20 червня в український прокат виходить кіберпанк-анімація «Марс-Експрес» французького режисера Жеремі Періна. Це історія про майбутнє — 2200 рік; марсіанська колонія Ноктіс — світ корупції, кіберзлочинності та напружених відносин між людьми і штучним інтелектом.
Головна героїня — приватна детективка — та її напарник-андроїд розслідують зникнення студентки, яка знає секрет, здатний порушити крихкий баланс влади на Марсі. На неонових вулицях міста детективи розплутують загрозливу змову. Анімація, що поєднує 2D і 3D, створює захопливе далеке майбутнє, де людство шукає відповіді на етичні питання технологічної ери.
Стрічку показували на головному фестивалі анімації в Аннесі, на жанрових подіях Fantasy та Sitges, а також в Україні на «Миколайчук OPEN» у програмі візіонерської фантастики «Під сузірʼям близнюків».
На платформі IMDb оцінка стрічки на основі понад 4,5 тисяч рецензій — 7,6 з 10, а на синефільській платформі Letterboxd — 3,9 з 5.
З нагоди старту прокату Сенсор Медіа зібрали добірку відгуків кінокритиків і кінокритикинь про цей фільм.
Венді Іде з фестивалю в Аннесі підкреслила актуальність фільму в епоху ШІ (штучного інтелекту), який стрімко набирає обертів. Про це вона написала для видання Screen Daily:
Вона також підкреслила, що молодий сучасний режисер відсилається до класики анімації, але робить це в дуже модерновому жанрі — кіберпанку:
Про референси та відсилки пишуть багато. Видання Variety назвало стрічку «попкультурним коктейлем, у якому змішали круту фантастику й науково-фантастичний комікс». Фільм рясніє відсиланнями до «Того, що біжить по лезу» (англ. Blade Runner, режисер Рідлі Скотт, 1982), «Хранителів» (англ. Watchmen, режисер Зак Снайдер, 2009), «Робокопа» (англ. RoboCop, франшиза, започаткована режисером Полом Верговеном у 1987 році), «Термінатора 2: Судний день» (англ. Terminator 2: Judgment Day, режисер Джеймс Кемерон, 1991), а також видатних аніме, якими надихалися творці: «Привида у латах» (режисер Ошіі Мамору, 1995), «Акіри» (режисер Отомо Кацухіро, 1988), «Ідеального смутку» (1997) й «Паприки» (2006) (режисер обох стрічок Сатоші Кон).

Іспанський кінокритик Карлос Агілар для журналу Variety також згадує про референси та відсилання, але зовсім інші:
Фабʼєн Ламірсʼє у рецензії для Cineuropa підмітив не лише контекст, але й цікаву атмосферу фільму:
Критик платформи Indiewire Девід Ерліх назвав стрічку такою, що вражає візуально:



