працюватимуть благодійні крамнички від БФ «Act to win» та «Хвостата Банда». Як фентезі-спільнота допомагає реальному світу сьогодні? Чи є у вас спільна мета збору в межах фестивалю?

Альона: Кожен фестиваль проєкту «Аль Мор» — це про благодійність. Значну частину прибутків від фестивалів 2024 і 2025 років ми передали фонду «Повернись живим». На кожному з наших заходів функціонує актуальний благодійний збір. Зазвичай це збори для фондів або певних підрозділів, також організовуємо збори для окремих бійців (це переважно помічники або партнери проєкту). Окрім цього, учасники фестивалю, зокрема ярмаркарі, проводять благодійні збори для потреб своїх знайомих або для підшефних бригад. Після подій ми обов’язково звітуємо про збір та передання коштів.

На наші заходи радо запрошуємо благодійні фонди та волонтерів різного спрямування. Скажімо, у межах літблоку 2025 року була благодійна точка Adopt Don’t Stop: волонтерки продавали вживані книжки, а зароблені кошти пішли на утримання тварин, якими опікується організація. А цього року на локації літблоку будуть волонтери проєкту «Книга на фронт».

На фестивалі «Аль Мор»-2026 ми долучаємося до збору — цього разу АЗОВ.ONE — на потреби бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, а саме на збір «Східний Барʼєр». Кошти підуть на забезпечення підрозділів «Азову» дронами-перехоплювачами та новим обладнанням для виявлення, відстеження та нейтралізації повітряних цілей, а також ударними БПЛА.

Наші фестивалі — це не привід забути про війну чи відсторонитися від того, що діється довкола. Навпаки, це нагода ще раз подякувати тим, хто нас захищає, зокрема підтримавши актуальні збори.

Програма триває два дні має багато паралельних подій. На які 3–4 заходи ви би порадили піти обов’язково, щоб людина, яка вперше потрапила на «Аль Мор», зрозуміла, про що цей фестиваль?

Володимир: Обов’язково рекомендую взяти участь у квесті (його можна виконувати, паралельно відвідуючи інші події). Квест передбачає виконання різних доручень магів і відьмаків. Занурившись у нього, ви точно відволічетеся від буденності. Ви подорожуватимете теренами фестивалю — острівцями легендарних фентезі-всесвітів, — і взаємодіятимете з їхніми жителями. 

Також слід відвідати бодай один майстер-клас — так ви не лише дізнаєтеся і спробуєте зробити власноруч щось цікаве та нове, а й заберете свій виріб на пам’ять. 

І не забувайте про фотозони: світлини, зроблені там, будуть нагадувати, як ви розмовляли з драконами й долали монстрів.

Фотограф drkforest.ph

Фото надані організаторами проєкту і фестивалю «Аль Мор»

Матеріал створений у межах студентської практики

Дайджест культурних подій (з 9 по 15 лютого)

авторка Ольга Кириленко - 09.02.2026 в Події

9 лютого, понеділок

Подкаст-розслідування «Перша жінка»

онлайн
Доступний на Spotify та Apple Podcasts

Проєкт розповідає історію Міліци (Майї) Симашкевичпершої української жінки-сценографки театру та художниці кіно. Як початкову точку взяли роботу Міліци у «Березілі» і співпрацю з Лесем Курбасом, співзаснування франківської спілки художників, а також період її роботи у Київській кіностудії та Франківському драмтеатрі.

Перший випуск — про пошук архіву Міліци Симашкевич в інституціях, з якими художниця працювала у Франківську: Драматичному театрі, Спілці художників, Палаці дитячої творчості, а також у Музеї мистецтв Прикарпаття. Цей випуск зав’язує основний сюжет мистецько-дослідницького подкасту, у якому розкривається широка проблема — які механізми збереження мистецького спадку існують у різних регіонах.

До створення проєкту долучилися художниці Анна Потьомкіна, Олеся Саєнко, Марія Русінкевич, Весела Найденова, Зоряна Козак та Оксана Погребенник. Кураторки — Ася Цісар і співредакторка видання post impresa Оля Новак-Кукула.

Послухати випуск можна на Spotify та Apple Podcasts, більше інформації в інстаграмі.

Культурний проєкт: тематичний вагон «Мавка. Справжній міф»

Київ, Київський метрополітен

Артвагон, що курсуватиме синьою гілкою метро, покликаний розповісти киянам більше про українську міфологію. Всередині вагона розміщені інформаційні постери про те, якими насправді були мавки та русалки в уявленні прадавніх українців. 

Артвагон, присвячений кінотеатральному релізу фільму «Мавка. Справжній міф», став уже третім артвагоном в історії співпраці FILM.UA з Київським метрополітеном.

Більше інформації в інстаграмі.

Подкаст «Титульний аркуш»

онлайн
Доступний для перегляду й прослуховування на ютуб-каналі i Spotify

Проєкт висвітлює весь процес створення книги та її шлях до читача, але зосереджується саме на бізнес-процесах. Наразі у першому сезоні заплановано до 10 випусків, які охоплять різні теми, серед яких: заснування видавництв, відкриття книгарень під час військових дій, організація масштабних книжкових подій. 

Герої подкасту — це підприємці, які працюють у книжковому бізнесі. Доступні вже два випуски: у першому епізоді авторка й ведуча проєкту, комунікаційниця Катерина Кухарчук із СЕО школи творчого та професійного письма Litosvita Марією Придьмою поговорили про створення команди, CRM-системи та маркетинг. У другому випуску запрошена гостя, директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька розповіла про інвестиції та логістичні процеси онлайн-книгарні.

Подкаст доступний на ютуб-каналі та на Spotify.

Можливості для спеціалістів сфери: Open-call на мистецьку резиденцію «Слово»

Дедлайн подачі заявок 25 лютого

Резиденцію проведуть з травня по липень
Харків, будинок «Слово»

Мета резиденції — стати простором для творчої роботи поетів, прозаїків, перекладачів, літературознавців, драматургів, журналістів, учених-гуманітаріїв. Умовою участі є створення текстів для власних майбутніх творів, нарисів, статей. Про це комунікуватимуть на сторінках резиденції. 

Щоб узяти участь, потрібно зареєструватися.

Більше інформації та умови на інстаграм-сторінці.

10 лютого, вівторок

Прем’єра мініфільму «Repower вдома»

онлайн, ютуб-канал
Початок: 12:00

Благодійний фонд Repower реалізовує програми психологічного відновлення для чинних військових медиків, які продовжують службу, але вже перебувають на межі емоційного та фізичного виснаження. Мета фонду — вберегти тих, хто щодня рятує інших: допомогти їм відновити внутрішні ресурси, повернути мотивацію та навчити інструментів саморегуляції. З грудня 2022 року програми відновлення Repower пройшли понад 1500 військових медиків та лікарів. 

Мініфільм привертає увагу громадян до того, наскільки важливо підтримувати психологічний стан. Це про програми, які допомагають військовим медикам повернутися до себе, і те, чому такі ініціативи варті підтримки та масштабування.

Переглянути фільм можна на ютуб-каналі фонду.

Виставка «Віч-на-віч із Вільгельмом Котарбінським»

Київ, Національний музей «Київська картинна галерея»
Графік роботи: щоденно, крім понеділка та четверга, з 11:00 до 18:00, вівторок з 11:00 до 19:00
Триває до квітня

Виставка з циклу «Віч-на-віч» про знакові постаті образотворчого мистецтва XIX — початку ХХ століття, і роботи яких зберігаються в колекції музею. Цього разу розповідають про творчість видатного польсько-українського художника Вільгельма Котарбінського. Він відіграв важливу роль у розвитку української культури: зокрема відомий розписами архітектурних споруд та формуванням мистецьких спільнот у Києві.

На виставці представлять 7 робіт, серед яких: живописний твір «Жертва Нілу», панно «Жінка з голубами» та «Жінка з глеком», твір «Пісня ранку». 

Детальніше на сайті.

Музична подія «Екзиста. Музика української землі»

Київ, Національна філармонія України
Початок: 18:00
Вартість квитка від 120 грн

Відбудеться концерт, що поєднує архаїку українського коду з сучасним звучанням. Виступатимуть колектив Ivan Taranenko Musclub композитора Івана Тараненка і Національний президентський оркестр. Диригент — Максим Гусак. 

Програма складається з двох  частин. Перша зосереджена на глибоких філософських роздумах: титульна симфонія «Екзиста» була створена за місяці до 2022 року та стала передчуттям майбутнього. Друга частина — Fusionfonia, яка поєднує джаз, рок, електроніку та фольклор. Глядач почує знайомі народні мелодії (наприклад, «Ой ходить сон», «Вже сонечко в розі») у неочікуваному, сміливому та драйвовому прочитанні.

Детальніше про подію на сайті.

Онлайн-зустріч «Як опанувати професію акторки»

онлайн
Початок: 17:00

Подія відбудеться в межах серії зустрічей з успішними жінками у своїх професіях і цього разу відповідь на один із популярних запитів — як стати професійною акторкою в Україні. Організовує громадська організація Center for Euroinitiatives.

Гостя — Катерина Вишнева, провідна актриса театру «Золоті ворота», яка до того ж співпрацює з «Диким театром». Відома ролями в серіалах «Скажені сусіди», «Просто Надія», «Служба 112», «Будиночок на щастя». Розмова про те, що стоїть за ідеальною картинкою на екрані та гучними аплодисментами в залі, та як до цього дійти. 

Щоб відвідати, потрібно зареєструватися.

Деталі на сторінці в інстаграмі.

11 січня, середа

Виставка «З художницями, кураторками, золотими заходами сонця»

Київ, Музей Ханенків
Графік роботи: щодня крім понеділка і вівторка з 10:30 до 17:30, четвер з 12:00 до 19:30
Триває до 8 березня

Перша персональна виставка Анни Сапон. Кураторка проєкту — Катя Лібкінд.

Мисткиня створила серію з 11 великих «килимів» у техніці тафтингу (коли нитку набивають на переважно тканинну основу, художниця виконала свої роботи саме на полотні). У цих роботах Сапон міркує про образ райської краси. До кожного «килима» вона додає вірш — про те, що цей витвір мистецтва може розповісти глядачеві.

Частина килимів присвячена знайомим художницям та кураторкам. Під час створення проєкту Анна й Катя відвідали Софію Київську, а Оранта з головної мозаїки стала ключем до композиційного рішення: це постать у статичній позі у центрі та символи по боках із першими літерами кольорів, які мали б бути на цьому місці.

Більше інформації на сайті та в інстаграмі.

Навчальні ролики про хокей від Kyiv Capital

онлайн
Доступно на ютуб-каналі

Освітній проєкт з українськомовним навчальним контентом про хокей. Основний фокус каналу Kyiv Capital — тренувальні відео, адаптовані для широкої аудиторії. Тож ця відеосерія орієнтована на дітей, молодь і дорослих, які хочуть опанувати базові навички гри незалежно від місця проживання, наявності тренера чи льодової арени поруч. Серед опублікованих матеріалів: вправи для розвитку сили та витривалості на льоду і ключові техніки гри.

Переглянути освітній контент можна на ютуб-каналі.

Вечір музичних прем’єр «Симфонічні рефлексії»

Київ, Національна філармонія України
Початок: 18:00
Вартість квитка від 150 грн

Концерт композитора та джазового піаніста Олександра Саратського. Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка виконає дві нові композиції митця: Українську сюїту (в основі якої — сім українських пісень) та Концерт для фортепіано з оркестром №11 в до мажорі. 

Творчість Саратського поєднує джазові імпровізації, академічну майстерність та пісенну основу української культури. Це діалог між традицією і сучасною емоційністю, особистою свободою та національним голосом.

Концерт стане початком нового Всеукраїнського туру митця.

Детальніше на сайті.

Відкриття камерної виставки «Опори»

Київ, Малий театр
Початок: 18:00
Графік роботи: четвер — неділя з 13:00 до 17:30
Триває до 11 квітня

Виставка художниці Марії Василенко — це роздуми та відчуття про сьогодення європейської, або західної цивілізації. Дві колони в експозиції символізують порядок і стійкість, проте авторка ставить під сумнів ці визначення: чи може опора означати спротив, чи спротив стає новою опорою? Чи конфронтація — це те, на чому ще щось тримається? 

Камерний формат — коли представлений один твір митця в одному просторі — дозволяє глядачу сповільнитись і залишитись наодинці з роботою, щоб уважно сприйняти й відчути сенс.

Подія є частиною спільного виставкового проєкту Малого театру з галереєю The Naked Room з фокусом на один твір у межах просвітницької ініціативи «Театр у контексті».

Детальніше в інстаграмі.

12 лютого, четвер

DIBROVA на благодійному концерті «НаШапку»

Київ, Pepper's Club
Початок 18:00
Вхід за донат

Інші події також у Києві, Pepper's Club
19 лютого — Концерт Оркестру Окремої артилерійської бригади Національної гвардії України
26 лютого — Концерт гурту «Мертвий півень»

«НаШапку» — це серія благодійних концертів, що об’єднують музичну спільноту задля благодійної мети: зібрані донати спрямовують на придбання кісткових імплантів для наших героїв.

Цього четверга публіка почує співака та автора хітів «Одна і на все життя» та «Знаю, це любов», чия творчість базується на реальних подіях та глибоких філософських роздумах. У програмі вечора — улюблені пісні та нові композиції у живому виконанні DIBROVA.

Дізнатися більше можна на фейсбуці.

Виставка «Обличчя»

Харків, Мистецьке укриття культурно-громадського центру DRUCK
Триває до 1 березня
Вхід вільний

Виставка молодої харківської мисткині Ксюshі Лисенко розповідає історії людей, яких ми зустрічаємо щодня і які потрапляють у наше життя на коротку мить та забуваються. Авторка показує цих випадкових людей як носіїв унікального характеру та історій. 

В експозиції — роботи, які виконані олівцем, аквареллю, естампом. 

Виставку реалізують у рамках проєкту «Мала стіна». Куратори — Дарія Герасімова і Євген Даниленко.

Детальніше в інстаграмі.

Кінопоказ добірки короткометражних фільмів «Абсолютна любов»

Львів, Львівський палац мистецтв
Початок: 19:00
Вартість квитка 200 грн

Добірка тематичних фільмів до Дня закоханих розриває тему любові й кохання в усіх їхніх проявах. Глядачі зможуть побачити 6 анімаційних та ігрових фільмів виробництва України, Угорщини, Іспанії та Румунії. Фільми показуватимуть з українськими й англійськими субтитрами.

У добірці, зокрема: кінострічки «Божественне втручання» про кохання, що пережило найбільші людські катастрофи, серед яких Друга світова, «Сусідні могили» — про жінку, одержиму прибрати могилу свого чоловіка якнайкраще і про несподіваного суперника у цій справі, «Там, де він ступав» — про родину і спогади про брата та його вплив на долю головного героя, «Ужгород, в укриття!» про незнайомців, що зустрілися під час повітряної тривоги. Та анімаційні фільми «Від вуха до вуха» про кохання як метафору того, що почуття завжди залишають свій слід у нашому житті, «Взуття і копита» — про важливість любові до себе.

Показ організовує Львівський міжнародний кінофестиваль Wiz-Art.

Про фільми на сайті, а придбати квитки за посиланням.

13 лютого, п’ятниця

Добірка онлайн-вистав «Кохання, кохання, кохання»

онлайн, платформа Dramox

День закоханих можна провести за переглядом онлайн-вистав спеціальної добірки. До неї ввійшли 32 доступні на платформі Dramox постановки. Серед них зокрема: «Miłość/Любов» від Театру «Золоті ворота» — короткі життєві історії про те, які ще явища і почуття супроводжують кохання (надія й омана, пошук і втрата, мрія і самотність); «VERBA» від Театру Франка стала переосмисленням драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», а ще одна вистава за твором дієвиці, «Камінний господар, Театр 360 градусів» від Театр на Подолі перевертає звичні образи Дон Жуана й Донни Анни.

Пластична вистава «Одіссею, повертайся додому» від Театр на лівому березі Дніпра зосереджується на переживаннях Пенелопи, а також це про невисловленні почуття між нею й Одіссеєм. Експериментальна комедія за Михайлом Хейфецом «Надвечірʼя з рок-н-ролом» Дрогобицького театру розповідає про стосунки літньої пари.

