Чарівна метаморфоза, цокіт кришталевих черевичків, щасливий шлюб як винагорода за доброту і слухняність — жодне дитинство не оминула казка про Попелюшку, бідну сироту, якій пощастило одружитися з Принцом. Та які цінності запаковано в цю історію? З одного боку — працелюбність і віру, а з іншого — пасивність і невміння захищати власні кордони. У психології навіть з’явився термін «комплекс Попелюшки»: жінки, не розуміючи власної сили, бояться успіху та унезалежнення й чекають на допомогу ззовні. Однак деякі з Попелюшок усе ж підважують це прикре бачення і демонструють власну самодостатність. Пропонуємо про них і поговорити.
Переваги приватного транспорту: «Три горішки для Попелюшки» (1973)
На перший погляд може видатися, що екранізація «Попелюшки» за казкою братів Грімм (в обробці Божени Нємцової) мало чим відрізняється від відомішої історії Шарля Перро: на екрані та сама зла мачуха, що змушує перебирати горох від попелу, зведена сестра, яка мріє запопасти принца в наречені, та красива й трудяща пасербиця (хіба, замість доброї феї, бажання виконують три чарівні горішки: Попелюшка витягує з них ошатні костюми, мов фігляр — зайців із капелюха). Однак відмінності таки є, і вони відчутні: якщо коротко, головна героїня тут дещо пасіонарніша. Це така собі костюмована версія Пеппі Довгої Панчохи: Попелюшка лазить по деревах, сідлає найноровливіших коней і, за словами батька, радше скидається на гусара, аніж на панночку.
Прикметно, що перше символічне освідчення Принца стається тоді, коли він надіває на палець найвправнішому стрільцю перстень із королівської скарбниці (завдяки казковим переберіям Попелюшка тричі постає перед Принцом у різних іпостасях, і одна з них — юнак-мисливець). У чоловічому костюмі вона загалом почувається незгірше за бальну сукню зі шлейфом, а ще майже повсякчас нехтує дамським сідлом. Тут варто підкреслити, що їздить вона дуже часто. У Попелюшки є кінь Юрашек, а отже вона мобільна: транспортний засіб дарує таку бажану свободу. Майбутній королеві, вимурзаній попелом, не потрібні карета й кучер: вона сама визначає, коли їй варто зникнути, а коли знову з’явитися — на білому коні! (достоту сама, як Принц) — перед заціпенілим від її краси нареченим.
«Бути самій собі ціллю»: «Джейн Ейр» + «Царівна»
Думаючи про образ Попелюшки в літературі, всі майже напевне згадають роман «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте: сирота-гувернантка одружується з байронічним власником садиби Торнфілд містером Рочестером. Здебільшого сюжет роману досить буквально повторює казку, та подекуди авторські інтерпретації бувають менш очевидними. Бронте взорувалася на версію «Попелюшки» братів Грімм: якщо в казці сироті допомагає померла мати, що промовляє до неї з небес, то в романі небесна заступниця трансформується в культ місячної богині. Ось чому, на думку дослідниці Мікаель М. Кларк, Джейн Ейр в критичні моменти звертається до місяця і називає його «матінкою». А деякі казкові сцени авторка і зовсім обертає навспак: так, замість не впізнаної на балу Попелюшки, бачимо перевдягнутого в ромку-ворожку містера Рочестера.
Окрім подібної переробки окремих мотивів, Шарлотта Бронте змінює й характер самої Попелюшки: Джейн Ейр важливо, щоб шлюб був рівним, інакше такий союз принесе лише приниження. Коли ж перед вінчанням Едвард Рочестер купує їй декілька суконь і разок перлів, щоки дівчини пашать від сорому. У цей момент вона думає лише про те, що, якби їй вдалося принести в це подружжя хоч би маленький статок, її гідність була би врятована. Тож і гепіенд так чи інакше пов’язаний із розв’язанням проблеми фінансової незалежності: приїхавши до Рочестера вже опісля пожежі в Торнфілді, Ейр майже одразу повідомляє йому, що дістала спадок від дядька з Мадейри і може навіть побудувати власний будинок (читайте: домашнє вогнище) поблизу його маєтностей. «Моя любов, моя рівня», — саме так називає кохану Едвард, пропонуючи їй шлюб, що не обмежуватиме її в творчості й розвитку і де обидва партнери будуть підтримкою одне одному. Як зазначає поетка й публіцистка Адрієнн Річ, роман «Джейн Ейр» важливий зокрема тим, що Бронте переосмислила шлюб не як щось, що гальмує жінку, а як «продовження жіночого самотворення».
Активно творять себе й персонажки української літератури. «Бути самій собі ціллю» — ось що вирішує ще одна емансипована Попелюшка — Наталка Верковичівна з повісті «Царівна» Ольги Кобилянської. По смерті батьків та любої бабуні з майна їй лишається тільки кілька срібних ложечок і старих суконь, що придатні лиш на те, аби їх перешити на ковдри (але й ті забирає заздрісна тітка для посагу рідної доньки). Доки зведена сестра спить, турбуючись про рум’яність щік, Наталка, недосипаючи, потайки пише статті про упосліджене становище жінки і плаче над феміністичною працею Стюарта Мілля. Вона не проти шлюбу, але вважає, що клопотання про домашнє вогнище — не єдина ціль жінки: пріоритетом є реалізація своїх знань і хистів. Тож замість того аби втекти з ненависного тітчиного дому до першого-ліпшого «адоратора» (себто залицяльника), Наталка йде самотужки заробляти свій «кусень хліба» пером і голкою — завдяки чому залишається вірною своїм цінностям і зустрічає товариша й однодумця — хорвата Івана Марка. У шлюбі він не тільки не забороняє Наталці писати, а й усіляко стимулює її письменницьку кар’єру. У домі подружжя Марко Попелюшка має, словами Вірджинії Вулф, «власну кімнату» для творчого усамітнення: її життя не обмежене кухнею і кріслом коло дитячої люльки.
