Створення нового музичного твору — це не тільки синтез звуку, а й перетворення його на зовсім іншу, ще пластичнішу матерію, з якої виростає щось нове. Якщо звук може трансформуватися в межах рефлексії одного митця, то в разі створення музики разом з іншими композиторами цей звук набуває ще більш неповторного звучання.
За таким принципом працює будь-яка колаборація: коли відбувається симбіоз двох різних підходів, це завжди породжує унікальний продукт. На сьогодні, якщо казати не про інтермедіальні зв’язки, а про співпрацю в межах одного виду мистецтва, саме музичні колаборації найпоширеніші. В українській сучасній музиці через колаборації можна сказати набагато більше не тільки через буквально більшу кількість голосів, а й через залучення різних авдиторій, а відповідно, й різних сприйняттів.
Така співпраця відбувається і в межах різних жанрів (взяти хоча б співпрацю попвиконавця Володимира Дантеса та рок-гурту «Діти інженерів» для треку «++»), і в межах різних поколінь (одна з найбільш помітних колаборацій минулого року — «Під весняним дощем» рок-гуртів «Крихітка» та «Хейтспіч»), чи в межах одного великого експериментального простору, коли відбувається радше не поєднання двох різних підходів, де кожен зберігає свою унікальність, а злиття їх задля абсолютного нового звучання (взяти хоча б альбом колаборацій «Гурма» гурту Nazva чи альбом саундтреків до фільму «Стоп-земля» Мар’яни Клочко).
Особливо варто звернути увагу на те поле співпраці, яке наразі не настільки поширене серед українських музикантів, як би хотілося. А саме — міжнародні колаборації. В замкненому просторі однієї країни певні ідеї капсулюються і перетворюються на аксіоми — ті чи ті музичні та сенсові рішення стають передбачуваними та зрозумілими кожному українському слухачеві. Водночас, виходячи за межі одного контексту та заглиблюючись у зовсім інший, можна побачити звук в абсолютно іншій парадигмі.
Time Based — платформа, що досліджує музику й мистецькі практики, заснована кураторкою та продюсеркою Ольгою Бекенштейн, — працює саме з цією міжкультурною колаборацією, аналізуючи звук як головний медіум між різними світами. У партнерстві з британською організацією Arts & Parts та її креативною продюсеркою Мартел Оллерншоу презентували у Глазго фестиваль Time Based: Sonic Interventions — про буденність звуків, які ми здебільшого навіть не помічаємо, але які стають фундаментом нашого світосприйняття. Різні композитори з України та Британії об’єдналися заради того, щоб створити експериментальні треки і поєднати різне бачення того самого: симбіоз української та британської рецепції.
Genevieve Murphy & Alice Haspyd
У сорокахвилинній композиції шотландської композиторки та перформерки Дженевів Мерфі й української експериментальної композиторки alice haspyd звуки щільно переплітаються в один величезний спектр досвіду та відчуттів. У треці присутній як монотонний і моторошний монолог Мерфі про ілюзію безпеки, так і максимально контраверсійне поєднання звуків природи та звуків людськості. На початку чуємо спів пташок, який ніби дає надію на життя, але згодом об’ємність та масштабність прорізає звук повітряної тривоги, який точно ні з чим не сплутаєш. Звуки крику, які більше схожі на розладнану скрипку. Та звуки невпинного мотору, які слухачі сприймуть по-різному: для когось це — про невпинне місто, мотоцикли і машини, які мчать по магістралях; для когось — про звуки шахедів та ракет, які стрімко летять, щоб зруйнувати ще одне життя (житті).
Емоційного ефекту додає використання волинки — інструмента, який спрадавна супроводжував військові походи і збройні битви.
Ця колаборація є прикладом того самого поєднання різних сприйняттів — ми всі дивимось на світ та музику по-різному, але маємо таки спільний національний досвід, який важливо доносити і трансформувати в різні форми, чи то тексти чи музичні композиції.
Yuriy Seredin & Raymond MacDonald with Improvised Chamber Ensemble
Музика, створена для камерного ансамблю українським піаністом Юрієм Середіним і шотландським саксофоністом Реймондом Макдональдом. На початку композиції звучить український фольклорний спів, який згодом перетворюється на масштабну оркестрову оду — фортепіанна партія Середіна ніби створює прелюдію до великого хору, який занурює навіть не у відчуття буденності та екзистенційного жаху, а у простір позаземний — там є тільки музика і доріжки, якими ця музика веде. Окремим важливим елементом цієї композиції є польовий запис, зроблений музикантом і військовим Андрієм Коханом, — він не вибивається із загальної структури, а гармонійно вплітається в мереживо звуків.
Під час створення композиції була важливою абсолютна синергія та обмін досвідом. Про роботу з шотландським музикантом Юрій Середін каже:
«Оскільки ми працюємо в жанрах імпровізаційної музики, опора саме на учасників. Десь десять відсотків композиції — це вже готові схеми для імпровізації, які включали різні імпровізаційні секції: інколи соло когось одного, інколи різних груп — тутті, ритм-секція, духові. Водночас кожен із музикантів впливає на музику, а непередбачуваність процесу і є суттю музики: взаємодія в реальному часі на основі всього попереднього музичного досвіду».
Така співпраця веде не тільки до обміну, а до віднайдення спільних канонів — як для українських, так і британських мультиінструменталістів.
«Це одна з моїх улюблених і найбільш натхненних співпраць із багатьох причин. Особливо важливим було знайомство й робота з Юрієм. Ми змогли спрацюватися і створювати нові роботи разом. Мене дуже надихала його гра. Надзвичайно приємно було познайомити його з іншими учасниками гурту. Я повернувся з цієї співпраці переповнений новими ідеями», — каже Реймонд Макдональд про співпрацю з українським піаністом.
Така міжнародна колаборація — це не тільки про поширення окремих індивідуальних ідей, а й про творення зовсім нових, спільних. Це змога вивести українську музику та культурний простір у світовий дискурс і синтезувати звук як позачасову та позапросторову матерію — ніби і досить знайому та зрозумілу, але насправді дуже різну й багатошарову.
