6 українських сучасних художніх текстів, у яких ідеться про ментальне здоров’я

Часто книжки переносять читачів у зовсім відмінні від сучасних умови, а часом розповідають про наші реалії, тільки під іншим кутом — крізь призму бачення й відчуттів своїх персонажів. Художня література також змальовує психологічні світи своїх героїв, дозволяє зануритися в них і поміркувати про важливість власного ментального здоров’я. 

Водночас ці тексти лише підсвічують проблеми, але не вирішують їх. Ментальним здоров’ям ми маємо опікуватися самостійно, а книжка може стати одним зі способів звернути на це увагу. 

Розповідаємо про 6 романів сучасної української літератури, у яких порушують тему ментального здоров’я.

У центрі твору — Богдан, котрий внаслідок бойових дій отримує важку травму. У нього — ні обличчя, ні пам’яті. Єдина надія на жінку, яка каже, що знає його. Романа прагне повернути його спомини, аби мати шанс на спільне майбутнє.

Водночас це історія про поколіннєву та культурну пам’ять — про те, як свідомість однієї людини може сягати історії народу, що відбувалася століттями тому. І про те, що залишається після зникнення спогадів та цілих явищ, а то й культур.

В основі сюжету — двоє людей: Анна, у якої біполярний афективний розлад, і Владислав, що страждає від алкогольної залежності. Обоє — нетипові герої для української літератури. Вони не класично хороші, вони й не поганці. Просто живі люди, які намагаються впоратися із собою й обставинами, багато думають про самотність і смерть. Мають дещо спільне — любов до мистецтва, зокрема до садиби Мурашка, яку ревно прагнуть захистити.

Христині — 18, вона переїжджає до Києва, вступає в омріяний університет. Здається, усе має бути добре. Попереду — нові цікаві знайомства, дружба, закоханості. Але є дещо, що не дає можливості відкритися іншим, — травма, нанесена їй у дитинстві. Христині легше сховати свої страхи й біль у найдальший куточок пам’яті, та протягом роману вона усвідомлює, що рано чи пізно потрібно буде осмислити те, що з нею сталося.

У цьому трилері йдеться про особливості двоїстості людської природи, вплив відчуття самотності, потребу цілісності — усе це через життя головної персонажки Марґо. Мовлено про кібербулінг; табуйованість розмов про випадки насильства; стигматизацію постраждалих, яка досі побутує; про необхідність захисту жертви, вибудовування з нею комунікації, аби та змогла позбутися болю, склеїти розбите й жити далі.

У головного героя Гіля Гіршевича, який от-от полетить досліджувати нововідкриту планету Іш-Чель, життя в постійному страху. Ні, він не боїться екстриму чи незвіданих країв. Його лякає власна безпомічність, до якої може призвести спадкова хвороба, здатна відібрати спроможність мислити тверезо; при цьому вона може додати фатальної рішучості й супроводжуватися дивними «конвульсивними па».

Персонажі роману намагаються віднайти себе та допомогти одне одному: юристка, а згодом фотографка Мира, яка вчиться бути неідеальною; Женя, що внаслідок травми втратив пам’ять; психолог Костянтин Каменський, який зіткнувся з власним вибором. Внутрішні трансформації героїв відбуваються на тлі важливих для країни подій: Революція Гідності, початок російсько-української війни. Відчуття безпеки під загрозою, але потрібно гуртуватися, бути корисним тим, чим можеш.