Прозові книжки, які допоможуть іноземцями зрозуміти Україну

«За що вони борються?..» — на жаль, за одинадцять років російської війни проти України це запитання й досі можна почути від іноземців, далеких від українського контексту. На цьому полі нам належить ще безліч інтелектуальних битв за власну ідентичність, і дієвою зброєю, чи то пак м’якою силою, у цій просвітницькій місії є насамперед література.

За роки незалежності на світовому ринку зʼявилося багато якісних і важливих перекладів й охопити всі одним текстом неможливо. Однак ми уклали список тих книжок, які станом на сьогодні хотіли б порадити друзям і партнерам, адже він виростає як відповідь на численні запити закордонних бібліотек, видавництв, посольств та інституцій, які хочуть ділитися знаннями про Україну для своїх аудиторій. 

У цій добірці представлено 100 книжок — з України або про Україну, — які видані після 1991 року, написані в різних жанрах на широке коло тем, кожна з них у свій спосіб репрезентує українську ідентичність. У цьому переліку ми зосередилися на перекладах англійською, німецькою та французькою мовами. Це 29 книжок художньої прози, 23 нонфікшн видань про культуру, 20 книжок про історію та політику, 11 поетичних збірок та 17 книжок для дітей. 

Список також доступний українською й англійською мовою на сайті Українського ПЕН, матеріал Юлії Колісник переклала Анна Вовченко. Пруфрідер — Крістофер Етвуд.

Один із найбільш знакових романів часів незалежности України. «Польові дослідження з українського сексу» — це історія особистого бунту однієї жінки, спровокованого головним літературним скандалом десятиліття. Роман, що закарбувався в історії літератури як феміністичний, розповідає історію складних стосунків між українською поеткою Оксаною та амбітним скульптором Миколою, а також є полотном саморефлексії головної героїні щодо її сексуальности, особистісного становлення, культурної та національної ідентичности. 

Охоплюючи шістдесят буремних років української історії та життя кількох поколінь, ця сага сплітає драматичну й заплутану павутину кохання, сексу, дружби та смерті. У центрі історії — три жінки, пов’язані покинутими таємницями минулого; звідси й назва роману, де «музей» — це сховище історій. Сюжет рухає розслідування загадкової смерті воячки Української повстанської армії (УПА). Авторка розкриває багатоаспектну природу існування в умовах складності історії та внутрішніх протистоянь людей, здійснюючи переходи між часами та поколіннями.

Інтенсивні стосунки між сестрами або дівчатами є центральною темою збірки малої прози «Сестро, сестро». Композиційно вона складається зі спогадів і оповідань про героїнь різного віку та в різних життєвих обставинах. Водночас в оповідях простежуються особисті та політичні наративи України з перспективи жінок-оповідачок, які зростали в різний час за різних життєвих обставин. Уперше видана у 2003 році, книжка вже стала сучасною класикою, як і чимало інших творів авторки.

Гостросюжетний роман про долі жителів сходу України. Коли ворожі солдати вдираються в сусіднє місто, Паша, вчитель української мови, вирушає до інтернату, де живе його племінник Саша, тепер уже на окупованій території. Потрапляючи в зону бойових дій, перетинаючи мінливі кордони та укладаючи непрості союзи, Паша усвідомлює, кому він насправді відданий, у дедалі відчайдушнішій боротьбі за те, щоби врятувати Сашу й повернути його додому.

Ворошиловград — радянська назва українського міста Луганська. В однойменному романі Сергія Жадана у поетичній та виразній манері поєднуються магічний реалізм і гостросюжетний дорожній роман. Власник заправки в донбаських степах планував коротку поїздку до брата, але, опинившись поблизу міста свого дитинства, Герман намагається знайти відповіді на багато запитань: хто він і що для нього важливо, за що він тримається і за що готовий боротися.

Магічний реалізм від одного із сучасних класиків української літератури. Роман, дія якого розгортається між двома світовими війнами поблизу Ялівця в українських Карпатах, документує крах грандіозних наративів минулого, уособлених тут карпатськими богами. Майстер рефлексивної, тонко нюансованої прози, Прохасько сплітає воєдино оповідні нитки, що свідчать про витонченість та інтегрованість української культури у світову.

