1-го лютого в Україні розпочнеться прокат стрічки, завдяки якій Японія опинилася серед номінантів 96-ої премії «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм». Це нова робота Віма Вендерса — німецького режисера, що знімає кіно в різних країнах світу вже понад 50 років.
«Ідеальні дні» — поема надзвичайної витонченості, яка оспівує буденність та красу життя. У центрі сюжету фільму — прибиральник туалетів у Токіо, на ім’я Хіраяма. Він повністю задоволений своїм простим життям: дотримується структурованого розпорядку дня, а вільний час присвячує своїй пристрасті — слуханню рок-музики, читанню книг та вирощуванню дерев. Однак низка несподіваних зустрічей розкриє інший бік особистості Хіраями та повертає його в минуле.
Премʼєра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі 2023-го року, де актор Кодзі Якусьо був нагороджений як найкращий актор, а стрічка отримала Приз Екуменічного журі.
На сайті-агрегаторі Rotten Tomatoes стрічка отримала 93% «свіжості» на основі 76 рецензій, на платформі IMDb «Ідеальні дні» мають оцінку 7,9 з 10, а на Letterboxd — оцінку 4,2 з 5 можливих.
А що кажуть про фільм кінокритики(-ні)?
Кадр з фільму "Ідеальні дні"
Ґай Лодж у своїй рецензії для Variety підкреслює, що ветеран німецького кіно після низки незавершених ігрових проєктів влучає в ціль з новою історією — простою, зворушливою одою робочій рутині та повсякденним людським взаєминам. Він підкреслює, що цей фільм — щирий і невибагливий, переповнений сентиментальністю та добрим гумором:
Деймон Вайз для Deadline відзначає особливу тонку роботу Вендерса з країною, яку він зображує. Без романтизації Японії, котру можна побачити, наприклад, у «Труднощах перекладу» Софії Копполи, режисер додає неочікувану глибину в просту рутинну історію:
Кадр з фільму «Ідеальні дні»
Елена Лазіц для видання Cineuropa назвала «Ідеальні дні» ніжною одою про пошуки щастя. Вона підкреслює, що однією з найкращих речей, які може зробити кіно, є можливість змусити нас, глядачів та глядачок, уповільнити темп життя й оцінити простий факт того, що ми живі. Нова стрічка Вендерса дає таку можливість, яка є такою рідкісною в сучасному світі.
Вона також виділяє музику як важливий елемент драматургії у стрічці, що додає поетичності та гірко-солодкого присмаку в непростий сюжет:
Про це пише і Філ де Семляйн для Time Out. Він називає фільм реалістичною драмою, яка при цьому розказана з казковою легкістю, згадує попередні роботи режисера та підкреслює глибоке дослідження ролі актором:
Крім відсутності романтизації, критики підкреслюють несподіваність світу, який гармонійно поєднує в собі рутину та задоволення. Про це особливо точно пише Девід Руні для The Hollywood Reporter, підкреслюючи технічні прийоми Вендерса:
