Дайджест культурних подій (з 2 по 8 березня)

Польська письменниця та громадська діячка Сильвія Хутнік представляє роман «Фурії з Варшави» — історію чотирьох жінок з варшавського району Мокотува, які самотужки протистоять несправедливості й захищають одна одну. Книжка вийшла українською у 2025 році у видавництві «Люта справа» в перекладі Романа Кабачія за підтримки програми «Дім Європи». 

У Львові відбудеться діалог двох письменниць — Сильвії Хутнік і Галини Крук — про польський і український жіночий досвід, про свободу і страх, жіночу суб’єктність і право на власний голос у часи воєнних і суспільних зламів. Модерує Оксана Дащаківська. Вхід на подію — вільний, але потрібно зареєструватися.

Історик і молодший лейтенант НГУ України Вахтанг Кіпіані став наратором п’ятисерійного проєкту про меморіалізацію та культуру пам’яті під час війни. Він досліджує, як перетворити біль втрати на національну пам’ять, як зберегти імена полеглих. І ставить незручні питання: де межа між особистим горем і публічним обов’язком пам’ятати, що робити з радянськими пам’ятниками та як говорити про могили ворогів.

Слухати на онлайн-платформах.

«Укрзалізниця» представила артінсталяцію як вигляд меморіалізації — спосіб зберегти пам’ять про тих, кого забрала війна, і про тих, хто продовжує працювати попри неї. В основі — пошкоджений вагон, поїзда № 103 Чоп – Барвінкове, що 27 січня 2026 року потрапив під удар російських дронів: тоді загинули шестеро пасажирів та близько 300 людей вдалося врятувати. Світловий дизайнер, засновник організації Expolight Arts Микола Каблука огорнув вагон холодним, рваним світлом зовні, а всередині — теплим із червоним відтінком підсвічуванням. Світло підкреслює деформовані поверхні й сліди удару. 

Послання інсталяції адресують і до лідерів країн-партнерів, які приїжджають до Києва — як нагадування про те, що залізнична інфраструктура зазнає атак фактично щодня, але не зупиняється.

«Ідеальна географія» — це спостереження за щоденним життям в Україні під час війни: як холод, темрява і втома входять у побут, залишаються в тілі і звичках. Виставка представляє простір для особистих і колективних історій, для вразливості та буденної стійкості. Серед учасників/-иць — Алевтина Кахідзе, Ярема Малащук і Роман Хімей, Станіслав Туріна, Генріке Науманн, Тамара Турлюн та інші. 

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні. Потрапити на виставку можна, написавши кураторці Олександрі Погребняк в інстаграмі.

Це виставка Володимира Чорного — художника-постановника та декоратора, який загинув у травні 2023 року. Його руками творилися атмосфери фільмів «Памфір» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, «Залізні метелики» Романа Любого, «Наші котики» Володимира Тихого та кліпів для «Океан Ельзи», «ТНМК» й інших. 

На виставці — картини в техніці офорт (різновиду гравюри на металі), мідні форми, з яких вони друкувалися, малюнки, ескізи та фотографії зі знімальних майданчиків. А ще — оповідки, які Чорний надсилав друзям з передової.

Більше — на сайті INDEX.

Театр Ветеранів, відомий серйозними роботами про досвід війни, вперше випускає комедію. «Лимони» — історія трьох братів на передовій: двоє пішли добровольцями з перших днів, третій прийшов по вуха в боргах. Старший взявся мікроменеджерити, середній нервує за всіх, молодший намагається не вляпатися ще дужче. Разом вони намагаються впоратися з війною, братерством і власними скелетами — і не завжди перемагають. 

Режисер і драматург — Максим Девізоров, він же грає одну з головних ролей разом із Дмитром Вінницьким та Петром Кавуном. Проєкт підтримав Goethe-Institut в Україні в межах Фонду стійкості. Квитки на виставу можна придбати за посиланням.

Більше інформації — у соцмережах театру.

До 155-річчя від дня народження Лесі Українки онлайн-театр DRAMOX опублікував модерн-балет OSDC Dance Theater за її поемою «Кассандра». В основі — історія доньки троянського царя, яка бачила правду, але якій ніхто не вірив. 

Режисерка-постановниця Олеся Шляхтич свідомо звертається до цього сюжету сьогодні: вистава розповідає про колективну сліпоту, внутрішніх і зовнішніх «троянських коней» і необхідність пильності у вирішальні моменти. Балетна форма дозволяє говорити про складні речі без слів — через напруження, ритм і тіло. Сценографія натхненна естетикою Давньої Греції: античні скульптури, воїнські щити, пеплоси й обладунки. Головну роль виконала Ліна Володіна. 

