«Зродились ми». Гімн націоналістів в українській культурі

Визначення патріотичної музики можна формулювати по-різному, як і вимірювати доречність чи якість утілення закликів до боротьби за свободу. Утім, якщо аранжування української поезії викликає палкі дискусії, то до нових версій старих повстанських пісень ставлення значно прихильніше. 

Відбувається це, зокрема, тому, що саме звернення до них дає їм справжнє друге народження, адже виконавці роблять інтуїтивний або ж, навпаки, повністю програмовий вибір визвольної пісні з огляду на контекст, у якому її випадає співати. Крім того, спосіб виконання, який почасти відхиляється від традиційного, сприймається не з осудом, а як маркер події. Тим паче що зазначена «традиційність» мелодії чи лірики старих патріотичних і повстанських пісень нерідко є не такою вже й унормованою. Тому виконавцю відводиться роль ретранслятора ідеї, яка дала життя цій пісні, адже він не прагне перевершити її владу, та й вона вже має власну історію. 

Розгляньмо, якою постає пісня вояків УПА «Зродились ми великої години» в українській культурі.

Авторство лірики «Зродились ми великої години» належить Олесю Бабію — поетові, який був і професором, і воїном. Проте за його часів і однієї з цих іпостасей вистачило б для того, щоб стати політв’язнем. 

Офіційний текст «Зродились ми» побачив світ у друкованому журналі Проводу українських націоналістів «Народження нації», у ньому ж кілька місяців потому опублікували й ноти до «принятого гимну-маршу». І лірику, і музику обрали шляхом конкурсу, і зауважимо, що авторів не називали. Утім, у випадку Олеся Бабія його причетність вдалося досить легко з’ясувати. 

Помічною була як примітка, що слова належать «одному із наших найвизначніших поетів, що запроторений у ворожій тюрмі», так і інформація про те, що текст попередньо фігурував у поетичній збірці Олеся Бабія «Перехрестя» 1930 року, яку опублікувало львівське видавництво «Новина». «Марш» (саме такий заголовок у цьому виданні) підписано 1929 роком. Така сама дата згадана у рукописному варіанті — листі, знайденому в Центральному державному архіві Чеської Республіки. 

Цікаво, що в листі є ще один куплет, якого вже немає ні у збірці, ні в затвердженому Проводом українських націоналістів варіанті.

Сьогодні у виконанні цієї повстанської пісні можна почути кілька варіантів тексту, проте йдеться аж ніяк не про втрачений куплет чи «Марш» зі збірки «Перехрестя». Насамперед фіксуємо незначні зміни у затвердженому тексті гімну. Деякі з них стосувалися наслідування більш звичного пізніше слововжитку. Наприклад, до задокументованих варіантів як «синьо-жовтого», так і «жовто-синього» прапору в четвертій строфі додалася дещо пізніша зміна: «гніт і гнів» перетворилися на «біль і злість». 

Частина змін, зокрема тих, які стосуються перестановки слів у рядках та деяких фонетичних адаптацій, імовірно, також може бути пов’язана з виконанням тексту під музику, яку приписують композитору Омеляну Нижанківському. Тут варто зауважити, що, крім непідтвердженого авторства (цього разу на сторінках «Розбудови нації» ноти залишили без натяків на особу автора), «Зродились ми великої години» цілком імовірно могли виконувати й без музики. Зокрема саме в такий спосіб рекомендувалося завершувати «трьоххвилинну мовчанку» на вшанування полеглих воїнів в «Інструкції в справі переведення “Свята УПА”» — рецитацією, спільним виголошенням. 

Проте це лише припущення, адже таке декламування цілком могло співатися й мати музичний супровід, тож ідеться радше про саму потребу озвучити текст. А от уже в «Інструкції в справі святкування “Свята Героїв Революції”» окремим рядком зазначається саме спів маршів, серед яких і «Зродились ми великої години».

Потреба чи традиція звертатися до цього тексту багато в чому залежали від середовища. Закономірно, що значного поширення текст набував у ключові для України періоди. Тому не дивно, що з початком російсько-української війни спільнота реактуалізувала марш українських націоналістів. Зокрема через те, що його виконання сприймалося як досить категоричне висловлення української національної ідеї, боротьба за яку триває. 

