Поетичні книжки, які допоможуть іноземцями зрозуміти Україну

«За що вони борються?..» — на жаль, за одинадцять років російської війни проти України це запитання й досі можна почути від іноземців, далеких від українського контексту. На цьому полі нам належить ще безліч інтелектуальних битв за власну ідентичність, і дієвою зброєю, чи то пак м’якою силою, у цій просвітницькій місії є насамперед література.

За роки незалежності на світовому ринку зʼявилося багато якісних і важливих перекладів й охопити всі одним текстом неможливо. Однак ми уклали список тих книжок, які станом на сьогодні хотіли б порадити друзям і партнерам, адже він виростає як відповідь на численні запити закордонних бібліотек, видавництв, посольств та інституцій, які хочуть ділитися знаннями про Україну для своїх аудиторій. 

У цій добірці представлено 100 книжок — з України або про Україну, — які видані після 1991 року, написані в різних жанрах на широке коло тем, кожна з них у свій спосіб репрезентує українську ідентичність. У цьому переліку ми зосередилися на перекладах англійською, німецькою та французькою мовами. Це 29 книжок художньої прози, 23 нонфікшн видань про культуру, 20 книжок про історію та політику, 11 поетичних збірок та 17 книжок для дітей.

Список також доступний українською й англійською мовою на сайті Українського ПЕН, матеріал Юлії Колісник переклала Анна Вовченко. Пруфрідер — Крістофер Етвуд.

Це перша поетична збірка англійською мовою всесвітньо ключового українського автора Сергія Жадана. У цих сильних і доступних оповідних віршах змальовані сміливі портрети життя на понівечених війною та злиднями вулицях, де діти підраховують кількість місцевих смертей, а романтика життя постає лиш далеким спогадом. У традиції Тома Вейтса, Чарльза Буковскі та Вільяма С. Берроуза Жадан створює нову поетику втрати. Та попри похмуру тональність, вірші Жадана осяяні магією побутової деталі, відчуттям надії та усвідомленням того, що воля описуваного народу непохитна.

Критики охрестили цю збірку «путівником по емоційній боротьбі України». Вірші-свідчення однієї з найвідоміших українських поеток Галини Крук є водночас і захопливими, і філософськими, і візіонерськими. Ця збірка вийшла у розпал війни, у травні 2023 року, і стала зболеним поетичним голосом українців, який дедалі гучніше лунає у світі. Ведучи за собою у найтемніші простори воєнної реальности, авторка, однак, доводить що світло мови може стати уявним щитом.

Напад Росії на Україну — це також і напад на її мову, що попри спекулятивні намагання ворога лише утверджується серед українців. У воєнний час вона також зазнає трансформацій. «Український словник війни» фіксує фрагменти досвіду, проговореного мовою українських реалій. У 2022 році поет Остап Сливинський взяв на себе роль лексикографа воєнного часу, ретельно збираючи та укладаючи словник свідків російського вторгнення. Серед голосів, представлених у цьому «словнику», — ті, хто був змушений покинути свої домівки й вирушити у безвість, волонтери, медики, солдати, громадські активісти та митці — їхні історії об’єднують нові сенси знайомих слів і нові слова для не знаних раніше явищ.

Остап Сливинський — поет повсякденних речей. Він пише про дитячі ігри, старі дерева та родинні історії. Але те, що виходить з-під його пера — це портрет епохи, адже окремі голоси та спогади він досліджує на предмет слідів великих історичних подій. Дивовижна увага до деталей виливається у красиві та загадкові тексти, які спонукають до багаторазового перечитування, щоразу знімаючи ще один шар реальності. Ця книжка містить найкраще вибране з трьох попередніх збірок поета.