Переглянути виставу можна на платформі онлайн-театру DRAMOX.

До 150-річчя від дня народження Федора Якименка — видатного українського композитора, піаніста й педагога, одного з ключових представників українського музичного модернізму початку XX століття, —  на платформі Google Arts & Culture вже доступна цифрова онлайн-виставка про його спадщину. Це занурення у звуковий всесвіт митця, який втілював у музиці рух планет, сяйво зірок і ніжність української колискової. Серед його найвідоміших композицій: «Фантастична соната», поема-ноктюрн «Ангел», «Пісня місячних променів».

У межах міжнародної програми протягом 2026 року заплановані концерти у Харкові на KharkivMusicFest, у Парижі та в кількох інших містах країн Європи. Також реліз двотомної Антології української камерної музики та альбом BBC Symphony Orchestra під орудою Далії Стасевської, до якого увійдуть твори Якименка.

Костянтин Гузенко — фотограф і штаб-сержант 35-ї бригади морської піхоти, який загинув 1 листопада 2025 року. «Перехідний стан» — серія робіт, що фіксує його шлях: спочатку цивільний фотограф в експедиціях деокупованою Сіверщиною, Слобожанщиною та Донеччиною, потім — військовий, який фіксував воєнну реальність зсередини. 

Виставка є продовженням його незавершеного проєкту «Як ми готуємося до війни» — про трансформацію людини від рішення мобілізуватися до вступу у військо. У своїх роботах Костянтин звертає увагу на вплив війни на ландшафт, міста і спільноти — від харківських волонтерів до побратимів-морпіхів. Інформаційними партнерами стали: Ukraїner, UAPP.

Більше деталей — у соцмережах Українського ПЕН.

Режисер Денис Мартинов ставить комедію за мотивами п’єси японського драматурга Кокі Мітані «Академія сміху» — і грає в ній сам. На сцені двоє: Автор, який роками виробляє вправне, але порожнє розважальне мистецтво, і Цензор (Руслан Сокольник), який вимагає від нього сенсу й глибини. 

Вистава знущається над театральними кліше, режисурою та акторськими штампами — і зрештою над собою. Це спроба з іронією запитати: чим сьогодні є театр і ким у ньому є ми.

Деталі — на сайті театру.

Цикл лекцій студентів/-ок магістерської програми «Літературно-мистецька аналітика та західноєвропейська мова» Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка у співпраці з книгарнею Сенс продовжується. Перша лекція, яку провела Аліна Данилюк, була присвячена образу Криму в літературі ХІХ–ХХ століть і тому, яким постає півострів у текстах періоду окупації. 

Тепер Анастасія Придачук запрошує вести діалог із Києвом — йти його вулицями і вчитися відкривати історії за фасадами, читати місто як текст. Наступні лекції відбуватимуться щосереди до 25 березня: Дмитро Потапов поміркує про музичні фестивалі, які сформували український ландшафт Києва на тлі епохи; Олеся Сівак розповість, як Київ формував літературні осередки та літературу українського самвидаву. А на лекції Олександри Мележик можна буде дізнатися про феномен українського поетичного кіно, його естетику і культурний вплив.

Деталі — на сторінці книгарні.

Design for Ukraine за підтримки грантової програми Британської Ради «Розвиток креативної економіки» опублікували перше комплексне дослідження етики в українському дизайні. В основі — опитування дизайнерів і ілюстраторів з різних регіонів, глибинні інтерв’ю та якісний аналіз сфери. Дослідження охоплює типові етичні дилеми у роботі з клієнтами, питання інтелектуальної власності, оплати праці, конфліктів інтересів — і окремо аналізує, як повномасштабна війна та розвиток ШІ змінюють роль дизайнера і його відповідальність. 

Звіт не пропонує готових відповідей — він фіксує дилеми і пропонує рамку для галузевого діалогу. Дослідник — культурний антрополог Микола Скиба, видавничий партнер — ArtHuss. 

Детальніше — на сайті.

Гурт МОВА та музичний журналіст Альберт Цукренко влаштовують концерт до дня народження Володимира Івасюка — автора «Червоної рути», «Водограю» та понад 150 пісень, які стали символом нової української естради 1970-х. У програмі — і добре знайомі хіти, і маловідомі фанкові пісні тієї епохи: виявляється, український «вусатий фанк» звучав так само драйвово, як і світові хіти того часу. Цукренко розповість про історію створення пісень і покаже рідкісні архівні записи.

