Премія «Слушно» від MEGOGO Audio оголосила цьогорічних номінантів. Серед них у категорії «Подкаст про читання й літературу» номінували і новий подкаст від DIVOCHE.MEDIA «Коли ми говоримо про книжки». У ньому співзасновниця медіа Оксана Павленко говорить із фахівчинями книжкової сфери про тексти та ширші культурні контексти, до яких спонукає прочитане. Розбираємося, як жіноче медіа створило такий формат розмов про літературу та чому цей проєкт вартий уваги.
Феміністичний голос в українському медіапросторі
Понад 10 років тому «Дівоче медіа» виникло, аби заповнити прогалину якісного контенту з жіночою оптикою в інформаційному просторі. Це не черговий глянець про красу та стосунки — проєкт від початку ставив собі більш амбітну мету. Видання визначає себе як незалежний жіночий журнал, який не боїться гострих тем і підтримує українську культуру, підсвічуючи роль жінок у процесах. «Дівоче» формує окрему нішу — медіа, яке дивиться на соціальні, культурні й особисті теми крізь призму жіночого досвіду. Тут публікують матеріали про фемінізм, гендерну рівність, психічне здоров’я, культуру турботи й ті проблеми, які традиційно залишалися поза «великою» журналістикою.
Окремим напрямом роботи медіа стали подкасти: «На її плечах», де розповідають історії жінок, що змінювали українську культуру й суспільство; та «Чому їй не байдуже», у якому героїні діляться власними досвідами громадської активності, турботи й підтримки спільнот; є також серії про психічне здоров’я та репродуктивні права. Усі вони мають спільний знаменник: небайдужість до «невидимих» тем і прагнення дати голос тим, кого зазвичай не чують.
Ще однією ініціативою став власний книжковий клуб — спільнота жінок, що розвиває культуру читання та робить помітнішими голоси авторок. Учасниці приділяють особливу увагу жіночому художньому письму, а також знайомляться з працями філософинь, науковиць, публіцисток та активісток. Модерує його Оксана Павленко — співзасновниця DIVOCHE.MEDIA, журналістка та книжкова блогерка. Саме на перетині цього клубу та її блогу зародився подкаст «Коли ми читаємо книжки», де Оксана разом із дослідницями, письменницями, критикинями, блогерками говорить про те, що означає бути жінкою, яка пише, і жінкою, яка читає.
Про жінок в контексті літератури
Вирішальним моментом стала зустріч із дослідницею Аллою Швець під час обговорення в межах клубу «Першого вінка» — знакового жіночого альманаху, який наприкінці ХІХ століття відкрив простір для письменниць в українській культурі. Тоді й народилася думка про те, що подібні розмови мають жити у відкритому просторі, звучати голосно й публічно.
Перший епізод подкасту вийшов наприкінці травня 2025 року. Його темою стала історія «Першого вінка». Гостею студії була сама Алла Швець, що детально розповіла про контекст його створення, долі авторок та їхні плани на другий том, який так і не вийшов. Цей старт визначив і загальну рамку подкасту: кожен випуск присвячений одній ключовій темі або текстові, а гостею стає експертка, чия оптика допомагає глибше зрозуміти предмет розмови.
Уже перші випуски засвідчили, що це не просто огляд новинок чи обговорення улюблених романів, а радше інтелектуальний майданчик, де книжка стає точкою входу в розмову про суспільство, ідентичність, травми та пам’ять. Станом на серпень 2025 п’ять епізодів доступні для прослуховування на подкаст-платформах. Кожен з них тематично сконструйований навколо однієї книги або жанру, проте трансформується у ширші смислові розмови.
У другому епізоді Оксана Павленко з письменницею-фантасткою Світланою Тараторіною глибоко аналізували, що означає «бути жінкою в антиутопії», обговорювали твори Маргарет Етвуд, Урсули Ле Ґуїн і низки сучасних авторок, які переосмислюють класичні канони фантастики. Йшлося й про те, як фантастика віддзеркалює суспільні страхи і надії та чому саме жіночі голоси в жанрі здатні по-новому проговорювати питання влади, тіла та майбутнього.
