Бувають періоди, коли все йде не за сценарієм, коли хочеться відволіктися від реальності або навпаки відрефлексувати те, що відбулося. Так можна описати свої почуття кожного дня, не лише восени. Але й це — той вир емоцій, котрий підготували київські театри цього сезону. Вистави, у яких щось іде не так, перепрочитання класичних творів із ноткою наших реалій, поєднання грандіозного шоу і ностальгії — усе це чекатиме глядачів у театральних залах. Підготували добірку прем’єр, котрі відбудуться в Києві.

Головна персонажка моновистави пропонує глядачам пройти свій шлях до зцілення від усіх плям — «мін», — що залишила в серці війна. До російсько-української війни Надя мала цілком звичайне життя. Тепер вона молода саперка. Персонажка не втрачає надії й сама надихає інших на перемогу й віру в життя.

Постановка трагікомедії Івана Карпенка-Карого відслонить запону, щоби показати глядачеві життя одного актора і його залаштунки. У центрі розповіді — артист Іван Барильченко. Чоловік намагається зберегти образ зразкового чоловіка й успішного кумира для своїх прихильників. Та чи довго він зможе балансувати на межі двох світів: реального життя й театру?

Головна героїня Катя — це збірний образ, у якому глядач упізнає себе. У березні 2022 року вона змушена була покинути свій дім, вона досі чекає, коли повернеться дорога їй людина. Та про свій біль Катя не розповідає нікому — про це знають лише квіти.

Задля щастя подружжя Анеля й Антін ладні на все. Кожен із них виборює місце для їхнього домашнього огнища своїм шляхом, і не завжди суспільство приймає їхні жертви, ба навіть засуджує. Як діятимуть Анеля й Антін далі, коли час розкриє всі таємниці вчинків обох персонажів? Адже за все скоєне доведеться таки відповідати.

Свято — це завжди подія, коли до кожної навіть невеликої деталі треба приглядатися прискіпливо, бо інакше курйозів не уникнути. У невеличкому французькому готелі готуються до фестивалю Святого Вольфганга. Й у вирі передсвяткових переполохів в один номер випадково заселили дві сімейні пари. Звідси й починається ланцюжок дотепних сцен, в карнавал яких потрапляють і персонажі на сцені, і глядачі в залі.

Ця вистава — вир яскравого дійства з музичними номерами й водночас щемлива, ностальгійна історія. Персонажі шукатимуть відповіді на актуальні питання: чи можна знайти щастя, якщо втекти від себе і залишити те, що було колись рідним?

«Дискримінація» — хореографічна антологія, що містить кілька історій-притч. Це постановки, де кожен жест утілює емоцію та заклик до дії. Адже в історіях ідеться про різні форми дискримінації, водночас виконавці пропонують і розв’язання проблеми, залишається тільки вловити його в рухах артистів.

«Хто боїться Сірого Злого Вовка?» — безтурботно наспівують персонажі «Трьох поросят», діснеївської версії 1933 року. Герої ще не підозрюють, наскільки загроза для них реальна. Американський драматург Едвард Олбі взяв за основу текст цієї пісні для п’єси «Хто боїться Вірджинії Вулф?», яку написав у 1962 році. Він обіграв прізвище британської письменниці, Woolf, що в перекладі означає «вовк», і цим ще більше наблизив персонажів свого твору до небезпеки.

Дія вистави «Не боюсь Вірджинії Вулф» відбувається символічно у 2062 році. Марта і Джордж — пара середнього віку. Для них вечірки не просто гра й забави, а спосіб життя. Цього разу вони приймають у себе в гостях молоду пару Ніка й Гані. Вечірка, яка мала бути черговим фарсом у показово безтурботному житті господарів, натомість зніме з персонажів маски. Нарешті кожен зіткнеться зі своїм «Сірим Вовком» віч-на-віч.

«Життя — це сон?» — щоразу після нової дії на сцені персонажі адресують це питання-послання як самим собі, так і глядачам. П’єса іспанського драматурга XVII століття Педро Кальдерона де ла Барки продовжує набувати нових значень в українській сучасній адаптації. Усі разом: актори, їхні персонажі у п’єсі, глядачі в залі, — спробують дослідити, що таке насправді справедливість, відповідальність, свобода. І врешті зрозуміти, де межа між життям і сном.

Щоби спокусити Лукрецію, шахрай Калімако вигадує легенду про чарівну рослину мандрагору, котра начебто лікує безпліддя. У цю казку щиро вірить чоловік Лукреції, адвокат Ніч, який не може мати дітей. Як далі розвиватиметься ця химерна історія — дізнавайтеся, відвідавши виставу.

На що ми очікуємо, купуючи квиток до театру? Мабуть, на те, що почуємо якусь оповідь. Це може бути, наприклад, звична для нас детективна історія, де головному героєві доведеться знайти вбивцю серед безлічі підозрюваних у маєтку.

А ще ми очікуємо на майстерне втілення цієї оповіді на сцені. І, здавалося б, що може піти не так? Та коли за сюжетом вистави історію беруться втілити актори драматичного гуртка Корнлі — усе йде не так. Яка ж оповідь на нас очікуватиме? Про це дізнаємося в постановці «З цією виставою щось не так».

Модерне переосмислення класичного твору Івана Карпенка-Карого. Протягом вистави персонажі на сцені спробують дати відповідь на запитання: яким насправді має бути Хазяїн сьогодні? Чи окрім процвітання власного бізнесу його мають хвилювати людські бажання й долі?

Проживши вже немало літ, головний персонаж цієї історії все продовжує озиратися назад, адже стільки хотілося б змінити. Одного разу йому випадає такий шанс: герой зможе перенестися в минуле, щоби зустрітися з самим собою молодим. Чи вдасться йому змінити сценарій свого життя, і чи справді такими важливими були б ці зміни?

Берлін 1930-х — час, коли думки про нацизм поступово захоплюють розуми мешканців міста. Раптом котиться чутка про «Kit Kat Club» — простір свободи від гнітючої реальності. Щовечора тут відбувається шоу кабаре. На фоні цього міжсвіття, де переплітаються фарс і сірі будні, розвиваються драматичні історії різних персонажів. Чи зможуть герої в цьому вирі знайти самих себе і своє місце в житті?

Передріздвяна мить — це час, коли у реальний світ проникає казка, коли мрії можуть здійснюватися, а негаразди відступають. Головний персонаж постановки, маленький хлопчик, пропонує глядачеві здійснити дивовижну мандрівку, сповнену пригод і небезпек, які ще потрібно подолати на шляху до своєї мети. І все це — за хвилину до Різдва.