До основного квартету МОВА — Ольга Стеценко (вокал, гітара), Мар’ян Карпінський (бас-гітара), Іван Короп (гітара), Андрій Юськевич (барабани) — доєднаються Євгеній Дубовик (клавішні), Ігор Бойчук (труба) та Назар Вачевський (саксофон).

Детальніше — на сайті.

До 212-річчя від дня народження Тараса Шевченка Київська опера готує концертну програму, що прагне показати поета не як бронзовий символ із підручника, а як живу, багатогранну особистість — митця, чиє слово звучить актуально й сьогодні. У програмі — читання віршів, виконання пісень за текстами Шевченка.

Режисер-постановник — Дмитро Тодорюк, а виконавці — 10 солістів театру. Серед них: Тамара Ходакова, заслужена артистка України, Володимир Щур, Карина Панова та Роман Лещов.

Детальніше — на сайті.

Художниця Наталія Лісова відома роботою з ландшафтом і сайт-специфік проєктами. А зараз представляє живописні полотна 2022–2026 років, у яких пейзаж і людська фігура входять у спільну систему. Людина тут — не конкретна особа, а силует або фрагмент тіла, зведений до мінімуму: в центрі залишається інтенсивність присутності й тиша. Поруч — пейзажі, які самі набувають тілесних форм, ніби втрачають сенс без людини. 

Авторка виконала роботи в ахроматичній палітрі: чорно-біле середовище концентрує увагу на тоні, світлі й матеріальності живопису. Готуючись до виставки, Лісова два тижні працювала просто в галереї над масштабним полотном — людські ноги і стовбури дерев на ньому маніфестують опору.

Більше інформації — на сайті.

Режисерка Меґґі Джилленгол (найвідоміша її робота — «Незнайома донька») переосмислює класичний сюжет про Франкенштейна. За сюжетом стрічки у 1930-х роках самотній монстр просить видатну науковицю оживити йому компаньйонку — і на світ з’являється Наречена. Далі — вибухова суміш кохання ізгоїв, культурної революції та злочинів, що ставлять під сумнів саму ідею життя й смерті. 

У ролях — Джессі Баклі, Крістіан Бейл, Аннетт Бенінґ, Пенелопа Крус та Джейк Джилленгол. Музику написала Гільдур Ґуднадоттір, відома саундтреками до «Джокера» та «Говорять жінки».

Переглянути трейлер.

Бойчукізм — мистецька школа, заснована Михайлом Бойчуком, вона поєднує візантійське й давньоукраїнське сакральне малярство з європейським модернізмом. Після радянських репресій її оголосили ворожою, твори знищували, імена викреслювали з канону. Саме жінки-бойчукістки в умовах страху й тотального контролю зберегли в таємниці ескізи, роботи та спогади — і завдяки їхній сміливості бойчукізм не зник остаточно.

Виставка вперше об’єднує мистецькі практики 15 художниць у спільному просторі — серед них Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Ярослава Музика. Стерті двічі — як модерністки і як жінки — вони повертаються в історію українського мистецтва. 

Куратори — Тетяна Гаук і Сергій Комберянов.

Детальніше — на сайті.

Режисер Іван Уривський вперше ставить виставу на сцені театру імені Заньковецької — і звертається до «Украденого щастя» Івана Франка, п’єси, яка з 1922 року є частиною репертуару цього театру і яку кожне покоління заньківчан ставило по-своєму. 

В основі — народна балада про адюльтер, осуд громади та пристрасті, що не вщухають понад 130 років. Драматургиня Людмила Тимошенко оновила канву п’єси, не змінюючи її нерву: у новій версії Михайло повертається до своєї Анни з російського полону. 

Два Івани — Франко та Уривський — у роздумах над притчею про украдене щастя.

Більше інформації — на сайті.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення спільно з громадською організацією «Жінки в медіа» та за підтримки IMS презентують першу збірку кращих практик рівності та різноманіття в українських медіа. До видання увійшли кейси національних і локальних редакцій за 2024–2025 роки — про гендерно чутливий контент, висвітлення тем війни, ветеранів, інклюзії та інвалідності, а також про внутрішню організацію редакційних процесів. 

Під час заходу відзначать редакції, які вже впроваджують ці стандарти у роботі. Подію проведуть член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Максим Онопрієнко; програмна менеджерка IMS Гоар Ходжанян; голова організації «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко.

