З 13 по 17 грудня проведуть 15-й Міжнародний фестиваль короткометражного кіно Wiz-Art. Це щорічна подія, яка відбувається у Львові, й своїми конкурсними програми висвітлює актуальні теми. У 2023 році у фокусі фестивалю тема — «(Повно)масштабне життя».
На події представлять три конкурсні програми: національну, міжнародну та фільми-номінанти на Європейську глядацьку нагороду 2023-2024. Під час показів глядачі зможуть віддати свій голос за уподобану стрічку. Також у межах фестивалю представлять показонкурсну програму: це добірки коротких метрів «Український квір» і «Повномасштабна любов», тематична лекція про життя під час війни від психоаналітика Юрія Прохаська та дискусія про квір від культурного менеджера Володимира Бєглова, митця Антона Шебетка, режисера й художника Яна Бачинського. Події відбуватимуться у двох локаціях Львова: America House Lviv та кінотеатрі «Планета кіно».
Ознайомитися з програмою фестивалю можна завдяки путівникові, котрий розробили організатори.
«Цього року наш фестиваль складається умовно з двох частин. Перша — тижнева кінорезиденція, що відбулася в листопаді. Під опікою менторок Валерії Сочивець та Анни Корж молоді українські режисери й режисерки працювали над своїми фільмами й створили 14 робіт, — деякі з них увійшли в програму фестивалю, котрий відбудеться у грудні. Наприклад, “Лелеки завжди повертаються додому” Галини Козютинської, його покажуть на відкритті 13-го грудня та в конкурсній програмі. Цей фільм абсолютно свіжий і для мене він утілює наше цьогорічне гасло. Сама стрічка — особиста історія про життя. Я дуже рада, що Ґала Козютинська змогла взяти участь у резиденцій й оформити матеріал, який у неї був, у кіно», — про те, яким буде Wiz-Art 2023, розповідає програмна директорка Ольга Райтер.
Головна тема фестивалю — «(Повно)масштабне життя». Це стан, коли кожен із нас усвідомлює масштаби власних переживань і свого дому й водночас під час війни намагається вдихнути на повні груди й робити все задля повної перемоги. Тому організатори пропонують повністю змінювати масштаби й свою оптику на події, котрі відбуваються сьогодні.
«Йдеться про різні виміри: наше життя набуло інших барв через війну, але також змінилося і наш погляд на значення нашого життя, на речі, які впливають у повсякденні. Ми розуміємо, що підтримати себе і свою команду, а також нашу аудиторію ми можемо лише відвертою розмовою.
Тому, наприклад, ми попросили психоаналітика Юрія Прохаська провести лекцію про повномасштабне життя. Цікаво, він сказав, що не вірить у можливість повномасштабного життя в часи повномасштабної війни, тому “(повно)” є власне в дужках у гаслі фестивалю. Це заклик до розмови, хоча в багатьох людей воно може викликати певний спротив чи обурення. Особисто для мене важливо говорити про те, що відчуваєш, а не вдавати, наче живеш повним життям, коли насправді це не так. І вже сама така розмова — великий плюс. Тому фільми, особливо в нашому національному конкурсі, здебільшого документальні, адже такі експериментальні стрічки будуть промовляти до глядачів. Навіть якщо технічно таке кіно не завжди ідеальне, але воно щире», — ділиться програмна директорка фестивалю Ольга Райтер.
До національної конкурсної програми ввійшло 19 короткометражних фільмів, які створили українські режисери й режисерки під час повномасштабної війни. Показ першого блоку робіт відбудеться 15 грудня о 19:00 у «Планеті кіно» у Львові. У межах програми представлять такі короткі метри:
— «Прокидаючись у тиші» (Міла Жлуктенко, Даніель Асаді Фаезі, Україна, 2023), тривалість — 17 хвилин.— «Войси з Бахмута» (Ігор Бабаєв, Україна, 2023), тривалість — 15 хвилин.
— «В Парижі ніхто не думає про завтра» (Андрія Кокура, Україна, 2023), тривалість — 14 хвилин.
— «Лелеки завжди повертаються додому» (Ґала Козютинська, Україна, 2023), тривалість — 29 хвилин.
