Як література збагачує місто. Конспект відеоесе Ростислава Семківа

Проєкт «Конструктив» — це серія відеоесеїв, у кожному з яких фахівці й фахівчині, зосереджуючись на певних темах, розповідають легко й цікаво про мистецтво й культуру загалом. Один із випусків присвячений літературі, а саме те, як вона впливає знайомство з різними містами світу. Про це міркує Ростислав Семків — літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри літературознавства Києво-Могилянської академії, директор видавництва «Смолоскип», автор книжок, зокрема видань «Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму)», «Як читати українських класиків», «Як писали класиків».

У своєму відеоесеї Ростислав Семків зосереджується на постатях письменників, що пов’язані з певним локусом, розглядає вплив їх як персоналій і їхнього доробку на сприйняття й презентацію міста на літературній мапі української і світової культури. Свої міркування він підкріплює 4 яскравими прикладами-містами й розповідає про Дублін, Париж, Прагу й Київ. 

Це місто на сторінках своїх творів втілили безліч письменників і письменниць. Зокрема персонажі найвідомішого роману Джеймса Джойса «Улісс» — Леопольд Блум, Стівен Дедал — зустрічаються в Дубліні й відвідують низку різних пабів і барів. А день їхньої мандрівки містом, 16 червня, досі стає приводом для мешканців Дубліна, щоб зібратися в такий собі літературний туризм.

Дублін — це також і сам Джойс, адже неподалік від місця, де він винаймав кімнату (сьогодні це Joyce center) встановлено пам’ятник письменникові, а стара будівля Дублінського університету, де він навчався, тепер Музей літератури Ірландії. Цікаво, що навіть назва відсилає до твору Джойса: Museum of Literature Ireland, абревіатура назви якого — MoLI — як і ім’я героїні з «Уліссу». 

Париж у літературному контексті — це передусім мапа культових закладів. Саме кав’ярні локації набули статусу впливових туристичних брендів міста. Ростислав Семків називає кілька місць, що можуть асоціюватися з ромово-устричним маршрутом Ернеста Гемінґвея, серед них, наприклад, ресторан готелю Рітц. А кафе Closerie des Lilas вважається осередком, де безпосередньо творився літературний процес Франції. Зокрема в одному із залів закладу можна побачити «особисті» столики, тобто поміченими латунними табличками з іменами тих, хто зазвичай тут смакував напоями або стравами: Гійом Аполлінер, Семюел Беккет, Сімона де Бовуар, Поль Сартром.

Парадоксальною в цьому плані стала книгарня Shakespeare and Co. — ім’я бренду відоме ще з початку ХХ століття, а ось сучасна книгарня розташовується зовсім не там, де була її попередниця, і куди також свого часу навідувалися письменники. Утім, вона так само популярна, наче з брендом перекочував дух і минувшини.

Зі столицею Чехії також пов’язана низка провідних літературних імен. У своєму відеоесеї Ростислав Семків зосередився на двох письменниках — Франці Кафці і Ярославі Гашекові — і на їх прикладі пропонує прослідкувати за маршрутами у Праги. Передусім «маршрут Кафки» пролягає від кам’яниці до кам’яниці в центрі міста: це пов’язано спершу з проживанням письменника, згодом місцем роботи й літературними сходинами. Хоча Кафка і жив у Празі, але Прага в ньому не оселилася, оскільки письменник жив радше у власній фантазії, а його кімната на Золотій вуличці, яку досі відвідують шанувальники його творчості, була лишень зручним прихистком, щоб через письмо творити свій фантасмагоричний світ. 

Натомість маршрут Гашека пролягає тими районами, що раніше були передмістями, а зокрема Виноградов на початку XX сторіччя був осідлістю празької богеми. Також у маршруті Гашека можна зосередитися на рестораціях і деякі з них відображені у розділах його відомого роману «Пригоди бравого вояка Швейка». Гашек вважається втіленням Праги: такий самий гамірний, веселий, активний й головне — у курсі всіх новин та пліток, адже серед його професійних ролей: журналіст, фейлетоніст і гуморист свого часу.

Ростислав Семків зазначає, що літературні маркери Києва або вкрай офіційні, або потенційні — такі, що ще мають бути встановлені. Передусім місту важливо закарбувати своїх письменників у пам’ятниках, а серед них тільки 6 постатей: Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Леся Українка, Максим Рильський і Микола Гоголь.

Цікаво, що пам’ятник, із яким найбільше взаємодіють як причетні до літератури, так і звичайні мешканці й відвідувачі міста, це дует Проня Сірко та Свирид Голохвастов — персонажі твору «За двома зайцями» Михайла Старицького, за яким вийшов фільм 1961 року. Це бурлескні герої, які уособлюють одну з парсун Києва: його бадьоре обличчя, що не кривиться гримасою навіть перед страшними випробуваннями.

***

Більше про історії й легенди, пов’язані з письменниками й різними локаціями, а також те, у які способи місто також закарбовує своїх митців — у повному відеоесе Ростислава Семківа на каналі «Конструктив». Сезон відеоесе проєкту “Конструктив” реалізовано за підтримки НаУКМА, Києво-Могилянської Фундації та Гранту пам’яті Євгена Кваскова.