Дайджест культурних подій (з 5 по 11 травня)

автор Анастасія Чуй - 05.05.2025 в Події

5 травня, понеділок

Освітньо-конкурсна програма для молодих авторів зінів «на!»

Заняття та фінальна презентація доробків у Києві (з онлайн-трансляцією)
Дедлайн заповнення анкети для участі: 7 травня, 12:00
Орієнтована тривалість програми: з 14 травня до 21 червня

Культурний центр «Спаська 13» оголосив старт програми «на!» — освітньо-конкурсної ініціативи для авторів і авторок зінів — невеликих незалежних видань, які дають можливість вільно висловлювати себе поза комерційними рамками. Програма передбачає серію освітніх подій, присвячених темі створення зінів на різних етапах. Учасники вивчатимуть технічні й організаційні аспекти створення зіну: від концепції та дизайну — до друку, фінансування та дистрибуції. Фінальним етапом стане публічна презентація зінів та можливість отримати підтримку їхнього друку й поширення. До участі запрошують авторів і авторок на різних етапах роботи над самвидавом — від перших ідей до завершеного макета.

Реєстрація за посиланням.

Перегляд фільму «Фанатик»

Житомир, Multiplex (ТРЦ Глобал UA)
Початок о 20:50

«Фанатик» — режисерський дебют Джиммі Уордена, відомого за сценарієм до стрічки «Кокаїновий ведмідь». У центрі історії — поп-зірка Софія, яка опиняється в пастці у власному будинку, коли до неї вривається Пол — психічно нестабільний шанувальник, переконаний у тому, що дівчина має одружитися з ним. Він прибуває з пастором і подругою-спільницею, налаштований довести справу до кінця. Однак Софія не планує грати роль нареченої та намагається знайти спосіб урятуватись. Стрічку спродюсувала компанія LuckyChap, відома своєю роботою над фільмами «Барбі», «Перспективна дівчина» та «Солтберн».

Більше на сайті.

Презентація антології сучасної прози «Повернення»

Київ, Сенс на Хрещатику
Початок о 19:00

«Повернення» — друга антологія, укладена за результатами конкурсу Litosvita. Тексти для неї обирали літературознавці Ростислав Семків, Богдана Романцова і Ганна Улюра. Герої творів — жителі зруйнованих міст і сіл: флористка, яка створює букети для похоронів; шкільна вчителька; та навіть курка на ім’я Ребека й інопланетяни, які переживають кохання на тлі катастрофи. У межах події передбачена розмова про старт літературної кар’єри та можливості для письменників-початківців. До обговорення долучиться і Марія Придьма — SEO Litosvita. Також у програмі — автограф-сесія, неформальне спілкування з авторами, журі конкурсу й лекторами школи.

Більше в інстаграмі.

6 травня, вівторок

Поетичні читання

Луцьк, Культурне Укриття
Початок о 18:30

Подія відбудеться в межах проєкту «Теплий вечір з військовим» за участі Юрія Матевощука — поета, перекладача і військовослужбовця, який представить нову збірку «Книга скарг». А поет і перекладач Юрій Завадський читатиме тексти з майбутньої книжки «Собака біжить». Також під час зустрічі говоритимуть про досвід поєднання військової служби з літературною працею, про те, як змінюється мова поезії у фронтових умовах і як вона зберігається.

Більше в інстаграмі.

Презентація книги Анни Завертайло «Солодкий несолодкий бізнес»

Київ, Сенс на Хрещатику
Початок о 19:00

Анна Завертайло — співзасновниця мереж «Honey» та «Завертайло», засновниця навчального проєкту «Магічний Копняк» і активна учасниця розвитку ресторанного ринку в Україні. Її книжка поєднує автобіографічні спостереження з практичними порадами для підприємців, зокрема тих, хто працює у сфері гастрономії. Авторка описує шлях від перших кавових автоматів до створення мережі пекарень «Завертайло» та кондитерських «Honey». На події Анна також розповість про створення видання, історію розвитку сімейного бізнесу, виклики в ресторанній галузі та роль їжі як частини культурного коду.

Більше в інстаграмі.

Виставка «Я є — хочеш ти цього чи ні»

Одеса, Музей сучасного мистецтва Одеси
Триває до 31 травня
Графік роботи: вівторок — неділя, 12:00 — 18:00

Центральним образом виставки є платан — дерево, що втрачає кору, оголюючи химерні візерунки, й часто піддається втручанню ззовні: люди залишають на ньому сліди, підрізають, дряпають. Цей символ метафорично зображає людське тіло — змінне, вразливе, відкрите до чужого впливу. Проєкт народився в період особистої кризи та відновлення авторки Анни Антонюк, коли після діагностування депресивного розладу художниця розпочала переосмислення власного тіла та досвіду. За її словами, виставка не претендує на остаточну відповідь чи досягнення повного прийняття, але є спробою зменшити внутрішній опір і навчитися бачити себе інакше.

Більше в інстаграмі.

Презентація книги «Тілько істинна правда. З українських повір’їв»

Онлайн, фейсбук-сторінка «Видавництва Старого Лева»
Початок о 18:30

Книжка представляє хрестоматію українських народних вірувань і демонологічних уявлень у вигляді понад п’ятисот коротких текстів, зібраних із джерел, опублікованих між 1853 та 2022 роками. Упорядник Михайло Назаренко — літературознавець, письменник і дослідник українського фольклору — знайомить читачів з фольклорними персонажами з усіх куточків України: від Закарпаття до Слобожанщини. Серед героїв збірки: чорт, хованець, скарб-перевертень, купальський змій.