Право на неідеальність: «Щоденник Бріджит Джонс» + «Красуня» (1990)
Однією з найвідоміших варіацій сюжету «Попелюшки» є роман «Гордість і упередження» Джейн Остін. Елізабет Беннет (одна з доньок збіднілої багатодітної родини) та містер Дарсі (річний дохід якого захмарно високий — цілих 10 тисяч фунтів) фехтують саркастичними й ущипливими репліками, щоби, зрештою, попри складнощі характерів все одно поєднатися в щасливому шлюбі й осісти в заможному маєтку. Елізабет, за описами Остін, не надто гарна, проте страшенно розумна й горда — власне, цим вона й зацікавлює відлюдька Дарсі. Натомість її літературна посестра кінця ХХ — початку ХХІ ст. Бріджит Джонс повсякчас незадоволена ні своїм тілом, ні ерудицією (принаймні для ведення small talks).
Починається роман Гелен Філдінґ із новорічних обіцянок Бріджит: у наступному році вона хоче пити не більше 14 алкогольних напоїв на тиждень, кинути курити, дотримуватися антицелюлітної дієти і читати книжки. А вже 1 січня на святковому фуршеті (читайте: балі) зустрічає Марка Дарсі — розлученого й багатого адвоката, який тільки-но повернувся з Америки і так само тримається осторонь натовпу, як і тезка з тексту Остін. Кожну подальшу днину Бріджит фіксує у своєму щоденнику, починаючи записи з кількості випитого алкоголю, викурених цигарок і спожитих калорій. Адже ідеальні Попелюшки бувають лише в казках, в реальному житті — вони, як і всі, борються з целюлітом і невпевненістю в собі.
Ще одну «ідеальну неідеальність» бачимо в культовому фільмі «Красуня» 1990 року. Головна героїня Вівіан зовсім не відповідає класичним параметрам принцес: по-перше, вона повія, а по-друге, розмір її ноги — 40-ий (на чому персонажка осібно акцентує увагу, аби вдрузки розбити міф про лялькову мініатюрність стопи Попелюшки). Усе це аж ніяк не турбує закоханого в неї мільйонера Едварда Льюїса. Єдине випробування «на принцесу», яке він влаштовує, — це похід в оперу: Вівіан відчуває «горошинку», демонструючи виняткову здібність сприймати мистецтво. Зачарований її безпосередністю, на одному з пікніків Едвард навіть зачитує Вівіан сонет Шекспіра, який оповідає про щире, неромантизоване, кохання, коли приймаєш коханих такими, які вони є:
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди, —
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.
(Переклад Д. Паламарчука)
У фільмі Едвард Льюїс постає одразу в двох іпостасях: він Принц, але він і Фея. Ніби професор Гіггінс із п’єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу, мільйонер змінює Вівіан, вивищуючи її до кращої версії її самої. І під час перетворення, авжеж, змінюється й сам: тепер він не тільки ділить і руйнує, а й зачинає будувати — як у бізнесі, так і в коханні.
Шлюб — не головне: фільм «Джой» (2015) + кліп Тейлор Свіфт
«Джой» — художній біографічний фільм про американську винахідницю Джой Манґано, що з Попелюшки-домогосподарки стає королевою власної бізнес-корпорації — і все це стається не завдяки, а всупереч шлюбу (колишній чоловік, з яким Джой розлучилася через його пасивність, живе в підвалі її будинку і радше сам потребує її допомоги). Головна героїня змалку прагне присвятити своє життя майструванню корисних речей: її не цікавлять ролі Принца чи Принцеси в замку, вона мріє про лісову хатинку-майстерню. Однак сіра буденність не шкодує нікого: Джой змушена працювати на нецікавій роботі, аби утримати всю родину, і прибирати, багато прибирати. Цю зраду себе маленької, що мріяла про винахідництво, жінка порівнює зі сном личинки цикади, який може тривати близько 17 років. Після чергового прибирання, під час якого Джой ранить руки склом, вона вирішує прокинутися: в її голові народжується ідея винаходу — швабри із самовіджимом, аби жодна Попелюшка більше не різала долоні, прибираючи вдома чи деінде. Так починається її блискуча кар’єра — і для балу вона обирає зручні штани й сорочку, а не сексуалізовану сукню, яку їй так хотіли нав’язати.
Однак не фільмами й книжками єдиними — про Попелюшок, що відмовляються від Принців, знімають і кліпи. Так, у 2022 році вийшов кліп на пісню «Bejeweled» із альбому «Midnights» співачки Тейлор Свіфт. Замість балу, панни з усього королівства беруть участь у шоу талантів: переможниця отримує пропозицію руки й серця від Принца та ключі від власного замку. Вразивши Королеву, Попелюшка Тейлор Свіфт здобуває перемогу за танець в декораціях годинника: на сцену вона опускається на величезному циферблаті, таким чином символічно підкорюючи час. Адже зникає вона не через те, що боїться мачухи/переймається через недовговічність чарів тощо, а тому що хоче скоріше дістатися власного житла. Жодних шлюбів — у замку вона єдина господиня!
Попелюшки бувають різними: боязкими та сміливими, пасивними химерницями й активними діячками, слухняними доньками й шибайголовами. Тож мрієте ви про фотель-гойдалку коло домашнього вогнища чи офісне крісло, завжди можна знайти гідну рольову модель. Головне — не дозволяти жодним «мачухам» і «принцам» верховодити над собою.
