З 21 березня в українських кінотеатрах можна буде подивитися фільм польської режисерки Аґнєшки Голланд «Зелений кордон». Стрічка оповідає про гуманітарну кризу на кордоні Польщі та Білорусі, що виникла як наслідок режиму Лукашенка у 2021-му році. Так званий «зелений кордон» — це прикордонні ліси, через які біженці з Близького Сходу й Африки намагаються потрапити до Євросоюзу.
Світова прем’єра фільму відбулася у 2023-му році на Венеційському кінофестивалі, де «Зелений кордон» здобув Спеціальний приз журі. Також стрічка отримала три номінації на премію Європейської кіноакадемії: за найкращий європейський фільм, режисерську роботу та сценарій.
На сайті-агрегаторі Rotten Tomatoes фільм отримав 86% свіжості. На платформі IMDb оцінка стрічки на основі 4906 рецензій — 6,4 з 10, а на Metacritic — 83 бали зі 100.
Як відгукуються про фільм зарубіжні оглядачі? Зібрали добірку відгуків про стрічку.
Кінокритик The Guardian Пітер Бредшоу у своїй рецензії пише, що «Зелений кордон» — важкий для перегляду фільм, який нагадує удар кулаком у сонячне сплетіння. Проте також говорить про нього як важливе кінематографічне свідчення того, що зараз відбувається у Європі:
Кінооглядачка Лаура Бабіак у своєму відгуку для Observer зауважує, що у фільмі є багато шокуючих моментів, які демонструють деякі з найнижчих падінь людства. Проте при цьому стрічка Аґнєшки Голланд не позбавлена надії:
Джессіка Кіанг у своєму огляді для Variety зазначає, що «Зелений кордон» — це задушевний трейлер, який хоч і показує нам деградацію основного людського інстинкту — співчуття — все ж лишається зворушливим, бо надія, що воно таки проявиться, лишається:
Журналіст Деймон Вайз вважає, що фільм може виявитися найкращим міжнародним досягненням. Стрічка, на його думку, стає своєрідним сучасним гаслом опору й продовжує ідеї попередніх робіт режисерки, наприклад «У темряві» чи «Європа, Європа»:
Адам Соломонс у своєму відгуку на «Зелений кордон» для IndieWire зазначає, що Аґнєшка Голланд вміє знімати фільми про людей, які пробивають собі життєвий шлях:
Пол Хокенос у матеріалі для Boston Review пише, що режисерка створює різкий контраст між польськими прикордонниками. З одного боку вона показує польські патрулі, що ніскілечки не дружніші за білоруські (а подекуди є навіть відверто расистськими), а з другого боку — фокусується на одному молодому прикордоннику, якого турбують моральні дилеми, з якими він зіткнувся:
Кінокритикиня Маріола Щирба у своїй рецензії для платформи Wroclaw.pl пише, що хоча фільм режисерки Ролланд звинувачують в антипольських настроях і наклепі на «польський мундир», насправді він таким не є. Це кінострічка про людей, які допомагають іншим під час війни. На підтвердження цієї тези критикиня розглядає одного з персонажів фільму, молодого прикордонника Яна:
Оглядач Мацей Заблоцький навпаки вважає фільм політично заанґажованим. У своїй рецензії він каже, що часом фільм хоче здаватися занадто правильним, а деякі сцени здаються зайвими чи надмірними (насилля, оголення) й вибиваються з загального тону кінострічки:
Водночас Заблоцький позитивно відгукується про стрічку як таку, що не залишає своїх глядачів байдужими. З барвистого, «зеленого», як зазначається в назві, фільм поступово втрачає кольори й занурює в похмурий вир своєї історії. Особливу увагу кінооглядач звертає на персонажів:
Кінооглядач Томаш Захарчук пише про те, що візуальний ряд фільму чітко розподіляє і ролі персонажів стрічки «Зелений кордон». У своїй роботі Голланд представляє ситуацію з кількох позицій — родини Башира, котра втікає з Сирії; прикордонника Яна; активістів, що допомагають біженцям; психологині Юлії, яка після свого переїзду мимоволі, а потім свідомо опиняється в конфлікті і прагне його розв’язати:
На думку кінооглядача Голланд не уникає сучасних реалій та ситуацій, але своїм фільмом вона лише засуджує бездушний механізм виконання законодавчих положень та інституцій, що відповідальні за це:
