Сучасний український театр водночас осмислює досвіди сьогодення, відбудовує та переоцінює звʼязки з культурною традицією, розархівовує ті пʼєси, які були заборонені десятиліттями. Тому глядачі та глядачки можуть побачити і брутальні, а часом і жорстокі постановки, що проговорюють 100-річну історію України або наші сучасні воєнні реалії, і кропітку, обережну інтерпретацію української класики. Обʼєднує всі ці, безумовно, дуже різні пʼєси звернення до традицій та культурної спадщини, яка може виринати в темах і сюжетах постановок, сценографії, музичному супроводі.
У підбірці 8 постановок, різних за жанром та змістом, які відбивають розмаїття сучасної української драми. Деякі з них можна переглянути наживо на сценах театрів, інші — доступні лише онлайн, на платформі DRAMOX (це онлайн-театр з найбільшою колекцією українських вистав).
«Коли цвіте папороть», режисер — Василь Вовкун, Львівський театр опери та балету
Євген Станкевич написав цю фольк-оперу ще у 1978 на замовлення французької концертної фірми «Алітепа» для всесвітньої виставки у Парижі. У тому ж році мала відбувати премʼєра у Палаці «Україна» на яку приїхали і французькі театральні діячі, проте подію скасували лише за кілька годин до початку за командою партійного керівництва. Однією з підстав до заборони постановки називають якраз використання фольклору, що свідчив про етнічну самобутність української культури. Наступна, на цей раз уже давала прем’єра феєрії (бо йдеться про взаємодію фольклору, опери та балету на сцені) відбулася на сцені Львівської національної опери у 2017 році у постановці Василя Вовкуна.
У центрі пʼєси Євгена Станковича — розгортання обряду святкування Івана Купала, а також ключові сюжети української боротьби. У виставі поєднані звуки симфонічного оркестру з автентичним хоровим співом, традиції народної обрядовості — із сучасною хореографією та масштабна сценографія з відеопроєкцією. У премʼєрних показах вистави брала участь українська співачка, народна артистка України Ніна Матвієнко. Саме ця відеоверсія вистави є на DRAMOX, тому послухати ексклюзивне виконання оперної партії від легенди української музики можуть всі охочі.
Вистава йде у репертуарі театру, або ж її премʼєрну версію можна подивитися онлайн на DRAMOX.
«Вій. Король землі», режисер — Влад Троїцький,
Спільний проєкт центру сучасного мистецтва «ДАХ» та швейцарського театру Віді Лозанна
Пʼєса режисера Влада Троїцького та драматурга KLIMа (Володимир Клименко) за мотивами повісті Миколи Гоголя «Вій». Постановка створювалась у співпраці зі швейцарським театром Віді Лозанна, тому в центрі сюжету двоє студентів зі Швейцарії (ці ролі виконували швейцарські актори), які приїжджають в Україну у пошуках пригод та далеких родичів. Та на цьому зміни в інтерпретації класичного тексту не завершуються: сюжет перенесений у сучасне село в Карпатах, персонажі відвідують гуцульське весілля, а чи зʼявиться взагалі Вій — то велике питання. Тому це швидше сучасні алюзії на гоголівський сюжет. У постановці режисер звертається до української культури, автентики, народних традицій та вірувань.
У сценографії використано чимало дерева в різних формах: підвішені стовбури, тирса під ногами, деревʼяні меблі, — які створювали метафорично-символьний мікрокосм гуцульської культури. А постановка повсякчас вдається до візуальних алюзій на класичні українські фільми: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова та «Біла птаха з чорною ознакою» Юрія Іллєнка. Вистава супроводжується живою музикою від етнохаос гурту «ДахаБраха» та акторів театру, що додає до перегляду вистави ще й унікальний музичний досвід.
Наразі виставу можна переглянути онлайн на DRAMOX.
«Безнадійні?», режисерка — Валерія Федоріщенко, Театр «Маланка»
«Маланка» — це київський камерний театр, що відкрився у січні 2023 року під художнім керівництвом Гіо Пачкорії. В основі вистави «Безнадійні?» режисерки Валерії Федоріщенко — новели Василя Стефаника. Подібно до відомої постановки «Morituri te salutant» Дмитра Богомазова (в якій теж використані тексти класика), глядачі та глядачки також матимуть справу з низкою сюжетів, часто монологічних, що складаються в історію цілого народу, обʼєднану головним — людською гідністю. Фрагменти, що відповідають новелам, проговорюють стосунки батьків і дітей, подружжя, вічних тем життя і смерті, змішують сон із дійсністю. Персонажі історії балансують між втомою від постійної тяжкої праці та надією, що все зміниться на краще.
Вистава рясніє символізмом, а монологи, створені Стефаником, попри те, що вони прозові, — поетичністю. Фрагменти переплітаються між собою, створюючи ледь помітний наскрізний сюжет. У постановці грають молоді актори, для багатьох з яких ця вистава — перший театральний досвід.
Вистава йде у репертуарі театру, або ж її можна подивитися онлайн на DRAMOX.
«Червоне, чорне і знову червоне», режисер — Максим Голенко, Дикий театр
Вистава «ЧЧЧ» режисера Максима Голенка, написана сценарною командою «Піратська бухта», — це поєднання сюжету доби Махновщини та форми відірваного вестерну. У центрі дії двоє ідейних анархістів, які мають виконати місію — привести батькові Махну важливу скриньку. От тільки в дорозі вони її гублять і вона потрапляє до рук ворога, з чого й починаються всі пригоди. Персонажі вистави — зумисно гротескні, а їхні дії жахають своєю невиправданою жорстокістю та натуралізмом, проте це вже стало візитівкою Дикого театру. А простір постановки, історії «махновської» Слобожанщини, містичним чином перегукується із реаліями українського сходу у 2014 році, на початку російсько-української війни.