Модеруватиме розмову письменник Володимир Аренєв. 

Більше на сайті.

7 травня, середа

Artist talk з Євгеном Коршуновим

Київ, PinchukArtCentre
Початок о 18:30

Євген Коршунов працює з темами пам’яті, міфотворення, культури та особистого досвіду. Його проєкти експонувалися на виставках в Україні та за кордоном. На виставці номінантів Премії PinchukArtCentre 2025 митець представив роботу «Пил зцілює»: це чорна мінімалістична конструкція, що умовно відтворює простір бліндажа; також експозиція включає серію малюнків із зображеннями людей, з якими автор проходив базову військову підготовку. Зустріч модеруватиме письменник Олександр Михед. У розмові йтиметься про ключові теми в творчості Коршунова, зокрема про досвід військової служби та його відображення в мистецькій практиці.

Більше в інстаграмі.

Нашебачення 2: Повернення легенди

Київ, Центр культури і мистецтв КПІ
Початок о 18:00

«Нашебачення» засноване на ідеї популярного європейського конкурсу гуртом Badstreet Boys, але з українським контекстом та головною метою — зібрати кошти на потреби Сил оборони України. До участі в шоу долучаться відомі українські гурти та виконавці. Концерт традиційно матиме формат змагання: виступи оцінюватимуть журі та глядачі. Основним критерієм визначення переможця стануть глядацькі донати. 

Більше в інстаграмі.

Балет «Леся»

Київ, МЦКМ «Жовтневий палац»
Початок о 19:00

«Леся» — біографічний балет, заснований на реальних подіях із життя письменниці. За допомогою неокласичної мови танцю глядачам покажуть поетично переосмислену історію Лесі Українки, її стосунки з близькими, творчі пошуки та боротьбу з хворобою. Представить виставу Art Ballet Company, єдина в Україні трупа, що працює у стилі неокласичного балету, у якому головним є тіло танцівника, його рухи й музика, а не сюжет. Хореограф і постановник — український балетмейстер Артем Шошин, чия попередня робота «Тіні забутих предків» викликала широкий резонанс у театральному середовищі, зокрема у 2024 році здобула перемогу в номінації «Найкраща танцювальна вистава і вистава фізичного театру» VІ Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії ГРА.

Більше на сайті.

Лекція «Химерне серце» Ірини Вільде: пластунка, феміністка і «радянська» письменниця

Онлайн (Zoom)
Початок о 18:00

Лекторій «Творчині української дійсности» організовує подію, присвячену життю та творчості Ірини Вільде — письменниці, яку протягом десятиліть то виводили в канон, то викреслювали з нього. Захід проведе Катерина Шмега, кандидатка філологічних наук і виконувачка обов’язків вченого секретаря Інституту Івана Франка НАН України. Йтиметься про різні іпостасі Ірини Вільде: авторка феміністичних прозових текстів, редакторка жіночого часопису, депутатка Верховної Ради УРСР, очільниця львівської письменницької спільноти та активна громадянка. Особливу увагу приділять тому, як ці ролі поєднувалися в межах однієї біографії, яку супроводжували водночас похвала й осуд, визнання й забуття.

Більше на сайті.

8 травня, четвер

Презентація книги «Усе на три літери»

Київ, PEN Ukraine
Початок о 19:00

У книжці журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка зібрано кількадесят текстів, кожен з яких названий трилітерною абревіатурою: КСП, ЗРВ, ПТЗ, Мат, Тил. За кожною з них — досвід служби, рефлексії про втрати, гумор, фронтову рутину та внутрішню мотивацію боротися. Автор від початку повномасштабного вторгнення служить у Силах оборони України. Ця книжка — не лише особистий досвід, але й спроба осмислити нинішню війну через людські історії.

Презентацію модеруватиме Аріна Кравченко — журналістка, літературознавиця та перекладачка.

Більше в інстаграмі.

Дискусія-презентація книжки «Жінки пишуть: містянки» Анастасії Євдокимової

Тернопіль, Книгарня «Є» (вулиця Валова, 5-9)
Початок о 18:30

Подія присвячена розмові про тексти серії «Жінки пишуть». Перше видання «Містянки» розповідає про жіночі досвіди межі ХІХ – ХХ століть у новому середовищі. Про те, як могли скластися долі, які ролі перебирають на себе жінки на зламі епох – у різних за жанрами творах від п’яти українських письменниць. Упорядницею стала літературознавиця Анастасія Євдокимова.

На зустрічі також поговорять про контекст, а саме: питання жіночої емансипації, внутрішніх змін, вибору між звичним і новим.

Більше в інстаграмі.

Відкриття виставки «Fractured Tomorrows»

Київ, Dymchuk Gallery
Відкриття о 18:00
Триватиме до 22 червня
Графік роботи: середа — неділя, 12:00 — 19:00

Виставка об’єднує роботи українських митців Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля. Проєкт досліджує тему втрати орієнтирів — особистих, суспільних, візуальних — та ті відчуття, які виникають у момент після «розлому», коли подальший хід подій більше не піддається передбаченню. Роботи не зображують війну буквально, натомість вони працюють із метафорами, алюзіями та атмосферою, що фіксує стан невизначеності та тривожного очікування. Вони нагадують інші світи: сюрреалістичні, де розмиті форми лише частково вказують на літаки, індустріальні зони чи силуети міст. А люди в них представлені в моменті передчуття ворожої сили, яка наближається до околиць.

Більше в інстаграмі.

Візит нобелівської лауреатки Ольги Токарчук до України

Київ, Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка
Початок о 17:00

Також подію можна буде відвідати 9 травня у Львові
Актова зала головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка
Початок о 15:00

Ольга Токарчук — одна з найвідоміших сучасних польських авторок. Її книга «Бігуни» порушує теми недосконалості, пошуку свого місця та сутність людських відносин, а «Момент ведмедя» змушує задуматись про світ, у якому ми живемо. Письменниця має українське коріння й неодноразово висловлювала підтримку Україні. Під час заходів заплановані публічні розмови, у межах яких Ольга поділиться міркуваннями про літературу, пам’ять, досвід війни та значення міжнародної солідарності. Після розмов відбудеться автограф-сесія.

Модератором київської зустрічі стане Володимир Єрмоленко — філософ, есеїст, перекладач. У Львові подію модеруватиме письменник і перекладач Остап Сливинський.

Зареєструватися на подію у Києві та Львові.

9 травня, п’ятниця

VinBookFest

Вінниця, Європейська площа
Проходитиме 9 — 10 травня, 11:00 — 19:00

Цьогорічний культурно-мистецький фестиваль уже дванадцятий і приурочений до Дня Європи. На відвідувачів чекають кілька основних локацій: творчі намети, де відбудуться зустрічі з авторами, презентації творів вінницьких письменників, автограф-сесії. Особливою подією фестивалю стане театралізоване дійство «Живі картини римованих історій». Окремо організують панельну дискусію на тему «Культура як шлях до соціальної реінтеграції: роль мистецтва та літератури у відновленні ветеранів», модераторкою стане українська письменниця та підприємиця Катерина Пилипчук. Також серед учасників фестивалю — українські автори й авторки: Андрій Кокотюха, Олег Крушевницький, Тетяна Шкурак, Валерія Борщевська.

Більше у фейсбуці.

10 травня, субота

Презентація міського фентезі Мар'яни Бекало «Мертва вода живого міста»

Тернопіль, Книгарня «Є» (вулиця Валова, 5-9)
Початок о 15:00

«Мертва вода живого міста» поєднує міські легенди, магію та детективні елементи, занурюючи читача в загадкову атмосферу Львова. Головна героїня Яна мріє про власне детективне агентство, але її життя змінюється, коли вона рятує кота на ім’я Йозеф Казимир І. Ось тільки це не звичайний кіт — і разом вони опиняються в самому центрі магічних подій. Авторка книги Мар’яна Бекало за освітою журналістка та креативна копірайтерка, цікавиться історією європейських міст, а особливо любить Львів. Її книга — це дослідження зв’язку міста та його історії через призму магії та міських легенд.

Модераторка — книжкова інстаблогерка Валерія Пархоменко.

Більше в інстаграмі.

Книжковий клуб «Шептуха»

Одеса, Книгарня «Є» (вулиця Сахарова, 3К)
Початок о 15:30

У центрі сюжету роману Тамари Горіха Зерня — перекладачка Ольга Петрівна Кривенко, яка має усе, про що можна тільки мріяти: гарну репутацію, стабільну роботу та підтримку клієнтів. Проте її життя порожнє, і вона вирішує втекти від нього до ізольованої бабиної хати, аби знайти спокій і розібратися в собі. Але, потрапивши в це самітне місце, вона стикається з власними страхами і таємницями, які вже неможливо приховати. Книга змушує задуматися про те, ким ми є насправді, коли залишаємося наодинці, без фасадів і соціальних масок.

Більше в інстаграмі.

Відкриття книгарні Vivat

Полтава (вулиця Небесної Сотні, 12)
Тривалість події: 10 —11 травня

У межах відкриття організатори готують насичену програму: тематичні дискусії, подарунки для гостей та спеціальні знижки. Відвідувачі отримають фірмові стікери, зможуть скористатися «барабаном знижок» чи виграти річну підписку на книжки видавництва. Також заплановані 4 відкриті розмови: «Піклування про ментальне здоров’я підлітка» з письменницею Тетяною Рубан і дитячою психологинею Вікторією Шевчук; «Знана історія, незнаний сюжет» з блогерками Дариною Мозговою та Регіною Кім — про дорослі версії класичних казок; зустріч із секс-педагогинею Юлією Ярмоленко «Як і коли говорити з дітьми про секс»; презентація книги Віталія Запеки «Бабах на всю голову».

Більше в інстаграмі

11 травня, неділя

Концерт Duo Vyriy (Карло Мускат & Олена Погуляєва) «The Music of Ukrainian Masters»

Львів, Авдиторія Jam Factory Art Center
Початок о 19:00

У програмі концерту твори українських композиторів у новому джазовому прочитанні саксофоніста та композитора з Мальти Карло Муската й української піаністки Олени Погуляєвої. Дует виступає під назвою Duo Vyriy, що символічно відсилає до образу «вирію» — міфічного простору спокою та світла. 

Більше на сайті.

Презентація друкованого журналу «ОТАК-О»

Київ, книгарня Readeat (вулиця Антоновича, 50)
Початок о 16:00

«ОТАК-О» — нове друковане видання, що охоплює теми мистецтва, авангарду, андеграунду та стріт-фешену. Відвідувачі дізнаються про історію створення журналу, мотивацію команди та редакційну концепцію. А також ініціатори проєкту говоритимуть на тему друкованих медіа і їхньої актуальності для культурного ландшафту сьогодні.

Більше в інстаграмі.

Від Люка до Рей: за що фанати критикують «Зоряні війни»?

авторка Катерина Ягодка - 04.05.2025 в Кіно

У далекому 1977 році в США відбулася прем’єра космічної опери «Зоряні війни: Нова надія», знятої режисером Джорджем Лукасом. Цей фільм став початком однойменної кіносаги, яка в цілому зібрала у світовому прокаті понад $10 мільярдів, а останній на сьогодні, девʼятий фільм вийшов у 2019, через 42 роки після прем’єри. Такий тривалий успіх «Зоряних війн» та глядацька увага до франшизи пояснюються тим, наскільки глибоко сага вкорінилася в масову культуру, адже й обриси шолома Дарта Вейдера, і манера говоріння майстра Йоди відомі навіть тим, хто не дивився жодну частину.

Історія класичної трилогії значною мірою була натхненна книгою Джозефа Кемпбелла «Тисячоликий герой». Кемпбелл описує універсальний сюжет так: герой вирушає зі звичайного світу в царство чудес, де стикається з надприродними силами і здобуває важливу перемогу, а потім повертається з цієї подорожі із силою, що здатна приносити користь іншим. Джордж Лукас створював сюжет «Зоряних війн», дотримуючись ключових етапів подорожі головного героя — Люка Скайвокера.

Відповідно, події трьох перших фільмів — це класичні сюжети та міфологічні формули, перенесені на космічний антураж.

— Люк Скайвокер — обраний, який мусить подолати перешкоди, щоб Добро перемогло;

— Обі-Ван Кенобі — провідник героя на його шляху;

— Ган Соло — рішучий та смішний відчайдух, що стає другом головного героя;

— Дарт Вейдер — персонаж, який колись здійснив перехід від добра до зла; 

— Лея — спершу здається звичною принцесою у біді, що врешті стане парою головному герою, але вона аж двічі вводить глядачів в оману: спершу, коли виявляється справжньою лідеркою сил Альянсу, а тоді, коли стає відомо, що (спойлер!) вона сестра Люка, а вже її любовним інтересом буде Ган Соло.

Джордж Лукас зазначав, що він свідомо знехтував очевидними законами астрофізики, скажімо, що вибухів у космосі не чутно, бо розповідав казку, в якій їхні звуки потрібні, аби викликати у глядачів емоції. На час виходу перших епізодів фільму використовувалися революційні візуальні практичні ефекти, які створювали враження реальних зйомок у космосі.

Якщо дивитися фільми «Зоряні війни» у порядку їх виходу в кінотеатрах, можна відчути, як змінювався кіносеріал з роками. Цей підхід дозволяє спочатку ознайомитися зі всесвітом в оригінальній трилогії, а потім дізнатися передісторію через приквели та продовження історії Руху Опору в сиквелах. Хоча такий порядок не створює чіткої хронології подій, кожна трилогія завершує сюжетні арки ключових героїв і гармонійно поєднується з іншими частинами саги.

 «Зоряні війни» у тому порядку, в якому вони були випущені в кінотеатрах:

Оригінальна трилогія

— Зоряні війни. Епізод IV: Нова надія (1977 рік)
— Зоряні війни. Епізод V: Імперія завдає удару у відповідь (1980 рік)
Зоряні війни. Епізод VI: Повернення джедая (1983 рік)

Трилогія приквелів

— Зоряні війни. Епізод I: Прихована загроза (1999 рік)
— Зоряні війни. Епізод II: Атака клонів (2002 рік)
Зоряні війни. Епізод III: Помста ситхів (2005 рік)

Трилогія сиквелів

— Зоряні війни. Епізод VII: Пробудження сили (2015 рік)
— Зоряні війни. Епізод VIII: Останні джедаї (2017 рік)
Зоряні війни. Епізод ІХ: Скайвокер. Сходження (2019 рік)

Перші фільми аудиторія одразу сприйняла позитивно, всіх захопив візуальний бік картини, проте найбільше критики робили акценти на персонажах та хімії між ними, те, якими вони вийшли «живими» й цікавими в межах класичної та лінійної історії. Стосунки між Люком, Леєю та Ганом, внутрішні конфлікти Дарта Вейдера і Люка, взаємини між людьми та дроїдами — саме це в першу чергу запамʼяталося фанатам оригінальної трилогії.

«Нова надія» мала шалений комерційний успіх, зібравши $775 мільйонів, коли бюджет складав тільки $11 мільйонів. Стрічка стала найкасовішим фільмом та показала, що наукова (хай і не дуже) фантастика може бути прибутковим блокбастером.

Попри загальний позитивний прийом, критики подекуди зазначали, що фільми розраховані на підліткову аудиторію, тоді як для дорослих це радше розважальна сімейна стрічка для перегляду на вихідних. До певної міри іронічно, що зараз, майже пів століття по тому, фанатська база Зоряних Воєн не обмежується тільки підлітками. Наступні два фільми тільки закріплювали успіх першого, і трилогія отримала культовий статус. А Люк, Лея, Дарт Вейдер і Йода стали флагманськими персонажами, яких активно використовуватимуть у трилогії сиквелів як спосіб повернути в кінотеатри фанатів.

Трилогія приквелів

Друга трилогія «Зоряних війн» (1999–2005) відбивала важливі зміни в суспільстві та політиці свого часу, які вплинули як на атмосферу фільмів, так і на їхні сюжети. На зламі тисячоліть, особливо після атак 11 вересня 2001 року, світ зіткнувся з хвилею тероризму та ростом напруги між демократіями й авторитарними режимами. У другій трилогії бачимо подібну трансформацію: Галактична Республіка поступово занепадає через політичну корупцію та маніпуляції Палпатіна, що символізує зростання авторитаризму та небезпеку втрати демократії. Такі мотиви відбивали страхи суспільства перед війнами та розширенням владних повноважень держав.

