25 січня в Україні в прокат вийде кінострічка «Сісі і я» від німецької режисерки Фрауке Фінстервальдер та швейцарського письменника, автора сценарію Крістіана Крахта. Це розповідь від імені фрейліни Ірми, котра супроводжує імператрицю Елізабет Баварську — вона ж Сісі — у її мандрівці Європою.
Світова прем’єра фільму відбулася в лютому 2023 року на 73-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, тож західні критики вже встигли ознайомитися з цією історією.
Що говорить світова преса про стрічку? Зібрали добірку відгуків про фільм.
Оглядачка Сюзана Ґоттліб вважає, що хоча протягом короткого часу світ уже побачив три кінороботи про життя відомої Сісі, проте режисерці Фінстервальдер все ж вдалося запропонувати свій оригінальний підхід до цієї історії. Через показ химерних випробувань, котрі змушена пройти Ірма, щоби стати супутницею імператриці, фільм критикує й висміює всі ілюзії та фальш, які сповідують придворні::
Кінокритикиня Козіма Луц у своїй рецензії для Filmdienst пише, що нова робота від творчого дуету Фінстервальдер та Крахта створила особливу мову, завдяки якій можна цікаво розповісти про кітчевих персоналій. Зазвичай авторські домисли, особливо якщо вони стосуються історичних подій і постатей, шкодять фільму. Проте це не про «Сісі і я». Кінострічка вже з перших сцен — найпоказовішою є серія дивних ритуалів, коли треба оцінити кандидатку в супутниці до імператриці, — промовляє до глядачів про те, якою саме буде ця історія про Сісі та її фрейліни:
Оглядач Кан Дункан у відгуці на The Curb зазначає, що режисерка добре впоралася зі створенням костюмованої драми та дофантазовуванням. Однак, на його думку, 132 хвилини — це забагато для такого фільму, а загальний темп оповіді не сприяє довготривалому впливу на глядача. Спроби балансу між історичною оповіддю та комедією не завжди вдаються, легкість, яка присутня в певних сценах, виникає ніби ненароком.
Дункан вважає, що головна перевага фільму — більш радикальне зображення життя Елізабет:
Головна редакторка Film Police Reviews Прінцес Кінок у рецензії на «змішаний з жіночим ґранджем та андеґраундними мелодіями 70-их» фільм також дає схвальні коментарі рішенню показати життя імператриці через альтернативну точку зору — з боку її останньої фрейліни. Коментує й акторську гру: на її думку хоч і Сандрі Гюллер у ролі графині Ірми та Сюзанна Вольф, яка грає Сісі, чудово доповнюють одна одну, водночас важко заперечити, що це є насамперед шоу Гюллер:
Марина Павідо у своєму огляді назвала цей фільм найбільш феміністичною версією всіх художніх стрічок, присвячених постаті Елізабет Баварської. На її думку, режисерка змогла створити ідеальне не-місце (перша локація — грецький острів Корфа), де Сісі живе в оточенні переважно жінок, вільна від своїх обов’язків та контролю чоловіка:
