У четвертому епізоді подкасту «Не ґуґли» від медіа «Сенсор» журналістка й редакторка подкастів медіа Ліза Цареградська поговорила з дослідником української та міжнародної політики, автором книжки «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом» Максимом Яковлєвим про теорію змов, конспірологію та популізм. Наша версія конспекту подкасту — в матеріалі.
Змови як такі існували завжди
Заколоти й змови, уявлення про те, що все не так, як здається, існували завжди — будь-де, де є політична спільнота, а всі стосунки містять у собі політичний компонент. Наприклад, з прадавніх часів, коли одна група домагалася влади, вона відповідно змовлялася, щоби повалити чинних лідерів.
Пізніше, коли суспільство та політика стосунків ускладнилася, з’явилися змови іншого ґатунку, і це наближає нас до сучасного розуміння поняття конспірологія. Це — гіпотеза, припущення про те, «а що як…».
Структура теорії змови:
– надмірне спрощення складних для розуміння речей і понять;
– думка про те, що існує зловісна сила, котра керує всіма процесами за лаштунками;
– ідея про зв’язок між різними явищами, випадковостей немає.
Свобода слова — це не свобода поширювати пропаганду
Кожна людина має право жити так, як вона вважає за потрібне, та вірити у щось. Проте доки це стосується лише її й вона не порушує свободи та згоди інших людей у суспільстві. Ми не можемо ставити різним людям вимоги, котрі виходять за межі, наприклад, їхньої фахової компетенції, а перевиховувати когось — невдячна справа й поготів.
У такому випадку йдеться про інформаційну гігієну, бажання самостійно розібратися в питанні й зрозуміти що до чого. Варто піддавати певну думку чи вірування сумніву: критично осмислити її й таким чином виставити дієві запобіжники, що не суперечать закону та убезпечать нас від неправдивої інформації і пропаганди.
Не поспішайте оцінювати
Наука й діяльність фармакологічних компаній — це класика конспірології. Проте ми маємо зрозуміти, що наука як і будь-яке явище у світі постійно розвивається і змінюється.
Науку можна визначити через сукупність трьох компонентів: інституція (спільнота), знання, котре накопичується, принципи, за якими це все функціонує.
Ми не повинні оглядатися на дослідження минулого й оцінювати їх із позиції сучасності, оскільки так робити некоректно.
Не бійтеся складнощів — досліджуйте їх
Ми часто схильні спрощувати навіть найскладніші теми й це цілком нормально. Проте проблема виникає тоді, коли людина відмовляється розуміти й відрефлексувати ці складнощі, зрозуміти, чому власне вони такі є. Не вибирайте простих рішень, особливо, коли йдеться про явища, котрі торкають наші життя: оподаткування, медичної системи, освіти.
Нам потрібен офіс складних рішень.
Ми не зможемо вирішити складну задачу простим способом, оскільки це породить ще складнішу задачу. До проблеми слід підходити послідовно, щоби не піддатися на легкі й «відірвані» від життя конструкції. Складнощі мають мотивувати до розвитку.
У подкасті згадані:
Книжка Максима Яковлєва «Теорії змов. Як (не) стати конспірологом»
Книжка Руді Рейхштадта «Опіум дурнів»
Фільм «Лицарі справедливості» (2020, реж. Андерс Томас Єнсен)
Пояснення складних термінів, про які йдеться у четвертому епізоді подкасту «Не ґуґли»:
гіпотеза Сепіра-Ворфа, гіпотеза мовної відносності — концепція 1930-х років за якою мова визначає спосіб мислення носія цієї мови;
віра — у межа цього можна вирізнити поняття: “faith” — право людини вірити у щось, що торкає лише її життя; “belief” — сильне переконання, коли людина свідомо накладає на себе «шори» й відмовляється піддати свою думку критичному мисленню;
знання — це такий комплекс, коли є теоретичне підґрунтя, котре ми можемо розпізнати (ідентифікувати) й застосувати на практиці там, де це можливо;
критичне мислення — це спроможність поставити власні думки, переконання, навіть вірування під сумнів;
популізм — політика чи манера звернення, що ґрунтується на апелюванні на надіях чи навпаки зневірі й страхах народу;
презентизм — напрям у методології історії 20-40-х років ХХ століття у США, котрий розглядає історичну науку крізь призму сучасності, а не об’єктивності;
флінстоунізація — розглядати явища (зокрема в подкасті — науку, технологічний процес) минулого з позиції сучасності.
Слухати подкаст: Spotify, Apple, YouTube, Sound Cloud.
