Автор: sensor

Цьогоріч минає 160 років із дня народження модерної письменниці та борчині за жіночі права — Ольги Кобилянської. Не одразу прийнята сучасниками авторка сьогодні є центральною постаттю українського канону. З її творів починають серії перевидань класики, її мала проза зустрічається чи не в кожній антології жіночих текстів, за її творами ставлять драми в театрах, а її саму все активніше вписують у культурний простір, зокрема, рідних Чернівців. Тобто сьогодні навколо постаті та текстів Ольги Кобилянської точаться постійні діалоги та реактуалізації. 

Помітним зрушенням стали зміни у шкільній програмі. Повість про родинну драму «Земля» замінили новелою про трьох талановитих інтелектуалок — «Меланхолійний вальс», яка має значно менший обсяг і доступніша для десятикласників. У новелі розкрито центральні теми творчості Ольги Кобилянської — взаємодія модерних жінок із суспільством, стосунки мисткинь із мистецтвом, спроби підкорення міста (ще до того, як це зробив Степан Радченко у «Місті»). 

Якщо ж є потреба перевідкрити Кобилянську та загалом традицію жіночої прози, то тут у пригоді стануть передмови фахівців у деяких перевиданнях останніх років. Вступні тексти літературознавців дадуть змогу краще розібратися у контекстах довкола творів авторки та допоможуть глибше їх зрозуміти. Так, передмову до нового видання повісті «Царівна» («Pabulum») написав літературознавець Ростислав Семків.

Передмови до двох антологій малої жіночої прози «Шалені авторки» («Віхола») та «З непокритою головою» («Комора») підготувала Віра Агеєва.

Наприклад, у «Ночі на Венері. 113 письменниць, що сяють у темряві» Ганни Улюри («ArtHuss») Ольга Кобилянська постає серед 112 інших авторок світової літератури. Їхні досвіди дуже різні, їхні життя не завжди були насичені на події в силу історичних обставин, проте кожна біографія має щось екстраординарне. Літературні портрети вибудовують певний, хоч і не повний, світовий канон. От тільки замість звичних поколіннєвих стосунків батьки-діти, перед читачем вибудовується жіноча традиція письма. Можливо, не така впорядкована і тривала, у ній ще немає забронзовілих ідолів, яких неможливо скинути з літературного пʼєдесталу. Жіночий канон гнучкіший, обʼєднаний не спільним пантеоном богинь, а жагою до письма, яка перемагає суспільні забобони. 

Проте там, де критикам кінця межи століть йшлося про плагіат, насправді криється неприхована цитатність, свідоме наступництво Ольги Кобилянської ідеям своєї літературної попередниці. Змінюються декорації: сюжет Марко Вовчок відбувається в селі, тоді як події «Меланхолійного вальсу» — міські. Модернізуються також і прагнення трьох подруг. Змінюються і персонажки: якщо у «Трьох долях» центром конфлікту було кохання, яке не привело жодну з дівчат до щасливого шлюбу, то героїні Кобилянської дбають про професійну та творчу реалізацію, матеріальну незалежність, тобто про речі, які ще 40 років до того були абсолютно недоступними для жінок. Незмінною залишається ідея різноманіття жіночих типажів та доль, і що не існує однакового життєвого рішення, яке пасуватиме кожній.

Разом із Наталею Кобринською та Лесею Українкою Ольга Кобилянська зʼявляється на сторінках коміксу «Історія українського фемінізму» («Видавництво»). Письменниці — ті, хто стояли біля джерел організованої боротьби за права жінок в Україні. Громадська діяльність Ольги Кобилянської тісно переплетена із письменницькою. Вона докладалася до створення «Товариства руських жінок Буковини» (1894-1910-рр.) — організації, яка мала б стати освітнім осередком для жінок, але натомість насаджувала антиавстрійські ідеї та займалася москвофільською пропагандою. Через це письменниця майже одразу полишає товариство, хоча й встигає написати брошуру для їхніх перших зборів «Дещо про ідею жіночого руху» (1894 р.) — текст про тяжкі реалії побуту жінок середнього класу. У ньому авторка наголошує, що за емансипацією жінки має стояти освіта та право на роботу на рівні з чоловіками, тільки за таких умов вона може бути справді незалежною від шлюбу та родини, може «бути і собі самій ціллю». 

