Щорічне єднання українців навколо участі в Євробаченні вже розпочалося! Україна бере участь у конкурсі з 2003-го року й відтоді має аж трьох переможців: Руслана, Джамала та Kalush Orchestra (у цьому нам дорівнялася поки що тільки Швеція). Також Україна — це єдина країна, окрім країн-засновниць, якій завжди вдавалося потрапити до фіналу Євробачення.
Формат національного відбору з’явився лише у 2009-му році. Нацвідбір є такою ж гучною подією для української публіки, що й саме Євробачення. Через колективне прагнення бажаної репрезентації спільноти та культури на світовій сцені конкурс щорічно стає місцем зародження чималої кількості конфліктів. Наприклад, Нацвідбір 2019-го року зібрав цілий букет: дует «Анна-Марія», яким так і не вдалося відповісти на питання «Чий Крим?», російський паспорт учасниці Yuko, переможниця відбору MARUV, яка не погодилася на умови, що серед них було і скасування концертів у Росії. Зрештою цей відбір став настільки виснажливим, що потенційні кандидати теж відмовилися від участі. У зв’язку з цим у 2019-му Україна вдруге пропустила Євробачення з моменту участі (вперше — у 2015-му в зв’язку з російським вторгненням). Не можна не пригадати й гучний скандал з фальсифікацією результатів відбору на користь Аліни Паш у 2022-му році, яка, як виявилося, також намагалася приховати факт того, що їздила в окупований Крим.
Цього року, як і минулого, продюсером шоу став Дмитро Шуров. Серед нововведень — лише один загальний фінал (раніше це було два півфінали, переможці яких зустрічалися у фіналі — за аналогією до самого Євробачення). Окрім того, відбори дещо цифровізувалися на користь більшої залученості глядачів: одинадцятого фіналіста (ANKA) та склад журі (Андрій Данилко, Джамала та Сергій Танчинець) глядачі мали змогу обрати шляхом голосування в Дії. Суспільне Мовлення, яке щорічно опікується конкурсом, повідомило, що Нацвідбір відбудеться 3-го лютого. Організацією шоу займаються 1+1 Production, ведучими відбору стали Тимур Мірошниченко, Юлія Саніна та Василь Байдак.
Якщо для глядачів основною вимогою стає бажана репрезентація української спільноти та культури на світовій сцені, то у конкурсантів спектр потреб та мотивацій дещо ширший. Нацвідбір щедро пропонує шанс для молодих виконавців прорекламувати власну творчість, як це сталося з Go_A, які з майже повної невідомості вийшли на світову арену. Але це зовсім не виключає участь уже знаних в Україні артистів, як-от Світлана Тарабарова чи The Hardkiss, які бачать місце для перезапуску кар’єри чи презентації нової творчості, яка ще й дозволить охопити ширшу публіку, якщо вдасться дійти до сцени Євробачення. Разом з тим конкурс має власну історію, що неодноразово впливало на заявки учасників, які інколи обирали дещо відмовитися від особливостей власної творчості, аби завоювати прихильність єврофанів. І тут не лише про жанри — часто таким кроком є англомовність, рішення, яке з роками стало навіть бажаним для конкурсантів, хоча й ніколи не було гарантією перемоги (пригадаймо 24-те місце О.Torvald).
Тож пропонуємо ближче познайомитися з учасниками цьогорічного відбору та дізнатися думки музичних експертів щодо запропонованих композицій.
alyona alyona & Jerry Heil — Teresa & Maria
Найпопулярнішими виконавицями, що беруть участь у відборі на Євробаченні, став дует alyona alyona та Jerry Heil. Для Jerry Heil це вже не перша спроба, і якщо у 2021-му році її пісня «#ВЕГАН» багатьом здалася чи то не надто серйозною, чи то просто сирою, то у 2022-му її WHEN GOD SHUT THE DOOR довела гнучкий композиторський потенціал співачки, яка здатний адаптуватися під запит часу. Щодо alyona alyona, то у її тематичній різнобічності не випадає сумніватися ще від початку кар’єри, а здатність зачепити будь-яку аудиторію зайвий раз підкреслило й те, що співачка отримує запити щодо саундтреків до серіалів для Netflix чи гри Need For Speed. З погляду ж української публіки, це перспективний дует двох креативних жінок, які не вперше вирішують об’єднати творчі зусилля. Так, вони вже мають спільний мініальбом Dai Boh та чимало інших синглів, як-от «Рідні мої» та «Чому?». Як і в уже згаданих спільних роботах, alyona alyona & Jerry Heil продовжили досить меланхолійну й ліричну тему осмислення війни, а також звернулися до культових жіночих образів Діви Марії та Матері Терези.
