Як дізнатися більше про режисера, актора, реформатора Леся Курбаса

139 років тому народився режисер, актор, драматург Лесь Курбас. Одна з найвидатніших постатей України 1920-х – початку 1930-х років, представник Розстріляного Відродження. За своє досить коротке життя, обірване радянською в’язницею, він встиг зробити внесок в українське театральне мистецтво, створити шість театральних колективів, зокрема легендарне об’єднання «Березіль». Режисер отримав Паризьку театральну відзнаку за фундаментальне реформування українського театру, європеїзацію сцени. Оскільки у виставах під його керівництвом актори не були статичними, а могли відтворити рухи людей, машин. Сьогодні ми вважаємо його одним найкращих у театральному мистецтві, проте не бачили жодної його вистави з його режисурою: «Народний Малахій» — драма Миколи Куліша, що гостро критикувала радянську дійсність, «Маклена Ґраса» також Куліша, «Газ» Георга Кайзера, «Джиммі Хіггінс» за Ептоном Сінклером, «Макбет» — інтерпретація Вільяма Шекспіра у стилі конструктивізму та «Алло на хвилі 477!». 

У матеріалі ділимося ресурсами, завдяки яким можна відкрити для себе постать Леся Курбаса та розуміти, чому його театр став революцією української культури.

Масштабний документальний фільм розповідає про митця, який «створював найпрекрасніші речі в найстрашнішу епоху». Режисер, сценарист — Станіслав Весельський та автор ідеї Віталій Гордієнко змішують різні форми розповіді: інтерв’ю з дослідниками, лялькову анімацію режисерки Анастасії Фалілеєвої, архівні матеріали та реконструкції. Музика піаніста Єгора Грушина додає емоційної глибини стрічці. 

Фільм охоплює всю історію життя Курбаса, розкриває його більше, як творця. Але також за допомогою інтервʼю, спогадів сучасників та коментарів театрознавців Курбас неочікувано постає у новому світлі — як жива людина, революціонер, фантазер, ідеаліст. Це вишукане поєднання мистецтв, яке відтворює не просто факти з життя Курбаса, а атмосферу його творчої революції, що змінила тогочасний український театр: тоді поєднання звуків, світла та декорацій було новим для театрального світу в Україні. Фільм також зосереджується на його конфліктах з владою, останніх днях та незнищенній спадщині, яка досі надихає сучасних митців.

Науково-освітня онлайн-платформa, запущена у 2021 році з метою відкрити музейну колекцію світові та зробити творчість Леся Курбаса доступною для всіх. Проєкт оцифрував 12 тисяч музейних предметів та створив двомовний сайт (українсько-англійський) із вільним доступом до знайомства. На платформі можна знайти фотографії, скляні негативи (найбільш рідкісні матеріали), костюми, рукописи, документи, афіші, макети та ескізи костюмів і декорацій з архівів Молодого театру, Кийдрамте та «Березоля». 

Крім архівних матеріалів та особистої бібліотеки Курбаса, сайт містить 10 відеолекцій авторитетних театрознавців, статті науковців та культурологів. Театрознавиця Ганна Весловська розповіла у своїй лекції про Леся Курбаса та його жіноче оточення, а тема лекції літературознавиці Ярини Цимбал — зв’язок діяльності «Березолю» і футуристів.

12-ти випусковий документальний подкаст, реалізований за підтримки Goethe-Institut та Стабілізаційного фонду культури Німеччини. Аудіосеріал розповідає про Леся Курбаса через його власні слова — щоденники, лекції, маніфести. Подкаст поділений на чотири розділи: «Маніфест авангарду», «Театр. Методологія», «Театр. Практика» та «Митець і система». Наприклад, розділ «Маніфест авангарду» присвячений створенню Молодого театру у 1917 році та філософії режисера про те, як театр має спілкуватися з публікою. А у розділі «Театр. Практика» — інформація про конкретні техніки акторської майстерності: дисципліною тіла, ритмом, диханням та практичними порадами для досягнення «привабливості й промовляння до публіки», які використовував Лесь. Поєднуючи архівні матеріали з розмовами дослідників творчості Курбаса, подкаст дає можливість глибоко зануритися в його міркування про театр як інструмент соціальної та політичної трансформації.

Розповідь журналістки Аліни Шеремети та дослідниці творчості Леся Курбаса Ірини Зубченко про його революційний вплив на театр. Йдеться про культурну освіченість митця (знав вісім мов), красу зовнішню та внутрішню, систему виховання акторів через численні курси (фехтування, гімнастика, філософія, рисунок, акробатика). А також першість у впровадженні кінопроєкції на театральній сцені та метод «перетворення».

Другий епізод із серії подкасту «Репресовані» авторки Романії Строцької. Розповідає про Леся Курбаса з унікального ракурсу — від кінцевої точки його життя до яскравої та конфліктної творчості, яка цьому передувала. Подкаст розглядає режисера як людину, яка зростила український театр до європейських висот, руйнуючи шаблони у театрі: систему «триєдності» слова, музики та руху, роботу з ритмом (знамениту вправу з метрономом для акторів), мінімалістичні декорації Вадима Меллера (білі кубічні фігури в «Царі Едіпі», величезна машина для реформування людей у «Народному Малахії»). Обговорюють його новаторські постановки: трагікомедію «Газ» Кайзера з хореографізованою роботою машини; «Макбет» з особливою театральною мовою. І те, у як Курбас залишився Людиною попри політичні переслідування.

Один з епізодів відеоподкасту авторів розповідає про Леся Курбаса як режисера-революціонера, педагога та мислителя, який разом з драматургом Миколою Кулішем створив унікальне явище українського театру — театр абсурду, що на 20 років випередив світові авангардні тенденції. Подкаст детально розкриває його систему «перетворення», виховну роботу при театрі «Березіль», характер Курбаса, його європейську освіту та новаторські методи роботи з акторами.

Розмова літературознавців Віри Агеєвої та Ростислава Семківа про Леся Курбаса як режисера, теоретика та філософа театру, який не просто ставив вистави, а творив саму теорію театральної комуни. Обговорюються його європейська освіта (Відень, вплив експресіонізму, захоплення філософом Рудольфом Штайнером), участь у таємничій «теософській дев’ятці» на Георгіївському провулку, де збиралися видатні інтелектуали того часу. Розповідь охоплює його творчий період від Тернополя до Києва і Харкова, роботу з Миколою Кулішем над п’єсами та виховання цілої школи режисерів і акторів. Автори випуску розповідають, чому для шістдесятників ім’я Курбаса стало символом культурного опору.

Випуск про режисера створений у межах серії відеоподкастів «Шалені авторки», які досліджують видатні постаті української культури через призму ґендеру та культурної ідентичності.

Матеріал про життєвий шлях митця. Журналістка Оксана Багрій розповідає про родину акторів-галичан, навчання Курбаса у Відні всупереч волі близьких, його перший несподіваний постріл у серце від нерозділеного кохання та цілком справжнє щастя з балериною Валентиною Чистяковою. У статті також згадується те, що Курбас відчував загрозу від чекістів, навіть переїхав до Москви, проте все одно там його арештували і відправили у табори, де і стратили. Це розповідь про людину, яка проносила кулю від нещасного кохання й загинула від кулі режиму.

Біографічна розповідь про особисте і театральне життя Курбаса. Стаття розкриває його дитинство в театральній родині, навчання закордоном, де він проводив вечори в театрах замість лекцій, незважаючи на умову родичів. Детально висвітлюються ключові мистецькі проєкти, до яких був залучений Курбас: «Тернопільські театральні вечори» (1915), «Молодий театр» (1917) у Києві, таємне «Мале братерство» з Нарбутом, Тичиною, Семенком та іншими інтелектуалами, й легендарний «Березіль» (1922). Авторка завершує статтю порадами Курбаса його наступникам: заклик, що, аби розвивати неосяжну фантазію, необхідно створити у мистецтві те, чого ще немає.

Перевидання найповнішої на сьогодні збірки текстів Леся Курбаса, упорядкованої Миколою Лабінським та Михайлом Москаленком. Книга містить лекції з режисури та практики сцени, протоколи засідань театру «Березіль», театрознавчі статті, листи до редакцій та приватні записи режисера. У текстах розкривається його філософія театру як космічної сили, площі для духовного об’єднання людей, його бачення «триєдності», роль ритму в побудові художнього часу. Документи демонструють Курбаса як режисера-мислителя, що розробляв методологію, писав аналітичні статті про п’єси Куліша, коментував власні постановки («Золоте черево», «Мина Мазайло», «Народний Малахій») та боровся з непорозумінням критики щодо його експериментів. 

Видання включає вірш Павла Тичини на пам’ять про Курбаса.