Декількома роками пізніше письменниця створює «Кружок українських дівчат» (1902 р.) — жіноче товариство, зосереджене на освіті. Членкині спільноти готували доповіді у різноманітні теми, які виголошували у вузькому колі. На жаль, через те, що гурток був нелегальним, багато дівчат боялися брати у ньому активну участь.

У збірці есеїв «Бунтарки» («Смолоскип») Ольга Кобилянська постає в оточенні українських письменниць другої половини ХІХ — початку XX століття, які змогли віднайти власний голос та почати відстоювати власний простір. Есеї написали провідні українські літературознавиці, тому протягом збірки відбувається діалог не лише між класичними письменницями, але й між сучасними науковицями. Текст про активний та споглядальний фемінізм Ольги Кобилянської написала літературознавиця Ольга Полюхович — це панорамний погляд на життя та творчість авторки, як події реальності впливали на сюжети творів та як розгорталася ідея «нової жінки» від тексту до тексту.  

Також панорамно подивитися на письменницю можна завдяки дитячій енциклопедії «Кобилянська від А до Я» («Видавництво Старого Лева»). За абетковим принципом читачі дізнаються якийсь новий факт про Ольгу Кобилянську на кожну літеру. Хоч книга і розрахована передовсім для дітей, дорослим теж буде цікаво її погортати. 

Така багатовекторність поглядів на класичну авторку підтверджує з одного боку її вагомість для української літератури, а з іншого готовність сучасних читачів формулювати нові думки про тексти, яким понад 100 років. Творчість Ольги Кобилянської постійно реактуалізують, шукають найцікавіші для сьогодення тексти, відкидають ті, що дещо втратили у значущості. А отже хвилюватися щодо «забронзовіння» письменниці точно не варто.

Фестивалі, челенджі, ярмарки, виставки — як проходять тижні читання в Україні та світі.

Український інститут книги оголосив, що 4–10 грудня втретє відбудеться Національний тиждень читання. Цьогорічне гасло — «Бути своїми» — акцентує на ролі літератури у формуванні спільної системи цінностей та цілісної ідентичності. У фокусі програми буде Микола Хвильовий, адже 13 грудня відзначатиметься 130-річний ювілей письменника. Постійною метою ініціативи є заохочення українців до читання як щоденної практики.

У межах акції відбудуться панельні дискусії, читацькі клуби, книжковий фестиваль та флешмоб. Заходи програми відбуватимуться у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Хмельницькому, Луцьку та селі Богданівка Київської області. 

Серед масштабних подій Тижня читання — благодійний книжковий фестиваль Kyiv Book Weekend, який триватиме з 8 по 10 грудня у павільйоні №1 Міжнародного виставкового центру в Києві. Окрім ярмарку, на події будуть читання поезії, літературні дискусії, концерти та зустрічі з письменниками. Також, відбудеться акція «Книжкова хвиля», мета котрої — збір книжок для бібліотек, що постраждали через повномасштабне вторгнення. Щоб узяти в ній участь, треба придбати будь-яку книжку в одній з книгарень-партнерів заходу й залишити її як подарунок бібліотекам. За це учасник акції отримає безплатний квиток на Kyiv Book Weekend.

Для України це вже третій Національний тиждень читання, і цього року він спрямований на обʼєднання суспільства та допомогу постраждалим бібліотекам. А якими є тижні читання в різних країнах світу, що мають зовсім інші контексти та потреби, а подекуди й довшу традицію проведення таких заходів? Зʼясуємо в матеріалі.

