Тік-так, тік-так… Годинник б’є північ, і раптом казковий замок серед гірських просторів перетворюється на комуналку на Березняках, у руках не чарівна паличка, а диплом філософині, а замість важкої золотої корони — важкий суспільний тиск: «Ти мусиш бути ідеальною!» Тік-так, тік-так… Образ красивої, розумної, гуморної принцеси тане на очах, а замість нього постає звичайна жінка, якій набридло гнатися за соціальними стандартами. Тік-так, тік-так… Час минає, і ось незабаром уже прем’єра вистави «Бука» в театрі «Золоті ворота».
3, 4 та 8 травня в київському театрі «Золоті ворота» відбудуться покази іронічної, яскравої, а головне, відвертої вистави «Бука». Авторки сценарію — драматургині Лєна Лягушонкова й Катерина Пенькова, а режисерка — Тетяна Губрій. Від моменту створення п’єси до її сценічної постановки «Бука» пройшла чималий шлях, який ми пропонуємо вам дослідити разом із нами.
Як усе починалося
2021 рік, карантин, «Флібег». Так пригадує початок роботи над п’єсою сценаристка Лєна Лягушонкова.
Лєна Лягушонкова — українська драматургиня, лауреатка премії European Drama Award 2022. 2018 року дебютувала на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси» з роботою BAZA. За свою п’єсу «Кортес», поставлену також у театрі «Золоті ворота», у 2024 році здобула відзнаку «Найкращий драматург» на фестивалі-премії «ГРА».
Коронавірус замикає людей удома, будь-яка діяльність втрачає сенс. А щоб його повернути, треба ставити собі нову мету й іти до неї. Такою метою й стала «Бука» для Лєни Лягушонкової. І ось вона в маршрутці по дорозі в Одесу згадує нещодавно переглянутий британський серіал «Флібег» («Погань»), зокрема його головну героїню, зухвалу й уперту, незгодну із соціальними нормами, і міркує: «А що, як створити п’єсу про схожу персонажку тільки в українських реаліях? З орендованою квартирою на Березняках, роботою аніматорки, не надто успішним бойфрендом і його сварливою матір’ю?»
«Зазвичай у співавторстві ідеї приходять до мене. Я ношуся з ними, як дурень з писаною торбою, штурхаю колегу, мовляв, ну як тобі, як тобі, як тобі», — ділиться Лєна. Про задум майбутнього сценарію «Буки» драматургиня розповіла Катерині Пеньковій, і згодом уже разом вони розпочали роботу над п’єсою.
Катерина Пенькова — драматургиня, сценаристка. Співзасновниця «Театру Драматургів», а з березня 2025 року — його художня керівниця. Разом із Лєною Лягушонковою співкураторка фестивалю «Драматургії любові й бобра». Лауреатка літературних і драматургічних конкурсів.
Удвох сценаристки відвідали моновиставу Фібі Воллер-Брідж, з якої постав серіал «Погань», і образ контроверсійної персонажки ще ясніше закарбувався в їхній свідомості. «Бука не є ідеальною, не є хорошою, не визначає себе як мати або як хороша дружина. Хоче визначати себе якось інакше, але ще не знає, як саме», — описує героїню п’єси Катерина Пенькова.
Прем’єра вистави відбудеться… Війна
Сценічне втілення «Буки» ще у 2022 році планував режисер Максим Голенко. Усе було вже готово: костюми й декорації створено, плакати надруковано, усі репетиції проведено. Прем’єру планували на початок березня 2022 року, утім, усі плани перервав початок повномасштабної війни. Одна з двох акторок «Буки», Женя Доляк, виїхала в Польщу, у Бидгощ. А обидва театри, що брали участь у створенні вистави, — Одеський театр імені Василька та «Дикий театр» у Києві — призупинили свою роботу через російський наступ.
Початок повномасштабного вторгнення по-різному вплинув на сценаристок. Лєна занурилась у роботу, що рятувало її від хвилювань і можливої депресії. Катерина ж перші півроку не могла писати взагалі: була фізично й морально виснажена. З 24 лютого драматургиня волонтерила, зокрема її власна мережа хостелів у Варшаві дозволила приймати українських біженок з дітьми (навіть по 150 осіб на день).
Перша постановка «Буки» на сцені відбулась у 2023 році в польському Бидгощі. Там уже перебували сценаристка Лєна Лягушонкова й акторка Женя Доляк, до роботи також запросили українську режисерку Ольгу Турутю-Прасолову, яка й інсценізувала виставу. «Буку» грали польською мовою. Як пригадує Катерина Пенькова, глядачі реагували дуже живо, сміялись, відчули себе близькими до героїні, немовби вона не з Києва, а з Варшави чи того ж Бидгоща.
