«Карлос в Україні» — перший український серіал в жанрі мок‘юментарі від команди Суспільне Мовлення. Це псевдодокументальне шоу, тобто персонажі та історії — вигадані. Головний герой, американський журналіст Карлос, приїздить в Україну під час повномасштабного вторгнення, аби розповісти й показати, як живуть звичайні люди. На пару зі своїм оператором Г’ю вони створюють сюжети про українців під час війни. У перших трьох серіях ми дізнаємося п’ять історій. Роль американського журналіста виконує актор Карлос Соареш. Також у серіалі грають Ірма Вітовська, Арам Арзуманян, Ніна Набока, Григорій Боковенко, Олена Ларіна і Тимофій Дмитрієнко.
У 1-й серії Карлос знайомить нас із Юрою та Аліною — безробітним подружжям, яке намагається з гумором сприймати життєві негаразди. Юра відчайдушно старається знайти роботу і місце, де він зможе реалізуватись. Аліна докладає зусиль, аби розвиватись у соціальних мережах, та всіляко підтримує свого чоловіка. Кожен день у Юри народжуються нові ідеї для заробітку й реалізації: продати власне волосся, спробувати себе в ролі військового експерта на телебаченні або створити зарядну станцію для електрокарів, яка працює через подовжувач з помешкання Юри та Аліни.
Далі Карлос вирушає в бар «Митець», у якому він знайомиться з власницею Марією та барменом Владом. Влад закоханий у Марічку, але вона не відповідає на його почуття. У реаліях війни важко розвивати бар, тому дівчина виконує обов’язки адміністраторки, офіціантки, прибиральниці та займається закупівлями.
Карлос і Г‘ю навідуються до помешкання Раїси Романівни і Віктора Миколайовича — стереотипно класичної гостинної родини, — котрі запрошують журналістів на застілля та пропонують їм випити «по 50 грам». Також Віктор Миколайович має свій бункер-бар, а точніше — підвал з домашніми алкогольними напоями, де герої перебувають під час повітряної тривоги, допоки дружина Віктора не дізнається про це і «закриває» бар.
Далі на Карлоса чекає ще два знайомства: мама-одиначка Катя, яка старається виховати сина, та її син Владік, котрий під час війни навчається дистанційно. І фінальна історія — волонтерський штаб «Байда», де волонтери намагаються закрити збір на дрон до кінця дня, але поки що їм вдалось зібрати тільки 130 гривень з 5000.
У кожній історії персонажам перешкоджає повітряна тривога, тож вони йдуть в укриття: у когось це коридор або ж — бункер-бар. В епізодах намагаються фокусуватися на теплих моментах повсякденного життя, яке нікуди не зникає, попри війну. Поки що серіал видається універсальним, без чітких вікових та соціальних обмежень. Місцями, щоправда, це трішки незграбна робота, яка не завжди залишається в межах жанру: наприклад, недоречно використовують прийом сповільненої зйомки, адже він притаманний ігровому кіно. Але попереду 9 серій, які можуть суттєво змінити перебіг подій та наше ставлення до персонажів. Створити мок‘юментарі під час війни — цікаве рішення, бо це гарна нагода зруйнувати певні міти. Серіал почався на дуже легкій ноті і, ймовірно, знайде своїх прихильників. А поки ж очікуємо на продовження, яке вже невдовзі вийде на каналі Суспільне Культура.
