На сцені людської комедії

Це 13 епізодів про кохання, під час яких глядачі познайомляться ближче з подружньою парою Люче і Феліксом. Вони разом уже п’ять років, проте так і не почувалися щасливими, тому розходяться. З цього моменту починаються їхні пошуки власного шляху до самих себе.

Спершу була земля: з неї народжується життя, проростає кохання чи ненависть (бо що посієш, те пожнеш), до неї повертаємося для нового початку. Саме земля, її образ, теж має свою головну роль у виставі Давида Петросяна, який переосмислює однойменну повість Ольги Кобилянської. Члени родини Федорчуків на власному прикладі покажуть, що для них означають біль і втрата, любов і мета, життя і смерть. Бо все це відбувається на Землі.

Сценічна адаптація твору Ольги Кобилянської пропонує глядачам свою версію романтично-пригодницької драми, в якій минуле тісно переплітається з сучасністю: тут і посеред асфальтованих доріг проростає квітка справжнього кохання, а таємниче зілля, котре шукають у час туги, можна придбати в нічному клубі. У центрі сюжету — любовний трикутник. Персонажі шукають своє місце в житті й водночас досліджують власні почуття. На що вони готові заради кохання і чи матиме історія для когось із них щасливе завершення?

Київ, 1919 рік. Групу молодих революціонерів затримують жандарми на чолі зі слідчим Сталінським. Проте йому важливо не лише викрити, а й морально зламати кожного учасника підпільної організації. У сутичці зі слідчим Марті доведеться вибирати: пожертвувати коханим чи справою всієї групи.

Сценічне втілення однойменного роману Тамари Горіха Зерня. Це історія про те, як кожен може бути героєм, наближаючи перемогу у свій спосіб. Разом із головною персонажкою, Доцею, глядач проживатиме період від початку російсько-української війни (2014) й до сьогодні.

Це історія про трьох жінок. Двоє з них — успішні колись акторки. Опинившись в одній кімнаті притулку, вони згадують своє минуле й те, як ворогували одна з одною. Третя — молода жінка, що доглядає за ними. Прислухаючись до розмов двох акторок, вона знаходить відповіді на власні питання, що досі турбували її.

П’ять подій, що відбуваються на Поліссі у період 1940 по 2020 роки. Історії не пов’язані між собою сюжетно, проте кожна з них оповідає про те, до яких наслідків призводять людські почуття: ненависть, образа, байдужість, ревнощі, заздрість.

Вистава починається з вечірки шести гульвіс, котрі мають дивний привід для святкування — вони відзначають свою зневіру. Хлопці обговорюють проблеми й фарс зовнішнього світу, а під час розмов помаленьку відкривають свої внутрішні переживання. Бо чи варто нам боятися такої незбагненної на перший погляд емоції — зневіри? Персонажі п’єси закликають приймати її. Адже коли йдеться про людські прагнення, саме зневіра може стати чудовою зброєю на шляху до мети.

Це історія про дивакувату сімейку, де всі намагаються одне з одного пожартувати чи надурити. Й найбільшим «шарлатаном» виявився голова родини Арган, який, щоб опинитися в центрі уваги, вдає, наче занедужав.

Чи є межа, коли людина почуватиметься остаточно щасливою або принаймні задоволеною? Це питання глядачам пропонують дослідити у постановці класичної п’єси Івана Карпенка-Карого, яку втілять на сцені актори Луганського театру. Попри те, що історія насичена кумедними сценами, наслідки вчинків персонажів усе ж можуть гірчити наприкінці. Це історія про збагачення заради збагачення і моральне збіднення.