Казкове повернення Буки
І ось через два роки «Бука» знову повертається на сцену, тільки вже в Києві. Тепер у гру вступає Тетяна Губрій, яка ставить виставу на сцені театру «Золоті ворота». Режисерка пригадує: прочитала п’єсу наступного року після початку повномасштабного вторгнення й насправді вже тоді замислилась над її сценічною постановкою.
Тетяна Губрій — режисерка, викладачка майстерні Стаса Жиркова й Ксенії Ромашенко. Її режисерський дебют відбувся в Київському академічному театрі «Золоті ворота» в 2017 році з виставою «КостяКатяМамаЧай», яка згодом була номінована на премію «Київська пектораль» у категорії «Режисерський дебют».
У «Золотих воротах» Тетяна почала працювати 2015 року, з другого курсу університету: вела світло, звук і пізніше розпочала режисерську діяльність. Із 2019 року обіймає посаду режисера-постановника. «Мені здається, театр “Золоті ворота” — дуже класний простір, у якому можна експериментувати, у якому живе нова драма й який має дуже-дуже класну команду. Камерна зала дає змогу близько взаємодіяти з глядачем, що використовуватиметься, зокрема, й у виставі “Бука”», — каже Тетяна Губрій.
Для сценічного висвітлення сюжету «Буки» режисерка обрала нову форму — казкову. Тим паче це ще й відповідало запиту театру на створення дещо легшої, світлішої постановки. Ідею казковості Тетяна Губрій обговорила й почала втілювати з художником Богданом Поліщуком та з акторками. У підсумку вийшов цікавий мікс різноманітних фентезійних історій у перетині з реальністю й місцями несправедливістю життя. Персонажі перевтілилися в нові образи: від відважних лицарів на білих конях до елітної династії Бріджертонів.
Зі сценаристками режисерка знайома вже давно. У 2023 році Тетяна створила виставу «Кортес» за п’єсою Лєни Лягушонкової. Торік постановка здобула максимальну кількість нагород на премії «ГРА». Тетяна Губрій також працювала над створеною за п’єсою Лєни «Мать Горького» постановкою «Дискотека моєї мами». Прем’єру планували на 28 лютого 2022 року, але покази скасували. Для Катерини Пенькової Тетяна двічі робила читання текстів, ставила її п’єсу «Покидьки» («Пузир, Соломинка і Лапоть»).
Спочатку нова постановка «Буки» мала бути моновиставою, цей задум Тетяна Губрій обговорювала, зокрема, з Христиною Любою — нині виконавицею ролі Буки. Уже працюючи над сценічною постановкою, режисерка вирішила: у виставу потрібні ще акторки. Так до роботи долучилась Дар’я Пльондер, з якою Тетяна товаришує ще зі свого третього курсу університету. З Христиною ж режисерка почала співпрацювати від своєї першої постановки в «Золотих воротах». До участі в «Буці» запросили й студенток з майстерні Ірми Вітовської Дар’ю Ковбасюк і Дар’ю Лисенко.
Довготривала дружба й тісна співпраця далися взнаки. Акторки, за словами режисерки, привнесли дуже багато власних пропозицій і жартів у творчий процес. Кожна репетиція була сповнена гумору й подекуди нестримного сміху. «Вони дуже класно працюють, фіксують, привносять… Мені здається, тільки з такою командою можна втілювати щось за один місяць», — ділиться Тетяна.
Під час написання «Буки» як моноп’єси у сценаристок з’явилась ідея використати форму стендапу: 35-річна жінка говорить про себе, жартує з себе, іронізує з якихось моментів свого життя й таким чином розповідає глядачеві власну історію. «”Бука” — це спроба створити певну антагоністку, неідеальну, не окреслену роллю матері чи коханої, а різносторонню», — міркує Лєна Лягушонкова.
Катерина Пенькова додає: «Сьогодні вважається, що сучасна жінка повинна вміти все: і дбати про свій вигляд, і заробляти, і готувати, і прибирати, і чоловіка задовольняти, і про дітей піклуватися, і маткою дихати… Але ми маємо розуміти, що так не буває. Насправді кожна жінка стикається з купою проблем, хоче сама визначати себе як особистість. Так само й Бука: вона хоче знайти себе в житті. І вистава якраз присвячена пошуку особистісних орієнтирів у цьому світі: що не все погане — погане, не все добре — добре».
Виставу «Бука» представлять на сцені не тільки в Києві, а й у Сумах, де наразі також ідуть репетиції «Буки» в Національному театрі ім. М. Щепкіна.
