Сучасна критика неможлива без ревізії текстів, що написані кілька десятиліть тому. З одного боку, це спосіб простежити тяглість літературної традиції: як манери письма й актуальних для автора чи авторки тем, так і рефлексій дослідників і літературознавців минулого, що критично підходили до огляду й рецензування творів у форматі тут-і-зараз. З іншого боку, це і спосіб повернути й повернутися в контексти, коли твір був написаний, а отже, зрозуміти, якими сенсами його наділяли тоді і як його можна сприймати сьогодні, коли вже можемо поглянути на цей твір з відстані кількох років і зібрати більше думок.
Актуально це й для текстів новітньої класики української літератури — ідеться про твори, написані відносно нещодавно (20-30 років тому), але які вже встигли ввійти до своєрідного списку маст-рід, а за кілька десятиліть і бути в каноні. Ці тексти стали важливими для формування голосу, форм письма і тем, а критика й літературознавство встигло їх відрефлексувати, однак зараз з’являються нові твори, на які вплинула ця новітня класика. Тож для молодих критиків і критикинь важливо обміркувати, які етапи літературних трансформацій вже минули і які теми й форми стануть актуальними надалі. А це означає звернутися до напрацювань дослідників і дослідниць та спробувати самостійно вибудувати свій погляд на те, яким шляхом рухатиметься українська література. Есей у цьому випадку стає способом структурування наявної бази джерел та досліджень і відносно них — складання власних думок та пропозицій щодо потрактування творів відомих сучасних письменників і письменниць.
«Запропонований концепт написання есею — максимально суголосний зі спрямуванням нашої освітньої програми — аналітикою: аналіз контекстів, тенденцій, процесів суспільства і культури, які оприявнюються в літературі, поезії, прозі, документалістиці, нонфікшені», — наголошує менторка — гарантка освітньої програми, доцентка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Галина Усатенко.
Спільно з медіа «Сенсор» студенти магістерської програми «Літературно-мистецька аналітика та західноєвропейська мова» Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка підготували есеї-рефлексії про книжки, які вважаємо новітньою українською класикою. Серед них романи, що не втрачають актуальності чи експериментують із формою, та поетичні збірки, які показують різноманіття досвідів і тем та перевідкривають імена творців.
Список 9 студентських есеїв на сайті:
- Анастасія Придачук — «Київські контури», Аттила Могильний (1987 — вихід першої збірки автора, що ввійшла до перевидання 2013)
- Олеся Сівак — «Московіада», Юрій Андрухович (1993)
- Олександра Мележик — «Польові дослідження з українського сексу», Оксана Забужко (1996)
- Дмитро Потапов — «Воццек & воццекургія», Юрій Іздрик (1997)
- Дмитро Кириченко — «Шедеври», Юрко Позаяк (1997)
- Аліна Данилюк — «Зелена Маргарита», Світлана Пиркало (2000)
- Ольга Спіріна — «Непрості», Тарас Прохасько (2002)
- Алла Башина — «Жінки їхніх чоловіків», Софія Андрухович (2005)
- Ангеліна Пилипенко — «Ворошиловград», Сергій Жадан (2010)