«Думаю, що це очевидний фаворит. По-перше, це вже третя спроба Jerry Heil, і, думаю, якби вона не була впевнена у пісні, вона б не ризикнула йти програвати ще раз. По-друге, якщо ми до alyona alyona вже звикли, то для європейського слухача це може бути приємним відкриттям, вона потужна і яскрава артистка. По-третє, Jerry Heil врахувала помилку минулого разу, коли в пісні було намішане все, що треба й не треба, і Teresa & Maria — набагато вивіреніша композиція, яка має хук, та западає в душу за перші ж 20 секунд», — Олексій Бондаренко, головний редактор медіа «Лірум».
ANKA — Палала
Учасниця, яку глядачі обрали шляхом голосування в Дії, — ANKA. Хоча виконавиця називає себе початківцем, вона дещо лукавить, адже до Нацвідбору була відома під псевдо Korchenova й устигла попрацювати над чималою кількістю патріотичного попу; має, зокрема, колаборації з Geonozis та зі Славою Камінською. У своєму новому проєкті Анна Корченова не надто радикально змінює репертуар, проте дещо відмежовується від того, що слухачі поспішають називати байрактарщиною, пробуючи у співпраці з Іваном Клименком підходити до фольклорних мотивів більш чуйно та виважено. І хоча здавалося, що успіх Go_A та Kalush Orchestra дещо пригальмував бажання аудиторії й надалі відправляти на відбір бодай щось подібне, Анну обрали саме слухачі.
«Подобається гнучкість і умовність наголосів у приспіві, така свобода характерна для української традиції. Проте в самій пісні мені не вистачило особистості — наразі я б не відрізнив ANKA від Мамаріки чи Таянни. До того ж це знову чисто локальна історія, і, судячи з написання назви треку, — для самої виконавиці теж.
А головне, ім’ям рожевої панами на провідникові Укрзалізниці, будь ласка, поки що досить тягнути сопілку під трепові біти. До речі, у “Стефанії” та “Палала” один продюсер — Іван Клименко», — Сергій Кейн, музичний критик.
Drevo — Endless Chain
Усупереч майже абсолютній непопулярності року на щорічних відборах кількість учасників, що уперто виступають з такою жанровою пропозицією, здебільшого незмінна, і молодий виконавець Drevo (Максим Дерев’янчук) став одним з таких. Це не перша його заявка на Нацвідбір, однак лише зараз він дійшов до ефірів, у яких ухвалюють остаточні рішення. Хоча в його репертуарі домінують композиції українською, для Євробачення музикант досить категорично обирає англійську, адже лише тоді, на його думку, меседж артиста точно буде зрозумілим. Глибокий голос, рок — це те, на що варто було очікувати від Drevo і що справді підтвердилося. Дискусійним моментом стало те, що Максим виступав на концерті Шурова після своєї першої невдалої заявки, що вимушено порушує тему певної прихильності продюсера до цього конкурсанта, проте під прискіпливим наглядом фанів Євробачення бажаний успіх залежатиме лише від його власних сил.
«У моїй музичній бульбашці подібну музику називають батроком (привіт Finn McKenty), і якщо вже робити саме рок для Євробачення, то, мабуть, це коректний хід — і виділишся трохи на фоні попсовиків, і вушка слухачам не травмуєш. Але й здивувати такою нехай і якісною, але не надто оригінальною музикою хоч когось важко, тож перспективи Drevo з цим треком, на мій погляд, дуже туманні», — Ярина Денисюк, головна редакторка Neformat Ukraine.
INGRET — Keeper
INGRET певний час не з’являлася на великих сценах, не в останню чергу через фокус на особистому, а не професійному житті. Для багатьох виконавиця запам’яталася ще з часів її участі у шоу «Голос країни», однак і свій перший Нацвідбір вона вже відбула у 2018-му році та, як і майже що половина учасників, обіцяла не повертатися на відбори. А проте ми знову маємо можливість почути її пісню, яка сильно різниться від попередньої творчості. Поодинокі сингли INGRET вирізнялися концептуальною електронікою та англійською мовою виконання. Проте останній повноформатний альбом, реліз якого відбувся у 2021-му році, був російськомовним, і, можливо, він теж зіграв свою роль у потребі перезапуску власної публічності. Цього разу виконавиця не ризикує з електронними експериментами, а обирає рух в бік інтимної лірики про жіночу душу.
