В український прокат виходить документальний фільм «Озброєні піснею»: що про нього пишуть критики і критикині

авторка Єлизавета Сушко - 12.09.2024 в Кіно

"Озброєні піснею", кадр з фільму

12 вересня в український прокат виходить документальна стрічка «Озброєні піснею» (англ. Soldiers of Song). Режисером фільму виступив американський режисер й продюсер Раян Сміт. У фінансуванні стрічки брав участь Центр лідерства губернатора Джорджа Патакі (колишній губернатор штату Нью-Йорк), який у 2022 році започаткував Фонд допомоги Україні. 

Цей фільм — збірка історій від і про українських артистів, які після 24 лютого 2022 року розпочали свою боротьбу з росіянами: хтось на сцені, а хтось на фронті.

Стрічка демонструє, наскільки важлива культура в цілому й музика зокрема в боротьбі з ворогом, адже росіяни десятки років насаджували в Україні свої наративи. Тепер артисти викорінюють це та розвивають власну ідентичність й українську культуру. 

Героями «Озброєні піснею» виступили Святослав Вакарчук (соліст гурту «Океан Ельзи»), Світлана Тарабарова, Андрій Хливнюк («Бумбокс»), Миколай Сєрга та багато інших українських виконавців та виконавиць.

Премʼєра «Озброєних піснею» пройшла цьогоріч на міжнародному кінофестивалі Tribeca в Нью-Йорку. 

"Озброєні піснею", кадр з фільму

З нагоди старту українського прокату стрічки зібрали добірку відгуків світових кінокритиків і кінокритикинь про цей фільм.

Критик Каміль Рамос у своїй рецензії для сторінки кінофестивалю Tribeca зазначає:

«”Озброєні піснею” документує, як безповоротно змінилося життя українських музикантів і як вони використовують свої музичні таланти, щоб підтримувати себе та свої громади».

Рамос також відмітив особливість того, як режисер використовує деякі кадри війни, щоби вплинути на глядача:

«Використовуючи шокуючі кадри з передової, цей фільм нагадує нам не лише про трагедії, які продовжують відбуватися під час цієї війни, а й про стійкість України та її культурних сил».
"Озброєні піснею", кадр з фільму

Кінокритик Девід Вангберг для Cinema Sentries коментує ідею фільму, у центрі якої — музика та виконавці:

«Замість того, щоб повністю відмовитися від своєї професії, вони продовжили співати, вони продовжували виступати зі своїми інструментами, вони продовжили шукати спосіб принести мир в охоплену війною країну. Через музику вони розповідають про те, що коїться, а також збирають гуманітарну й військову допомогу. І стали важливим фактором в українській культурі».

Вангберг пише, що наратив фільму здається трохи заплутаним через те, що в ньому поєднується цілий набір музичних жанрів: від поп до року чи класики. Але згодом тон стрічки «вирівнюється», коли глядач розуміє, навіщо у фільмі згадано стільки компонентів. Музика стала тим, що об’єднує людей під час війни, яка триває:

«Один з найбільш вражаючих моментів — коли документальний фільм переносить нас усередину бункера, щоб показати, як музиканти все ще знаходять час для репетицій у розпал бою. Це моторошна сцена, але вона також чудово демонструє те, наскільки згуртованими є ці люди».

Критикиня Мішель Мітчелл пише про особливості процесу зйомки фільму:

«Знімальна група встановила камери на передовій, щоби безпосередньо зафіксувати досвід музикантів. Попри труднощі — повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, — постпродакшн фільму був завершений за шість місяців».

Вона також поділилася враженнями про сцену, яка найбільше зачепила:

«У фільмі звучить зворушливе виконання Світлани Тарабарової пісні Metallica “Nothing Else Matters” (про те, що всі перешкоди неважливі, адже є мета і прагнення — ред.). Саме це символізує незламність духу українського народу».
Світлана Тараторіна

Cпівачка Світлана Тарабарова

Ілюстрації — кадри з фільму, Arthousetraffic