Книжка — це не лише гарний спосіб провести час, сфальцьовані та оправлені сторінки, а й у першу чергу товар. І як будь-який продукт, книжка тиражується. Щоправда, це не завжди відбувається в законний спосіб.
Розповідаємо, як відрізнити легально видану українську паперову книжку від піратської.
На перший погляд
Перед тим, як купити книжку, зверніть увагу на її ціну: зазвичай піратське видання помітно дешевше, ніж ліцензійне. Це стосується і придбаних в офлайн та онлайн точках збуту, і куплених з рук книжок. Якщо книжка нова, її не акційна ціна в магазині не може бути значно нижчою, ніж в інших книгарнях або ж у видавництва.
Значно здешевлює піратський товар неякісна поліграфія. Така книжка друкується на білосніжному (або навпаки сірому) й тонкому, ледь не офісному папері, а фарба зі сторінок часом лишається на пальцях. На етапі друку пірати економлять і на матеріалах обкладинки. Тому в цих пейпербеків обкладинка з дешевого картону з білосніжним зворотом, що розпадається ще до того, як книжку прочитано. Такий примірник також складно розгорнути та тримати розгорнутим, а корінець неодмінно «ламається».
Легальне видання у твердій обкладинці, надруковане на якісному білому папері. Контрафакт — пейпербек іншого формату, товщини, а папір усередині — рихлий та сірий.
Обкладинка «піратки» прикметна ще й тим, що, крадучи текст, нелегальні видавці можуть «копіювати» й дизайн обкладинки, але неакуратно. Помітні пікселі, погано «вирізані» окремі об’єкти зображення з артефактами по краях, дуже схожі, але нетипово розташовані елементи дизайну ліцензійного видання — класичне комбо піратських книжок. Та часом псевдовидавці роблять свої дизайни, використовують оформлення російських видань для перекладів або ж відтворюють обкладинку українського видання максимально якісно та чітко.
Щоправда, на фото це не так помітно, цим зазвичай і користуються онлайн продавці контрафакту.
Проте нерідко й видавці ліцензійних видань економлять на папері та дизайнерах, тому звертайте увагу не лише на зовнішні ознаки.
Зазирнути всередину
У кожній книжці (якщо це не самвидав, а вони не є «піратками») є апарат видання, який ще називають технічним апаратом або технічною інформацією. Він розміщується на кількох перших та останніх сторінках, і саме з нього можна дізнатися дані про легально видану книжку.
У техінфо вказують не лише назву та автора/ку книжки, а й видавництво, місто, рік цього видання, копірайти (позначають значком ©), УДК й ISBN (номер бібліотечної класифікації та міжнародний номер відповідно, останній — це ще й цифри на штрихкоді), команду, яка працювала над книжкою, у якій країні й у якій типографії її надруковано та інше.
У незаконно виданих книжках цю інформацію або прописують вибірково, або взагалі не вказують, або зазначають неправильні дані умисно. Наприклад, у піратській версії книжки, офіційно виданій харківським видавництвом, стоїть правильна назва видавництва, а от місто видавництва — Донецьк, 2023 рік. Або ж книжка українською, дизайн — точно такий, у якому ви бачили її по книгарнях чи в друзів, але вона видана в Литві і видавництво не ґуґлиться.
У цьому піратському виданні «Молока та меду» вказано чимало інших даних: країна, видавництво, кількість сторінок, ISBN — всі вони не збігаються з інформацією на ліцензованому примірнику.
У піратському примірнику ви побачите особливу верстку, яка нагадує вордівський документ, збережений у pdf: вузькі поля, дрібний шрифт зі стандартного набору текстового редактора й малопридатний для книжкового тексту, малі інтервали, стиснуті слова, висячі рядки. Усе це, щоби зекономити папір, як наслідок — зменшити собівартість примірника та надрукувати більше нелегалу.
Щоби зекономити папір, пірати заверстали на один розворот кілька текстів. В оригіналі ж вони розміщені на двох розворотах.
Вчитавшись у текст «піратки», уже на перших сторінках ви зустрінете розірвані посеред речення абзаци, склеєні в одну репліки персонажів. Найчастіше ж трапляються неправильні переноси слів та слова, розірвані дефісом усередині рядка. Це свідчить, що книжка переверстувалася з іншого макету (імовірно, з електронної версії, яку теж могли спіратити) або текст зверстано за посередництва розпізнавачів тексту по фото.
Щоби вкластися в кількість сторінок, з нелегального видання викинули принаймні одну ілюстрацію, а щоби зекономити на фарбі, не використовували чорне тло.
Піратська книжка має не одну ознаку нелегального походження. Тому якщо ви зібрали кілька пунктів, примірник найімовірніше видано незаконно. Якщо ви дивитеся на книжку й у вас виникли сумніви, заґуґліть ISBN на ній: чи її вам видало в пошуку? які її характеристики описані на сайті видавництва чи по книгарнях? вона виходила у твердій чи м’якій обкладинці?
Попри правильно вкрадений УДК, ISBN-и в них різні. Ось що знайшлося за піратським ISBN-ом (аж ніяк не збірка Рупі Каур).
Наостанок
Піратські видання — це й ксерокопії підручників, які купуються в копіцентрах, куди вас посилає викладачка англійської, і видані у книжковому форматі та гарно оформлені фанфіки, що продаються за певну ціну чи «вільну пожертву», і самовільно видані та розповсюджувані безкоштовно чи за гроші твори без дозволу правовласників. Усе це — про порушення авторського права, тобто піратство. Будьте пильні та свідомі, не купуйте такі книжки й не виготовляйте їх.