«Якісна попмузика, гарний вокал і гідна конкуренція SKYLERR та решті, якщо підходити виключно з технічної сторони. Але особисто мене дуже тригерить звернення до заяложених патріархальних установок — “Ми дочки, матері, наречені”. До берегинь і церкви з кухнею — пів кроку. Я розумію, що така позиція близька великій частині українського суспільства, але й не хотіла би, щоб саме вона репрезентувала сучасну Україну», — Ярина Денисюк, головна редакторка Neformat Ukraine.
MÉLOVIN — Dreamer
Для MÉLOVIN Нацвідбори — уже майже друга домівка. Це його третя поява в ефірі конкурсу, до того ж нагадаємо, що він уже встиг потрапити на Євробачення 2018 з піснею Under the Ladder, посівши там 18 місце. Навіщо ж знову повторювати пройдений шлях, і для чого взагалі виконавці приходять на відбори, адже більшість прямо говорить, що власне сцена Євробачення — це додатковий плюс, а не мета? Для MÉLOVIN це не перезапуск кар’єри, а радше певне нове самоусвідомлення, яке вимагає підтвердження своїх можливостей. Артист ненав’язливо підкреслює, що зрозумілі й відомі усім переживання стресу та тиску спонукають до переосмислення контролю над власним життям. У випадку MÉLOVIN такі відчуття привели його знову в ті умови, де він отримав найбільш комфортний і бажаний йому виклик. Отож, Нацвідбір 2024 дає потрібний йому старт для нових мрій на місці вже досягнутих.
«Музичний стиль MÉLOVIN для мене загадка. Його тягне то в чистий поп, то в рок, то він шукає щось третє… Тому я не можу якось однозначно схарактеризувати пісню Dreamer. Фрагмент з фальцетом нагадує Muse і, на мою думку, є найсильнішою частиною пісні. Але не можу сказати, що вона виділяється як з-поміж інших конкурсантів, так і в межах творчості самого Мела. А як показує досвід, щоб виграти на Євробаченні, гурт або артист має повезти туди якщо не найкращу свою пісню, то хоча б одну з найкращих», — Олексій Бондаренко, головний редактор медіа «Лірум».
NAHABA — Glass
Дует Vakyolia (Олі) та Андрія досить молодий, проте і їхня музична діяльність нині не є найголовнішою складовою їхнього життя — Андрій служить у ЗСУ, тож часу на репетиції обмаль. NAHABA використовують у своїй музиці фольклорні елементи, проте замість звичної для відборів фолктроніки вони пропонують відверте техно з похмурими, навіть горорними сюжетами, що чудово підкреслює мікс високого жіночого вокалу та чоловічого екстриму. Якщо натхненників їхнього звучання можна шукати в широченній палітрі від хаузу до металу, то за фінальною формою їхні пісні можна зарахувати до послідовників не нової, але точно знову актуальної форми народного гніву — пісні-прокляття. Зазвичай Євробачення сприймається як «свято музики», але гурт NAHABA у своїй творчості радше сповідує енергетичну й настроєву свободу, і зрідка це вивільнення стосується саме позитивних емоцій. Незважаючи на це, виконавці справді можуть пообіцяти ефектне шоу, яке дістане слухача навіть крізь призму телеефіру.
«Дует NAHABA підійшов до вибору звучання відносно оригінально і вирішив звернутися до музичної спадщини, якій вже перевалило за десяток років. Хто свого часу копав глибше, почув там ефекти з треків Crystal Castles і тому подібних команд, а хто не дуже — російський гурт “t.A.T.u” Відтак мікроскандалу в медіа уникнути не вдалося, хоча під самим відео є і чимало схвальних коментарів. Подивимося, що переважить для масового слухача та поважного журі — російський душок чи естетика Еліс Ґласс», — Ярина Денисюк, головна редакторка Neformat Ukraine.