Дні молодого українського поета і студента Літературного інституту в Москві наповнені нескінченними пиятиками та сексуальними пригодами. Аж поки одного дня рутинне «катання на козлах» не приводить поета до підземель московського метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців… 

«Московіада» — один із культових романів відомого українського письменника Юрія Андруховича, сповнений гротескних і сюрреалістичних моментів, а також реалій часу, що супроводжував розпад комуністичної імперії. Написаний понад тридцять років тому, у 1992 році, роман видається надзвичайно актуальним і сьогодні, під час неминучого й тепер уже остаточного розпаду тієї самої імперії.

Четверо поетів збираються у містечку Чортопіль на «святі воскресаючого духу» — оргії попкультури, громадянської дисфункції, національної гордости та сексу. Роман карнавальної вітальности та гострої соціальної критики, він оспівує новознайдену свободу та рефлексує над суперечностями пострадянського суспільства, захоплює читача своєю екстравагантністю та ексцентричним розмаїттям. «Рекреації» зарекомендували Андруховича як витонченого, але спокусливо читабельного письменника-коміка з проникливим розумінням свого нестабільного часу.

Міський кочівник з Радянського Союзу, автор мандрує дорогами світу й роками свого життя, розповідаючи безліч подорожніх історій. Він описує соціологію вуличної музики Берліна, блукання покинутими садами Детройта, мандри Одесою, Харковом, Парижем, Прагою, Штутгартом, Торонто, Ужгородом, Венецією… Так складається абетка зі 111 населених пунків на трьох континентах. У цьому оригінальному есеїстичному виданні Андрухович поєднує щирі історії з політичною полемікою, кліше з прозріннями й анекдоти з романними чернетками.

П’яний учитель історії вигадує безглуздий план, як прорити тунель з України до Угорщини, щоб змусити ЄС прийняти Україну до своїх лав, переправивши все її населення до сусідньої країни. Наслідком цього неминуче стають веселощі та небезпека, коли Тис (він же Карбід) вербує банду місцевих контрабандистів, серед яких — сучасний Ікар, що вирішив перелетіти кордон, та фатальна жінка, яка торгує людськими органами. Легкий, дотепний і цілком авантюрний роман молодого українського письменника Андрія Любки.

Збірка з десяти житейських та філософських оповідань українського письменника Василя Махна, який живе у США. Автор, однак, пише не лише про життя емігрантів та реалії американського побуту, а й про євреїв свого рідного міста Чорткова до Другої світової війни, секс на автобусній зупинці, вкрадений велосипед, білок на даху, побутові дрібниці, кохання та смерть… Образ дому стає всюдисущою метафорою: він скрізь і ніде, завжди й ніколи. І дім цей постає не матеріальним, а передусім містичним, який живе у спогляданні, спогадах і почуттях.

Сюжет цього вишуканого роману розгортається навколо двох молодих жінок: Аделі, доньки заможного німецького лікаря, та осиротілої служниці Стефанії. Їхні долі — десь трагічно, а десь романтично — переплітаються в міському ландшафті пізньої Габсбурзької імперії, де протягом століть уживалися разом українці, поляки, німці та євреї. Авторка використовує прийоми готичної літератури, щоб із дивовижною деталізацією відтворити атмосферу й повсякденне життя Станиславова того часу. «Фелікс Австрія» — обов’язкова до прочитання книга для всіх, хто прагне зрозуміти глибокі зв’язки України із Західною Європою та її боротьбу за вихід з орбіти Росії.

Архівістка Романа вважає, що впізнала свого зниклого чоловіка Богдана в безіменному солдатові, який повернувся з війни на Донбасі у 2014 році. Чоловік надто понівечений, щоб його можна було впізнати, і надто травмований, аби пам’ятати. Романа намагається відновити пам’ять та ідентичність Богдана, розповідаючи йому про себе… У романній трилогії «Амадока» (що в німецькій версії вийшла окремими книжками) Софія Андрухович створила чудову метафору України минулого й сьогодення. Водночас цей великий твір є універсальною притчею про пам’ять і забуття в коханні, суспільстві та історії.

У цьому романі авторка протягом трьох десятиліть спостерігає за життям людей, яких доля звела разом у пологовому будинку Донецька одного квітневого дня 1986 року. З людьми змінюється і суспільно-політичний ландшафт міста: від розпаду Радянського Союзу до російського вторгнення у 2014 році. Це перший роман авторки українською мовою — втім, не повністю: за задумом, українська тут — чи не найголовніша точка переходу, в якій свідоме прощання з російською означає для героїв можливість бути собою.

