Розповідати про літературу можна в різних форматах: через книжки, що досліджують тему — художні, академічні й науково-популярні; через курси і записи лекцій, які легко й доступно сьогодні можна переглянути на платформах. Проте ще один спосіб дослідити саме явище літератури і процеси, що зараз відбуваються — через есеїстику. Есей — це спосіб авторів помандрувати вслід за своєю думкою, а потім зафіксувати її у слові. Це нагода ознайомитися з різноманіттям голосів, постатями тих, хто міркує, і тих, про кого йдеться — і зокрема про явища й феномени літературного процесу та літератури загалом.
Пропонуємо до прочитання матеріали-есеї, у яких ключова тема — література: це тексти-міркування про життєві віхи, доробок і ключові теми письменників і письменниць сучасності та минулого, серед яких зокрема Оксана Забужко, Софія Яблонська, Галина Крук, а також світова інтелектуалка, польська письменниця Ольги Токарчук; дослідження впливу суспільно-політичних змін на формування і трактування літератури на прикладі конференції у Харкові в 1930-х; огляд та історія дисидентства, роздуми про «витіснене покоління» на прикладі постаті Олега Лишеги.
Письменники з усього світу на конференції в Харкові 1930 — міркування-дослідження Любові Якимчук про Другу міжнародну конференцію революційних письменників, яка мала на меті зібрати на подію еліту з різних куточків світу. Про те, що вдалося здійснити, як розповідають про літературу і творять під цензурою та контекст. країни — в есеї.
Солідарність поневолених: українська історія дисидентства — в есеї Радомир Мокрик міркує про дисидентський рух на прикладі історій трьох ключових постатей: Мустафи Джемілєва, Йосифа Зісельса і Мирослава Мариновича.
Між піснею та поезією: мистецьке співтворення Чубаїв — есей, у якому Таміла Гептінг оглядає творчість поета Грицька Чубая і вплив його текстів на музичні тенденції. Водночас це міркування про те, як переплітаються різні мистецькі медіа і як можна окреслити таке явище.
Чар подорожей або три українські письменниці 30-х років — есей Юлії Стахівської, яка міркує про жіночу репортажистики як нового явища, зокрема в українській літературі. А в тексті авторка зосереджується на творчості і долях трьох письменниць, що свого часу мандрували і досліджували світ. Ідеться про Софію Яблонську, Дарію Віконську й Олену Кисілевську.
Оксана Забужко: між забутим та несказаним — есей Кирила Троїцького про творчість Оксани Забужко, її художні тексти й літературознавчі розвідки, дослідження тем травми і літературно-мистецької тяглості через твори і манеру письма.
Підгледіти крізь шпарину оповіді: простори Ольги Токарчук — есей-роздум Остапа Сливинського про манеру письма й теми творів однієї з провідних польських літературних діячок Ольги Токарчук; огляд ключових текстів письменниці.
Галина Крук. Бу(ва)ти поетом — есей Данила Ільницького, що міркує про творчий шлях сучасної української поетки і про те, якими думками й темами вона наповнює свої вірші.
Дві горизонтальні крапки — есей-спогад Леся Белея у межах другої літературної резиденції імені Олега Лишеги. У тексті автор пише про поета «витісненого покоління» й оглядує його підходи до творчості й письма.