—«ГКЧП» (Аркадій Непиталюк, Україна, 2022), тривалість — 20 хвилин.
Під час події глядачі зможуть голосувати за фільми, які їм сподобалися, а найкращі роботи вибиратиме професійне журі — представники Спілки кінокритиків України. Проте це все формальності, адже всі учасники розуміють, що найважливіше те, як це кіно зробили.
«Для мене кожен фільм в національному конкурсі сильний. Ми розуміємо значення цих фільмів уже зараз, у моменті. Дивитися роботи може бути боляче, проте у майбутньому для мене саме ця добірка залишиться. Через 5-10 років ми будемо переглядати ці фільми як документ наших відчуттів, котрі режисери й режисерки змогли вихопити.
У списку є також відома робота Аркадія Непиталюка “ГКЧП” з 2022 року. Неможливо зараз ігнорувати таку ігрову роботу, бо це про події, які вже далекі в часі, але за меседжем саме такий фільм сьогодні класно дивитися і він багатьом відгукується», — коментує програмна директорка фестивалю Ольга Райтер.
15 грудня о 21:00 покажуть другий блок національної конкурсної програми, до котрої ввійдуть:
— «Це побачення» (Надія Парфан, Україна, 2023), тривалість — 6 хвилин.
— «Вибухи біля музею» (Роман Хімей, Ярема Малащук, Україна, 2023), тривалість — 14 хвилин
— «Маріуполь. Сто ночей» (Софія Мельник, Україна, 2023), тривалість — 8 хвилин.
— «Дорога» (Яна Петрикова, Україна, 2022), тривалість — 7 хвилин.
— «Алое, фікус, авокадо та шість драцен» (Марта Смеречинська, Україна, Франція, 2022), тривалість — 8 хвилин.
— «Світанок» (Владислав Каленський, Україна, 2023), тривалість — 6 хвилин.
— «Три вікна на південний захід» (Марія Пономарьова, Україна, 2023), тривалість — 8 хвилин.
— «Tutti» (Алла Савицька, Україна, 2023), тривалість — 32 хвилини.
«Для фестивалю ми добирали фільми лише за тим, наскільки вони сильні, наскільки ми би хотіли самі їх дивитися, перебуваючи в залі. А також для нас важливо і відкривати нові імена, щоб це були молоді й перспективні режисери, режисерки. Зокрема фільм “Tutti” переміг на київському кінофестивалі “Молодість”, тобто він вже відомий, проте у Львові глядачі його ще не бачили. Мені здається, він важливий до перегляду, особливо у різдвяний час. Йдеться про молодих солістів та солісток хору і те, як вони пережили початок повномасштабного вторгнення. Це про зміни — те, як усі вони змінюються, бо, наприклад, на початку фільму їхня диригентка зверталася до них російською. А потім — заговорила українською», — про те, яким буде Wiz-Art 2023, розповідає програмна директорка Ольга Райтер.
16 грудня о 19:00 почнуть показ третього блоку національного конкурсу короткометражних робіт, де представлять:
— «Скажи “Cześć”» (Ната Ониш, Україна, 2023), тривалість — 17 хвилин.
— «Деструктивне апное сну» (Юрій Бойко, Україна, 2023), тривалість — 15 хвилин.
— «Як я святкувала день російської мови у Херсоні» (Катерина Кроха, Україна, 2023), тривалість — 9 хвилин.
— «Чорнобиль 22» (Олексій Радинський, Україна, 2023), тривалість — 20 хвилин.
— «Як це було» (Даміан Коцур. Анастасія Солоневич, Україна, Польща, 2023), тривалість — 15 хвилин.
— «Під крилом ночі» (Леся Дяк, Україна, 2023), тривалість — 19 хвилин.
Цьогоріч Wiz-Art також представить міжнародну конкурсну програму, роботи можна буде побачити 14 грудня в America House Lviv. Кожен короткий метр у цій програмі усе ж таки розповідає про наші історії. Деякі з цих фільмів уже відомі.
Програмна директорка фестивалю Ольга Райтер коментує: «Я би так сказала: у цій добірці фільми і про травми, і про дім, і про дорослішання, і про ракети, тільки ті інші ракети.
