Одного разу книжковий клуб у Каліфорнії зібрався разом, щоби розпочати читання й обговорення одного з найскладніших на рівні тексту і стилю твору — «Поминки за Фіннеганом» Джеймса Джойса. Фінальне засідання відбулося у жовтні 2023 року, а зустрічі тривали протягом 28 років.
До цього досвід читання великих текстів зазвичай не виносився на загал: читанням товстунців можна насолоджуватися наодинці, повертаючись до тексту в будь-який час. Проте часом такі книжки можуть надовго залишатися тільки у списках бажанок, а щоби взятися нарешті за читання, потрібне зусилля. Тоді легше розділити це читання з кимось — наприклад, із книжковим клубом.
А коли час читати товстунці?
Осінь — ідеальна пора для мандрівок: саме так, у передчутті холодів чи, навпаки, поки за вікном ще пригріває сонечко можна, закутавшись у плед і затишно, вирушити в подорож — подорож часом чи локацією, подорож книжковим світом.
Осінь 2024 року стала часом читацької мандрівки для книжкового клубу книгарні «Сенс». У межах мистецького конкурсу УІК учасники й учасниці спільноти долучилися до книжкового челенджу й обговорювали родинну сагу української письменниці Ірини Вільде «Сестри Річинські». Перевидання найбільшого роману авторки відбулося у 2023-2024 роках у видавництві «Віхола», й оповідь вийшла у трьох томах. Протягом осені кожного місяця книжковий клуб «Сенсу» збирався, щоби обговорити один том саги.
Як розділити досвід великих текстів?
«Сестри Річинські» — це й історичний зріз, і водночас тонка психологічна оповідь про людські долі. Тло роману — Коломия 1937-1939 років та її мешканців: від робітників до збіднілої шляхти чи представників священного сану. У центрі історії опиняється родина Річинських, а саме п’ятеро сестер, які зіткнулися з трагедією, а тепер кожна з них має самостійно навчитися, як взаємодіяти зі зовнішнім світом. Ірина Вільде майстерно пропрацьовує своїх персонажів і персонажок, дає всім унікальний голос. У 1965 році письменниця отримала за цей твір Шевченківську премію як за один із найкращих текстів свого часу.
Хоча «Сестри Річинські» про таке, здавалося б, далеке минуле, та водночас це актуальна класика української літератури, про яку хочеться говорити і яку хочеться відкривати загалові. Тож обговорення в книжковому клубі, де кожному тому можна відвести по одному засіданню — чудовий спосіб узятися за текст великого формату, а також висловити і почути нові думки щодо прочитаного.
Аби не розгубитися на початку чи під час такої читацької мандрівки, у рамках мистецького конкурсу від Українського інституту книги книжковий клуб книгарні «Сенс» розробив матеріали за сагою «Сестри Річинські» Ірини Вільде. У файлі зібрані корисні посилання, які поглиблять контекст твору й літературне життя того часу, добірка можливих питань до тексту, на які можна опиратися. Важливо і цікаво розділити цей досвід великих текстів із якнайбільшим колом читацьких спільнот, щоби показати: братися за масштабні твори — це цікава й захоплива мандрівка, під час якої чекатимуть цікаві (пере)відкриття, нові враження та пізнання як епох, так і читацьких перемог.
