Відгук Анни Колібаби на мокʼюментарі серіал від Суспільного.
У попередньому матеріалі я розповідала про перші три серії нового серіалу «Карлос в Україні» в жанрі мок‘юментарі від команди Суспільного. У серіалі 12 серій, приблизно по пів години кожна. У перших трьох серіях Карлос знайомиться з «героями» своїх сюжетів і поволі стає частиною їхніх історій.
За сюжетом американський журналіст Карлос і його оператор Г‘ю приїжджають в Україну, щоб показувати життя звичайних українців під час повномасштабного вторгнення. Упродовж усього серіалу ми слідкуємо за п’ятьма історіями простих людей. Безробітне подружжя Юра та Аліна, які намагаються знаходити способи заробітку на себе. Власниця бару «Митець» Марія та закоханий в неї бармен Влад, який все намагається добитися від Марічки взаємності. Літня пара Раїса Романівна та Віктор Михайлович, де чоловік шукає черговий привід випити «по 50», а дружина цим не задоволена. Мама-одиначка Катя, що старається «піднімати» сина Владіка сама. І волонтерський центр «Байда», в котрому завідувач центру Андрій та його помічник Віталік шукають, як ще допомогти ЗСУ та цивільним.
З 4-ї серії вводять нових другорядних персонажів у кожну з 5-ти перших історій. Так в серіалі з’являються нові обличчя.
У сюжеті про Юру та Аліну з’являється її однокурсник, який колись залицявся до жінки. Ігор вирішує знову проявляти увагу до Аліни, а дуже злить її чоловіка.
У барі «Митець» з’являються аж три нових персонажі: власник, постійний клієнт Володя та дистриб’юторка Наталя, в якої виникають взаємні почуття до Влада, але тільки до того моменту, коли жінка починає просувати російські наративи.
У затишному будинку літньої пари Раїси Романівни та Віктора Михайловича назріває конфлікт. Раїса втомилася від брехні чоловіка та ділить будинок на «території» стрічкою, за яку не можна переходити. Ще й залицяльник з’являється.
У житті самотньої Каті та її сина Влада з’являється її матір та колишній чоловік героїні, який раптово (або не зовсім) вирішує повернутися в родину та налагодити стосунки із сином. А у волонтерський центр «Байда» періодично приходить журналістка Христина з інтернет-порталу «Труба», котра хоче потопити організацію, адже саме таке замовлення отримала від одного державного зрадника.
Якщо після перших трьох епізодів ще складно зрозуміти загальну картину та сформувати враження, то після перегляду всіх серій питань усе ж залишається значно більше, ніж відповідей. Я плекала надії, що впродовж 9-ти серій щось зміниться, але цього, на жаль, не сталось.
Спробуймо розібратися, що ж не так із серіалом «Карлос в Україні»?
На мій погляд, головна проблема — сам Карлос. Протягом усього серіалу портрет персонажа так і не сформувався, тому складається враження, що про нього зовсім забувають. Також як для головної ролі Карлосові бракує об’єму, він не заповнює собою простір. Його персонаж занадто м’який та не вирізняється харизмою. Майже кожен затьмарює бідного псевдожурналіста.
Кадр із серіалу від Суспільного
Можливо, це було б і правильним рішенням, якби серіал залишався в жанрі мок‘юментарі. Але зі свого екватора він остаточно перестає бути псевдодокументальним.
Від початку ідея була в тому, що Карлос у ролі журналіста знімає всі сюжети зі своїм особистим оператором Г‘ю, але в серіалі постійно з’являються інші камери, через що втрачається відчуття документального (хоч і псевдо) сюжету. Наприклад, 6-та серія, де дія відбувається у квартирі мами-одиначки Каті та її сина Владіка. Катерина говорить на камеру, що піде перевірити, як син справляється зі своїми учнівськими обов’язками. Замість того, аби відзняти з-за спини жінку, котра прямує по коридору квартири, у наступному кадрі ми просто бачимо, як вона заходить в кімнату, де вже сидить оператор. Зі псевдодокументального серіал остаточно стає ігровим, з декількома камерами, монтажем та не дуже вдалим сценарієм. Він не реалізовує свій потенціал, який мав від початку за рахунок ідеї та жанру. Абсурдність та нереалістичність ситуацій у серіалі велика.
В одній із серій ми дізнаємось, що в город Раїси та Віктора вночі прилетів дрон, але при цьому серед ушкоджень — тільки маленьке віконце будинку, котрий залишився цілим.
Також в одній серії відбуваються вимкнення світла, тому персонажі згадують про «пункти незламності». Але на екрані ми бачимо, що все це відбувається влітку, тому мимоволі виникає дисонанс. Складається враження, наче в серіал потрібно було обов’язково вставити частину про блекаути, але без перестрибування з сезону в сезон.
Ще одна проблема серіалу — проблема часу. Не зрозуміло, на який термін приїхав Карлос, але зі слів Каті, в одній зі сцен він перебуває в Україні впродовж двох місяців.
Кадр із серіалу від Суспільного
Окрім проблем, зверну увагу й на хороше. Наприклад, чудова гра акторів Ірми Вітовської, Ніни Набокої та Григорія Боковенка. «Карлос в Україні» намагається зберігати тепло і затишок, але іноді старання настільки великі, що мета показати життя українців під час повномасштабного вторгнення губиться.
Можна заплющити очі на багато моментів через те, що це перша спроба Нікіти Торжевського в жанрі мок’юменатрі. Цей режисер починав на телебаченні з таких шоу, як «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Вагітна у 16», «Слідство ведуть екстрасенси» та інші. Жанр мок‘юментарі поки що не надто популярний в Україні, але серед гарних прикладів — короткий метр режисера Едуарда Нечмоглода «Капітан Бровари» та «2020: Безлюдна країна» режисера Корнія Грицюка.
«Карлос в Україні» намагається зосередитися на звичайному житті українців під час повномасштабного вторгнення, але складається враження, наче війни в серіалі майже не існує, бо окрім звучання тривоги та мінімальних згадок у розмовах персонажів, ніщо про це не говорить. Серіал дуже далекий від реальності, в якій ми живемо. Тож ідея показати українців під час війни так і залишилася нерозкритою.