Клітемнестра, яка планує вбивство свого чоловіка, Офелія, що критикує свого творця, та (зовсім несподівано) репортаж із Чорнобиля на наступній сторінці — це сюжети англомовної поетичної збірки видатної української письменниці Оксани Забужко. Її витончена дотепність та філософська проникливість нагадують Віславу Шимборську або Адама Загаєвського. Почергово актуальна та іронічна, її поезія стоїть поряд із найкращими та найважливішими творами Європи за останні пів століття.

Ця антологія, видана у 2017 році, фіксує російську війну проти України в тій проміжній фазі між початком бойових дій і повномасштабним вторгненням, коли здавалося, що світ про українців забув. Вона об’єднує деякі з найбільш переконливих поетичних голосів з різних регіонів України. Молоді та літні, жіночі та чоловічі, похмурі та іронічні, трагічні та грайливі, сповнені надзвичайного жаху та звичайних людських радощів, ці голоси відтворюють людське звучання війни у всій її трагічній складності.

Найновіша поетична збірка Юлії Мусаковської «Бог свободи» розкриває пейзаж неспокійної сучасної України. Рівною мірою інтимні та експансивні, ці вірші розповідають про соціальну боротьбу жінок та їхніх родин, травму солдатів, які повертаються додому, та майбутнє народу в тіні війни та його бурхливого минулого. Яскрава, актуальна та майстерна, ця книга сповнена глибоких прозрінь та захопливого красномовства.

Ця вишукана поетична збірка Катерини Калитко розповідає про розлуки та зміни, натякаючи на війну, що триває в Україні. Можна інтуїтивно здогадатися, що лаконічно зображені персонажі — це кримські татари, євреї або переміщені громадяни України, біженці з окупованих територій. Однак ці від’їзди та розставання, гостре відчуження й біль, що пронизують вірші, можна також прочитати як елементи більш філософської та глобальної матриці, актуальної для будь-якого регіону і кожної людини. Адже це сфера універсального міфу про дім та його втрату, подібно до вигнання з Едемського саду. Візуальні образи авторки винятково деталізовані, а її поетична мова багата й соковита.

По-справжньому світ звернув увагу на Україну лише 24 лютого, і Франція не виняток. У новинах почали з’являтися не знайомі досі назви, означені битвами і трагедіями: Буча, Маріуполь, Харків, Азовське море, Дніпро… Ця збірка текстів виникла з бажання французів дізнатися, що ж за країна стоїть за цими назвами і хто її народ. Так, п’ятнадцять українських авторів різного віку та походження, як російськомовних, так і українськомовних, розповіли про місце, яке символізує «їхню» Україну. Читач дізнається, що це не просто якась земля за Карпатами, а перспективна країна з багатовіковою культурою і, зокрема, талановитою літературною сценою, про яку у Франції досі мало знають.

Як переважна більшість українських антологій, виданих за кордоном, ця книга народилася з розпалу війни в Україні. Вона об’єднує українських поетів, які є учасниками спротиву. Подібно до національного героя Тараса Шевченка, деякі з них утверджували ідентичність нації перед обличчям агресії. Інші, як Василь Стус, письменник і дисидент, пережили боротьбу проти нацизму, сталінізму та холодної війни. Наймолодші, як Елла Євтушенко (укладачка антології), належать до покоління Гідності, народженого після розпаду СРСР, яке завжди знало незалежну Україну. Через них на цих сторінках дихає дух Майдану: дух чоловіків і жінок, які хочуть вільно обирати майбутнє своєї країни.

У збірці «Бабин Яр. Голосами» українська поетка Маріанна Кіяновська вшановує пам’ять жертв Голокосту, розповідаючи їхні історії жаху, смерті та виживання і проєктуючи власні уявні голоси. Витончені та ретельно інтоновані вірші передають досвід звичайних цивільних людей, які пережили нестерпні події, що призвели до масового розстрілу у Бабиному Яру в Києві. Задумана як данина пам’яті загиблим, книга порушує складні питання про пам’ять, відповідальність і вшанування тих, хто став свідком зла на межі з невимовним.