Трилогія приквелів певною мірою не виправдала очікувань давніх шанувальників усесвіту «Зоряних війн». Джордж Лукас намагався відійти від традиційного поділу на добро і зло, показував, як дитина — Енакін Скайвокер, — яку не приймають, може вирости й поступово перейти на темний бік, адже він пропонує більше сили. Водночас режисер дотримувався перевіреної формули: нові світи, незвичайні істоти, зрозумілі теми та гумор, який частіше, ніж в оригінальній трилогії, викликав роздратування (згадаймо хоча б Джар Джар Бінкса). 

Друга трилогія зачіпає теми корупції, морального занепаду та політичних маніпуляцій пронизують, підкреслюючи неминучість падіння сторони світла. Тож, замість надії на перемогу добра навіть у найтемніші часи, глядачі зіштовхнулися з трагедією, де замість боротьби за визволення головним питанням стає падіння героїв і крах цілої цивілізації. Багато кому на початку століття це не сподобалося — вочевидь вони ностальгували за класичною історією за всіма канонами Джозефа Кемпбелла.

Незадоволених фанатів зачепив також візуальний складник фільму. Початок 2000-х років був періодом активного розвитку комп’ютерних технологій, зокрема CGI (зображень, згенерованих компʼютером). Тому друга трилогія активно використала цю технологію для створення інопланетних світів, персонажів та сцен боїв. Такі різкі зміни, порівняно з оригінальною трилогією, яка відома своїм винахідливим підходом до практичних спецефектів, не припали до душі фанатам. Від цього постраждала й атмосфера фільмів: вони були більш холодними й віддаленими, що, на думку фанатів і критиків, створює відчуття штучності й візуальної перенасиченості. Хоча сьогодні, через майже чверть століття після виходу трилогії, про бої на світлових мечах згадують усе ж із позитивом. Вони справді вийшли видовищними.

Не оцінили глядачі і взаємодію персонажів; романтичні стосунки між Падмою та Енакіном значно більше наповнені кліше, ніж взаємини персонажів оригінальної трилогії. Найбільше критики зібрав Гейден Крістенсен за роль Енакіна Скайвокера: про його роботу, як про найслабшу частину серії, згадують навіть у ретроспективних матеріалах. Попри це, фінальну частину трилогії — «Помсту ситхів» — назвали все ж найсильнішим фільмом із трьох, а історію становлення Дарта Вейдера з охопленого страхом та непевністю Енакіна — гостросюжетним, хоч і нерівним завершенням сюжетної арки персонажа.

Трилогія сиквелів

Третя трилогія зосереджується на ідеї, що навіть після переходу на бік темряви завжди є можливість повернутися до світла. У сиквелах «Зоряних війн» одним із ключових персонажів став Кайло Рен — онук Дарта Вейдера та син Леї та Гана Соло. Як і його дід, він обрав темний бік Сили, але, на відміну від Вейдера, постійно оповитий сумнівами. Його внутрішній конфлікт підкреслює ідею, що вибір темної сторони часто пов’язаний із глибокими особистими драмами і неприйняттям персонажа спільнотою. Впродовж усієї трилогії глядачі спостерігають за боротьбою Кайло між темною і світлою сторонами та міркують, який же вибір він зробить.

Творці трилогії на цей раз прислухалися до голосів тих, кому не вистачило класичної, знайомої історії про героя, якому суджено врятувати світ. На цей раз це героїня — «обрана» джедайка Рей із пустельної планети Джакку, яка нагадує Татуїн, де провів дитинство Люк. Їй також доведеться пізнати силу, аби подолати імператора Палпатіна та його посіпак. Ба більше, їй на допомогу приходять не лише нові персонажі — пілот По та колишній штурмовик Фінн, — але й добре відомі Лея, Ган, Чубакка, а згодом і сам Люк. У її антагоніста Кайло Рена такої знаної команди підтримки немає, проте є шолом діда — Дарта Вейдера.

Глядачам аж таке повернення до джерел не дуже сподобалося, адже історія Рей занадто схожа на пригоди Люка, та й експлуатація старих персонажів хоч і ностальгійна, але не просуває франшизу вперед. Особливе невдоволення викликали сцени із Керрі Фішер (принцесою Леєю) у другому та третьому фільмах, адже її діалоги складали вже з архівних записів і вони виглядали непереконливо (акторка померла від серцевого нападу у 2016). Чимало фанатів вважають, що Disney намагається законсервувати світ «Зоряних війн», повторюючи одні й ті самі сюжети та локації. Нова трилогія не розширює всесвіт, а обмежується пустелями, космічними кораблями та бункерами. Замість розвитку нового візуального стилю і технологій, у нових фільмах зберігається «ретрофутуризм» без змін у політичному, культурному чи соціальному житті.

Попри це, оцінки критиків загалом вищі за трилогію приквелів. Особливо високо оцінили візуальний складник: видовищні спецефекти та постановку боїв. Вони відзначили кращу хімію між персонажами, ніж це було у приквелах, зокрема стосунки між Рей і Кайло Реном, які дещо ускладнили, здавалося б, знову просту та лінійну історію. Хоча до третього фільму позитиву поменшало, адже протягом усіх частин і аж до фінального акту дев’ятої частини їхнє протистояння зводилося до пропозиції долучитися до однієї зі сторін сили.