NAZVA — Slavic English
Цього разу до відборів дійшла не надто типова команда, але з дуже характерною для останніх років української молодої музики театральною естетикою — гурт NAZVA, багатьом відомий завдяки пісні «Сіґеле-міґеле». Учасники є вихідцями з Галичини та Донеччини, і хоча здебільшого це перша інформація, яку пропонують хлопці, вони не надто люблять розмови про власну регіональну репрезентацію. Особливістю гурту є не лише те, що вони є прихильниками виступів у театралізованому форматі, але й те, що вони самі є музикантами, а концепція їхнього гурту вимагає саме інструментального перфомансу чимось нагадуючи історію Dakh Daughters. Хоча сцена Євробачення передбачає, що єдиним живим звуком на сцені має бути вокал, та й далеко не вперше різним гуртам доводиться вчитися імітувати гру, залишається лише чекати, як з таким викликом упораються NAZVA.
«Чи не єдиний “живий” трек з усієї підбірки фіналістів, мій фаворит. Решта звучить переважно надто технічно і вилизано, наче їх позбавили душі. Втім, можливо, для Євробачення це нормальна ситуація. А от Slavic English видався дуже самоіронічним і дуже в контексті конкурсу, наскільки я його розумію і пам’ятаю з часів, коли телевізор був не для PlayStation. Утім, як влучно підкреслив мій колега, це радше музика для редакторів медіа і хіпстерів, а не для просто слухачів. Тому не певна, чи гурт виграє, але точно бажаю удачі саме цим хлопцям!» — Ярина Денисюк, головна редакторка Neformat Ukraine.
SKYLERR — Time Is Running Out
SKYLERR (Валерія Кудрявець) багатьом запам’яталася як виконавиця тікток-хіта «Вечорниці (Добрий день everybody)». Попри те, що вона точно є представницею нового покоління українських виконавців, SKYLERR цілком може розділити свою творчість на два періоди: тікток та телебачення. Зокрема помітно як поп з етномотивами різко замінили ліричні, а інколи навіть драматичні телевізійно-радійні пісні, тим самим даючи змогу співачці вийти на ширшу аудиторію. Це уже друга спроба Валерії потрапити на сцену Євробачення, і цього разу вона дійшла до відборів. Цікаво, що цьогоріч є ті, хто представляють звук, який не лише звичний для єврофанів, але й точно знайомий загальному українському слухачеві, а SKYLERR, схоже, вдало підпадає не лише під обидва формати, але ще й під традицію українських фіналісток Євробачення. Alyosha, Міка Ньютон, Злата Огнєвіч, Марія Яремчук — виконавиці з вартісним вокальним перфомансом завжди дозволяли Україні розраховувати на високі позиції в фіналі.
«SKYLERR — представниця попсцени, про яку музичні оглядачі зазвичай не пишуть. Бо її головний хіт “Вечорниці” — дуже не вишукана пісня. Та й загалом її творчість більше скидається на спроби потрапити на радіо й телеканал М2, а не на усвідомлений мистецький шлях. Тим дивніше, що Time Is Running Out — цілком притомна і навіть приємна пісня, з доволі обережним використанням драм-н-басу. Ба більше, я вважаю, що на сьогодні це найкраща пісня SKYLERR, яка заявляє про неї як про артистку, а не копіпаст інших естрадних співачок. Водночас, потенціалу виграти нацвідбір я в ній не бачу. Але як спроба заявити про себе на нову аудиторію — дуже хороший хід», — Олексій Бондаренко, головний редактор медіа «Лірум».
YAGODY — Tsunamia
Цьогоріч театральна тема виявилася по-справжньому популярною, принаймні вихідців з театру вдосталь, щоб вони навіть не були в суміжних жанрах. Гурт YAGODY — для Нацвідбору у складі 5 учасників — готові запропонувати етніку та драму. Хоча часто їхня творчість зосереджена на переосмисленні й адаптації фольклорних пісень, відповідно до правил Євробачення вони пропонують авторську пісню, у якій все ж збережені характерна ритмічність та народна естетика. Етнічна тема серед учасників завжди була популярною, і цей рік не виняток, але що вигідно відрізняє гурт YAGODY, це відчутно професійний підхід до переосмислення народного, адже для їхньої творчості це не поодинокий експеримент, а вся сутність. Окрім того, здається, майже всі конкурсантки зосередилася на темі жіночого єства та його виявів у воєнний час, і гурт YAGODY теж створив оригінальний образ «Цунамії», який можна описати як майже хтонічне уявлення про жіночу силу.
«За заграваннями з етнікою може здатись, що тут використовуються народні рядки, проте пісня авторська, і відрізнити насправді нескладно: неясно, про що вона. Метафори не складаються в наратив, цілісний посил губиться між словами. Та й етніка, крім короткої врізки цимбал, тут умовна, універсалізована, коли не впізнати, це Карпати чи Ваканда.
Загалом Tsunamia звучить як студентський номер, і в цьому масштабі можна впевнено ставити залік. Театрально гіперартикульований шаманський вокаліз у приспіві має потенціал або завіруситись у тіктоці, або викликати апостола Мунтяна. Говорячи про шанси на Нацвідборі, ситуацію могло б покращити захопливе шоу — наприклад, з незвичною хореографією», — Сергій Кейн, музичний критик.
YAKTAK — Lalala
Продовжуючи тему виконавців, що й без Нацвідбору зараз здобувають чималу популярність серед української публіки, одним з таких конкурсантів став виконавець з Волині, на що він сам неодноразово наголошує — YAKTAK (Ярослав Карпук), автор пісні «Порічка». За статистикою Spotify YAKTAK — найпопулярніший український артист 2023 року, зокрема завдяки досить активним гастролям. Знову ж таки, про жодну експериментальність не йдеться, а радше навпаки — про легкість, що почасти справді має позитивний ефект, адже зростає шанс сподобатися більшості. Проте, на відміну від SKYLERR, YAKTAK уже отримує відгуки про те, що це музика для українського ринку, а не для Євробачення. Але чи справді потрібно соромитись уподобань українців?
«В українському контексті це хіт. Співак давно тяжіє до танцювальщини, і у його дискографії Lalala — поки що найтанцювальніший трек, чіпкий, із зухвало примітивними хуками. Але це абсолютно домашній хіт. Прямолінійне аранжування, неангломовний текст — трек не спрацює на міжнародну аудиторію. Окремо зупинюсь на настрої пісні, щоб на цьому прикладі підкреслити: Євробачення — насамперед політична подія, і наше рішення має бути політичним. Інші країни можуть собі дозволити на конкурсі відірвану від реальності творчість, але не ми, не зараз. А образ безтурботних танців дав би світу контроверсійні сигнали про ситуацію в Україні.
Сподіваюсь, YAKTAK це розуміє і просто використовує Нацвідбір як майданчик для домашнього промо, а організатори Нацвідбору взамін отримують ласу публіку. 18-річний парубок нещодавно зібрав у Києві повний зал-тисячник Atlas двічі за один день, крім того кожні кілька місяців їздить у тури на десятки концертів — на нього чекають рідні землі та майбутні Палаци спорту», — Сергій Кейн, музичний критик.
Ziferblat — Place I Call Home
Гурт з трьох учасників Ziferblat — широко відомий у вузьких колах як поціновувачі й послідовники The Beatles, а також ретро-настроями у власній творчості — не завжди обмежується конкретним часом, а поступово змінює, до якої епохи хоче зістарити звук, подекуди надихаючись літературою та іншими видами мистецтв. Хоч музиканти й відверто пристрасно дотримуються картинного естетизованого минулого не тільки у музиці, але й в образах, гурт, принаймні на словах, старанно відмежовується від надмірних ускладнень, і навіть зараховує себе радше до звичайного попу, попри сукупні впливи власних музичних уподобань. Терапевтична сесія ностальгії, на яку можна розраховувати від цих виконавців, звучить, як схильна говорити більшість, «по-західному». Залишається лише очікувати такого ж сильного живого виступу.
«Вишуканий київський арт-рок гурт показує себе старанними учнями британської пісенної школи шістдесятих-сімдесятих. Безумовно наймузичніші артисти й наймузичніший трек цьогорічного Нацвідбору.
Якщо сценічна режисура знайде спосіб не виглядати статично, а посилити пісню, підкреслити харизму учасників, неземних принців із мрій дівчаток і хлопчиків, Ziferblat серед аудиторії Євробачення могли б стати нішевим культом. Але давайте відверто, чисто математично ніхто з шортлиста не дотягує до переможних шансів alyona alyona та Jerry “не-артистки-яка-виступає-по-євробаченнях” Heil», — Сергій Кейн, музичний критик.