Вистава була записана під час показу просто неба у справжньому селі, на фоні української хати, із живим «реквізитом», що дозволяє зануритися глибше в реалії українського сходу 1920-х, викручені до гротеску та сатири на сучасну дійсність. Крім того, за кадром можна почути голоси та реакції глядачів, які дивилися постановку наживо.
Увага! Вистава містить сцени жорстокості, тютюнопаління, використовується лайка. Не рекомендована чутливим людям.
Зараз виставу можна переглянути онлайн на DRAMOX.
«Тіні забутих предків», режисер — Іван Уривський, Одеський академічний музично-драматичний театр імені В. Василька
Вистава режисера Івана Уривського, відомого багатьом постановкою «Конотопська відьма», за класичним текстом Михайла Коцюбинського. У центрі постановки — фатальна історія кохання Івана та Марічки, у якій переплелися людські любов та ворожість. Добре знаний сюжет отримав не одну інтерпретацію, зокрема у вже культовому фільмі Сергія Параджанова. Проте Уривському вдалося зробити виставу не схожою на попередню реконструкцію. На сцені класична історія стає в першу чергу музичною та пластичною. Дію постійно супроводжує оркестр, актори повсякчас співають народні пісні і танцюють традиційні танці, здається, що чутні навіть звуки Черемошу.
Вистава наповнена безліччю метафоричних сцен, образів, наприклад, яблуками, які були водночас елементом сценографії та символом життя, пристрасті та, врешті, спокуси. Постановка проговорює питання автентичності і спадковості поколінь, фольклорні джерела народу, його культури та світогляду.
Вистава зараз іде у репертуарі театру, або ж її можна подивитися онлайн на DRAMOX.
«Вертеп», режисерка — Оксана Дмитрієва, Харківський театр ляльок імені Віктора Афанасьєва
Вистава була створена у співпраці Харківського та Львівського театрів ляльок, її прем’єра відбулася напередодні Різдва, у грудні 2022 року. Режисерка та драматургиня постановки Оксана Дмитрієва презентувала власне прочитання класичного вертепу у музичному ляльковому перформансі. У ньому майже не використовуються авторські слова, тільки канонічні тексти з Біблії, колядки та звуки різних перкусій. Так само немає оповіді у її звичному розумінні, натомість глядачі та глядачки мають справу з ритуальним дійством, прадавнім сюжетом про боротьбу Добра та Зла з неминучою перемогою першого, про народження та смерть, про віру у краще. Таким чином перформанс повертається до своїх витоків: говорить з аудиторією мовою міфів та образів.
Різдвяна тема постала не випадково, а як простір для осмислення воєнних подій, що тривають. Таким чином вічна боротьба Добра і Зла набуває конкретного українського виміру, а вертепний сюжет дозволяє вбити Ірода у його багатьох іпостасях.
Наразі вистава доступна онлайн на DRAMOX.
«Chornobyldorf», режисери — Ілля Разумейко та Роман Григорів, Opera Aperta
Українська археологічна опера, створена Іллею Разумейком та Романом Григорівим, що у 2021 році ввійшла в шістку найкращих опер у світі за версією світового конкурсу Music Theater Now. Назва вистави пов’язує два топоніми, Чорнобиль та Цвентендорф — міста, обʼєднані історією атомної енергетики. В одному з них сталася страшна катастрофа, а в іншому — так і не відкрилася станція через страх містян щодо подібної аварії. Тож опера — це своєрідне переосмислення катастрофи, природна реакція у світі мистецтва. У ній ідеться про нащадків людства, що пережили серію техногенних, епідемічних та кліматичних катастроф, а тепер будують постапокаліптичне поселення на руїнах атомної станції. В опері використовуються нетипові та препаровані традиційні інструменти, що супроводжують дію, а часом перебирають увагу на себе.
Постановка містить і записані завчасно перформанси, зафільмовані зокрема у Зоні відчуження, біля Каховського водосховища та Запорізької АЕС. Ці локації стали містками не лише до історії ядерної енергетики, але й до українського сьогодення: Чорнобильська зона була окупована на початку широкомасштабного вторгнення, а атомна станція в Енергодарі лишається й досі.
Спеціальна відеоверсія вистави доступна онлайн на DRAMOX.
«Лісова пісня», режисер — Андрій Приходько, Львівський театр імені Леся Курбаса
В інтерпретації класичного тексту Андрій Приходько пропонує подивитися на знаний сюжет у сучасному контексті. Вистава із напівказкового дійства, як це і личить постановці драми-феєрії, яка у першому акті доволі близько слідує оригіналу, крок за кроком стає драмою про крах людської особистості, коли вона не може «своїм життям до себе дорівнятись». Це стає не тільки індивідуальною травмою Лукаша, але й алюзією на трагічні сторінки історії цілої української нації. Так, у трьох діях вистави, які ще можна назвати колядами, постають різні періоди української історії: від початку ХХ століття до радянських часів і сучасності, в якій досі присутній гіркий спадок минулого.
Казкові жителі лісу у постановці вбрані у традиційні строї різних регіонів України, звуки природи часто передані народними піснями. Крім цього, у виставі звучать й інші автентичні українські пісні: від дзвінкого соло до хору різнобарвних голосів лісового царства, зокрема й виконані акапельно народні пісні Полісся та Гуцульщини. Також у постановці лунає музика, яку сама Леся Українка подала як рекомендацію у кінці своєї драми-феєрії.
Зараз виставу можна переглянути на DRAMOX.