Про ці та більше вистав — на сайті онлайн-театру Dramox.

Реліз треку «Шістнадцятий» рок-гурту «даніо-реріо»

онлайн
Доступний на всіх стримінгових платформах

Це трек про стосунки та намагання зберегти кохання, хай яким безнадійним воно не було від самого початку. Ідеться про ситуації, коли людина залишається поруч фізично, але емоційно ви з нею немов на відстані. 

Композиція складається з двох частин: від стриманої, майже сповідальної інтонації до насиченого, важкого звучання. Щільні гітарні шари поєднуються з ніжним вокалом і майже хоровими партіями — і так створюють колискову, яка лунає всередині емоційно напруженого хаосу. 

Більше інформації в інстаграмі.

14 лютого, субота

Відкриття виставкового проєкту «Клас»

Київ, Національна академія мистецтв України
Графік роботи: щоденно з 11:00 до 18:00
Триває до 24 лютого

Мультимедійна інсталяція про українських підлітків, чиє дорослішання припало на період війни. Проєкт розповідає історію чотирьох учнів з однієї школи у Харківській області, життя яких кардинально змінилося після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Їхні шляхи розходяться: хтось залишається, хтось їде. 

Експозиція складається з 10 парт із різних регіонів України, які символізують тематичні етапи дорослішання. Через знайомі образи шкільного класу проєкт підкреслює досвід цілого покоління, де підлітки намагаються адаптуватися до нових реалій та залишатися стійкими та рішучими попри все. Це рефлексія про теперішнє та майбутнє покоління, їхнє становлення та розвиток у непростих умовах.

Проєкт ініціює ЮНІСЕФ у співпраці з громадською організацією Port of Culture.

Стежити за новинами про проєкт можна на інстарграм-сторінках організаторів й Академії.

Прем’єра вистави «Естроген»

Дніпро, Дніпровський академічний театр драми та комедії (Театр ДРАМіКОМ)
Початок: 16:00
Вартість квитків від 300 грн

Показ також відбудеться 15 лютого

Легка комедія на дві дії про стосунки між жінками й чоловіками. Говорять про теми кохання, вибору, внутрішніх змін. 

У центрі вистави — п’ять героїнь різного віку й досвіду, які уособлюють знайомі сучасним жінкам вибори: між кар’єрою та сім’єю, самореалізацією та партнерством, логікою та емоціями.

Детальніше на сайті.

Музична трилогія «Любов і просвітлення»

Київ, Національна філармонія України
Початок: 18:00
Вартість квитка від 150 грн

Київський камерний оркестр під керівництвом Антонія Кедровського презентує музичну трилогію, присвячену різним вимірам кохання: від ідеальної гармонії та краси до катарсису і переродження. Програму відкриває Сюїта Aria Йогана Себастьяна Баха — у творі йдеться про любов як божественну гармонію, основу світового порядку. Симфонія № 29 Вольфганга Амадея Моцарта — про світлий бік цього почуття. Завершує вечір «Просвітлена ніч» Арнольда Шенберга — психологічна драма про силу любові, яка може змінити людську долю.

Детальніше на сайті.

Публічна розмова «Дороги світу Софії Яблонської»

Львів, книгарня-кав’ярня Старого Лева (вул. Галицька, 17)
Початок: 14:00

На події Вероніка Гоменюк, голова Sofia Yablonska Foundation, та Ірина Садула, дослідниця видатних імен, учителька української мови та літератури, говоритимуть про жінку, чиє життя викликає захоплення. Софія Яблонська — українська фотографка, письменниця, мандрівниця, кінодокументалістка. У 1930-х вона здійснила навколосвітню подорож, писала про Марокко, Китай, Таїті, фіксувала людей та неймовірні пейзажі. Яблонська ламала стереотипи тоді, коли звичайна українська жінка рідко покидала межі власного міста. 

У програмі зустрічі роздуми про шлях Яблонської, про її здатність бачити людей і світ і про спадок, який повертається до нас як натхнення для нових поколінь.

Щоб відвідати, потрібно зареєструватися.

Деталі в інстаграмі.

15 лютого, неділя

Публічне інтерв’ю з авторками книжки «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система»

Полтава, Хартія-хаб
Початок: 14:00

Запрошені спікерки: керівниця відділу моніторингу судів у справах щодо війни Медійної ініціативи за права людини Оксана Расулова і журналістка онлайн-журналу «Свої» та проєкту «Меморіал» Ганна Курцановська. Модеруватиме подію літературна критикиня та культурна менеджерка Тетяна Петренко.

Оксана Расулова й Ганна Курцанова — співавторки книжки про злочин в Оленівці, скоєний у ніч на 29 липня 2022 року. У центрі видання — 47 історій про загиблих військових. 

На події говоритимуть про розслідування, яке відбулося через три з половиною роки після трагедії. А також те, як збір історій про загиблих і видання книжок стають практиками меморіалізації.

Щоб відвідати, потрібно зареєструватися

Детальніше на сторінці в інстаграмі.

Публічна розмова про книгу «Дипломатична кухня воєнного часу»

Харків, культурно-громадський центр DRUK
Початок: 16:00

На події зі співавтором видання Дмитром Кулебою поговорять про книжку, а саме: історію створення, про те, що не ввійшло до фінального тексту, та реальний досвід дипломатичної роботи під час війни.

Це живе спілкування з можливістю поставити запитання.

Детальніше в інстаграмі.

Авторська екскурсія виставкою «В пошуках втраченого сенсу. Матвій Вайсберг»

Київ, Український дім
Початок: 14:00
Вхід за екскурсійним квитком

Проєкт запрошує глядача до осмислення пам’яті Голокост через тексти громадських діячів, архівні кіноматеріали, цитати людей, які її пережили, першу у світі симфонію про Голокост, написану Дмитром Клебановим, та роботи київського художника Матвія Вайсберга. Екскурсію проведе сам митець, а також директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова й історик Юрій (Амір) Радченко.

Опісля в Українському домі пройде фортепіанний концерт Євгена Громова, де вперше пролунає новий твір композитора Валентина Сильвестрова «Соната смутку і прокляття».

Деталі на сайті та у інстаграмі.

Матеріал створений у межах студентської практики

Танець розгублених душ: відгук на танцювальну виставу «Поле. Ранкова Леді»

авторка Анастасія Колісник - 05.02.2026 в Театр

Вистава «Поле. Ранкова Леді»

Режисер/хореограф — Райнер Бер 

Танцівники — Галина Щупак (Україна), Райнер Бер (Німеччина)

Музикантка — Марія Онещак

Відеопроєкція — Євген Василів

Нагороди: проєкт — переможець грантової програми Per Forma 2024–2025, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days.

Про що вистава?

«Поле. Ранкова Леді» — це не класична театральна постановка, тут немає провідної сюжетної лінії і сцени як такої, а лише простір для спільного з глядачами досвіду. Це танцювальна вистава, де центральними образами постають людські душі, які шукають спокою і розради. Проте, аби прийти до цього, вони проживають катарсис через танцювальні рухи.

У просторі, яке й нагадує порожнє поле, танці говорять більше за слова. Часом мова тіла танцівників то м’яка, то різка, а також крихка, і водночас сильна. Коли дві душі опиняються поруч, між ними відчувається прірва непорозумінь. Ти ніби і не сам, але у той же час самотній. Кожен з нас може впізнати це відчуття, ніби ти розгублена душа, але зранку просинаєшся та продовжуєш робити свої щоденні справи.

Чому варто подивитися?

Ця вистава варта уваги тому, що не дає розслабитись ані на мить. Від початку вона концентрує усю увагу глядачів.  Розпочинається з гучної та різкої музики, як і рухи самої танцівниці. Через певний час акторка взаємодіє з аудиторією: починає повільний танець із глядачами, робить фото з ними та ділиться цукерками. 

Протягом вистави можна прослідкувати, що настрій простору залежить від музики. Наприклад, звук дримби, який лунає наживо, створює медитативну атмосферу. Та потім вона різко змінюється, і пісня “Unsainted” метал-гурту Slipknot ніби відображає внутрішній конфлікт героїв.

Кому буде цікаво?

Ця вистава може зацікавити тих, хто у пошуку незвичної форми театру, де актори безпосередньо взаємодіють з глядачами. А також тих, хто цінує танцювальне мистецтво. Вистава має вікове обмеження 18+, через деякі відверті образи.

Наразі виставу можна переглянути онлайн на платформі Dramox.

Фото — сайт Dramox та сторінка танцівниця shchupak.halyna в інстаграмі.

Матеріал створений у межах студентської практики

Магічний реалізм у сімейній історії: відгук на фільм «Любов що не зникає»

авторка Ольга Кириленко - 04.02.2026 в Кіно

Фільм «Любов, що не зникає»

Режисер: Глінур Палмасон 

Країна: Ісландія, Данія, Франція, Швеція

Команда: продюсери Катрін Порс, Антон Мані Сванссон, Ремі Бюра

Рік виходу: 2025

Тривалість: 109 хвилин

Прем’єра фільму відбулась в основному конкурсі Каннського кінофестивалю 2025 року. Стрічка також представляла Ісландію у відборі на «Оскар — 2026» у категорії «Найкращий міжнародний фільм».

Про що фільм

Фільм змальовує головних героїв, розлучених Магнуса та Анни, які виховують трьох дітей та намагаються впоратися із труднощами. Глядач занурюється у життя сім’ї, сповнене комічних та буденних ситуацій. Рутина показана через контрасти та динамічний монтаж: переплітаються кадри буденності і сцени з магічними елементами.

Чому варто подивитися?

Стрічка нагадує фотоальбом, де випадкові кадри створюють цілісну картину життя однієї родини. Візуальна складова фільму дуже насичена: глядач бачить мальовничі гірські пейзажі, які раптово змінюються макрозйомкою грибів чи комашки. Через, здавалося б, звичні ситуації (вечеря, похід у гори, дитячі розваги) фільм порушує болючі теми: дорослішання, непорозуміння у сім’ї, пошуки себе.

Під час спільної вечері Магнус робить зауваження сину, на яке гостро реагують усі члени родини. Ми бачимо сцену, де батько намагається вкластися у виховання дітей, проте його методи створюють суперечку. Фільм наголошує, що погані ситуації можуть траплятися як і з головними персонажами, так і з другорядними, проте це не привід відступатися від власних цінностей та переконань. У стрічці Анна — сучасна художниця — не полишає своє захоплення попри складнощі з грошима та відсутністю визнання її мистецьких творів.

«Це фільм про повсякденне життя, про те, що є звичним і що є дивним, він просякнутий мрійливою атмосферою. Я хотів, щоб все текло і перебувало в постійному русі, як вода», ー коментує свою роботу режисер Глінур Палмасон.

Кому буде цікаво?

Ця стрічка для любителів сімейної драми, де все не може бути ідеально. Вона також підійде поціновувачам жанру магічного реалізму, а ще — прекрасних краєвидів та атмосфери маленького селища. Стрічка резонуватиме з батьками, які переживають або пережили розлучення, але продовжують спільно виховувати дітей.

«Любов, що не зникає» виходить в українських кінотеатрах 5 лютого. Перелік міст та кінотеатрів, де можна буде переглянути «Любов, що не зникає», за лінком.

Кадри з фільму, постер — kyivmusicfilm

Матеріал створений у межах студентської практики

Приватність під час війни. Конспект вебінару «Архіву війни»

авторка Софія Богуславець - 03.02.2026 в Культура

У грудні 2025 року відбувся онлайн-вебінар для документалістів, журналістів, фотокореспондентів, правозахисників та всіх, хто працює професійно або хоче знати більше про фото- й відеофіксацію російсько-української війни. «Межі приватності у часи війни: етика документування та фото- й відеозйомок» — це про відповідальність: за те, щоб задокументувати події, болючі, проте такі, про які слід пам’ятати і які надалі працюватимуть на захист потерпілих та на досягненні справедливості. А також відповідальність за те, щоб зберегти пам’ять про війну правильно — не нашкодити свідкам і постраждалим від трагічних подій.

Онлайн-вебінар став продовженням низки розмов про війну і фіксацію подій. Організував захід «Архів війни» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». До розмови запросили експертів: журналістку, голову Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) (правозахисної організації, яка досліджує воєнні злочини і випадки порушення прав людини під час російсько-української війни. — Ред.) Тетяну Катриченко та фотографа, відеографа, фотожурналіста й воєнного кореспондента, засновника репортерського медіа про війну Frontliner Андрія Дубчака. Модератор події — журналіст й інтерв’юєр «Архіву війни» Євген Павлюковський. 

На вебінарі поговорили про роботу із сенситивним контентом і правильне документування подій. Спікери також поділилися тим, як зберігати етичний баланс, висвітлюючи сенситивний контент, і якою має бути підготовка, щоб зібрати матеріали на чутливі теми і працювати з ними.

Далі — конспект і ключові тези події.

Журналістика і війна

Тетяна Катриченко ділиться досвідом фіксування війни у межах роботи у МІЛП. Організація поєднує журналістику, адвокацію та документування воєнних злочинів і працює переважно у форматі журналістських розслідувань. Зокрема, згадують матеріал про вибух в Оленівській колонії влітку 2022 року. Організація на той час одна з перших назвала ім’я і прізвище начальника колонії, надала свідчення звільнених із полону, які перебували до цього в бараці. Матеріали стали основою для видання «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система», над яким працювали також видавництво The Ukrainians Publishing і Платформа пам’яті «Меморіал».

«Кожен раз ми зважуємо, що ми можемо публікувати, а що треба відкласти на потім, але завжди керуємося тим, що якусь частину потрібно давати вже, тому що вона може вплинути на хід історії», — Тетяна Катриченко.

«Якщо говорити про Оленівку, то для всіх учасників цього розслідування — героїв і наших журналістів — головною була мотивація встановити причетних до вбивства військовополонених і знайти відповідальних. Це дуже складно, але і ми, журналісти та журналістки, хотіли дізнатися всі деталі і шукали найрізноманітніших свідків, і герої, українські військовослужбовці, зокрема бригади “Азов”, ішли з нами на контакт, щоб про все розказати. 

Тобто ми всі розуміли, що нам потрібно це зафіксувати для історії, передати нашим правоохоронним органам передусім, Службі безпеки України, також Офісу Генерального прокурора. Ми всі намагалися зібрати якомога більше фактів, які не загубляться протягом наступних років, для того, щоб якщо не сьогодні, то за кілька років, ми сподіваємося, назвали імена причетних до цього вбивства», — згадує Тетяна Катриченко.

Як працювати з подіями і форматами

«Робота журналіста, фотографа чи відеографа — це не натиснути на певну кнопку, не записати слово, не ввімкнути “Плей”. Насамперед це комунікація і розуміння інших людей. Тому вам слід мати великий комунікативний досвід і бути емпатичним», — каже Андрій Дубчак.

Серед форматів фоторепортажів Дубчак найперше виокремлює короткий — коли йдеться про приліт. Тоді потрібно багато фотографувати: деталі, ракурси, людей. Є безліч кейсів, коли фото прильотів викликають дискусії чи скандали. На думку Андрія Дубчака, фотографувати потрібно все:

«Ці кадри потім можуть бути доказовою базою для українських правоохоронних органів, матеріалом для міжнародних кримінальних проваджень, слідчих дій. І водночас це частина історії. Проте важливо: хоча фотографувати треба все, варто зважати на емоційний стан людей, із якими маєте справу, у яких берете інтерв’ю. Знову ж таки — бути емпатичним. Дуже простий приклад: бувають моменти, коли люди в стані афекту, не хочуть, щоб їх фотографували, вони махають руками або чітко кажуть про це».

Говорячи про швидкі й короткі репортажі, Дубчак також додає, що варто зосередитися на темі трагедії й публікувати загальні світлини, а не показувати кадри з кров’ю та обличчя людей. Якщо йдеться про звільнених із полону, то спікер пропонує робити загальні плани, а не зосереджуватися на конкретних обличчях і людях. Але після потрібно обов’язково повертатися до комунікації: запитати дозвіл на публікацію. Існує ризик, що у зазнімкованого на фото є родичі, які залишаються на окупованих територіях, і в такому випадку важливо не нашкодити.

Фотожурналіст і воєнний кореспондент, засновник Frontliner Андрій Дубчак

Другий формат — великий репортаж, який потребує підготовки. Часто йдеться про травмованих героїв, тому тут потрібна довга попередня комунікація. Андрій Дубчак каже, що всі наступні матеріали й фото з такого репортажу узгоджуються з героями. Якщо їх щось не влаштовує, то фото вирізають чи не публікують.

Тетяна Катриченко каже, що часто зміст репортажного матеріалу залежить саме від журналістів: по-перше, від того, наскільки вони готові глибоко зрозуміти суть події. З цього усвідомлення починається робота над запитаннями до героїв, наскільки ці запитання зможуть розкрити ситуацію. По-друге, багато залежить і від того, хто свідчить, оскільки найчастіше це люди з важким досвідом чи травмою, на які варто зважати, щоб не перейти межу в розмові.

«Професійний журналіст часто розуміє, де ця межа, яку не треба переходити, і де можна за найменших зусиль зуміти зловити емоцію, яка стане важливою деталлю матеріалу. А ось якщо ми говоримо про глибинні інтерв’ю, то важливі попередні перемовини з людиною. Ми пояснюємо, для чого це потрібно, обов’язково говоримо про те, як будемо використовувати цю інформацію: повідомляємо, що є певні рівні доступу до цієї інформації, і встановлюємо разом із героєм чи героїнею ці рівні. Тобто що ми можемо використовувати інформацію з мінімальною ідентифікацією чи взагалі без неї, можемо передавати чи ні правоохоронним органам, міжнародним організаціям, архівам.

Ще важливо: після інтерв’ю документатор або журналіст не має втрачати зв’язок із людиною. Це допомагає зберігати свідчення й отримати їх максимально повно. Адже завжди може бути так, що в моменті не хочеться говорити про певні ситуації, але до них можемо повернутися пізніше», — каже Тетяна Катриченко.

Ставлення до сенситивного контенту

Порівняно з 2022 роком, початком повномасштабного вторгнення, сьогодні підходи до документування і спілкування зі свідками зазнають змін. Тетяна Катриченко згадує, що після деокупації Київської та Сумської областей можна було знайти більше очевидців, готових розповідати про те, що відбувалося.

«Якщо ви зараз поїдете у Тростянець Сумської області, який був окупований, і захочете зібрати там додаткові свідчення, частіше почуєте відмови. Те саме в Харківській області, зараз там активні бойові дії. З іншого боку, у 2022 році дуже багато правозахисників — організацій і журналістів — взялися документувати воєнні злочини. Тоді це був великий потік інформації, свідчень, які не були належним чином систематизовані і, можливо, збережені. Зараз ми набули досвіду, це видно по текстах: якщо порівнювати тодішні матеріали і тексти сьогодення, то це різні рівні глибини», — каже спікерка.

«У 2025 році більший відсоток відмов дати свідчення, але документатори більш професійно записують такі свідчення», — Тетяна Катриченко.

Андрій Дубчак зауважує: якщо раніше публікувалося більше сенситивного матеріалу, з великою кількістю жертв і постраждалих, зараз із цим варто бути обережним. Сьогодні складно окреслити чітку межу, оскільки це «територія постійної дискусії, балансу і дисбалансу». Дубчак говорить про те, що всі кадри варто зберігати й архівувати як частину історії, а про публікацію вирішувати відповідно до їхнього значення, власних почуттів та згоди тих, хто на фото. Не всі фото з події потім варто висвітлювати публічно.

«Ви можете фотографувати і, в принципі, публікувати сенситивний контент, якщо такий матеріал допоможе якось вплинути на загальну ситуацію», — каже Андрій Дубчак.

Фотожурналіст і воєнний кореспондент, засновник Frontliner Андрій Дубчак

Спікер згадує про 6 березня 2022 року — мінометний удар російської армії по мосту до Ірпеня, унаслідок якого загинула родина, що намагалася евакуюватися. Андрій Дубчак та фотографка The New York Times Ліндсі Аддаріо стали свідками події й опублікували відео та світлину. У той час, поки світ ще не розумів, що відбувається і як ставитися до війни, ці кадри стали доказом, що Росія стріляє по цивільних.

«Я самостійно вирішив опублікувати кадри з розбитого мосту і насправді дуже боявся, бо це суперечило всім кодексам, які я знав і вивчав. Але маємо розуміти, що ми живемо не в ті часи, коли ці кодекси писалися. Тоді це збурило світову спільноту, і ця тема була чи не два тижні на слуху.

Я не скажу, що не слід дотримуватися правил, але ви маєте розуміти: треба фіксувати все, що відбувається навколо вас. Згоду на фото і відеозйомку можна отримати усно, а коли є змога, зафіксувати це на камеру. Остаточне рішення про публікацію кадрів також може залежати від редакторів видань, у яких ви працюєте. Якщо ж ви сумніваєтеся, запитайте поради в досвідченої людини або в друзів. Зробіть фокус-групу, це не так складно. Покажіть цей кадр у якомусь чаті своїм друзям, запитайте, публікувати чи ні, і вони вам, можливо, підкажуть», — міркує Андрій Дубчак.

«Кодекс журналістської етики і редакційна політика — це ті два документи, якими керуємося в роботі, — ділиться Тетяна Катриченко. — Згодна з Андрієм, що нині такі  часи і ситуації, на які кодекс не завжди може дати чітку відповідь, але ми обговорюємо всередині колективу, що доречно, що можливо, а що неможливо, що безпечно, що етично, а що неетично».

Андрій Дудчак говорить також про медійну громадську організацію Інститут масової інформації (ІМІ), яка на своїх сторінках публікує багато рекомендацій і укладає посібники: про те, як говорити з постраждалими, з людьми, які були в полоні, або як поводитися під час прильотів.

Головне правило: не нашкодь

Тетяна Катриченко розповідає, що можна і що не можна робити, спілкуючись із людиною, яка перебуває у шоковому чи вразливому емоційному стані. Вона пояснює на прикладі обміну військовополоненими, коли журналісти, прибувши на місце, ставлять не завжди коректні запитання — такі, які тригерять звільнених.

«Насправді самовиховання журналістів — це про те, наскільки журналісти обізнані з темою, з якою працюють, і відповідно можуть вибудувати запитання чи перевести розмову на теми, які не нашкодять. Також це про роботу редакції й організацій, які працюють з темою воєнних злочинів, міжнародних злочинів і можуть визначити правила такої роботи.

Крім самоорганізації, треба врахувати ще один аспект: безпеку людини. Якщо бачимо чи розуміємо, що людина на момент розмови в такому стані, в якому вона надалі не хотіла би бачити себе на фотографії, або це рідні військовослужбовців чи самі військовослужбовці, чиї рідні перебувають на окупованих територіях, то тут краще ухвалити рішення не публікувати матеріал і фото. Це не про обмеження, а про те, що близьким у Донецькій, Луганській областях чи інших окупованих містах можуть загрожувати судові процеси Російської Федерації».

«Ми завжди намагаємось керуватися принципом “не нашкодь”», — Тетяна Катриченко.

Спікерка каже, що свідки й потерпілі в моменті можуть не думати про власну безпеку й дають згоду на все. Тоді журналісти, редакція чи організація, зважаючи на весь наш досвід висвітлення воєнних подій, мають обмежити публічність цієї людини, щоб не нашкодити. Інколи герої самі беруть на себе ризик бути публічними, і це для них виклик Росії, тож у таких випадках героїв потрібно підтримувати. Один із прикладів, який наводить Катриченко, — полонений азовець, який під час судового засідання у грудні 2024 року публічно перед російськими журналістами розповів про катування і знущання, яких він зазнав. У цих обставинах свідок розуміє, для чого він це робить.

Журналістка, голова Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко

«Коли ми записуємо інтерв’ю, ми одразу говоримо, для кого цей матеріал, а також про авторитетність організації чи медіа, яке ми представляємо, щоб показати свою експертність, розуміння глибини теми. Наприклад, із військовополоненими складно інколи говорити. Мені здається, що і не всі підготовлені зможуть, адже були випадки, коли військові після полону самі говорили, як їм складно спілкуватися з лікарями: вони їх не розуміють. Тоді що казати про нас.

