«Прописи» — це подія для тих, хто цікавиться творчим письмом, хоче зрозуміти, як транслювати свої думки через слова, вибудувати цікавий текст і вдосконалити навички. Фестиваль-воркшоп поєднує формати панельних лекцій і майстеркласів за участі українських письменників/-иць, критиків/-инь, видавців/-чинь, літературних менеджерів/-ок. Співорганізовує фестиваль український ПЕН та програма промоції читання «Текстура» від платформи «Тепле місто». Тож це можливість для молодих авторів й авторок дізнатися більше про творчу кухню, отримати корисні й практичні поради, а ще — безпосередньо долучитися до співтворення.
Медіа про культуру «Сенсор» — інформаційний партнер події, а тому опублікує есеї учасників й учасниць за підсумками заходу.
Умови воркшопу
У 2025 році фестиваль-воркшоп проведуть з 28 до 31 серпня в Івано-Франківську. Фестиваль матиме публічну програму, відкриту для відвідування, а також професійну — для десяти учасників й учасниць. Заявку можна подати до 30 квітня. До участі запрошують молодих письменників і письменниць, а також критиків і критикинь віком від 18 до 35 років, чиї художній чи критичний матеріал уже опублікований на онлайн-ресурсах або у друкованих збірках, але хто власних виданих книжок ще не має.
«Прописи» відбуваються вже втретє й пропонують учасникам й учасницям не тільки поглибити свої знання й навички, а й опублікувати власні тексти. Зокрема підсумком фестивалю буде друкований альманах. А ще, долучившись до проєкту, учасники зможуть спробувати себе в написанні текстів для медійних майданчиків — одним із таких стане «Сенсор».
Теми фестивалю
Власне, теми взаємодії з медійними платформами, а також видавництвами, питання захисту авторських прав, роль творців у відстоюванні права за свободу слова стануть ключовими для цьогорічного фестивалю. У центрі подій також література й театр як інструменти для самопрезентації й вираження. Куратор фестивалю — поет, перекладач, член ПЕН Остап Сливинський, а координаторка — проєктна менеджерка ПЕН Аліса Бондаренко.
«Ми переконані, що література — це територія свободи, без свободи вона неможлива, як і будь-яка творчість. Але також література — це ефективний інструмент виборювання свободи, саме тому, що вона публічна і працює з ідеями, зі смислами. Одне з гасел фестивалю: “Як писати — це важливо, але ще важливіше — навіщо писати”. Тому ми завжди акцентуємо на цій ціннісній і етичній складовій письма. Такими є засади ПЕН, такими є і засади “Прописів”.
Чому є акцент на захисті авторського права і правових засад взаємин між усіма учасниками літературно-видавничого ринку? Не лише через практичну важливість цих тем для авторів-початківців, але й тому, що ми віримо: література може виборювати свободу для інших лише тоді, коли сама внутрішньо буде етичною і керованою засадами права і взаємоповаги», — ділиться Остап Сливинський.
Публікація
Фестиваль «Прописи» стає не тільки способом самовдосконалитися й почерпнути необхідні знання від професійних менторів. Це й про спосіб узаємодіяти: через тексти — з іншими учасниками літературного й медійного процесу та з читачами медійних платформ. Минулоріч учасники й учасниці проєкту «Прописи» поділилися своїм досвідом у текстах, які опублікували на сайті медіа «Сенсор».
Зокрема «Спочатку була крапка» Анни Ютченко — це матеріал-рефлексія про те, як письменницькі звички й уявлення (що починаються з вибору записника) впливають на їхні способи вибудови — початку — тексту. У тексті «От, пуста мова любові, що торгується із надією» Анфіса Дорошенко розповідає про особливості поетичної мови: що різниться не тільки те, як нею спілкуються, а і що закладають в основу сказаних слів. Або ж текст «Як перебувати у двох місцях водночас» Юліани Лесняк — репортаж-дослідження, у якому через власне професійне зацікавлення авторка поміркувала про особливості роботи з перекладом поезії, адже ця тема була у фокусі фестивалю 2024. Минулоріч також говорили про воєнну репортажистику, і це лягло в основу матеріалу «Ракурс української реальності: між екзотикою та дегуманізацією» Вікторії Климчук-Длугач, яка пише про те, яким важливим стає погляд у тексті й те, як висвітлюють ті чи ті події через слова.
«Літературне письмо — це, крім усього іншого, ремесло, але таке, яке втрачає смисл, якщо не мати широкого погляду на індивідуальне, соціальне, політичне. Тому ми хочемо поєднувати ці дві перспективи, мікро і макро. З одного боку, техніки письма: мова, композиція, побудова персонажа й так далі. З іншого боку: великі теми сучасності, дебати, цінності. Ми хочемо разом із нашими молодими авторами робити літературу ще більш реактивною і проактивною: щоб вона не лише реагувала на дійсність, як найточніший кардіограф, але і впливала на неї всіма доступними їй способами. А ще — нам важливо будувати нову літературну спільноту, більш солідарну і дружню до інших, ніж та, що є. Можливо, це утопічна мрія, але з утопічних мрій часто виникають хороші речі», — куратор Остап Сливинський.
Відкрити себе через текст як письменників і відкрити важливість тексту як територію свободи — те, що залишається в основі фестивалю-воркшопу «Прописи» протягом цих років. Ще один крок — відкрити себе через узаємодію з читачами й медіа, що транслюють авторські думки в матеріалах. Тож участь у фестивалі — нагода розповісти про себе на таких майданчиках і зокрема стати постійними авторами й авторками таких медіа, щоб удосконалюватися й розвиватися.
