Минулий рік сформував зацікавленого в театральному настрої слухача, який шукає в щотижневих релізах суміші легкості, екстравагантності та сенсів, завдяки артистам, як-от Schmalgauzen, NAZVA та Клавдія Петрівна. Проте сьогодні спрагла до новизни аудиторія переслідує актуальні теми та події, вона чекає від артистів хіти про український контекст.
Загальне підвищення рівня наслуханості спровокувало зростання уваги до тем та текстів, які досі перебували у тіні. Зокрема, такими стали переспіви відомих літературних текстів, особливо тих, що стали знаковими для нашої культури у минулому столітті. Тепер інтерес до них висловлюють не лише спеціалізовані проєкти, але й усі, хто відчувають потребу долучитися до кросмедійного поширення української культури.
Важливим став і складник суспільної користі — чимало пісень та музичних проєктів народжуються, щоб посилити волонтерську роботу й оновити підхід. Разом з тим з’явилася додаткова потреба фіксувати не лише сенси, але й емоції, тож текстуальна простота і заглиблення в жанри стають тією основою, у котрій артисти шукають не так експериментів, як нових шляхів до власної творчості.
Пропонуємо переслухати українські релізи 2024 року, аби з’ясувати, яка тенденція найближча саме вам. У добірці — 22 пісні початку 2024 від митців, які переосмислюють літературні тексти, змушують сміх волонтерити, а негативні емоції — подовжувати життя.
Літературна хвиля
Найбільш примітним трендом, що системно виринає серед українських новинок стали композиції на основі українських літературних текстів, і пояснень цьому безліч. Наприклад, складно не помітити, що за два роки висловлювати причетність до національної культури через пісні про перемогу та багаторазове повторювання «Україна» вже стало несмаком, навіть для тих, хто був за пропагування українського у будь-якій формі. Та й інтерес до фолкових мотивів теж дещо знизився, тож зʼявилося місце для оновлених культурних проєктів і переосмислень.
Окрім того, паралель 1920-х та 2020-х напрошується і через аналогічну спробу зануритися в експерименти, і завдяки бажанню переосмислити та актуалізувати відомі тексти, а також повернути до уваги масової аудиторії імена літераторів як минулого, так і сьогодення. Це відбувається у зв’язку загроженості життя нового покоління митців, що можуть повторити долю попередників. Тому перша половина 2024 року відзначилася музичним олітературенням.
Найгучнішою музичною подією цієї хвилі став альбом від МУР — «Ти [Романтика]», бурхливе обговорення якого не вщухало тижнями. Багато в чому успіх цього проєкту визначило об’єднання різних аудиторій, адже в альбомі можна було почути і Сергія Жадана, і «Хейтспіч», і Женю Яновича, і Олену Кравець, і Колоса, і NAZVA, і Євгена Дубовика. Суперечки щодо різних складових цього фактично мюзиклу досі тривають, зокрема й через деякі авангардні рішення, як-от нецензурна лексика в переосмисленні поезії Михайля Семенка чи специфічна гра голосів з надміром пафосу. Однак без жодних умовностей можна точно сказати, що українські 1920-ті досягли вух навіть найбільш незацікавленого слухача.
Однак на цьому перелік не закінчується, адже до літературного настрою доєдналися і його багаторічні амбасадори. Гурт «Пиріг і Батіг» в альбомі «Замордовані» точно задовольнив прихильників дослівно збереженого тексту поезії, адже у досить шанобливій формі поклав на музику поезії Григорія Чупринки, Василя Стуса, Миколи Вороного, Володимира Свідзінського, Євгена Плужника та Василя Вишиваного.
Альбом відкриває оновлене аранжування «Щедрика» Миколи Леонтовича, певною мірою водночас задаючи настрій на комфортне прослуховування, спокій якого не буде порушеним, але й нагадуючи про критичну втрату, яку переживала українська культура впродовж усього XX століття.
До хвилі 1920-х приєдналися й нові виконавці. Артем Пивоваров з’явився у колаборації з Клавдією Петрівною для композиції на слова Гео Шкурупія «Барабан».
Sheetel та Renie Cares зупинили свою увагу на поезії Майка Йогансена для пісні «Я — це ти».
Співачка Vasylysa випробувала поезію Павла Тичини «Ви знаєте як липа шелестить?» у ролі свого дебюту, у якому заміксувала цитати з тією першою фразою, котра вихоплюється з уст людей, що стикаються з трендовістю 20-х: «Я вчила цей вірш у школі».
Повертаючись до Артема Пивоварова, варто згадати, що він у вправлянні з текстами відомих поетів уже не новачок, а тому дозволяє собі й певні експерименти. Наприклад, уже з іронією у 2024 році на слова Тичини «О панно!» він випустив пісню для організації благодійного збору від імені вигаданого гурту «The Вуса».
Але одними 1920-ми не обходиться, тому сучасні українські виконавці звертаються до літературної першооснови.
Наприклад, Ragapop у своєму альбомі Do you listen to Ragapop? зібрали частину раніше опублікованих та нових синглів, тексти яких помережені цитатами Світлани Пиркало, Іллі Калюкіна та перекладеного Іваном Франком Софокла.
Nestor Selin натомість повернувся далі в минуле для пісні «Ніч» на слова «Ніч яка місячна» Михайла Старицького, щоб перетворити її на пісню вечірніх посиденьок для тих, кому близькі вогні міста та дрім-поп мелодії.
А «Під весняним дощем» від «Крихітки» та «Хейтспіч» стрибнули в сьогодення з поезією парамедикині Олени Герасим’юк. Присвятивши її полеглим митцям, вони теж долучилися до ідеї організованих зборів навколо окремих музичних релізів.
Не соромно тішитись
Тенденція на вигадані гурти, що запускають збори, — очевидна.
Так, Badstreet Boys з’явилися в інфопросторі для волонтерського збору, на хвилі медіалихоманки навколо підготовки до Євробачення. Проте і їхня заявка на Нацвідбір була реальною, просто не дійшла до фіналу.
Креативну машину це не зупинило, тому у квітні українці могли не лише послухати вигаданих виконавців, але й проголосувати за них на вигаданому конкурсі —– «Нашебачення», де серед учасників можна було почути не лише Badstreet Boys, але й «КУРГАН & AGREGAT», El Kravchuk, NAZVA, «Хамерман Знищує Віруси» та інших. Глядачі оцінювали донатами, а спеціальне журі — добрим словом.
До жартівливих музичних зборів приєдналася і Надя Дорофєєва в колаборації з блогером Мішею Лебігою для пісні «А я все плакала», що стало черговою вказівкою на те, що вона одна з небагатьох гучних українських зірок, які справді працюють над тим, щоб відповідати часові, у котрому їм випало бути артистом.
Ймовірно, не варто переоцінювати радикальність впливу цієї тенденції, котру фактично розпочав стендап-комік Вася Байдак, іронічно переспівуючи старі хіти та привертаючи увагу до потреби постійно донатити на ЗСУ.
Проте виміри корисної та смішної пісні теж стали послідовною зміною загального звукового фону, якщо й не у плейлистах (більшість таких пісень залишаються лише на ютубі), то хоча б у соціальних мережах, де українці все ж прагнуть ескапізму, але почасти бояться його собі дозволити.
Разом з тим ідея самоіронії теж поширюється серед артистів. Так, дещо гіркуватим, але від того не менш вільним у своєму сміхові став трек співачки Kola Salut papa, який став рефлексією над її життям без батька.
А відверта несерйозність до будь-чого, що надається до співу, аби відірватися від тривожної буденності, привела й до воскресіння сороміцьких пісень. «Покохала упиря» від Folkulakа вмістила жартівливе перевтілення сюжету «Сутінок», погрожуючи стати головним застільним хітом.
Складно пропустити й бажання бути хаотичними та трендовими у молодих музикантів, що йдуть до популярності через тікток. Поки що найпомітнішим прикладом залишається Кажанна, а останньою жертвою її почуття гумору стала пісня Тіни Кароль, переосмислення якої вилилося в трек Кажанни «Шиншила».
Виклики бентежного сьогодення
Проте і потреба випустити всі накопичені емоції нікуди не дівається.
Хтось використовує це для нового розділу у своїй музичній кар’єрі, як, наприклад, Володимир Дантес, що застрибнув у панк-поїзд зі своєю піснею «Я залишусь молодим». Артисти, яким бракує задоволення від себе сьогоднішнього, борючись зі страхом не встигнути досягти бажаного успіху у зв’язку з війною, використовують ці передумови для створення пісень, що всупереч загальному настрою оспівують життя.
Юлія Юріна зробила чергову зміну жанру з альбомом «Дім брехливих дзеркал», що став альтернативною спробою перетворити відчуття апокаліпсиса, який невблаганно наближається, в ненав’язливу лірику з важким інструменталом.
Тож можемо говорити, що музика фіксує і те, як поєднуються два бажання середньостатистичного українця — забитися у сховок, але потім таки вилізти, щоб зробити останній ривок до раніше визначених планів та мрій.
Говорячи про емоції, варто згадати, що на сьогодні активним, а тому помітним виглядає й українськомовний сегмент важкої сцени, який розрісся за останні кілька років. Серед них зокрема гурти éllia, Burned Time Machine та Telema, що закривають потребу в ліриці про персональний розпач у коханні чи власних можливостях. Поки ще складно говорити про те, наскільки колаборації між собою, дозволяють колективам наростити аудиторію, але як можливість затриматись в інфопросторі це точно працює.
Успіхами може похвалитись і український гурт BLIND8, що цьогоріч приєднується до туру нідерландських Within Temptation, які не так давно випустили кліп на пісню A Fool’s Parade в колаборації з українським виконавцем Alex Yarmak, зйомки якого відбувалися в Україні.
Але часто особисті емоційні злами не є відокремленими від спільних тривог. Наприклад, таким же розчарованим у сьогоденні, що «співає чи відспівує» у синглі «Цифри», відчувається «Ницо Потворно». Ця пісня продовжує тенденцію сучасної української поезії з її переживанням кризи мови, переносячи цю тему тепер і до музичної сфери.
І послідовно, що ті артисти, які найраніше використали тему зміни мови для вільного поводження зі словом у своїй творчості, яка вабила брудом та свободою у своїй недосконалості, теж почали трансформуватися.
Останні сингли за участі проєкту «Хейтспіч» помітно відрізняються значно серйознішим настроєм від попередніх релізів, яким ближчою була карикатурність та спрощення. І хоча пояснити цю зміну звичайною авторською забаганкою цілком достатньо (що й роблять виконавці на інтерв’ю), ідея уже не тільки скерованого, але й структурованого гніву сьогодні приваблює значно сильніше як аудиторію, так і самих музикантів.
