Непросте життя дітей богів

«Персі Джексон і олімпійці» Ріка Ріордана — серія, що підкорила серця мільйонів підлітків і продовжує підкорювати вже понад двадцять років. Щоб зрозуміти масштаб її популярності, варто просто сказати, що історія про звичайного хлопця Персі, який має РДУГ і дізнається велику таємницю про своє походження, отримала екранізацію у двох фільмах (2010 і 2013 років), телевізійний серіал від Disney (2023), мюзикл і навіть відеогру! І це якщо не згадувати про те, що серія розрослася до пʼяти книг, двох серій-приквелів і ще двох циклів про інші міфології, де події розвиваються у тому ж всесвіті. Словом, якщо ви ще не читали «Персі Джексон і викрадач блискавок», то, можливо, варто таки придивитися до книги, адже попри юний вік головного героя (на початку подій Персі має всього дванадцять років) ця історія дійсно чіпляє і тримає інтригу до останньої сторінки. А суміш грецької міфології, фентезі-квесту та нестандартного тріо головних героїв стала просто-таки канонічною у літературі підліткового фентезі.

Окрім найвідомішої серії про Персі Джексона, Рік Ріордан підтримав також серії книжок «Рік Ріордан представляє»: ці серії створені іншими авторами за кураторства Ріка Ріордана та за схожою схематикою. Проєкт об’єднує книжки різних авторів, які відкривають читачам міфології різних народів світу. Наш книжковий клуб читав книжки «Ару Шах і кінець часів» від Рошані Чокші, що базується на індуїстській міфології; та «Гонець бурі» від Дж.С. Сервантес, натхненої маянськими легендами. «Гонець бурі» — історія про хлопця, що виявляється напівбогом і йде рятувати світ, «Персі Джексон» — також історія про хлопця, що виявляється напівбогом і йде рятувати світ, «Ару Шах» — історія про дівчинку, що виявляється (у певному сенсі) напівбогом і йде рятувати світ, бачите аналогію? Проте хоча ці історії написані за схожим сценарієм, вони розповідають нам про своїх героїв з різного погляду і різних міфологій.

Чим аж такі привабливі ці книжки, що їх, як бачимо, з’являється усе більше та більше? Деякі відповіді, здається, лежать на поверхні. По-перше, це легке фентезі, сповнене гумору. Зазвичай значна частина тексту — дотепні діалоги між групою персонажів, які вирушили у свій магічний квест, а також із різними чарівними істотами та міфологічними постатями, які їм зустрічаються на шляху. Сприймається це швидко та приємно, адже — що важливо — читачеві не треба чудово знати ту міфологію, на основі якої розгортається історія. Бо й сам герой чи героїня теж її зазвичай не знають на відмінно, а всі необхідні пояснення отримують уже під час своєї виправи. Таким чином головні герої ростуть разом із читачем, оскільки мова зазвичай про багатотомні серії.

Та що більше книжок цієї серії читаєш, то частіше ловиш себе на думці: «Та це ж було вже»! А якщо збирається достатній матеріал для порівняння,  то зрештою вимальовується ось такий план-схема, спільний для усіх книжок, які пише і представляє Рік Ріордан.

Отже, як написати книжку у серії «Рік Ріордан представляє»? Спершу обираємо міфологію, боги з якої діятимуть у нашій історії. Далі час обрати героя (чи героїню). Він чи вона обов’язково має бути із певною вадою, яка пізніше має розкритися як суперсила. Героїня чи герой мають бути у непростій життєвій ситуації: проблеми у школі, дуже вузьке коло друзів та знайомих, відсутність одного з батьків (здебільшого відсутній тато). Важлива річ, яка є в такій історії, — пророцтво про обраного. Саме навколо цього пророцтва часто сваряться боги, і це стає одним із найважливіших конфліктів історії. У головної героїні чи героя є романтичний інтерес. Часто це — провідник (чи відповідно — провідниця) у новий магічний світ. Зазвичай ця спершу підозріла особа у розвитку сюжету виявляється дуже хорошою. Герой (героїня) переживає втрату когось близького. І через це подорожує у підземний світ.  Є квест із обмеженим таймінгом, взяти участь в якому головний герой чи героїня змушені або  мотивовані пошуком втраченого близького. Також в історії є наставник, який допомагає пройти квест (часом це може бути кілька осіб). У квесті беруть участь тріо героїв, кожен з яких репрезентує певний тип. Часто ролі такі: головний герой (чи головна героїня), «мозок» та «клоун». Дуже важливий троп наприкінці — усе не так, як здається. Також на останніх сторінках книжки має бути гачок-зав’язка на наступну частину. Звісно, кожна схема — це узагальнення та спрощення. Часом автори відходять від неї у певних деталях. Однак ми впевнені, що кожен, хто читав пригоди дітей богів із цих серій, упізнав загальну побудову сюжету у нашій схемі. Сучасна жанрова література часто оперує певною стандартною схемою у поєднанні з оригінальними творчими ходами від неї та довкола неї. Адже саме оригінальні втілення цієї моделі на багатому міфологічному матеріалі певної традиції — ось що цікавить та спонукає шукати нові і нові видання серії. Як ця схема реалізується у конкретних випадках? Погляньмо на два приклади.

«Гонець Бурі» Дж. С. Сервантеса — це книжка, яка запам’ятовується своєю напруженою і трохи загадковою атмосферою. У ній багато уваги приділено думкам, почуттям і переживанням героїв. Саме тому читач може не просто стежити за сюжетом, а й краще розуміти персонажів, їхні вчинки та вибір. Ще одна важлива риса книжки — вміння авторки поєднати пригоди, небезпеку і важливі життєві теми, такі як сміливість, вірність, відповідальність і боротьба з труднощами. «Гонець Бурі» вирізняється тим, що залишає після себе не лише враження від подій, а й змушує задуматися над тим, як людина поводиться у складних обставинах. 

Тут у головного героя Зейна велика команда, що допомагає йому. Хлопець знаходить її членів поступово, хоча радше це вона на прохання його батька знаходить його — аби рятувати. Цікаво, що більшість створінь мають магічні сили.

На початку історії у Зейна з’являється подруга-перевертень, і вона буде з ним постійно. Також доволі незвичним способом йому допомагає ворожка, що приходить до нього у снах. Щоб допомогти, батько хлопця Хуракан — бог бурі, залучає своїх колег — колишню богиню Тиху  і бога Кукумаца.

І це ще не всі, бо важко перелічити на пальцях однієї руки людей і міфічних істот, які підтримували Зейна, вірили в нього та допомагали йому. Не варто забувати і про родичів. У цій серіїі герої-підлітки творять справжні дива за допомогою великих команд підтримки.

Дівчина-перевертень Брукс з’явилася спочатку як проста пілітка, до якої в Зейна одразу виник інтерес. Хоча вона прийшла, щоби переконатися, що пророцтво не збудеться, вони легко поладнали. Наприкінці книги супутниця певним чином завойовує довіру головного героя, а читацтву розкривається ще один троп — slowburn — оскільки крізь всю книгу вони потроху ставали ближчими й ближчими одне одному (дещо подібне ми пам’ятаємо і з історії самого Персі Джексона). Це дає маленьку інтригу та сподівання, як розвинуться їхні стосунки в наступних частинах.

Серія про Ару Шах проста та приємна у прочитанні, і саме в цій дивовижній легкості ховається її найбільша оригінальність. Рошані Чокші пише так, ніби близька подруга розповідає тобі неймовірну історію за чашкою чаю: без зайвого пафосу, з гумором та безліччю відсилань до сучасної попкультури (як-от до мультфільму «Ваяна»). Ця легкість не знецінює серйозних тем, а навпаки — допомагає краще відчути драму героїнь-бешкетниць, які змушені виконувати «чужі ролі»: бути новими інкарнаціями легендарних героїв-Пандав. Наприклад, Міні фактично заміщає брата-Пандаву, якого готували до цієї місії роками, і цей тягар очікувань додає сюжету психологічної глибини.

Рушійні сили команди Ару — це не магічні дари, а своєрідні «вади», які трансформуються у переваги (як це часто буває у цій серії серій). В Ару це не фізична вада, а «вада дії» — її звичка брехати. Проте у світі індійської міфології ця брехня перетворюється на надзвичайну фантазію, яка допомагає їй перехитрити ворогів. У Міні ж її маніакальний страх захворіти стає джерелом енциклопедичних знань про медицину; її тривожність не заважає, а додає команді «душі» та обережності. Навіть їхній наставник Бу є живим прикладом того, що минуле можна виправити: будучи колишнім антагоністом Пандав, він тепер допомагає дівчатам, спокутуючи старі помилки.

Окремого захоплення заслуговує локація та сімейна лінія. Ару живе прямо в Музеї культури стародавньої Індії, буквально під одним дахом з обома батьками, хоча один із них — головний антагоніст Сплячий — роками був замкнений у проклятій лампі. Це створює неймовірну напругу: головний виклик для Ару полягає не в тому, щоб подолати абстрактне зло, а знайти сили протистояти власній рідній людині (що теж не вперше у цій серії циклів). Саме це поєднання побутової простоти, індійського колориту та складної сімейної драми робить книгу Рошані Чокші особливою на фоні будь-якого іншого підліткового фентезі.

Тож якщо підсумувати: книги цієї серії циклів великою мірою спираються на бажання читачів побачити себе у головних героях, уявити себе на місці дитини бога. Також є багато інших мрій та ідеалів, які актуалізує ця серія книжок. Скажімо, мрія віднайти братерство чи сестринство — свою команду мрії. Або можливе потаємне бажання мати батьків, що певним чином поєднують тебе із новим світом, або ж просто таких, які є дуже впливовими фігурами у твоєму світі. Деякі читачі мріють про те, щоби їх обрали, нагородили статусом «особливого». Ці книжки дають можливість за посередництвом персонажів того ж віку, що й читачі, приміряти на себе цю роль. Загалом у всіх нас різні мрії, і деякі з них можна знайти у книжках серії «Рік Ріордан представляє».

Ідея написання цього матеріалу виникла під час засідання підліткового клубу книжкових досліджень «ЖоржЛаб» під керівництвом Галини Ткачук. Як виявилося, у клубі абсолютній більшості учасниць подобаються книжки Ріка Ріордана та його послідовників. І ми хотіли про це поговорити: кожна учасниця обрала свою мікротему та написала маленький текст, який став фрагментом спільного тексту.