О шостій вечора 24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила незалежність України. Попри численні фейки, це не було випадковістю, вдалим збігом обставин абощо. За цією подією стоять десятки, якщо не сотні років боротьби, незліченна кількість людських життів та віра, що попри все на центральній площі Києва майорітиме жовто-блакитний прапор. Тоді Левку Лукʼяненку, Вʼячеславу Чорноволу, Дмитру Павличку, а за ними і всім дисидентам, демократам та кількатисячному натовпу на майдані, який тоді ще не мав у назві слово «незалежність», це вдалося. І вже в ніч на 25 серпня у Верховній Раді України стояв український стяг.
Та відновлення незалежності не поклало край зазіханням на неї, тому сучасна історія України — це досі боротьба за свободу та соборність, також відповідальність, яку має взяти на себе кожен і кожна в памʼять за минулі покоління і заради майбутніх.
Відео про перебіг подій 24 серпня 1991 року на каналі «Ярема Дух»
До самого проголошення відновлення незалежності 24 серпня 1991 року у Верховній Раді та довкола неї сталося стільки подій, що голосування не лише могло бути не вдалим, а й взагалі не відбутися. Ярема Дух розповідає перебіг того дня, який закінчився великою перемогою над комуністичним режимом. Які були передумови проведення зборів у суботу 24 серпня? Чому одразу з проголошенням незалежності було неможливо заборонити комуністичну партію? Та хто автор шкідливих тез, що «це все щаслива випадковість»?
Розмова про український опір в СРСР на каналі «Пороблено»
Повоєнний український опір радянському режиму тривав постійно аж до дня проголошення незалежності: від розповсюдження листівок до самоспалення. Історик Едуард Андрющенко розповідає, як з часом змінювався характер та форми спротиву, в межах яких ідей відстоювали свободу дисиденти, та як вони знаходили один одного. Що впливало на сприйняття націоналізму в добу СРСР? Які події вплинули на розвал союзу? Та як виявляли спротив студенти?
Спогади членів «Росохацької групи» на каналі «Обличчя Незалежності»
На щастя, з деким, хто боровся за українську незалежність в умовах радянського тоталітаризму, ще можна поговорити. Дарка Гірна зустрілася з чотирма учасниками підпільної організації, яку вони створили у 1972 році на Тернопільщині, а вже наступного року після їхньої акції на День злуки, їх почало розшукувати КДБ. Усі четверо повернулися з таборів та заслань у рідне село там мешкають та досі. Чому вони вирішили розпочати боротьбу проти СРСР? Як їх допитували карні служби? Та якими були умови у таборах та на засланнях?
Історія гасла «Слава Україні» на каналі «Телебачення Торонто»
Сьогодні слова «Слава Україні» лунають скрізь, за ними розпізнають «своїх», за них вбивають «чужі». Та це не перша війна, на якій чутно це гасло. Історик та військовий Юрій Юзич розповідає, коли воно виникло, а коли набуло популярності, з яких часів походить традиція використовувати його військовими як вітання та якою раніше була відповідь, якщо не «Героям Слава». Звідки взагалі походить гасло «Слава Україні»? Як люди реагували на гасло, коли воно було менш розповсюджене? Та коли вперше слова «Слава Україні» опинилися в американській пресі?
Розмова з адвокаткою родин Небесної Сотні на каналі «Твоя Підпільна Гуманітарка»
З розстрілів на Майдані, коли українська спільнота захищала свою свободу і незалежність, минуло вже 10 років, а частина винних досі не покарана. Адвокатка Євгенія Закревська розповідає про банальність зла, в яку не хочеться вірити, справедливість, якої варто прагнути, та спадок радянщини, який зникає повільніше, ніж хотілось би. Як з часом змінюється законодавство, щоб можна було притягнути до відповідальності винних? Чому уявна «далекість» зла заважає з ним боротися? Та які практики нам варто переймати у Литви?
Відео про суперечки між своїми на каналі «Суспільне Культура»
Чомусь є доволі популярною думка, що українці люблять сваритися, набагато сильніше за інші народи. Олеся Котубей-Геруцька намагається розібратися, чи справді це так, яким чином соцмережі лише розбурхують суперечки, коли найбільше сварилися наші політичні діячі та як досягти необхідного єднання. Чим «шакалячий експрес» відрізняється від інституту репутації? Які штучні конфлікти у суспільстві розпалює російська пропаганда? Та в чому осердя згуртованості українського суспільства?
Документальний фільм про бренд України на каналі «SKVOT»
У сучасному світі за назвою кожної країни є певний набір того, що відрізняє її від інших. Це речі, які транслює сама країна, або ж, якщо вона не комунікує зі світом, то набір клаптикової інформації, яку світ помічає. Тривалий час незалежна Україна йшла другим шляхом, але після 2014 року почала говорити про себе завдяки українським креативникам. У відео — шлях від UkraineNow до United24. Як креативна індустрія обʼєдналася на початку повномасштабного вторгнення? Яка інформаційні кампанії допомогли українському війську? Та чому впізнаваний бренд зараз працює на користь державі?
Розмова про державну політику памʼяті на каналі «Ukraїner Q»
За XX століття українці пережили чимало різних, часто травматичних досвідів, які доволі важко об’єднати у цілісну і єдину на всіх колективну памʼять. Проте, саме цього і має прагнути державна політика памʼяті. Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович говорить, про те, як цього досягти, які етапи історії найважче надаються для цього і якою має бути інклюзивна модель памʼятання. Чому знесення Батьківщини-Мати не піде на користь національній памʼяті? Які є маркери демократичного суспільства у колективному памʼятанні? Та як компроміси впливають на державну модель памʼяті?
Розмова про майбутнє на каналі «УкрЮтубПроєкт»
Україна майбутнього — це суспільство, велика частина якого — ветерани. Тож розвиток інклюзивності та покращення державних стратегій адаптації ветеранів — найперший пріоритет на наступні роки та десятиліття. Євген Синельников поговорив з самими ветеранами та представниками установ, що допомагають їм жити навіть активніше, ніж до війни. З чого починається відновлення у центрі Superhumans? Чому система пільг, яка є зараз, не працює на користь ветеранам? Яким є зараз образ ветерана у суспільстві та як його змінити?
