У 10 епізоді подкасту «Висока полиця» ведуча, літературознавиця Богдана Романцова поговорила з перекладачкою Ярославою Стріхою про лауреатку Букерівської премії Антонію Баєтт та її роман “Possession”.
Ярослава Стріха розповіла про фрагментарність стилю Антонії Баєтт, її увагу до дрібниць та візуальність оповіді роману. Богдана Романцова розпитала, як авторка використовує іронію, до яких ігор із текстом вдається, який статус письменниці зараз та чому їй не дали Нобелівську премію. Разом літературознавиці поміркували, чим так приваблюють університетські історії, чи можна підходити до читання “Possession” без підготовки, як такий великий текст вийшов друком в епоху коротких романів, та хто і за що може не любити Антонію Баєтт.
“Possession” (1990) — це постмодерністський роман у жанрі метафікшину, тобто предметом його рефлексій є сама природа літературного тексту, співвідношень вигаданого і реального у ньому. В основі його сюжету дві часові лінії, повʼязані детективно-дослідницькою інтригою. У сучасності науковиця Мод Бейлі досліджує спершу не найамбітнішу тему: життя і творчість своєї далекої родички, маловідомої вікторіанської поетки Крістабель Ламотт. Водночас літературознавець Роланд Мітчел працює з доробком іншого тогочасного митця — Рендольфа Генрі Еша. Їхні пошуки стають продуктивнішими, коли зʼясовується, що, попри щасливий шлюб поета, між ним та поеткою був бурхливий роман. А у вікторіанській епосі розгортається власне та історія кохання, існування якої прагнуть довести літературознавці.
Антонія Баєтт зумисно зіставляє в оповіді дві епохи, щоб підкреслити їхню парадоксальну схожість, попри всі відмінності. Письменниця використовує сатиру, щоб висміяти сучасну для неї академічну спільноту (у деяких пасажах навіть можна впізнати реальних професорів), надміру романтизоване ставлення до письма та снобізм британського суспільства. Стиль оповіді “Possession” змінюється залежно від потреб авторки, на сторінках роману знайшлося місце щоденниковим записам, листам, стилізованим під вікторіанську епоху поезіям.
Роман поки не виданий українською, проте Ярослава Стріха вже працює над перекладом, зокрема підбирає найбільш слушний варіант назви, бо оригінал — “Possession” — має одразу кілька значень, повʼязаних з різними типами взаємодій людини зі світом чи іншими людьми у романі. Текст говорить водночас на тему залежності та одержимості у стосунках між закоханими, осмислює практику зберігання у приватних колекціях важливих для національної та світової культури артефактів, рефлексує відчуття влади та володіння, яке переживають дослідники до предмета своїх наукових пошуків.
У 2002 році вийшла екранізація роману — фільм «Одержимість» режисера Ніла Лабюта. Дослідника та дослідницю зіграли Арон Екхарт та Гвінет Пелтроу, а вікторіанських поета та поетку — Джеремі Нортем та Дженніфер Ель відповідно. Ще однією адаптацією тексту Антонії Баєтт стала радіопʼєса у 15 частинах, яка виходила на BBC Radio з грудня 2011 по січень 2012.
Послухати епізод можна на усіх подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Sound Cloud, НВ Подкасти, Megogo, Litcom.