Але коли бачать людину, яка знає свою справу, розуміє, наскільки це важливо, коли вибудовується комунікація, в якій можна робити паузи, дозволяти співрозмовнику не говорити певні речі зараз, а згодом, — це про рівень довіри. Коли все це буде випрацювано, мені здається, тоді людина скаже те, що має сказати», — міркує Тетяна Катриченко.

Андрій Дудчак також ділиться досвідом роботи зі свідченнями. До нього звернувся правоохоронець, родич одного з військовополонених, і дружина цього військовополоненого. Вони хотіли опублікувати аудіозапис товариша, який був у полоні з постраждалим і якого зараз обміняли. Редакція й Дудчак вирішили не публікувати, оскільки за певними фактами в аудіозаписі можна було здогадатися про особу військовополоненого, тож не були певні, чи це йому не нашкодить.

Є варіанти, коли можна випустити запис із видозміненим голосом чи в текстовому форматі:

«Ви можете за згодою дещо змінювати, якщо свідок, ваш контакт, не хоче давати справжнє ім’я. Наприклад, позивні допомагають зберегти анонімність. Це цілком нормально. Конкретно в нашому випадку йшлося про одну колонію, тож існував ризик, що швидко з’ясували б, про яку людину згадують в аудіозаписі. 

Завжди треба зберігати в себе джерела, sources. Ви маєте право не називати ваші джерела інформації як журналіст і зберігати їх у таємниці, але вони потрібні як доказова база, тим паче якщо йдеться про судові справи».

Кожне медіа, що висвітлює війну, моє власний архів, де зберігає матеріали без цензурування. Відповідно до встановлених рівнів доступу інформацію можуть передавати на безпосереднє прохання міжнародних органів або в межах співпраці зі спеціальними комітетами й органами, які розслідують злочини Росії. Наприклад, «Архів війни» діє як ініціатива, що за відповідними юридичними процедурами збирає матеріали, які згодом можна буде використати в національному і міжнародному правосудді.

Фото надали спікери для «Архіву війни»

Як відкрити для себе Валер’яна Підмогильного

авторка Яна Столяр - 02.02.2026 в Книжки

2 лютого — день народження Валер’яна Підмогильного. Цьогоріч видатному українському письменнику, перекладачеві, одному із провідних представників Розстріляного Відродження виповнюється 125 років. За своє досить коротке життя, обірване радянською владою, він залишив чимало творів. Усі вони вирізняються глибоким психологізмом, а найбільш відомий роман письменника, «Місто», став новаторським твором про життя і пошук себе в урбаністичному світі. 

У матеріалі ділимося ресурсами, завдяки яким можна відкрити для себе постать Валер’яна Підмогильного.

«Валер’ян Підмогильний: великий письменник, якого у нас забрали у розквіті»

ютуб-канал «Телебачення Торонто»

У легкому й цікавому форматі ведуча Саша Гонтар та літературознавиця Богдана Романцова розповідають про Валер’яна Підмогильного як одного з найпомітніших письменників-інтелектуалів українського модернізму. Йдеться про його місце в літературі 1920-х, уміння працювати з формою й сюжетом та позачасовість текстів. Окрему увагу приділяють біографії письменника, київському літературному середовищу, перекладацькій роботі та його вписаності в європейський контекст без нав’язаних порівнянь. Відео також окреслює трагедію Розстріляного відродження і показує Підмогильного як самодостатнього автора, якого неможливо звести до одного означення.

«Валер'ян Підмогильний — розстріляний прозаїк українського відродження»

випуск у межах програми «Велич особистості»

У цьому відео Валер’ян Підмогильний постає не лише як письменник Розстріляного відродження, а як суворий мислитель і аналітик епохи. У розмові з професоркою та докторкою філологічних наук Іриною Фаріон ідеться про його скептичне ставлення до революції, недовіру до масових ілюзій і послідовну увагу до ролі особистості. Окрема частина присвячена перекладацькій роботі Підмогильного, його мовній точності та участі у формуванні української інтелектуальної та ділової мови. Це погляд на автора, який мислив холодно, писав відповідально й не підлаштовувався під ідеологію.

«Валер'ян Підмогильний: як стати класиком на старті»

ютуб-канал Мистецького арсеналу

Розлога лекція Олени Галети — літературознавиці, докторки філологічних наук і професорки ЛНУ ім. І. Франка для тих, хто хоче глибоко, ґрунтовно й різносторонньо осягнути постать Валер’яна Підмогильного та його творчий доробок. Тут багато про логіку його письма, світогляд, літературне середовище й обставини, в яких формувалася його проза. Лекція розширює розуміння творчості Підмогильного поза загальновживаними шаблонами, занурює в історичні, культурні й літературознавчі виміри й допомагає осягнути велич і складність його спадщини в національному та європейському контекстах.

«Валер'ян Підмогильний»

Документальний фільм, режисерка — Наталія Огородня, 2011

Кінострічка про українського прозаїка й перекладача створений у Дніпрі в рамках кіноциклу «Розстріляне відродження». У фільмі розповідають про основні етапи життя Підмогильного: від дитинства на Катеринославщині до активної участі в літературному житті 1920-х — важливі факти біографії та пошуки несправедливо загублених сторінок його життєпису. Стрічка також торкається долі родини письменника та культурних і психологічних вимірів його творчості. Документальний фільм для тих, хто хоче побачити за іменем людину, зрозуміти, чому Підмогильний був небезпечним для системи, й чому його тексти досі звучать гостро й актуально.

«Підмогильний і київські 1920-ті»

Подкаст «Запах слова» від hromadske

У випуску літературознавець Євген Стасіневич та комік Сергій Чирков у форматі живої розмови обговорюють маловідомі деталі з життя Валер’яна Підмогильного та особливості персонажів його творів. Що ми не знаємо про «Місто»? Хто такий Степан Радченко? В чому полягало парі Підмогильного та Плужника? Чиї портрети висіли над столом Валер’яна? І яку книгу він планував написати перед арештом? Про все це й трохи більше цікаво та захопливо дискутують ведучі.

«Валер’ян Підмогильний — майстер мудацьких образів, тонкого психологізму і менеджменту»

Подкаст «Шева, Леся і Франко»

Ведучі Дарина Романська й Андрій Богданович детально говорять про Валер’яна Підмогильного як про живу людину й хронікера свого часу. Про те, як у 1920-х він заробляв перекладами, працював у літературних об’єднаннях й буквально рятував друзів від голоду. Обговорюють його богемне київське середовище, самоосвіту і шлях у літературу без «правильного» академічного бекґраунду. Автори розбирають, як у прозі Підмогильного вимальовується українське Місто, як він фіксує досвід Визвольних змагань зсередини та чому його переклади європейських модерністів були важливими не менше, ніж власна проза.

«Валер’ян Підмогильний. Між голодом і Декартом»

Подкаст «Станція 451» від The Village Україна

Епізод присвячений осмисленню постаті Валер’яна Підмогильного через тексти й уважне читання. Це розмова письменника Олександра Михеда та його батька, літературознавця Павла Михеда, доповнена особистими спогадами й читацькими рекомендаціями.

Вони обговорюють ранні оповідання, шлях від перших публікацій до «Міста», як у текстах формуються ключові теми — тілесність, сумнів, об’єктивація, внутрішній конфлікт людини. Окрема частина розмови приурочена психоаналітичному читанню Підмогильного й дивовижній актуальності його прози сьогодні.

«36 зі 120: парадокси Валер’яна Підмогильного»

матеріал Ярини Цимбал, Локальна історія

Стаття детально розкриває життя та творчість Валер’яна Підмогильного через низку парадоксів його долі. Народившись у степовому селі під Катеринославом, він самостійно опанував французьку, став блискучим перекладачем Бальзака та Мопассана, не маючи навіть вищої освіти. У 19 років видав першу книжку, а у 27 створив роман «Місто», який став літературною сенсацією ХХ століття. Дослідниця Ярина Цимбал через основні етапи життя ґрунтовно висвітлює інтелектуальну глибину письменника й фатальний вплив радянської системи, яка позбавила нас чималого творчого доробку цілого покоління митців.

авторка
Яна Столяр

Дайджест культурних подій (з 2 по 7 лютого)

авторка Софія Богуславець - 02.02.2026 в Події

2 лютого, понеділок

Можливості для авторів-початківців: фестиваль-воркшоп «Прописи»

дедлайн для заявки — до 28 лютого
фестиваль відбудеться з 31 березня по 4 квітня в Івано-Франківську

Подія для тих, хто цікавиться письмом і хоче вдосконалитися у цій сфері. Тема цьогорічного фестивалю-воркшопу — літературна документалістика, зокрема художній репортаж і наративний нонфікшн. Тож до участі запрошують учасників, які вже мали досвід роботи з текстами жанру, а також тих, хто працює з поезією, художньою прозою чи драматургією, адже це теж форми, в яких можна розповідати про реальність.

Протягом фестивалю прописанти працюватимуть з українськими й міжнародними письменниками, критиками, журналістами та літературними менеджерами, відвідуватимуть лекції відкритої й закритої програм, а також матимуть індивідуальні менторські сесії. За підсумками фестивалю-воркшопу учасники опублікують власні тексти в альманасі проєкту, а також матимуть можливість публікацій своїх матеріалів-рефлексій про «Прописи-2026» у медіа про культуру «Сенсор».

Організовують подію Український ПЕН спільно з програмою промоції читання «Текстура». Куратор проєкту — поет, перекладач і член Українського ПЕН Остап Сливинський, координаторка — проєктна менеджерка Українського ПЕН Аліса Бондаренко. 

Подати заявку на участь можна за посиланням, а результати відбору оголосять 10 березня. 

Більше на сайті.

Реєстрація на відкриту онлайн-лекцію «OpenAI для державного сектору»

дедлайн реєстрації до 2 лютого

подія відбудеться 4 лютого
онлайн
Початок о 18:00

Проєкт, який займається просвітництвом у сфері цифровізації CDTO Campus організовує лекцію про роль штучного інтелекту. Лекцію проведе лідер із впровадження та масштабування штучного інтелекту в OpenAI Джек Лонг. Відвідувачі більше дізнаються про практичне застосування ШІ в роботі державних інституцій: від аналітики та документообігу до комунікацій і навчання. На прикладі кейсу OpenAI for Government розберуть підхід до безпечного і відповідального використання технології в державних установах.

Лекція відбудеться англійською мовою із синхронним перекладом українською.

Зареєструватися за посиланням.

Більше в інстаграмі.

Виставка української тиражної графіки AVANGARDEN Editions

Київ, галерея Avangarden
Графік роботи: щодня, 10:00–22:00, у п’ятницю і суботу, 10:00–23:00
Триває до 1 березня

В експозиції зібрано роботи, виконані у ключових техніках естампа: офорті, літографії, ліногравюрі, ксилографії, шовкодруці та різографії. Проєкт поєднує графіку класиків і сучасних представників українського мистецтва та демонструє широту й різноманіття української графічної сцени. Зокрема, представлені митці: Анатолій Базилевич, Георгій Якутович, Олександр Гребенюк, Лада Вербіна, Аліса Гоц, Юлія Беляєва.

Більше в інстаграмі.

Реліз альбому «Шостий Псалом» Сергія Жадана та Юрія Гуржи

онлайн на стримінгових платформах

Це четверта спільна робота двох митців і водночас — діалог між епохами, мовами та історичними досвідами. У центрі альбому — п’ять текстів Бертольта Брехта в українських перекладах Жадана та один авторський вірш Сергія. Музика поєднує сінті свінг, танго, хардбоп і духовний джаз, створюючи атмосферу джаз-кабаре 1920-х років.

У записі також узяли участь відомі українські виконавці й виконавиці: Мар’яна Садовська, Юрій Андрухович, Альберт Цукренко, Tember Blanche, Pianoбой і Мар’ян Пиріг, а ще німецькі музиканти Ян Мюллер (Tocotronic) та Рюдігер Лінхоф (Sportfreunde Stiller).

У майбутньому планується випуск альбому на вінілі та створення перформативної частини проєкту в Харківському театрі імені Тараса Шевченка «Березіль», де пісні з альбому стануть обов’язковими складниками постановки.

Слухати прев’ю за посиланням.

Реліз синглу «Ой у лісі під ялинов» гурту «МОВА»

онлайн на стримінгових платформах

Це вже другий сингл гурту, який переосмислює і виконує український музичний доробок 1960–1980-х. Зокрема «Ой у лісі під ялинов» гурт «МОВА» представили у стилі диско. Надихалися аранжуванням Віктора Морозова однойменної композиції для гурту «Смерічка»: музиканти зберегли мелодію та ключові стилістичні риси пісні, водночас осучаснили її виконання, створивши динамічну, танцювальну версію. 

Слухати на платформах.

Про реліз в інстаграмі гурту.

3 лютого, вівторок

Відкриття виставки «Adamianebi / Люди / People»

Київ, Національний музей «Київська картинна галерея»
Початок о 17:00
Графік роботи: щодня крім понеділка і четверга, 11:00–18:00, у вівторок, 11:00–19:00
Триває до 8 березня

Проєкт представляє роботи грузинсько-українського художника Темо Свірелі та об’єднує 15 творів різних періодів його життя: від робіт, створених у 1990-х роках після війни в Грузії до серії «Люди», над якою митець працював в останній рік життя, на початку російсько-української війни у 2014 році.

Темо Свірелі понад 20 років жив і працював у Києві. Досвід втрати дому, вимушеного переселення та життя між культурами став однією з ключових тем його мистецтва. Образи людей у його роботах — це глибока рефлексія про людяність, внутрішню стійкість і здатність зберігати мрію в часи історичних катастроф. Сьогодні ці твори особливо резонують з українським глядачем.

Творчість Свірелі поєднує абстрактні та фігуративні практики: живопис, графіку, колаж, друк і фотоінсталяції. Окремою подією в межах проєкту стане передача однієї з робіт художника до фондів Національного музею «Київська картинна галерея» — перший твір митця в музейній колекції.

Більше на сайті та в інстаграмі.

Фотовиставка «Окуповані / Неокуповані. Occupied/Unoccupied» Ірини Созанської

Борнмут (Велика Британія), музей та галерея Рассел Коутс
Графік роботи: кожного дня крім понеділка, 10:00–17:00
Триває до 8 березня

У проєкті української фотографині представлені знімки, які авторка зробила під час перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це і про діалог у різних культурних площинах — про те, як важливо розповідати світу правду, — і особиста історія: на момент роботи родина Созанської перебувала в окупації та евакуювалася. Також на виставці будуть кадри з їхнього життя у Великій Британії, що створює сильний контраст між війною і миром, страхом і спокоєм, втратою та відновленням.

Окрім фотографій відвідувачі побачать фрагмент російського снаряда та відео з лютого 2022 року, що додає виставці фізичної та емоційної присутності.

Більше на сайті.

4 лютого, середа

Концерт гурту «МОВА» із солістом Зіновієм Карачем

Київ, Pepper's Club
Початок о 18:30

Зіновій Карач — вокаліст, актор та теле- і радіоведучий, який з 2010 року досліджує та реставрує українську музику; гурт «МОВА» досліджує і виконує пісні золотого фонду української естради 1960–80-х років, пропонуючи власні аранжування. Тож на концерті звучатимуть знайомі мелодії, водночас представленні зовсім по-новому. Відвідувачі почують джазові твори 60-х років та зимові пісні.

Колектив «МОВА» виступить також у розширеному складі: до Ольги Стеценко (вокал, гітара), Мар’яна Карпінського (бас-гітара), Івана Коропа (гітара) та Андрія Юськевича (барабани) долучаться запрошені музиканти: Євгеній Дубовик (клавішні), Ігор Бойчук (труба) та Назар Вачевський (саксофон). 

Більше на сайті.

5 лютого, четвер

Кінопрем’єра «Любов, що не зникає»

у різних містах у кінотеатрі

Драма ісландського режисера Глінура Палмасона, розповідає про пару, яка переживає розрив, але продовжує жити разом заради виховання дітей. На тлі суворої і водночас поетичної природи порушують теми ціни любові, втрати, самореалізації та сімейних зв’язків. Цікава й оповідь стрічки: «Любов, що не зникає» поєднує тонкий гумор й елементи магічного реалізму. 