Дуже часто зараз, якщо дивитися іноземне кіно і короткометражне, то більшість тем можуть видатися або “надуманими” для нас, українців, або якимись тригерними, травматичними. Адже існують упередження: “Як вони можуть про це думати, якщо в нас ось таке відбувається”. Але цього разу ми зосередимося на тому, що ці фільми промовляють до нас поміж рядками.
Це історії як і про самих людей, так і про людей в різних ситуаціях. Наприклад, “Сусід Абді” — реконструкція психотравми. Це такий напів документальний проект, коли чоловік, що пережив війну, працює з режисером. І вони вже у студійних обставинах 29 хвилин реконструюють досвід героя через різне відтворення. Умовно це наш майбутній досвід. Дуже цікаво бачити саме таку роботу з травмою, тому ми вибрали цей фільм.
У програмі також є актуальна тема про AI: це дві роботи, одну з яких зробили за допомогою ШІ (“Безодня”), а другий — про жінку-роботиню (“Я не робот”). Є ще один цікавий фільм “До зірок” Карлоса Сеґундо — це про прагнення до великого. Йдеться про запуск ракет, — про тих, інших ракет. І в цьому контексті цікаво собі нагадувати, що ракети бувають не тільки такі, які літають в Україні. Тому для мене міжнародна програма — це про “fun”, але й не зовсім про “fun”, тому що через свій контекст ми прочитуємо у роботах щось про себе».
У першому блоці конкурсних фільмів, які представлять о 17:00:
— «Безхатько» (Дін Вейз, Південна Африка, 2022), тривалість — 7 хвилин.
— «Хлорка» (Танос Сіхогіос, Греція, Німеччина, 2022), тривалість — 20 хвилин.
— «Безодня» (Єппе Ланґе, Данія, 2022), тривалість — 13 хвилин.
— «Я не робот» (Вікторія Вармердам, Нідерланди, 2022), тривалість — 22 хвилини.
— «Квіти з іншого патіо» (Хорхе Кадена, Швейцарія, 2022), тривалість — 15 хвилин.
Показ другого блоку міжнародної конкурсної програми відбудеться о 21:00:
— «Сусід Абді» (Дуове Дійкстра, Нідерланди, 2022), тривалість — 29 хвилин.
— «До зірок» (Карлос Сеґундо, Франція, 2021), тривалість — 15 хвилин.
— «Час невинності» (Максіміліан Бунґартен, Німеччина, 2022), тривалість — 20 хвилин.
— «Фруктове дерево» (Ізабель Толленае, Бельгія, США, 2022), тривалість — 14 хвилин.
— «Клуб хороших дівчат: Одіссея цноти» (Дімітріс Цакалеас, Ліда Варціоті, Греція, 2023), тривалість — 17 хвилин.
16 грудня відбудеться два покази 9 міжнародних короткометражних фільмів, які стали номінантами European Short Film Audience Award 2023-2024.
«Європейська глядацька нагорода» — це особлива програма, бо її формувала не одна людина, куратор чи кураторка. Йдеться про мережу 9 міжнародних фестивалів, до якої входить і Wiz-Art. Цьогоріч жодної української стрічки в програмі немає, проте глядачі фестивалю братимуть участь у голосуванні в національному конкурсі й зможуть безпосередньо вплинути на український фільм, котрий представлять на European Short Film Audience Award 2024-2025. Ця програма покаже різні національні короткі метри, котрі глядачі у межах цієї мережі фестивалів вибрали як свої улюблені.
У першому блоці програми о 15:00 в America House Lviv будуть такі фільми:
— «Блюзова нота» (Павел Андонов, Фінляндія, Великобританія, 2022), тривалість — 21 хвилина.
— «Дітогуп» (Ян Кілік, Великобританія, 2021), тривалість — 11 хвилин.
— «Ґаррано» (Давід Дутел, Вашко Са Литва, Португалія, 2022), тривалість — 14 хвилин.
— «Моя мармиза» (Ґреґорі Ґарнолі, Тібальт Вольнфарт, Бельгія, 2021), тривалість — 21 хвилина.
О 17:00 представлять другий блок програми:
— «Ділитись» (Наталія Сара Скорупа, Польща 2021), тривалість — 14 хвилин.
— «Тондекс 2000» (Жан-Баптіст Леонетті, Франція, 2023), тривалість — 28 хвилин.
— «Емоційна архітектура 1959» (Еліас Леон Сімініані, Франція, 2023), тривалість — 30 хвилин.
— «Якщо не зараз, то коли..?» (Єнс Росман, Німеччина, 2021), тривалість — 4 хвилини.
У межах фестивалю цьогоріч підготували дві позапрограмні добірки короткого метру. Перша з них — «(Повно)масштабна любов», до якої увійшло 7 міжнародних фільмів.
«Я вважаю, що ми маємо надто містифіковане уявлення про слово “повномасштабне”. Це зрозуміло, адже воно для нас травматичне, проте треба змінювати його контексти і значення. Тому що війна — загалом травматично, та й слово “війна” теж не дуже приємне, воно й не було таким ніколи, а зараз і поготів. Це наче особисте наше слово, бо коли ми його чуємо, то щоразу підключаються певні враження, власні переживання. Тому й назву ми вибрали таку — аби змінити поняття слова. Тематика фільмів переважно любовна. Сподіваємося, це така програма, що допоможе хоча би трохи зарядити наших глядачів на оптимізм», — коментує програмна директорка Ольга Райтер.
У програмі 14 грудня о 21:00 у «Планеті кіно»:
— «Бульбашки кохання» (Марсель Гобі, Швейцарія, 2023), тривалість — 8 хвилин.
— «Оаза» (Жустін Мартін, Канада, 2022), тривалість — 14 хвилин.
— «Любов у добу вугільної економіки» (Томаш Сівіньскі, Польща, 2021), тривалість — 12 хвилин.
— «На апокаліпсис треба бути гарною» (Айсе Картал, Франція, 2021), тривалість — 6 хвилин.
— «Колючки в голові» (Катажина Мєховіч, Польща, 2022), тривалість — 8 хвилин.
— «Чоловіки-лососі» (Вероніка Л.Монтаньо, Мануела Льойнберґер, Швейцарія, 2020), тривалість — 6 хвилин.
— «Різноробочий» (Ніколас Кліффорд, Австралія, 2020), тривалість — 15 хвилин.
Друга позапрограмна добірка — «Український квір».
17 грудня о 15:00 в Американському домі у Львові покажуть 4 коротких метрів у межах добірки «Український квір»:
— «Перетравлювання» (Ян Бачинський, Яна Бачинська, Україна, 2020), т. Тривалість — 5 хвилин.
— «Повернення» (Вадим Мочалов, Україна, 2023), т. Тривалість — 30 хвилин.
— «Ми ніколи не бачились» (Зоя Лактіонова, Україна, 2023), т. Тривалість — 5 хвилин.
— «До комендантської години» (Анжеліка Устименко, Україна, 2023), т. Тривалість — 24 хвилин.
«Цікаво, що обставини загрози відкривають багатьом людям непереборне бажання до самовираження. Тобто важливо жити тут і зараз, а не чекати якихось кращих часів. До того ж молоде покоління зараз має менше стереотипів щодо різних понять особистості. У цьому контексті дуже популярним стає квір-дискурс. Що це таке взагалі? Багато хто не розуміє, чи це є аналогія ЛГБТІК+, чи ідентичність, чи філософія. Тому ми вирішили про це думати і поговорити.
Виявилося, є дуже багато ЛГБТІК+ чи квір-фільмів. Так у нас сформувалася програма. До неї ввійшла робота “Повернення” Вадима Мочалова, прем’єра котрої відбудеться якраз на фестивалі. Цікавою є й короткий метр “До комендантської години” Анжеліки Устименко, яку показували на “Молодості”.
Є також фільм Зої Лактіонової, котрий в Україні тільки ми, здається, показуємо. Зоя завжди багато працює зі своєю травмою через власні роботи. Вона з Маріуполя і має багато відомих фільмів про це місто, про досвід війни ще й до повномасштабної війни. А “Ми ніколи не бачились” вважається її першим квір-фільмом», — розповідає про програму «Український квір» програмна директорка Ольга Райтер.