Третій випуск з Іреною Карпою був зосереджений на її спогадах про нульові, дебют у літературі, вплив російського ринку на тогочасних авторів і авторок, становлення ідентичності в час змін. Ведуча та гостя також обговорили, як працювали українські видавництва на початку 2000-их та як формувався новий жіночий голос у літературі. Окремо зупинилися на сучасних тенденціях, зокрема на переосмисленні попкультури нульових у контексті сьогодення.
У четвертому епізоді з Настасією Євдокимовою розмова сфокусувалася на проблемі нестачі жіночих імен у шкільній програмі, важливості біографічних контекстів і критичного читання. Торкнулися теми впливу літератури на формування світогляду, а також різноманітності жанрів і стилів у навчальній програмі. Обговорили і те, як важливо давати учням можливість не просто засвоювати текст, а й учитися ставити до нього питання, шукати підтексти, розуміти історичний і соціальний контекст творів.
Своєю чергою п’ятий випуск з літературознавицею Серафимою Білою був присвячений обговоренню жанру горору та його потенціалу в осмисленні травм, соціальних страхів і тілесного досвіду. Аналізували твори Ширлі Джексон, Мони Авад, боді-горор у квір-літературі та український горор як відображення війни та травми.
Таким чином теми епізодів охоплюють і історичні контексти, і жанрову літературу, й освітній дискурс, і сучасні культурні явища, але всі вони залишаються в полі фокусу — жіночого письма. Подкаст органічно продовжує ідеологію «Дівочого медіа», адже кожен випуск — це не лише розмова про конкретну книжку чи письменницю, а й віддзеркалення цінностей видання: підтримка жіночих голосів, осмислення досвіду через літературу, критичне читання, емпатію до чужих досвідів, історичну пам’ять. Фокус на жіночому письмі — це не данина моді, а свідомий вибір на користь голосів, які часто залишаються на узбіччі літературного мейнстриму.
Істотно, що проєкт не протиставляє жіноче письмо «загальному» — він просто створює простір, де ці тексти можуть звучати на повну силу. Це майданчик, що говорить про літературу глибоко, але водночас простими словами, щоб до цієї дискусії долучалися якнайбільше людей, бо аналізувати книжки можуть не лише дипломовані літературознавці.
Формат, який працює
Що робить цей подкаст цікавим? По-перше, живість розмови. Тут не відчуваються завчені запитання та заздалегідь підготовлені формальні відповіді — є справжній діалог із власними роздумами між людьми, яких цікавлять ті самі речі. По-друге, баланс між експертністю та доступністю. Гості подкасту — справжні фахівчині своєї справи, але розмова будується так, щоб бути зрозумілою для будь-кого, хто цікавиться літературою. По-третє, практичність. Кожен епізод завершується корисними рекомендаціями книг від гостей та ведучої, списки яких потім публікують у соцмережах «Дівочого медіа».
Подкаст «Коли ми говоримо про книжки» — це спроба створити новий формат культурної розмови, де тексти, написані жінками, отримують належну увагу та аналіз. Номінація на «Слушно» — логічний крок у визнанні якісного контенту, який резонує з аудиторією. Мета премії — підтримати розвиток аудіоіндустрії, підкреслити якість продакшну та популяризувати цей формат серед широкої аудиторії. Голосування відбувається онлайн, у ньому враховується думка як слухачів, так і професійного журі. До речі, у 2024 році перемогу у цій же категорії здобув подкаст медіа «Сенсор» «Висока полиця», у якому літературознавиця Богдана Романцова обговорювала з українськими інтелектуалами та інтелектуалками найбільші українські та світові книжкові премії та окремі тексти, що були відзначені цими нагородами.