У трилогії сиквелів одним із ключових мотивів стало майже рабське становище штурмовиків. Багатьох із них забрали ще дітьми, відокремили від родин і позбавили можливості знати своє справжнє «я». Образ імперії тепер ще міцніше переплітається з інституалізованим насильством і втратою ідентичності, де штурмовики перетворюються на безликих солдатів Імперії, що виконують накази без осмислення власних дій. Не дивно, що за таких умов усесвіт «Зоряних війн» отримує і приклади штурмовиків, що відмовляються брати участь у вбивстві невинних. Один із центральних персонажів, Фінн, символізує цей злам системи, оскільки він робить свідомий вибір не підкорятися жорстоким наказам і приєднується до опору.

Таким чином, трилогія сиквелів хоч і зачіпає низку актуальних для нас і нових для франшизи проблем, проте не дозволяє дізнатися більше про улюблений для багатьох всесвіт. Фінал третього фільму особливо підкреслює, що як такої цілісної історії у трилогії немає, а отже й катарсисне завершення історій героїв зробити складно. Єдине, що мало значення, — статус-кво, в якому залишаться персонажі.

Початкова трилогія все ще є чарівною для перегляду, а для шанувальників «Зоряних воєн» вона залишила незабутні спогади і справила такий вплив на свідомість, що багато хто досі називає перші три фільми остаточним путівником у світі «Зоряних воєн». Хоча деякі фільми саги вважаються одними з найкращих науково-фантастичних робіт в історії, слід визнати, що їхня якість значно змінювалася з роками. Наприклад, друга трилогія «Зоряних війн» намагалася відійти від класичної формули, додаючи політичні інтриги та нові елементи, але це призвело до втрати емоційної динаміки та простоти, яка приваблювала глядачів у першій трилогії. Третя трилогія, навпаки, надто сильно покладалася на ностальгію та повторення вже знайомих сюжетних ліній, що забезпечило комерційний успіх, але не принесло значного художнього розвитку. Франшиза з часом адаптується, вводячи зміни та ідеї, що залучають нові покоління шанувальників. А все нові й нові історії в цьому всесвіті не дають надовго забути про сагу. 

Принцеса втомилась мовчати: вистава «Бука» повертається на українську сцену

авторка Катерина Куслива - 02.05.2025 в Театр

Тік-так, тік-так… Годинник б’є північ, і раптом казковий замок серед гірських просторів перетворюється на комуналку на Березняках, у руках не чарівна паличка, а диплом філософині, а замість важкої золотої корони — важкий суспільний тиск: «Ти мусиш бути ідеальною!» Тік-так, тік-так… Образ красивої, розумної, гуморної принцеси тане на очах, а замість нього постає звичайна жінка, якій набридло гнатися за соціальними стандартами. Тік-так, тік-так… Час минає, і ось незабаром уже прем’єра вистави «Бука» в театрі «Золоті ворота».

3, 4 та 8 травня в київському театрі «Золоті ворота» відбудуться покази іронічної, яскравої, а головне, відвертої вистави «Бука». Авторки сценарію — драматургині Лєна Лягушонкова й Катерина Пенькова, а режисерка — Тетяна Губрій. Від моменту створення п’єси до її сценічної постановки «Бука» пройшла чималий шлях, який ми пропонуємо вам дослідити разом із нами.

Як усе починалося

2021 рік, карантин, «Флібег». Так пригадує початок роботи над п’єсою сценаристка Лєна Лягушонкова.

Лєна Лягушонкова — українська драматургиня, лауреатка премії European Drama Award 2022. 2018 року дебютувала на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси» з роботою BAZA. За свою п’єсу «Кортес», поставлену також у театрі «Золоті ворота», у 2024 році здобула відзнаку «Найкращий драматург» на фестивалі-премії «ГРА».

Коронавірус замикає людей удома, будь-яка діяльність втрачає сенс. А щоб його повернути, треба ставити собі нову мету й іти до неї. Такою метою й стала «Бука» для Лєни Лягушонкової. І ось вона в маршрутці по дорозі в Одесу згадує нещодавно переглянутий британський серіал «Флібег» («Погань»), зокрема його головну героїню, зухвалу й уперту, незгодну із соціальними нормами, і міркує: «А що, як створити п’єсу про схожу персонажку тільки в українських реаліях? З орендованою квартирою на Березняках, роботою аніматорки, не надто успішним бойфрендом і його сварливою матір’ю?»

«Зазвичай у співавторстві ідеї приходять до мене. Я ношуся з ними, як дурень з писаною торбою, штурхаю колегу, мовляв, ну як тобі, як тобі, як тобі», — ділиться Лєна. Про задум майбутнього сценарію «Буки» драматургиня розповіла Катерині Пеньковій, і згодом уже разом вони розпочали роботу над п’єсою.

Катерина Пенькова — драматургиня, сценаристка. Співзасновниця «Театру Драматургів», а з березня 2025 року — його художня керівниця. Разом із Лєною Лягушонковою співкураторка фестивалю «Драматургії любові й бобра». Лауреатка літературних і драматургічних конкурсів.

Удвох сценаристки відвідали моновиставу Фібі Воллер-Брідж, з якої постав серіал «Погань», і образ контроверсійної персонажки ще ясніше закарбувався в їхній свідомості. «Бука не є ідеальною, не є хорошою, не визначає себе як мати або як хороша дружина. Хоче визначати себе якось інакше, але ще не знає, як саме», — описує героїню п’єси Катерина Пенькова.

