10 думок письменника Сергія Жадана

16 лютого у тестовому режимі й водночас гучно відкрилася книгарня  «Сенс на Хрещатику». А перший захід у новому просторі — презентація кліпу гурту «Жадан і Собаки» та Ірени Карпи на пісню «Виживи». Квитки з події та аукціону принесли майже 100 000 гривень на потреби 13-ї бригади Національної гвардії України НГУ «Хартія».

Ми відвідали подію та зібрали 10 думок Сергія Жадана про пісню «Виживи», кліп на неї, співпрацю з Іреною Карпою, майбутні релізи та літературні контексти в українській музиці. 

Ідея виникла доволі спонтанно, коли ми працювали минулого року над проєктом “Skovorodance” (це альбом на слова Григорія Савича Сковороди) із Юрою Гуржею. Ірена тоді долучилася, заспівала в кількох треках, потім брала участь у нашому презентаційному турі. У межах цієї роботи в нас з’явилася ідея зробити щось ще й для  «Собак». Ірена приїхала на репетицію до Харкова і ми, відповідно, записали нашу пісню.

Працювати з Іреною добре, ми знайомі років 20, за які в нас було багато співпраць. Я пам’ятаю, наприклад, коли робив аудіокнигу «Депеш Мод», то там Ірена теж долучилася і начитала одну із ролей (перекладачки преподобного Джонсона-і-Джонсона, — ред.). У нас з Карпою давня-давня дружба і давня співпраця, страшенно люблю і ніжно поважаю.

У пісні «Виживи» Ірена дописала третій куплет, де її музична вставка, а всі інші слова — мої. Я писав з розрахунку на те, що частину тексту буде співати вона, частину — я. Там є така жіноча складова і чоловіча. 

Я в якийсь момент зрозумів, що Ірену Карпу я знаю 20 років, ще з того часу, коли ми вперше десь разом виступали. Десь у 2004 році в нас були спільні презентаційні тури з нашими книжками. Тоді теж були молоді люди, як в принципі й сьогодні, коли переважно молоді люди приходять на наші виступи. Я зрозумів, що між цими поколіннями 20 років, тобто за час нашої роботи виросло нове покоління українців, нова ґенерація слухачів і читачів. Хотілося передати їм якийсь меседж про те, що зараз дуже важливо триматися разом, берегти себе, свої принципи, світогляд, щоб далі рухатися вперед. 

Життя починається і, попри війну, воно триває й дуже важливо про це пам’ятати. Там є такий певний іронічний посил, тому що нам то вже не по 20 років, а трішки більше.

Відео займався наш барабанщик Віталій Бронішевський. Фактично Спілберг нашого колективу. Він виступив режисером і автором ідеї. Матеріали ми відзняли у Харкові, і він лежав, бо нам чогось бракувало. Врешті ми зрозуміли чого не вистачає — легенди. Тоді ми подзвонили «легенді». Він у мене так і записаний «Павло Миколайович Зібров Легенда». 

Подзвонив і кажу, що без вас кліпу не піде. Він відказав: «Я для вас, для молодих музикантів, зроблю все». Ми запросили ще стендапера Васю Байдака, і вони знялися в цьому тизері перед кліпом. Мені здається, він чимось навіть цікавіший за саму пісню. У будь-якому разі ми це все скомпонували й вийшов отакий кліп.

Ми біжимо в майбутнє! Усі наші погляди спрямовані вперед, у завтрашній день. Власне, про це ж і пісня, про те, що все лише починається, попри всі несприятливі умови.

Ми пробуємо себе зараз в різних музичних напрямках, нам цікаво спробувати різні речі. Тим більше, що зараз активно формується публіка, і цікаво бачити, як вона на різні аспекти та меседжі реагує. Ми, намагаючись лишатися собою, намагаючись робити все це щиро, не зациклюємося, скажімо, на ска-панку чи на році, а пробуємо робити щось нове. Я думаю, що наступний альбом буде більш соціальний та панківський.

Загалом у нас є кілька ідей на цей рік, просто не хочу їх світити, тому поки пісні немає — краще цього не робити. Нам подобається співпрацювати з різними музикантами. Нещодавно ми виклали нову пісню з Мартою Липчей, яка називається «Народжена в серпні». Уже є наступна, вона різниться від попередніх наших релізів, це така більш собача й рок-н-рольна пісня. Я думаю, ми її десь в березні запишемо й навесні  презентуємо. 

Ми зробили “Skovorodance” на слова Григорія Сковороди, перед цим робили з Юрою Гуржею проєкт «Фокстроти» на слова письменників 1920-30-х років. Також ми записали альбом з гуртом «МУР» (котрі роблять пісні на вірші письменників, — ред.), який має вийти  29 лютого, цікаво було долучитися і цікаво буде послухати цей альбом повністю. А що буде далі — подивимось.

Узагалі мені подобається, що зараз багато музикантів працює зі словами професійних поетів, класиків, постійно хтось до цього звертається і це дуже цікаво. Зараз от Гайдамаки випустили альбом «Тріумф Слова» на слова репресованих поетів. 

Мені здається, це в принципі зовсім інші межі функціонування української поезії, тому що зрозуміло, що на слова і Тичини, і Вінграновського, і Чубая співали в дев’яності роки, у нульові, але зазвичай все-таки це були популярні, але нішові проєкти. Які стосувалися скоріше обраних, тих, хто цікавився українською поезією. 

Себто музика не виходила все-таки поза межі цього оточення, яке так чи інакше купувало книжки. Навіть згадати ті проєкти Тараса Чубая, де він співав на слова свого батька. Як на мене, альбом «Світло і сповідь» — неймовірний, але все одно це більш така нішова й камерна платівка. 

Не можу також не згадати геніальний «Пиріг і Батіг», який робить пісні на слова поетів 20-30-х років. Зараз зробили неймовірний фантастичний альбом «Зелений» на слова Богдана-Ігора Антонича і це та ж тенденція.

Приємно, що сьогодні це все вийшло поза межі камерності, що загалом свідчить про зміну не лише в музиці, музичних тенденціях в Україні, а передусім про зміни настроїв публіки. Сьогодні молоді люди хочуть знати свою літературу, свою історію, що прекрасно.

Нам хотілося підтримати нову книгарню «Сенс на Хрещатику». Мені здається, це дуже добре, що на Хрещатику книгарні не лише закриваються, а й відкриваються. Це дуже позитивний вектор. Загалом дуже приємно спостерігати, як в Україні сьогодні, під час великої війни, відкриваються книжкові магазини. І навіть в нашому прикордонному Харкові, де ситуація трішки напруженіша, теж за останні пів року відкрилися два великих книжкових магазини. Ми теж до цього долучалися та підтримували, мені здається, що це дуже добре свідчить про нас, українців, як про людей, у яких є віра в завтрашній день, свою культуру і можливості.