У Шотландії тиждень читання святкують щороку в листопаді протягом уже 12 років. Головна подія тижня — книжковий фестиваль — цьогоріч тривав з 13 по 19 листопада. Програма складалася з панельних дискусій, театральних постановок, книжкових клубів, публічних читань, поетичних слемів, воркшопів, екскурсій літературними місцями в різних містах країни. Найгучнішою подією 2023 року стала розмова письменниці Гізер Паррі з автором уже культових коміксів «Вартові» та «”V” означає Вендета» Аланом Муром.

Серед інших цікавих форматів були спільні читання дуже давніх поезій та найсучасніших. Мета заходу — з’ясувати, що лишається спільним крізь віки, а що змінюється, як завдяки поезії можна подорожувати в часі й навіщо перечитувати класичні тексти кількасотлітньої давнини. Також деякі бібліотеки Шотландії влаштували день відкритих дверей та екскурсії для всіх охочих. Наприклад, бібліотека Мітчела в Глазго — найбільша публічна бібліотека в Європі — запросила до себе сімʼї з дітьми, щоб показати маленьким читачам і читачкам лаштунки книгосховищ. А Королівський ботанічний сад Единбургу дав змогу всім охочим подивитися національну колекцію садівничої та ботанічної літератури Шотландії.

Окрім заходів протягом тижня діяла віртуальна карта читання, куди можна було додати свою поточну книгу, пройти вікторину й визначити, що варто прочитати далі. Інтернет-складову доповнили подкасти та онлайн зустрічі з письменниками. А Шотландська фундація читання підготувала друковані збірки пригодницьких оповідань, які можна було безплатно замовити на сайті фестивалю, взяти в бібліотеках або просто на вулиці біля локацій заходів.

Цьогоріч традиційний місяць читання в Словенії проходив з 8 вересня (Міжнародний день грамотності) до 8 жовтня (кінець дитячого тижня) та обʼєднав майже 800 подій по всій країні. У різних закладах: школах, місцевих бібліотеках, дитячих садочках, лікарнях, — відбувалися заходи, орієнтовані на залучення до читання якомога більше людей. У 2023 році увагу звернули на міжпоколіннєві читання та розвиток читацької грамотності.

Кожен заклад самостійно обирав формати й тематику заходів. Багато з них спрямували на маленьких читачів та читачок і розвиток їхніх стосунків із книжками. У школах влаштували години читання обраних або довільних книжок, тож в учнів випрацьовувалася практика щоденного читання. Для молодших класів та дитячих садочків організували спільні читання з підлітками, дорослими й літніми людьми задля обміну сприйняттям текстів і поглибленням міжпоколіннєвих звʼязків. Також, створили численні книжкові клуби для покращення навичок осмислення прочитаного.  

Серед заходів для всіх поколінь була серія зустрічей присвячених коміксам. Запрошені автори читали лекції про фундаментальні закони жанру та форми коміксів, ділилися власним досвідом створення історій. Зустрічі адаптували під різну аудиторію, залежно від того, де відбувалася подія: у школах, бібліотеках чи мистецьких центрах. 

Також, до місяця читання компанія “Krka” у співпраці з Асоціацією друзів молоді Словенії подарувала 50 дітям з соціально незахищених родин річну підписку на щомісячні журнали з художніми текстами “Cicido” та “Ciciban”.

Щороку з 1945 року в Австралії відзначають Тиждень дитячої книги. Протягом 7 днів школи, дитячі бібліотеки, видавництва, автори та ілюстратори обʼєднуються, щоби провести заходи, конкурси й публічні зустрічі для маленьких читачів і читачок. Цього року Тиждень тривав з 19 по 25 серпня. Гасло заходів — «Читай, розвивайся, надихайся», тож організатори зосередилися на темі здатності літератури розвивати внутрішній світ дитини, надихати на творчість. Головним художником події став Метт Оттлі — відомий в Австралії автор та ілюстратор дитячих книжок. 

У переддень початку Тижня дитячої книги оголошують переможця премії Ради з питань дитячої книги Австралії, яка є співорганізатором фестивалю. Цьогоріч перемогу здобула книжка «Рант» Крейга Сільві про хлопчика Енні та його друга — безпритульного пса, на ім’я Рант. Відзнака премії — це певний сигнал, що книжку варто додати у шкільну програму. Тому видавці часто пропонують до творів методичну програму для вчителів. 

Центральна подія Тижня дитячої книги — костюмований парад шкільних книжок. Це нагода для дітей стати на один день своїми улюбленими персонажами та персонажками. Хтось обмежується кількома аксесуарами, а хтось повноцінно перевтілюється на Герміону Ґрейнджер, Алісу з Країни Див чи Пітера Пена.

Цьогоріч у межах традиційного Тижня читання дитячої книги в Америці запустили челендж «Знайди свою іскру». Його тема — «Читай книжки. Запалюй зміни» — акцентує на книзі як на джерелі натхнення та наснаги для позитивних змін внутрішнього й зовнішнього світу читачів. Челендж має стати для дитини водночас поштовхом корисних справ та активного читання.

Щоби взяти участь у челенджі, батькам треба було запропонувати своїй дитині зайнятися чимось корисним і пошукати разом таку книжку, котра б запалила у маленьких читачах та читачках іскру до дій. Потім потрібно разом прочитати ті твори, які вдалося знайти, а свої враження від книжки — знайдену іскру — перетворити на добру справу та малюнок, плакат, відео чи історію й поділитися власною творчістю онлайн. Тож діти мали змогу не лише провести з книжкою тривалий час, але й розповісти про свій досвід сприйняття іншим.

У Нідерландах з 2004 року проводяться щорічні тижні читання вголос із метою заохотити до читання найменшеньких — дітей від 0 до 6 років. Цього разу ювілейні, двадцяті, національні дні читання тривали з 25 січня до 4 лютого. Почався тиждень з Національного читацького сніданку, коли відомі голландці читали вголос: у школах, дитячих садочках, бібліотеках та книгарнях. 

Так само як в Австралії, до дня читання в Нідерландах оголошують 10 найкращих дитячих книжок року. Оскільки у фокусі події найменші читачі та читачки, то беруть до уваги лише ілюстровані історії. Протягом тижня всі охочі можуть купити мінівидання за зниженою ціною, щоб якнайбільше людей змогло долучитися до флешмобу читання вголос. Книжка року 2023 — «Максиміліан Моддерман влаштовує вечірку» — була доступна безплатно в українському перекладі.

З 1 до 15 листопада в місті Фрібурзі у Швейцарії тривав фестиваль «Відчиняємо двері поезії». Проєкт відбувався просто неба, а по всьому місту: на білбордах, стендах та спеціальних деревʼяних комірках за відчиненими дверми — розвішали різноколірні плакати з віршами. Саме так організатори створили ефект, ніби поезія справді супроводжує містян скрізь, і кожен мешканець може до неї долучитися. У спеціальному трейлері для майстер-класів усі охочі могли збирати вірші з підготовлених завчасно слів або словосполук. Також у межах програми відбулися поетичні вистави, семінари з написання віршів, репу або пісень. Завдяки перекладацьким майстерням учасники могли повніше розглянути поезію, тобто не обмежуючись лише французькою мовою. Зокрема, однією з мов фестивалю була українська.

З 18 по 21 січня 2024-го року у Франції триватимуть вечори вже восьмої «Ночі читань», які організовує Національний центр книги у співпраці з Міністерством культури. Оскільки наступного року Париж прийматиме літні Олімпійські ігри, то темою вечорів читань стане тіло в літературному просторі. Ідейні батьки восьмих «Ночей читання» — письменниця, філософиня Клер Марен та хореограф Анжелен Прельжокаж. Організатори не обмежуються лише вистежуванням мотивів «спортивного тіла», а пропонують звернутися до незліченного розмаїття метаморфоз і рефлексій, яких тіло набуває у художніх текстах. 

На сайті вечорів читання вже розмістили збірку уривків з класичних та сучасних текстів, за допомогою котрих тему тіла досліджуватимуть через різні медіуми. Скористатися нею можуть усі, хто захоче долучитися до фестивалю та провести вечори читання в бібліотеці свого міста, книгарні або мистецькому центрі.