Так, ми отримали марш у виконанні гурту «Тінь сонця», опублікований в альбомі «Буремний край» (2016). Власну рокверсію маршу, як і весь альбом, вони приурочили до дня створення УПА — 14 жовтня (на той час, до зміни календаря — День захисників і захисниць України).

А одним із найпопулярніших жіночих виконань «Зродились ми» став дуже ліричний, якщо порівняти з маршевим оригіналом, варіант співачки Зоряни Коновалець. І тут варто зауважити, що на відеозаписах є версії як оригінально затвердженого тексту, так і зі змінами, зафіксованими пізніше.

Сьогодні ж ми маємо справу з посутньо оновленим текстом, який закріпився у 2018 році як марш української армії, яка відмежовується від радянських традицій. Відбулося це тому, що «Зродились ми» стала частиною урочистостей до Дня Незалежності. Супутньо використовувалося і вітання «Слава Україні». 

Нову версію тексту можна почути у виконанні гурту «Воплі Відоплясова» від 2017 року під назвою «Марш української армії». Крім того що до тексту додалися рядки «Молитви українського націоналіста» (теж адаптованої), слова гімну спробували реактуалізувати. Змін насамперед зазнала та лексика, що згадувала про похмуру та небажану долю держави («біль по втраті України» — «біль за долю України») і ті слова, які сьогодні стосуються зовсім іншого контексту (куплет про братовбивство відсутній, і сьогодні він може читатися в перспективі ворожої пропаганди про «братні народи»). 

Згадаймо, що подібні ідеї були і щодо офіційного гімну України, який поривалися переписати чимало виконавців, бо він «занадто сумний». Проте гостра критика спільноти відсунула ці ідеї в далеку комірку. А от зміни «Зродились ми» не викликали такого резонансу і радше сприймаються як компроміс, адже те, що ця пісня стала офіційною частиною урочистостей у сучасній Україні, вже було вагомим аргументом, а виконання саме цієї версії в інших контекстах неможливо унормувати.

До нових виконань доклалися й інші музиканти: Іван Леньо, Олександр Положинський, Тарас Компаніченко, Тарас Чубай, Фагот, Фома. І вони теж мають свої уподобання щодо того, як саме має звучати «Зродились ми». Наприклад, у сольних записах Тараса Компаніченка звучить старий, надрукований у поетичній збірці Олеся Бабія варіант: «Пестив нас бунт і гнів на ворогів».

Утім, остання оновлена версія так само прижилася й у попкультурі. Наприклад, у своєму новому статусі — як гімн ЗСУ — перший куплет «Зродились ми» з’явився на хустці Dodo Socks, яку можна побачити в натовпі як менш поширений, ніж зображення українського герба, але не менш актуальний аксесуар. Його продаж став частиною підтримки фонду «Повернись живим».

Попри поступову популяризацію тексту, його виконання засвідчує міцний зв’язок між озвученим наміром, виконавцем та мотивацією заспівати цей марш. «Зродились ми» порівняно з іншою повстанською піснею «Червона калина» не має якогось нового особливого виконання, що завірусилося б у соціальних мережах і стало впізнаваним для всіх під час повномасштабного вторгнення. Проте це дозволяє зберегти цю пісню як дещо сакралізований атрибут української боротьби за незалежність.

Нові важливі відеозаписи виконання маршу з’явилися, на жаль, у зв’язку з болючими подіями цього етапу російсько-української війни. Зокрема у 2022 році парамедикиня «Пташка» разом з іншими бійцями виконала «Зродились ми» на Азовсталі: «Отак ми й боремся у місті-герої Маріуполі».

А 2 червня 2024 року в Києві відбулося прощання з парамедикинею та журналісткою Іриною Цибух, яка назвала «Зродились ми» серед десяти пісень у своїх побажаннях щодо церемонії у столиці: «Аби навчилися співати ще щось українське, окрім “Червоної рути”».

Проте «Зродились ми» пов’язана з боротьбою не лише на полі бою. Примітним випадком долучення до українського спротиву інформаційно та ідейно став запис японської співачки Ono Aki, яка теж виконала цю повстанську пісню в ліричному варіанті, подібному до версії Зоряни Коновалець.

Посилання на ютуб-добірку зі згаданими в матеріалі композиціями тут.