Прем’єра вистави відбудеться… Війна

Сценічне втілення «Буки» ще у 2022 році планував режисер Максим Голенко. Усе було вже готово: костюми й декорації створено, плакати надруковано, усі репетиції проведено. Прем’єру планували на початок березня 2022 року, утім, усі плани перервав початок повномасштабної війни. Одна з двох акторок «Буки», Женя Доляк, виїхала в Польщу, у Бидгощ. А обидва театри, що брали участь у створенні вистави, — Одеський театр імені Василька та «Дикий театр» у Києві — призупинили свою роботу через російський наступ.

Початок повномасштабного вторгнення по-різному вплинув на сценаристок. Лєна занурилась у роботу, що рятувало її від хвилювань і можливої депресії. Катерина ж перші півроку не могла писати взагалі: була фізично й морально виснажена. З 24 лютого драматургиня волонтерила, зокрема її власна мережа хостелів у Варшаві дозволила приймати українських біженок з дітьми (навіть по 150 осіб на день).

Перша постановка «Буки» на сцені відбулась у 2023 році в польському Бидгощі. Там уже перебували сценаристка Лєна Лягушонкова й акторка Женя Доляк, до роботи також запросили українську режисерку Ольгу Турутю-Прасолову, яка й інсценізувала виставу. «Буку» грали польською мовою. Як пригадує Катерина Пенькова, глядачі реагували дуже живо, сміялись, відчули себе близькими до героїні, немовби вона не з Києва, а з Варшави чи того ж Бидгоща.

Казкове повернення Буки

І ось через два роки «Бука» знову повертається на сцену, тільки вже в Києві. Тепер у гру вступає Тетяна Губрій, яка ставить виставу на сцені театру «Золоті ворота». Режисерка пригадує: прочитала п’єсу наступного року після початку повномасштабного вторгнення й насправді вже тоді замислилась над її сценічною постановкою.

Тетяна Губрій — режисерка, викладачка майстерні Стаса Жиркова й Ксенії Ромашенко. Її режисерський дебют відбувся в Київському академічному театрі «Золоті ворота» в 2017 році з виставою «КостяКатяМамаЧай», яка згодом була номінована на премію «Київська пектораль» у категорії «Режисерський дебют».

У «Золотих воротах» Тетяна почала працювати 2015 року, з другого курсу університету: вела світло, звук і пізніше розпочала режисерську діяльність. Із 2019 року обіймає посаду режисера-постановника. «Мені здається, театр “Золоті ворота” — дуже класний простір, у якому можна експериментувати, у якому живе нова драма й який має дуже-дуже класну команду. Камерна зала дає змогу близько взаємодіяти з глядачем, що використовуватиметься, зокрема, й у виставі “Бука”», — каже Тетяна Губрій.

Для сценічного висвітлення сюжету «Буки» режисерка обрала нову форму — казкову. Тим паче це ще й відповідало запиту театру на створення дещо легшої, світлішої постановки. Ідею казковості Тетяна Губрій обговорила й почала втілювати з художником Богданом Поліщуком та з акторками. У підсумку вийшов цікавий мікс різноманітних фентезійних історій у перетині з реальністю й місцями несправедливістю життя. Персонажі перевтілилися в нові образи: від відважних лицарів на білих конях до елітної династії Бріджертонів.

Зі сценаристками режисерка знайома вже давно. У 2023 році Тетяна створила виставу «Кортес» за п’єсою Лєни Лягушонкової. Торік постановка здобула максимальну кількість нагород на премії «ГРА». Тетяна Губрій також працювала над створеною за п’єсою Лєни «Мать Горького» постановкою «Дискотека моєї мами». Прем’єру планували на 28 лютого 2022 року, але покази скасували. Для Катерини Пенькової Тетяна двічі робила читання текстів, ставила її п’єсу «Покидьки» («Пузир, Соломинка і Лапоть»).

Спочатку нова постановка «Буки» мала бути моновиставою, цей задум Тетяна Губрій обговорювала, зокрема, з Христиною Любою — нині виконавицею ролі Буки. Уже працюючи над сценічною постановкою, режисерка вирішила: у виставу потрібні ще акторки. Так до роботи долучилась Дар’я Пльондер, з якою Тетяна товаришує ще зі свого третього курсу університету. З Христиною ж режисерка почала співпрацювати від своєї першої постановки в «Золотих воротах». До участі в «Буці» запросили й студенток з майстерні Ірми Вітовської Дар’ю Ковбасюк і Дар’ю Лисенко.

Довготривала дружба й тісна співпраця далися взнаки. Акторки, за словами режисерки, привнесли дуже багато власних пропозицій і жартів у творчий процес. Кожна репетиція була сповнена гумору й подекуди нестримного сміху. «Вони дуже класно працюють, фіксують, привносять… Мені здається, тільки з такою командою можна втілювати щось за один місяць», — ділиться Тетяна.

Під час написання «Буки» як моноп’єси у сценаристок з’явилась ідея використати форму стендапу: 35-річна жінка говорить про себе, жартує з себе, іронізує з якихось моментів свого життя й таким чином розповідає глядачеві власну історію. «”Бука” — це спроба створити певну антагоністку, неідеальну, не окреслену роллю матері чи коханої, а різносторонню», — міркує Лєна Лягушонкова.

Катерина Пенькова додає: «Сьогодні вважається, що сучасна жінка повинна вміти все: і дбати про свій вигляд, і заробляти, і готувати, і прибирати, і чоловіка задовольняти, і про дітей піклуватися, і маткою дихати… Але ми маємо розуміти, що так не буває. Насправді кожна жінка стикається з купою проблем, хоче сама визначати себе як особистість. Так само й Бука: вона хоче знайти себе в житті. І вистава якраз присвячена пошуку особистісних орієнтирів у цьому світі: що не все погане — погане, не все добре — добре».

