Топова екранізація у форматі фільму чи серіалу далеко не завжди потребує ґрунтовного й великого літературного першоджерела — іноді достатньо маленької книжки чи оповідання. Головне — талант і письменника, і кінематографістів. І, звісно ж, сама історія.
«У норі попід землею жив собі гобіт. Ні, не в бридкій брудній вологій норі, де звідусіль стирчать хвости хробаків і смердить тванню, але й не в сухій і порожній піщаній норі, де ні на що присісти й нічого з’їсти: то була гобітська нора, а отже, — з усіми вигодами», — цими рядками починається «Гобіт, або Туди і звідти», перший опублікований твір Джона Р. Р. Толкіна, де дія відбувається у світі Середзем’я. Тоненький роман-казка, який вийшов 1937 року, дуже сподобався і критикам, і читачам. Тож відразу по тому Толкін взявся до написання нового твору, події якого розгортаються в цьому ж світі, — і зрештою світ отримав «Володаря перснів».
Ця історія показує, як велике може народитися з малого, і в кіно це працює так само, як і в літературі.
Обкладинки українських видань творів «Гобіт», «Володаря перснів» Джона Р. Р. Толкіна
Власне, «Гобіт», уже не маленька книжка, а епічна високобюджетна кінотрилогія, — наочний приклад. Після культової кінотрилогії «Володар перснів» («Братство персня» (англ. The Fellowship of the Ring, 2001), «Дві вежі» (англ. The Two Towers, 2002) і «Повернення короля» (англ. The Return of the King, 2003)), яка загалом зібрала майже $3 млрд і 17 «Оскарів», компанія New Line Cinema захотіла закріпити цей фантастичний успіх — і згадала про «Гобіта». Утім, на той момент компанія судилася з режисером «Володаря перснів» Пітером Джексоном із фінансових питань, тож вирішила довірити проєкт іншому автору — Гільєрмо дель Торо. Але не склалося: початок знімань раз у раз відкладався — знову ж таки через фінансові проблеми, — і зрештою дель Торо залишив проєкт, а в режисерське крісло повернувся Джексон.
Від початку планувалося зробити із «Гобіта» два фільми: аби розширити історію, до неї додавалися події, яких не було в книжці, а також нові персонажі. Маленький «Гобіт» зростав і зростав, тож згодом режисер і студія зрозуміли, що в них виходить повноцінна трилогія: «Гобіт: Несподівана подорож» (англ. The Hobbit: An Unexpected Journey, 2012), «Гобіт: Пустка Смога» (англ. The Hobbit: The Desolation of Smaug, 2013) та «Гобіт: Битва п’яти воїнств» (англ. The Hobbit: The Battle of the Five Armies, 2014). І хоча ця трилогія не стала такою ж культовою, як «Володар перснів», але все одно зібрала майже $3 млрд і головне — подарувала фанатам світу Середзем’я ще одну незабутню подорож «туди і звідти».
Кадр із кіноадаптації «Гобіт» Пітера Джексона
Не менш яскравий приклад того, як маленький літературний твір великого автора може перетворитися на справжню кіноподію, — це «Втеча з Шоушенка» (англ. The Shawshank Redemption, 1994) режисера Френка Дарабонта за повістю Стівена Кінга «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка», вперше опублікованою 1982-го у збірці «Чотири сезони». Прониклива драма про справжню дружбу і взаємопідтримку навіть у найскладніших умовах із Тімом Робінсоном і Морґаном Фріменом у головних ролях зібрала незліченну кількість нагород (включно із сімома номінаціями на «Оскар») і досі займає перше місце у списку 250 найкращих фільмів всіх часів IMDb.
Збірка «Чотири сезони» Стівена Кінга з повістю «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка» й постер екранізації «Втеча з Шоушенка» Френка Дарабонта
Кадр із фільму «З широко заплющеними очима» Стенлі Кубрика
Також, якщо говорити про знакові стрічки на основі лаконічних літературних першоджерел, не можна не згадати «З широко заплющеними очима» (1999) на основі повісті Артура Шніцлера Traumnovelle (1926) — фільм, що став останнім для легендарного режисера Стенлі Кубрика. В головних ролях у цій сюрреалістичній, сповненій фрейдистських натяків еротичній драмі, що розглядає проблему подружньої вірності, знялися Том Круз і Ніколь Кідман, які на той момент були подружжям. Але невдовзі після виходу фільму вони розлучилися, і тоді саме надмірне вживання в ролі втомлених одне від одного чоловіка та жінки вважалося головною причиною розірвання цього шлюбу. «З широко заплющеними очима» став найбільш комерційно вдалим проєктом Кубрика, зібравши у прокаті понад $162 млн, але режисер про це не дізнався: він помер за кілька місяців до прем’єри.
Кадр із фільму «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» Девіда Фінчера
Ще одна стрічка з зірковим акторським дуетом — «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» (2008) на основі однойменного оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда (англ. The Curious Case of Benjamin Button, 1922), де в головних ролях знялися Бред Пітт і Кейт Бланшетт. Зрежисував фільм Девід Фінчер, а сценарист Ерік Рот перетворив коротеньке оповідання на 200-сторінковий сценарій. Історія описує 80 років життя чоловіка, який проходив свій земний шлях у зворотному напрямку: від старця до немовляти. Фільм зібрав $335,8 млн і отримав 13 номінацій на «Оскар», три з яких виграв: «Найкраща робота художників-постановників», «Найкращий грим» і «Найкращі спецефекти».
Кадр із фільму «Особлива думка» Стівена Спілберга
«Звіт меншості» — так називається коротенька повість Філіпа К. Діка, що вийшла 1956 року. Але кіномани знають цю історію під назвою «Особлива думка» (The Minority Report, 2002) — масштабний футуристичний SciFi-екшн Стівена Спілберга з Томом Крузом у ролі поліцейського Джона Андертона, командира підрозділу, який на основі передбачень спеціальних провидців запобігає скоєнню тяжких злочинів, але одного разу помічає, що з передбаченнями щось нечисто… Стрічка стала касовим гітом, зібравши $358 млн, і вкотре довела дивовижну кінематографічність творів Філіпа К. Діка — як великих романів на кшталт «Чи мріють андроїди про електричних овець?» і «Людина у високому замку», так і зовсім лаконічних повістей.
Таким само письменником-універсалом є і Джордж Р. Р. Мартін, чия досі так і недописана семитомна сага «Пісня льоду й полум’я» стала основою для найуспішнішого серіалу 2010-х «Гра престолів» (англ. Game of Thrones, 2011—2019). На тлі феноменального успіху 2022-го відбулася прем’єра серіалу-приквелу «Дім дракона» (англ. House of the Dragon) за книгою Мартіна «Вогонь і кров», яка написана в жанрі історичної хроніки й оповідає про історію дому Таргарієнів від завоювання ними семи королівств до подій, що передують «Грі престолів».
Обкладинки українських видань першого тому саги «Пісня льоду і полум'я» й «Вогонь і кров» Джорджа Мартіна
Крім того, HBO заявили про розробку ще кількох проєктів зі світу Вестероса, проте фактично поки що до реалізації дійшов лише один: серіал «Лицар сімох королівств» за однойменною серією коротких новел про пригоди Дунка (сера Дункана Високого, легендарного лицаря і згодом Лорда-командувача Королівської гвардії) та Егга (згодом — короля Ейгона V Таргарієна), які почалися з їхньої зустрічі за вісімдесят дев’ять років до подій «Гри престолів». Точна дата прем’єри серіалу ще невідома, але його вихід планується вже цього року.
Та побачити, як коротка проза Джорджа Р. Р. Мартіна перетворюється на велике кіно, можна ще до прем’єри «Лицаря сімох королівств». А точніше — з середини березня, коли в кінотеатрах України стартує фільм «У Загублених землях» (англ. In the Lost Lands, 2025).
Події однойменної новели Джорджа Р. Р. Мартіна розгортаються у світі, дуже схожому на Вестерос. Але режисер екранізації Пол В. С. Андерсон переніс їх у світ постапокаліпсису, створивши на основі крихітної новели масштабне епічне темне фентезі з видовищними спецефектами.
За сюжетом залишки людства мешкають у Місті під Горою, навколо якого розкинулися Загублені землі, пустка, де живуть різноманітні чудовиська. Королева міста звертається до відьми Грей Еліс (Мілла Йовович), аби та виконала її бажання й допомогла отримати силу перевертня. Щоб це зробити, відьма змушена податися в Загублені землі. Її провідником стає суворий стрілець Бойз (Дейв Батіста), разом із яким вони вирушають на смертельно небезпечну місію.
«“Ви можете купити у Грей Еліс все, чого душа забажає. Але краще цього не робити”, — саме ці слова відкривають моє коротке оповідання «У Загублених землях», опубліковане 1982 року. У перше десятиліття моєї кар’єри більшість моїх творів були науковою фантастикою. Але “У Загублених землях” став певним відступом — чистим фентезі. Я любив фентезі так само сильно, як наукову фантастику, але в 1970—1980-х ринок коротких фентезі-оповідань був невеликим», — пригадує письменник історію створення цієї новели. За словами автора, придумавши образ Грей Еліс, він не планував обмежитися лише одним оповіданням, а хотів зробити цілу серію. Та, як це часто буває з Мартіном, знову на щось відволікся.
Утім, якщо «У Загублених землях» матиме успіх у глядачів, письменник обіцяє подумати про продовження. А поки ділиться враженнями про «темний, закручений, атмосферний і дуже веселий» фільм, якій виріс із маленького оповідання.