Натхненний вишукано амбівалентним висловом Вергілія “sunt lacrimae rerum”, Андрій Содомора, український голос класичної античности, створив серію оригінальних есеїв про великі речі та дрібниці нашого життя. Представлені тут вибрані оповідання є першими англійськими перекладами глибоко інтелектуальної та інтертекстуальної прози Содомори. Через ностальгічні спогади він веде читачів у подорож Західною Україною, а також світовою літературою, від Стародавньої Греції та Риму до поезії Поля Верлена та Федеріко Гарсіа Лорки.

Хаба Габінський — біженець з українського сходу, що опиняється в Києві на початку українсько-російської війни. Через свій фізичний розлад та подальший добровільний перехід на українську мову герой опиняється у стані дезорієнтації, під час якого він змушений кинути виклик своїм переконанням. 

У цьому романі Володимир Рафєєнко досліджує, як пам’ять і мова формують нашу ідентичність та як ми тримаємося її попри все і за всяких обставин. Порушуючи ключові теми, спричинені російською агресією, роман вирізняється новаторським і дослідницьким способом їх аналізу, водночас відкриваючи новий — донбаський — погляд на українську ідентичність.

У жвавій розповіді Аскольд Мельничук мандрує зі своїми героями від старої України до Нью-Джерсі. Зенон і Наталка одружуються в той день, коли в Сараєво застрелили ерцгерцога Фердинанда. Тим часом Стефан відмовляється від абстракцій націоналізму заради двох своїх коханок, матері та дочки. Перенесена на дивний ґрунт нового світу через потрясіння Другої світової війни, ця сім’я виявляється неготовою до витончених диверсій мирного передмістя. Оскільки привиди їхнього минулого ніколи не відступають, мандрівники знову вдаються до стратегій, яких навчилися в боротьбі з татарами, нацистами та комуністами. Результати — настільки ж комічні, наскільки й несподівані.

Чорнобильська зона відчуження для багатьох є символом тотальної катастрофи й водночас моторошним об’єктом туристичних мрій. Для Маркіяна Камиша вона стала місцем паломництва. Він син ліквідатора аварії на Чорнобильській атомній станції і справжній «сталкер» — дикий шукач пригод у Зоні відчуження. Автор заводить читача у галюцинаційні подорожі серед іржавих руїн, шалені сутички з поліцією та моменти екстатичного забуття на пустирі. Написана з гонзо-енергією та зухвалим ліризмом, книга є унікальним документом цієї антиутопічної реальності.

Жінка, вибита з колії після нещасливих стосунків, страждає від панічних атак і місяцями не виходить із квартири. Зрештою вона знаходить опору в історичній особі, яка відіграла велику роль в історії України, — В’ячеславі Липинському. Історик, філософ і політик, він походив із польської шляхетської родини, яка мешкала на Західній Україні, але свідомо ідентифікував себе українцем. Літературно вражаючий роман, який показує, що означає, коли твоя особистість складається зі страху, покори та забуття.

Спекотний липень у Макіївці на сході України та будинок, де живуть звичайні люди. На першому поверсі божевільна гедоністка Віра та її охоронці, озброєні рушницями та горілкою, святкують апокаліптичні вечірки. І це лише одна з героїнь цього химерного будинку. Дванадцять квартир, дванадцять трагічних, зворушливих, сумних і дивовижних історій із життя сусідів однієї «сталінки» під час буремного 2014 року на Донбасі. Усі різні — з різними долями, уявленнями про життя і планами. Але раптом усі вони опиняються в однакових жахливих обставинах.

У цьому французькому виданні української прози шість видатних авторів України — Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Марія Матіос та Андрій Курков — власним прикладом засвідчують багатство й витонченість своєї літератури, поки маловідомої у світі. Україна в них постає багатогранною і складною натурою зі строкатою історією, яку варто пізнати французькому читачеві.

Події роману «Нічний репортер» відбуваються у Львові 1938 року. Журналіст Марко Крилович, прозваний «нічним репортером», береться за розслідування вбивства кандидата в мери міста. Комісар міліції Роман Обух, якого адміністратори відсторонили від розслідування, допомагає йому неофіційно. Тим часом у справу втягуються німецькі та радянські шпигуни, а розслідуванням зацікавилась і польська контррозвідка. Водночас на тлі детективного сюжету перед читачем постає кримінальний світ тогочасного Львова, яскраво змальований чи не найбільш галицьким письменником Юрієм Винничуком.

Григорій Сковорода (1722-1794), якого називали «мандрівним» філософом, був однією з найяскравіших постатей в Україні XVIII століття. «Предтеча» — це панорамний, фактологічно достовірний роман, що через біографію філософа змальовує реалістичну картину життя в Російській імперії. З художнього погляду, він є белетризованою ілюстрацією до епітафії на надгробку Сковороди: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Під обкладинкою своєї дебютної книжки Наталка Сняданко зібрала колекцію пристрастей дівчини «з порядної галицької сім’ї» в період її дорослішання. Мультикультурний, сповнений гумору та іронії, роман розважає «таємницями чоловічого серця», «суттю дошлюбного сексу», «вікнами для грубіянів» та «посібником для справжньої галичанки», а також спробою дискурсу на «тему пристрасті в загальнонаціональному контексті».

«Теплі полярні ночі» — це стрімкий і глибоко захопливий художній спогад про дитинство хлопчика у довоєнній Польщі й Україні часів Другої світової війни, в якому войовничі та маскулінні постулати віщують наступ нелюдськості та страху. Пронизаний тонкою іронією та сюрреалізмом, він також є особливим актом пам’яті та любові. Автор, Юрій Тарнавський, є одним із засновників аванґардної української спілки діаспорних письменників «Нью-Йоркська група». Він живе у США й пише свої твори українською та англійською мовами.

Вона мовчазна, відлюдькувата, односельці кажуть — навіть божевільна. Хоча Даруся ніколи не розмовляє з іншими, її думки течуть вільно, і лише на цвинтарі, на самоті біля могили батька, Дарусі вдається заговорити вголос… Що стоїть за її болем? 

Через драматичну історію головної героїні авторка розповідає про її батьків, понівечених радянським НКВД у довоєнний та післявоєнний період окупації радянськими військами Західної України. «Солодка Даруся», або «Драма на три життя» — безперечно один із найзнаковіших українських романів незалежности.

Юрко Банзай, студент-біолог зі Львова, приїжджає до коледжу в маленькому карпатському містечку на посаду викладача-стажера. У своїй квартирі на горищі, яку через брак грошей йому довелося поклеїти шпалерами з оркестровими нотами «Летючого голландця» Вагнера, він курить люльку, слухає Pink Floyd і King Crimson та практикує мистецтво усвідомленого сновидіння, яке заводить його до Вавилонської бібліотеки… 

Цей роман 16-річного юнака спершу сприйняли за містифікацію відомих галицьких письменників, настільки він віртуозно написаний. Тепер доведено, що ця фантасмагорична історія належить перу автора, який скромно називає себе учнем Стівена Кінга та Г. П. Лавкрафта.

«Воццек» Іздрика — культова класика для покоління українців 1990-х років. Розгледівши на схилі віку романтизму густий морок епохи занепаду, 1836 року Георг Бюхнер інсценізував історію нещасного цирульника Войцека. На руїнах старої Європи, зруйнованої Першою світовою війною, Альбан Берг надав герою Бюхнера голос у криках і стогонах своєї атональної опери «Воццек». У 1990-х роках Юрій Іздрик, своєю чергою, зробив Воццека обивателем початку третього тисячоліття. Змучений і дезорієнтований, зраджений коханням і слабкістю свого тіла, Воццек Іздрика є жертвою фантомів свого розуму і гротескного суспільства, яке його не приймає.

Українську художню літературу тепер можна почитати і в легендарному фешн-глянці. Під цією особливою обкладинкою український Vogue зібрав історії прозаїків та поетів, які живуть в Україні та за її межами. Усі тексти для цього видання були створені на замовлення журналу. У них описані трепетне кохання та гіркий біль, незвичайні пригоди та потаємні мрії, українські архетипи та артефакти, а також історичні рефлексії. А факт публікації літературних текстів у глянці є також символічним жестом єднання культурних індустрій України перед викликами сьогодення.