Вхід — за реєстрацією.

Книгарня-меморіал «Герої» відкриває літературну програму «Файної Здибанка» чотирма презентаціями в один день — від фентезі до нонфікшну. О 12:00 — «Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитись» Артура Пройдакова про переосмислення освітніх процесів. О 14:00 — «Мене звати Дуся» Єлизавети Бурштин, художній роман про дівчину, що втратила памʼять і шукає себе.

О 16:00 — «Діло діточе» Остапа Українця і Катерини Дудки, нонфікшн про етнографію та культурну пам’ять. Завершить день о 18:00 презентація магічної історії «Темний спадок. Братство» Марини Ніцель.

А 8 березня окрім презентацій текстів «Останнє слово. Світ мов, що зникають» Рустама Гаджієва й «Гострі каблуки» Віри Агєєвої й Ростислава Семківа відбудуться також дві панельні дискусії з культурними дієвцями: про літературні спільноти з Марічкою Паплаускайте, Вірою Курико, Антоніною Люлькою й Артемом Пиндиком та про культуру як опору з Мар’яною Савкою.   

Більше інформації — у соцмережах книгарні.

Режисер Владислав Білоненко та драматургиня Оксана Данчук створили виставу на основі «Камінного господаря» Лесі Українки — про жагу влади, яка підкорює й знищує. У постановці поєднуються фрагменти п’єси Лесі Українки, середньовічна лірика трубадурів і сучасні авторські тексти. Закохані тут не виживають, виживають вірні, а достойні — воскресають. 

Сценографія — Олексій Хорошко, музика — Григорій Семенчук, костюми — Марія Антоняк.

Детальніше — на сайті.

Акторка кіно та театру Оксана Черкашина («Погані дороги», «Клондайк») виступила режисеркою вистави, де зіграла разом із власною мамою Ольгою Черкашиною та перформеркою Марією Сало. 

Троє жінок танцюють, розповідають історії, шукають порозуміння і вчаться одна від одної — про сімейні стосунки, виховання і сепарацію, з гумором і відвертістю.

Більше інформації — на сайті.

Галицько-донбаський дует NAZVA, до складу якого входять Павло Гоц і Ярослав Яровенко, повертається до Києва з особливою програмою. Їхній стиль, «альтернативний етно-арт хаус», виріс із музичного театру: живі виступи гурту завжди більше схожі на перформанс із вивіреною драматургією, ніж на звичайний концерт. 

Цього разу виконають «Сіґеле-міґеле», «Чужію я», «Тихо-тихо», «Донбас» та абсолютно новий матеріал. Гурт виступить у розширеному складі: з Софією Бершовою (флейта), Данилом Білоусом (ударні), Андрієм Кізімом (баритон-саксофон).

Придбати квитки за посиланням.

Fuego Orchestra — колектив Національного будинку музики України — представляє вечір аргентинського танго в оригінальному інструментальному складі: бандонеон (різновид гармоніки), скрипка, контрабас і фортепіано. У програмі — твори Карлоса Гарделя, Астора П’яццолли, також класика Ріо-де-ла-Плати та сучасні інтерпретації світових хітів у танго-аранжуванні. 

Музика, що народилася в портових кварталах Буенос-Айреса — і досі розповідає історії без слів.

Детальніше — на сайті.

Композиторка і вокалістка гурту JazzKolo Юлія Рома та піаніст Юрій Шепета десять років працювали над альбомом, у якому вірші Тараса Шевченка звучать у ритмах джазу — від інтимної ніжності до сміливого драйву. І саме зараз до річниці дня народження Кобзаря презентуватимуть його. 

На події виступлять вокалістка Юлія Рома, поет і перекладач Тарас Лютий (читання віршів), Юрій Шепета (фортепіано), Ігор Закус (безладовий бас) та Данило Корінь (барабани).

Більше інформації — на сторінці книгарні.

Напередодні дня народження Тараса Шевченка вінницька співачка й акторка, лауреатка Національної премії імені Шевченка Наталія Половинка разом із театральним центром «Слово і Голос» представляє співочу дію «Цвіт» — поезію Шевченка голосом народної пісні та творів сучасних українських композиторів Богдани Фроляк і Валентина Сильвестрова. 

На сцені — академічний камерний хор Cantus під диригуванням народного артиста України Еміла Сокача та композиторка, лауреатка Національної премії імені Шевченка Богдана Фроляк за фортепіано.

Детальніше — на сайті.