Зміцнювати голоси військових. Як Культурні сили працюють із літературним напрямом

2 червня у «Київській картинній галереї» відкрили виставковий проєкт «Новий мілітарний пейзаж» дуету Forest brothers — художників Ігоря Гусєва та Стаса Жалобнюка. Це серія масштабних живописних полотен, на яких зображені ландшафти, позначені війною. Дрони, оптоволокно, сітки, бронетехніка, фортифікаційні споруди на цих картинах не супротивні гармонії пейзажу, як можна було б припустити, — вони його творять. Атрибути війни у наших ландшафтах — амбівалентні, адже означають як загрозу, так і захист від неї. Ця двоїстість зрештою стає нейтральністю на полотнах художників, воєнні елементи є такими ж очевидними фрагментами пейзажу, як і дерева чи птахи. Це, до певної міри, закономірний розвиток жанру, який змальовує та осмислює реальність за межами полотен. 

Це стосується не лише пейзажу як жанру — і не лише візуальних мистецтв. Українська культура загалом мілітаризується у кожному з проявів, її сьогодні неможливо репрезентувати вповні без голосів військових, ветеранів та ветеранок. Це зміни, які неминуче стаються тоді, коли велика частка суспільства долучається до війни. І йдеться не лише про книжки, драми, виставкові проєкти про досвіди військових, а й про загалом будь-які культурні твори представників та представниць Сил Оборони. Щоб у цьому переконатися, варто лише подивитися на, скажімо, історію літератури ХХ століття і зʼясувати, що «Маленький принц» Екзюпері чи трилогія «Володар перснів» Толкіна — це все теж тексти, написані ветеранами.

Про таку органічну мілітаризацію культури, якої не варто боятися, говорив поет і військовослужбовець Ігор Мітров на події «Культурні сили як платформа просування української мілітарної літератури», що відбулася 31 травня на Літературній сцені «Книжкового Арсеналу». Він, а також інші представники Культурних сил — Василь Карпʼюк, Володимир Кондратьєв, Олександр Бабінський та Андрій Овчарук — розповідали про літературний напрям своєї роботи. Детальніше про кожен із проєктів, які допомагають військовим бути почутими, у матеріалі.

За роки повномасштабного вторгнення скриня проєкту «Книга на фронт» уже стала невіддільною частиною багатьох книжкових фестивалів, до ініціативи долучилося чимало видавництв та книгарень, а сам проєкт у 2025 році отримав Премію «Читомо» в номінації «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання». Станом на кінець травня за весь час існування проєкт передав військовим уже понад 55 тисяч книжок. 

Координатор проєкту Андрій Овчарук поділився, що ідея цієї ініціативи була досить очевидною. У попередні війни військовим також передавали на фронт та у шпиталі книжки як спосіб відпочити від реалій і зануритися в інші досвіди. Головна відмінність, яку на проєкт накладає сучасність, — це те, що сьогодні з книгою як атрибутом дозвілля конкурують телефони. Однак досвід «Книги на фронт» показує, що паперові книжки лишаються потрібними. Часом ініціативі навіть лишають запити на конкретні типи літератури чи навіть книжки. Так, Андрій Овчарук розповів, що нещодавно його попросили передати щось із магічного реалізму та американського постмодернізму. А загалом проєкт збирає як художні тексти, так і нонфікшн, як жанрову літературу, так і філософські праці. Головне, щоб вам подобалася книжка, якою ви хочете поділитися із військовим чи військовою. Дізнатися більше про ініціативу можна на сторінці проєкту.

Олександр Бабінський презентував новий проєкт Культурних сил — «Реєстрові автори». Ця ініціатива покликана підтримати військових, які ведуть щоденники, пишуть вірші чи художню прозу, фіксують свої міркування, однак, на відміну від уже досвідчених письменників, не знають, що з ними робити далі. Фактично йдеться про формат літературної агенції, в якому Культурні сили збирають рукописи, допомагають із редагуванням текстів, контактують із видавництвами, дають внутрішню оцінку рукописам та, за потреби, пропонують, як можна їх допрацювати. 

«Реєстрові автори» мають допомогти вийськовим подолати одразу дві дистанції: між видавництвами і новими авторами та між цивільною роботою видавничої сфери і реаліями війни, які не дозволяють пройти звичний шлях від написання рукопису до презентації першої книжки. Олександр Бабінський також поділився, що проєкт підтримає Український ПЕН: члени клубу ставатимуть менторами та менторками для письменників-початківців та допомагатимуть допрацювати ідею до готового рукопису, або ж рукопис — до виданої книжки.

Володимир Кондратьєв, якого ви можете знати як блогера Влада Сторітелера, розповів, що вже триває робота над відеокурсом творчого письма. Це будуть 20 загальнодоступних лекцій про письменство, до яких можуть звертатися як військові, так і цівільні. Ініціатива стала можливою завдяки гранту від Українського культурного фонду, а перші відео варто чекати наприкінці літа. Курс багато в чому наслідуватиме практики університетських курсів творчого письма, які досить поширені за кордоном, але доволі рідко трапляються в українських вишах. Задача, яку собі окреслює Володимир Кондратьєв під час підготовки матеріалів, — доповнити навичку продуктивного читання ще й аналізом того, як зроблені хороші тексти і як і собі писати якісно.

Ігор Мітров презентував англомовний каталог письменників-військових Ukrainian Writers-in-Arms 2026. У ньому зібрано 30 книжок сучасних авторів та авторок, які — за сприяння Українського інституту книги — можуть репрезентувати сучасну українську літературу на міжнародних книжкових ярмарках, скажімо, у Лондоні, Франкфурті, Болоньї чи Варшаві. Це заохочуватиме переклад цих книжок іншими мовами, а також забезпечуватиме певну видимість воєнного та ветеранського досвідів на іноземних майданчиках. Наступний крок ініціативи — підготувати іспаномовну версію каталогу, щоб вийти на нові платформи для культурної дипломатії.

База імен і текстів, яка пізніше стала основною для каталогу, була створена ще у 2014 році і продовжує поповнюватися. Головне її завдання — зафіксувати кожен із текстів, написаний військовим чи військовою, щоб зафіксувати найрелевантніший досвід сьогодення, створити з них літопис мілітарного українського письменства. Ігор Мітров згадав також Ганну Скоріну та Марію Рябченко — дослідниць мілітарної літератури та співкураторок виставки «Шляхетність зобовʼязує», що розгорнулася на «Книжковому арсеналі 2026». Вони були одними з перших, хто фіксували комбатанські та ветеранські тексти у список, який сьогодні вимірюється сотнями позиції.

Конкурс воєнної літератури «4.5.0.» існує два роки, за підтримки фонду «Відродження». А у 2026 році Культурні сили перейняли на себе організаційну частину конкурсу. Взяти участь у ньому можуть усі військові, ветерани та ветеранки російсько-української війни. Подавати свої тексти можна буде у таких категоріях:

— Оповідання — короткі прозові тексти обсягом до 20 000 знаків.
— Есе — рефлексії або міркування автора чи авторки щодо пережитого досвіду обсягом до 15 000 знаків.
— Щоденники — записи, що фіксують думки, емоції, повсякденний досвід автора чи авторки, обсягом до 15 000 знаків.
— Вірші — поетичні тексти, що відбивають довколавоєнний досвід автора чи авторки, обсягом до 40 рядків.

У кожну прозову номінацію можна подавати не більше одного тексту (і не більше 2 прозових матеріалів загалом), а також максимум 3 поезії. Роботи учасників, що увійдуть до короткого списку, будуть надруковані в окремій антології. Роботи оцінюватимуть Євген Лір, Олена Герасим’юк, Аліна Сарнацька, Ростислав Семків, Валерій Пузік та Ігор Мітров. Подавати тексти можна до 31 серпня 2026 року за цим посиланням.