Книжковий Арсенал стартує вже за кілька днів, тож саме час складати плани, позначати події, на які точно хочеться потрапити і обирати, які книжки зі списку на читання найбільше потрібні. Команда «Сенсора» теж в очікуванні фестивалю, тому ми підготували переліки дискусій, які найбільше хочемо почути та книжок, без яких не підемо з Арсеналу.
Анастасія Євдокимова, головна редакторка
Мені цікаві професійні події, які дають відповіді на мої журналістські запитання до себе і до світу, до колег. Про те, як працювати з досвідами війни, як себе осмислювати у ній.
«Веселка на Салтівці» (31 травня, 19:30, Вулична сцена)
Свого часу Книжковий Арсенал отримав престижну європейську нагороду як міждисциплінарна подія, тут і література, і перформанс, і театр, і кіно й важливо цінувати ці унікальні проєкти. Як-от музична моновистава від харківського театру «Нафта». А оскільки цьогоріч режисер Артем Вусик отримав премію Курбаса, то побачити його виставу по-особливому цікаво.
«Жінки про жінок: що ми відчуваємо сьогодні?» (2 червня, 10:30, Головна сцена)
Найкращий варіант того, як почати ранок неділі — зустрітися на public talk від Vogue Ukraine. Я читаю цей журнал 10 років й мені подобається як він змінюється, але водночас стабільним залишається спосіб оповіді про героїв й героїнь матеріалів: створити світ особистості й наповнити його. Тому розумію, що розмова буде наповненою інсайтами класних спікерок.
«Як ми назвемо цю війну?» (2 червня, 14:30, Головна сцена)
Слідкую за тим, що робить Ukraїner, дивлюсь їхні інтервʼю з інтелектуалами й інтелектуалами, знаю, що ми на одній хвилі, тому розумію, що під час дискусії і Оксана Забужко, і Євген Глібовицький зможуть концентровано і максимально чітко сформулювати своє бачення, власні відповіді, окреслити свій спосіб думання про це «називання війни».
«Живі. Зрозуміти українську літературу» Олександр Михед, Павло Михед, «Видавництво Старого Лева»
Я була слухачкою подкасту «Станція 451», тому знала, що результатом розмов літературознавців Михеда-батька і Михеда-сина має бути книжка. Мені здається надзвичайно цінним, коли професори (а особливо рівня гоголезнавця Павла Михеда) виходять до аудиторії у розмовному форматі, коли просто намагаються науково-популярно пояснити складні речі, коли діляться щирими, не обтяженими науковими конструктами враженнями.
«Те, що вони несли» Тім ОʼБраєн, «Темпора»
Бачила багато фільмів про вʼєтнамську війну, тож радо почитаю і напівбіографічну прозу. А ще це оповідання. Короткої перекладної прози в Україні виходить не аж так багато, тому цікаво почитати.
«Свято цапа» Маріо Варгас Льоса, «Фабула»
Обожнюю диктаторські романи й те, як латиноамериканським авторам вдається працювати з цим жанром, виписувати світ диктатора, закручувати інтриги його оточення. Донедавна український гугл на запит «Свято цапа» видавав лиш новину, що Тимошенко подарувала цей роман Януковичу. На щастя, часи змінилися і текст усе ж попереду.
Алла Рибіцька, контент-менеджерка
Загалом, «Долаючи розрив…» — це не лише назва літературної програми Олени Гусейнової, але й тема, яку ми регулярно обговорюємо в близьких колах. Чи будуємо ми хоч якусь тяглість та спадковість, а також ЯК саме вона формується, зважаючи на те, хто з живих нам її продовжує.
«Найбільш задокументована війна? Репортажні книжки як спроба подолати фрагментарність фіксації» (31 травня, 17:00, Літературна сцена)
Дуже люблю репортаж. Вважаю, що нам дуже бракує цієї літератури і хороших репортажистів зокрема. Тому з цікавістю послухаю подію з такими спікерками як Марічка Паплаускайте, Мирослав Лаюк, Богдан Логвиненко, Євгенія Нестерович, Ангеліна Карякіна.
«Цивільні. Життя на межі. Херсон — Харків — Ізюм — Чернігів» (1 червня, 13:30, Головна сцена)
Хочу послухати, бо є друзі в прифронтових містах, які діляться болями і тривогами; бо важлива думка тих, які тримають життя буквально одразу за лінією фронту.
«Фронтир чи центр? Роль України у світі» (1 червня, 18:00, Головна сцена)
Цікаво буде послухати Ботакоз Кассімбекову, яку я читаю в соцмережах, і вже не вперше почую супержурналіста Девіда Патрікаракоса.