Прем’єра фільму вперше відбулася минулого року на основному конкурсі Каннського кінофестивалю, а зараз представлятиме Ісландію на «Оскарі 2026» у категорії «Найкращий міжнародний фільм». Прокат в Україні здійснює ТОВ «КІСФФ ФІЛМС» за підтримки програми Creative Europe MEDIA Європейського Союзу.

Дивитися трейлер.

Більше про графік показів у різних містах на сайті.

Прем’єра вистави «Shitдевр»

Київ, Київський академічний театр на Печерську
Початок о 18:30
Показ відбудеться також 6 лютого

Це постановка за мотивами п’єси Кокі Мітані «Академія сміху». В оригінальному тексті йдеться про вічний сюжет протистояння двох ключових сил, у цьому випадку — Автора і Цензора. В українській постановці глядачі простежать, які зв’язки поєднують двох ключових персонажів і як вони впливають на долі одне одного: Учень, який продовжує продукувати «розважальне мистецтво», та Вчитель, який вимагає від текстів більшої глибини.

А в межах постановки «ShitДевр» стає і способом переосмислити поняття творчості, і висвітлити історію, граючись із театральними засобами і жанровими кліше. Режисер постановки — Денис Мартинов.

Вистава має вікове обмеження: 18+.

Більше на сайті.

6 лютого, п’ятниця

Презентація платівки Swing Live

Київ, Vinyla
Вхід за реєстрацією

Спільний проєкт музичної спільноти FUSION JAMS, їхнього лейбла No Time For Swing та бренду Monkey Shoulder

Swing Live — збірка 13 лайв-версій треків і реміксів із представниками сучасної української альтернативної сцени, серед яких: ЩукаРиба, FIGURAT, Hyphen Dash, BITLO, Lucas Bird, 19.99. Платівка об’єднує різні жанри — від фольк-джазу до інді, року й альтернативи. А на події можна буде послухати платівку та живий джем за участі музикантів зі збірки та резидентів спільноти. Також буде dj-сет від Pringlz (Бориса Ткачука), співзасновника FUSION JAMS.

Відвідати за реєстрацією.

Більше в інстаграмі.

Відкриття виставки Behind the Smile

Орхус (Данія), Dokk1
Графік роботи: будні, 8:00–22:00, вихідні, 10:00–16:00
Триває до 25 лютого

Це проєкт про українських військових медиків і медикинь команди благодійного фонду Repower та banda. Експозиція — портретна інсталяція: глядачі бачать портрет бойової медикині Ірини «Чеки» Цибух, а поруч — чотири його “шари”, які пропонують окремі історії: наприклад, про Зелене Поле й усвідомлення Ірини наслідків екоциду. Другий шар — про Михайлівський собор і рішення медикині вирушити на фронт. Третій шар — про Серебрянський ліс, а четвертий — про місто Селидове. Ірина “Чека” загинула навесні 2024 року, за місяць до офіційної презентації виставки на Almedalen Week у Швеції.

Цей проєкт — мистецьке висловлювання, що кожна особистість за усмішкою має власні шари болю та пережитий досвід втрати. Чотири шари створив художник Максим Скалацький, а роздивитися їх надалі можна буде за допомогою професійного обладнання — рентгенівського апарату, який є частиною інсталяції та розташований поруч із портретом.

Більше на сайті.

7 лютого, субота

Презентація книжки «Театр, ютуб, секс» Ярослави Кравченко

Луцьк, Луцький бізнес-простір
Початок о 14:00

У форматі публічної розмови з авторкою — театральною менеджеркою, продюсеркою, теле- і радіоведучою та громадською діячкою Ярославою Кравченко — міркуватимуть як про видання, так і про особистий шлях спікерки. Модераторка зустрічі — засновниця Літературної платформи «Фронтера» Елла Яцута. 

Сама книжка «Театр, ютуб, секс» — відверта історія про самоприйняття, вразливість, право на помилку та пошук власного голосу в суспільстві нав’язаних моделей успіху. На події також поспілкуються про сучасну українську культуру, незалежний театр, медійні проєкти на прикладі діяльності Ярослави та теми громадської діяльності в умовах війни. 

Організовують захід Літературна платформа «Фронтера» і видавництво Stretovych. Подія відбудеться за підтримки платформи «Алгоритм дій».

Більше на сайті та в інстаграмі.

Відкриття виставки «У ядрі»

Львів, артцентр «Меркурій»
Графік роботи: з вівторка по неділю, 12:00–20:00
Триває до 29 березня

Виставковий проєкт досліджує, як трансформується роль мистецтва під впливом сучасності та подій у світі й Україні. Тепер мистецтво — це форма присутності, те, що допомагає зрозуміти, як ми можемо зберегти чи віднайти внутрішню стійкість, нашу опору. Воно не допомагає швидко зцілити рани і травми, проте може вказати шлях навіть у найтемніші часи.

У виставці взяли участь 26 українських сучасних митців і мисткинь. Серед них: Влада Ралко, Марія Куліковська, Артем Волокітін, Kinder Album, Поліна Щербина, Данило Мовчан, Сергій Кондратюк, Ольга Дрозд. Кураторка проєкту Вікторія Бурлака.

Більше в інстаграмі.

Музична подія It’s My Life — Pre-Party

Київ, Origin Stage
Початок о 18:00

На відвідувачів чекатиме спеціальна клубна програма — це вечірка у форматі музичної ностальгії з хітами 80-х, 90-х та 2000-х. Pre-Party стане можливістю відчути атмосферу масштабної події й зібратися разом. Також ця подія — анонс майбутнього великого шоу, яке відбудеться 14 березня у Палаці Спорту.

Більше на сайті та в інстаграмі.

Всеукраїнський турнір зі спортивних бальних танців Freedom to People

Київ, КВЦ Parkovy
Початок з 9:00
Подія триватиме також 8 лютого

У турнірі візьмуть участь професійні танцівники з усієї України, а всі охочі глядачі зможуть відвідати захід та насолодитися видовищними виступами. Першого дня відбудуться змагання в межах європейської програми (повільний вальс, танго, віденський вальс, фокстрот та квікстеп), а другий день присвячений латиноамериканській програмі (ча-ча-ча, самба, румба, пасодобль та джайв). Судитиме конкурс міжнародне журі з Великої Британії, Польщі, Словенії та Німеччини.

Подія спрямована на підтримку українських дітей та молодих танцівників, які попри складні умови продовжують займатися танцями та розвивати свої навички.

Більше інформації та розклад подій на сайті.

8 лютого, неділя

Публічна лекція «“І ти колись боролась, мов Ізраїль”: Повоєнна діаспора в долях підрадянської України»

Київ, Мистецький арсенал
Початок о 14:00

Під час лекції йтиметься про зв’язки між українцями за кордоном і співвітчизниками в УРСР, інтелектуальний обмін між цими спільнотами та його значення для суспільно-політичних процесів до розпаду Радянського Союзу. Спікерка події — письменниця, дослідниця та громадська діячка Оксана Забужко. Особливу увагу приділять контексту українського дисидентського руху, зокрема постаті Василя Стуса, адже лекція відбувається в межах освітньої програми виставки «Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд», яка триває якраз до 8 лютого включно.

Вхід на лекцію за квитком на виставку.

Більше в інстаграмі.

Концерт Alina Zalozna Quintet із програмою Ukrainian Melodies

Львів, Jam Factory Art Center, зал «Авдиторія»
Початок о 19:00

Ukrainian Melodies — джазовий проєкт, натхненний українськими народними піснями та творчістю провідних виконавиць і колективів: Ніни Матвієнко, Квітки Цісик і Тріо Маренич. Концерт поєднає українські мелодії з сучасною імпровізаційною музикою від Alina Zalozna Quintet. У складі ансамблю: Аліна Залозна (вокал), Олександр Малишев (клавіші, вокал), Борис Могилевський (саксофон), Антон Голінко (бас), Артур Фролов (барабани). 

У 2022 році колектив записав дебютний альбом Ukrainian Melodies, а тепер музика лунатиме наживо у Львові.

Більше на сайті.