Виставу «Бука» представлять на сцені не тільки в Києві, а й у Сумах, де наразі також ідуть репетиції «Буки» в Національному театрі ім. М. Щепкіна.

Фото творчинь вистави — з їхніх сторінок у фейсбуці.
Фото з репетицій вистави — Анастасія Мантач

Діалог культур: 9 аніме, що екранізовують західну класику

автор Яна Панчишин - 01.05.2025 в Кіно

Література завжди була невичерпним джерелом натхнення для кінематографа — й аніме не стало винятком. Японські аніматори не могли пройти повз історії, які зайняли особливе місце в серцях читачів усього світу, і перенесли їх на екран у своєму унікальному стилі. Деякі адаптації зберігають основні сюжетні лінії й атмосферу першоджерела, інші — переосмислюють знайомі історії з елементами фантастики, футуризму або нової символіки.

«Король печери: граф Монте-Крісто» (2004)

Оригінал: Александр Дюма «Граф Монте-Крісто» (1844)

Ця адаптація стала сміливим переосмисленням класичного роману. Основна історія про зраду, несправедливе ув’язнення та тривалу помсту зберігається, однак дія переноситься в далеке майбутнє — аж у 5053 рік. Замість традиційного європейського антуражу глядачі потрапляють у світ космічних подорожей і загадкових технологій. Візуальний стиль аніме досить незвичайний, із використанням фактурних текстур (одяг, волосся).

«Мандрівний замок» (2004)

Оригінал: Діана Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула» (1986)

Адаптація Хаяо Міядзакі — це перетворення роману Діани Вінн Джонс на візуальну казку. Аніме вільно трактує сюжет: окремі персонажі змінюються, а головна героїня Софі отримує більш виразну внутрішню трансформацію. Проте магічна атмосфера, ідея про пошук себе й боротьбу за кохання зберігаються повністю. Аніме також містить антивоєнні посилання.

«Гайді» (1974)

Йоганна Шпірі «Роки навчання та мандрів Гайді» (1880–1881)

Адаптація приділяє велику увагу побутовим деталям: краєвиди швейцарських Альп, життя в горах, традиції — усе передано з любов’ю та точністю. Аніме розповідає історію маленької дівчинки, що вчиться жити в гармонії з природою та людьми. До речі, успіх цієї адаптації вплинув на розвиток жанру сімейного аніме.

«Анна з Зелених Дахів» (1979)

Оригінал: Люсі-Мод Монтгомері «Енн із Зелених дахів» (1908)

Це одна з найретельніших екранізацій класичного роману. Аніме передало не лише сюжетні події, а й ніжну, меланхолійну атмосферу канадського острова Принца Едварда. Особливий акцент зроблено на дорослішанні Анни (Енн) Ширлі — дівчинки-сироти, що вчиться знаходити своє місце в новій родині та світі.

«Поліанна» (1986)

Оригінал: Елеонор Портер «Поліанна» (1913)

Адаптація вийшла теплою та світлою, вона не переосмислює книжку, а автентично передає емоції та дух історії. Головна героїня, хоч і живе у тітки не в найкращих умовах, вчить не лише інших персонажів, а й самих глядачів шукати щось добре навіть у найскладніших обставинах.

«Попелюшка» (1996)

Оригінал: Шарль Перро «Попелюшка» (1697)

Адаптація класичної казки розширює знайому історію, додаючи нових героїв та пригоди. В аніме з’являється більше  гумору, більше наголосу на розвитку особистості Попелюшки: вона допомагає мишенятам, захищає інших слуг і самостійно долає труднощі без негайної магічної допомоги.

«Легенда про Білосніжку» (1994)

Оригінал: Брати Грімм «Білосніжка та семеро гномів» (1812)

На відміну від казки та класичного мультфільму, ця адаптація глибше розкриває характер самої Білосніжки. Аніме приділяє увагу взаєминам між персонажами, а також більш детально показує життя в королівстві й боротьбу за справедливість.

«Щасливе сімейство Мумі-тролів» (1990)

Оригінал: Туве Янссон «Країна Мумі-тролів» (1945–1980)

Адаптація чудово передає казкову й водночас філософську атмосферу оригіналу. Мумі-тролі тут — не просто милі істоти, а символи доброти, прийняття і допитливості. Аніме зберігає баланс між пригодами та роздумами про дорослішання, зміни та цінність дружби, так само як і в книгах.

«Дюймовочка» (1978)

Оригінал: Ганс Крістіан Андерсен «Дюймовочка» (1835)

Ця адаптація чудово відтворює казковий світ Дюймовочки. В аніме більше уваги приділяється внутрішньому світу головної героїні — її прагненню знайти своє місце серед великого й незрозумілого світу. Барвиста анімація і теплий гумор чудово підходять для знайомства з класичною історією.

Літературні адаптації в аніме — це не просто переказ відомих сюжетів у новому форматі. Це спроба передати емоційне ядро історій, відкрити їхню глибину для іншої культури й покоління. Такі проєкти нагадують, що справжні історії — універсальні. Вони можуть бути актуальними будь-де і будь-коли, якщо знайти правильний спосіб їх розповісти. І аніме з цим чудово справляється: дарує нове життя класичним шедеврам і дає нам шанс побачити улюблені книги крізь іншу, часто несподівано глибоку призму.

Текст створено в межах студентської практики.