«Потяг прибуває за розкладом» Марічка Паплаускайте, «Лабораторія»
Дуже люблю УЗ (Укрзалізницю), особливо за все те, що ці люди робили і продовжують робити під час повномасштабки. У моїй сім’ї багато залізничників, тому хочу книжку і собі, і на подарунки.
«Сестри Річинські» Ірина Вільде, «Віхола»
Бо роман актуальний, цікавий. І не маю цих томів на своїх полицях.
«Атоми і попіл» Сергій Плохій, «Наш Формат»
Із минулого року якось особливо гостро стала усвідомлюватись вся історія з ядерною бомбою, з Чорнобилем, із захопленням Енергодару. Тому книжку Плохія чекала і візьму собі на потребу прочитати лінійну історію.
Софія Богуславець, випускова редакторка
Я хотіла би дізнатися більше про письмо і як воно працює: як говорити про різні актуальні теми, як відкрити для себе щось нове. Таким поштовхом стануть для мене дискусії та обговорення на Книжковому Арсеналі:
«Періодика як компактний жанр документування та рефлексії» (31 травня, 13:00, Видавнича сцена)
Я давня шанувальниця журналу «Локальна історія», а ця дискусія для мене привід послухати як редактора цього видання, так і зануритися в інші аспекти цього жанру і послухати дизайнерок Настю Жеребецьку, Анну Карнаух, а також одну з чудових репортерок Марічку Паплаускайте.
«Кримськотатарська історія: виклики письма» (2 червня, 11:30, Літературна сцена)
Мене цікавить, як відкривати для себе півострів із текстової площини. Цьогоріч я вже познайомилася з творами однієї з антологій проєкту «Кримський інжир», тож ця подія стане наступним моїм кроком знайомства як і з літературним, так і справжнім Кримом.
«Як писати про війну: письмо і образ ветерана» (2 червня, 17:30, Літературна сцена)
Для мене це нагода послухати людей, які мали реальний досвід та готові поділитися ним.
«Бунт речей» Жузе Сарамаґу, «Вавилонська бібліотека»
Про те, як розповісти про диктатора, але при цьому метафорично описувати стілець, про те, як одна збірка може вміщувати кілька сатиричних оповідей, — так, так, я беру цю книжку!
«Про погляд» Джон Берджер, ist publishing
Я вже читала «Як ми бачимо» цього ж автора, і він надихнув мене на цікаві довколамистецькі думки. Тож і від цієї книжки очікую чогось такого.
«Доктор Серафікус» В. Домонтович, Vivat
Ще один твір Домонтовича, який довго був у моєму списку бажанок, а цьогорічне заплановане видання з доповненим фрагментом стало знаком для мене, що таки варто придбати на Книжковому Арсеналі.
Марина Губіна, випускова редакторка
Цьогоріч мене турбує тема налагоджування звʼязків: як міжлюдських, так і культурних. Тому планую відвідати події, повʼязані із цим. Тим паче, що цього року це корелює з основною темою фестивалю і обрати лише 3 основні події було непросто…
«Долаючи розрив: тяглість, яка стається» (30 травня, 18:30, Літературна сцена)
Дискусія про перерваність звʼязків між літературними та мистецькими поколіннями крізь репресії та як певну тяглість все ж вдалося відновити. Очікую дуже цікавого діалогу, бо спікери: Євгеній Стасіневич, Ярина Цимбал, Радомир Мокрик та Анна Ютченко, — спонукають до цього.
«Тут і там. Тепер і тоді. Мислити про тимчасово окупованих» (2 червня, 15:30, Головна сцена)
Також хочу послухати розмову директорки Мистецького Арсеналу Олесі Островської-Лютої та історикині Олени Стяжкіної про цінність проговорювання досвідів окупованих територій. Мені бракує помітних дискусій на ці теми та комплексного висвітлення реалій окупації, тому обовʼязково скористаюся можливістю послухати спікерок.
«Не тільки у букіністів: (пере)видання іноземної класики» (2 червня, 19:00, Головна сцена)
А в останній день Арсеналу відвідаю дискусію про видавничі стратегії знайомств українських читачів з класичними текстами. Зараз наш книжковий ринок активно анонсує нові переклади класики або ж сучасні перевидання старих перекладів, тому буде дуже цікаво послухати думки видавців та їхні плани.
«Переосмислення забутого XX століття» Тоні Джадт, «Наш Формат»
Новий переклад Тоні Джадта означає, що книга автоматично зʼявляється у моєму списку на читання. Мені дуже подобається, як він осмислює історію, а XX століття має ще чимало непроговорених сторінок. Якісь з них, сподіваюся, мені відкриються.
«Книга для дітей» А. С. Баєтт, «Темпора»
Після епізоду подкасту «Висока полиця» про А. Є. Баєтт та її роман “Possession” планую і сама познайомитися з текстами авторки.
«Набої для розстрілу» Гелій Снєгірьов, «Комора»
Перевидання розвідки про сфабрикованість справи СВУ. Вона була написана ще в 1970-х зі свідченням очевидців перебігу справи, тому обовʼязково мушу придбати її та прочитати.
Андрій Мартиненко, літературний редактор
Презентація книги «Артбук про Київ» від видавництва «Стилет і Стилос» (30 травня, 18:00, Лекторій)
Я дуже люблю Київ. Окрім того, що це просто моє рідне місто, я відчуваю, що воно вросло в мене усіма своїми ландшафтами, красою і подекуди навіть певною незугарністю. І тому щиро радію, коли з’являється якесь видання чи й загалом мистецький твір, що вхоплює його красу. Тож сподіваюся, що й цей артбук стане одним із них.
Дискусія «Українська класика і міжнародні книжкові ринки: Валер’ян Підмогильний, Майк Йогансен, Леся Українка» (31 травня, 12:00, Видавнича сцена).
Зараз українська культура (і окремо література) отримала шанс на те, щоб її голос у всій своїй виразності був почутий світом, як ніколи до того. Щоправда, це відбувається не з найкращих причин. А втім, за цей шанс слід хапатися, і буде цікаво почути про те, зокрема через які кейси це відбувається.
«Жінки та влада. Розмова про жіночі голоси та лідерство» (31 травня, 16:00, Вулична сцена).
Creative women publishing робить унікальну справу: чи не найпослідовніше і найповніше на українському видавничому ринку вони дають картину жіночого досвіду — передовсім соціального і політичного — у нашому все ще надто чоловічому світі. Тому кожна їхня книжка і кожна така дискусія, як на мене, обов’язкові до читання і відвідування відповідно.
«Історія американських традицій. Від "Мейфлауера" до Сінко де Майо» Джек Девід Еллер, «Ніка-Центр», «Видавництво Аннети Антоненко»
Культура США (особливо — популярна) у сучасному світі — без сумнівів, найбільш значуща з точки зору впливу і відомості. Тож її знання і розуміння дають ключі до розуміння цього-таки світу. А крім того, вона ще й просто надзвичайно цікава з антропологічної точки зору. Тож побачивши анонс цієї книжки, я просто не зміг оминути її.
«Сутінки світу», Вернер Герцог, «Лабораторія»
Вернер Герцоґ — один із тих режисерів, чиї кілька переглянутих робіт свого часу лишили в мене ні з чим не порівнювані кінематографічні враження (чого тільки варте відчуття того, що ти дивишся фільм, наче знятий у XVI столітті!). Тож можливість відкрити для себе ще й його літературну творчість неймовірно надихає.
«Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга», Орися Демська-Кульчицька, Vivat
З огляду на останні трагічні події у Харкові, окремо хочеться підтримати видавництво Vivat. І, певно, книжка Орисі Демської першою спадає мені на думку — через певний смисловий перегук: від того, як Росія намагалася знищити нашу культуру і мову указами й заборонами, до того, як вона намагається це зробити вже ракетами.
Наталія Колегіна, авторка
Книжковий Арсенал я відвідую щороку з 2019-го! Щоразу це безліч подій для мого інтелектуального насичення, драйву та естетичного задоволення. Але найголовніше — це завжди купа зустрічей з гарними людьми: редакторками, товаришками з мого книгоблогерського минулого та активного літклубного теперішнього. Я вже у передчутті!
«Межа всередині нас» (30 травня, 18:00, Головна сцена)
У четвер піду на дискусію, бо має бути глибока розмова про внутрішню межу під час війни, я таке люблю!
Follow the Plants (31 травня, 16:00, Літературний сад)
У п’ятницю подивлюся перформанс Алевтини Кахідзе — для естетки всередині мене.
«Спротив та єдність. Письменники пояснюють, як не втратити майбутнє» (1 червня, 16:30, Лекторій)
А в суботу піду на прем’єру документалки, щоб не згубити зв’язок із реальністю.
«Орландо» Вірджинія Вулф, «Ще одну сторінку»
Упродовж всього фестивалю буду нескінченно блукати поміж книжок, гортати, нюхати й мріяти купити й прочитати цілі гори книг. Точно куплю Вірджинію Вулф (люблю цю письменницю-феміністку).
«Бунт речей» Жузе Сарамаґу, «Вавилонська бібліотека»
Якось прочитала «Сліпоту» Сарамаґу за нічну поїздку потягом — дуже захопливий роман.
«Дівчина, жінка, інакша» Бернардін Еварісто, «Фабула»
Це не новинка, але торік під час інтерв’ю Євгеній Стасіневич порадив цю книжку — для занурення в різноманітні досвіди, і здається, час настав!
