У часи ковбоїв на Дикому Заході салуни, які стали прообразом сучасних барів, були досить небезпечними місцями. Людині, яка наливає алкоголь, потрібне було надійне місце, щоб сховатися в разі перестрілки чи бійки. Так і виникли барʼєри, спеціальні захисні конструкції, які з часом трансформувалися у барні стійки, а салуни — у бари.
Сьогодні бар — це місце відпочинку, розваг і вражень, але разом з тим це точка зустрічі неймовірних людей. А деякі з легендарних закладів можуть похвалитися впливом на світову політику і культуру. У статті автори подкасту «Два коктейлі у пʼятницю» Вікторія Лавриненко та Мартин Воллох розповідають про 5 світових барів, які варто відвідати хоч раз у житті.
1. Лондонська легенда барної культури — American Bar
Відкриває список бар готелю «Савой» у Лондоні. Від самої появи готель був революційним. Відкритий у 1889 році, він пропонував на той час найкращий сервіс: електрику, ліфт і Американський бар. Чому саме американський? Коли трансатлантичні подорожі стали більш популярними в кінці ХІХ — на початку ХХ століть, з Америки в Європу припливало багато туристів, і місцевий бізнес прагнув наливати знайомі їм дрінки. Як наслідок, по всій Європі почали відкриватися бари американського типу, де подають змішані, або «американські» напої, більш відомі як коктейлі.
Американський бар у 1931 році та сьогодні.
Джерела: сторінка бару готелю thesavoylondon та london.eater
Готель і бар стали меккою для найяскравіших зірок: Мерилін Монро, Чарлі Чаплін, Оскар Вайльд, Гаррі Трумен, Вінстон Черчилль — перелік дуже довгий. Багато з відомих людей не просто заходили в «Савой». Френк Сінатра вважав його другим домом. Скотт Фіцджеральд зізнавався в «Савої», що багато пив здебільшого, щоб витримати довгі монологи своєї дружини Зельди про балет. Ніл Армстронґ випив свій перший коктейль після повернення з Місяця та приземлення на Землю саме в «Савої» в 1969 році.
У книзі коктейлів, яку склав один із найвідоміших барменів «Савою» Гаррі Креддок, зафіксовано замовлення Гемінґвея. Це був коктейль «Монтґомері» — мартіні зі співвідношенням джину та вермуту 15 до 1. Історія цього напою також цікава, адже він названий на честь британского фельдмаршала Монтґомері. Під час Другої світової він погоджувався на бій, навіть якщо шанси на перемогу складали не більше ніж 15:1 — не на його користь! Тож і мартіні «Монтґомері» майже повністю з джину, без сумніву, пік, як війна.
Цих історій вистачить не на одне захопливе кіно чи роман. Однак усе це реальні факти з життя Американського бару в готелі «Савой».
2. «Щастя, яке завжди з тобою» — Bar Hemingway
Наступна зупинка — готель «Рітц» у Парижі. Заклад був відкритий всього на 10 років пізніше, ніж лондонський «Савой», і мав таку саму репутацію: місце для багатих і знаменитих. Однак, якщо говорити про інновації, готель «Рітц» уперше визнав жінок як самостійних гостей.
Коли бар відкрився, чоловікам і жінкам не часто дозволялося пити разом. Але Сезар Рітц — власник готелю — був дуже зацікавлений у створенні жіночої клієнтури. На жаль, це рішення не має нічого спільного з феміністичним рухом. Власник просто помітив, що зʼявляється новий прошарок суспільства — модні, багаті жінки, готові платити за коктейлі. Тому біля головного бару зʼявився менший — Ladies Bar. Джентльмен міг зайти в цю частину закладу, тільки якщо там була його дружина. Існування цього бару стало однією з причин, чому донині багато напоїв прикрашають живими квітами, такими як троянди та орхідеї.
Інтер'єр бару та коктейль із квіткою. Джерело: forbes.com
Ladies Bar дуже полюбився Гемінґвею, який почав проводити там багато часу приблизно з 1926 року. Стосунки між закладом й Ернестом були особливими: вони фактично вплинули на американську літературу. У серпні 1957 року готель «Рітц» передав Гемінґвею дві валізи, в одній із яких були папери, які автор вважав назавжди втраченими. Ці папери виявились нотатками письменника про життя в Парижі. Саме вони лягли в основу книги «Щастя, яке завжди з тобою». Дві валізи, які зберігалися невідомо скільки років, знайшли консьєржі готелю. Кажуть, що впродовж багатьох років Гемінґвей звинувачував у втраті цих документів свою першу дружину Гедлі, що, можливо, сприяло їхньому розлученню.
У 1979 році персонал запропонував змінити назву Ladies Bar на честь свого знаменитого гостя — Bar Hemingway. Таким він є і донині. Ми достеменно не знаємо, чи міг би бар готелю «Рітц» урятувати шлюб американського класика, але він точно рятує вечір багатьох чудових людей і до сьогодні.
3. Бар Саші Петраске Milk and Honey
У попередній статті про історію коктейлю ми згадували про появу спік-ізі барів, тобто прихованих закладів, які виникали в часи сухого закону в США. Через скасування заборони в 1933 році цей формат втратив свою актуальність. Але 66 років по тому молодий нью-йоркський бармен Саша Петраске вирішив почати нову історію таємних барів.
Milk and Honey. Фото до 2020 року.
Джерело: diffordsguide.com
Колишній армійський рейнджер зі смаком до джазу, вінтажного одягу та етикету, Саша мав уявлення про те, яким має бути хороший коктейль-бар. Milk and Honey — це був справжній спік-ізі, але відкритий за декілька годин до початку XXI століття. Знайти бар за адресою з першого погляду було неможливо. Бар мав фасад занедбаного комерційного приміщення, не було жодної вивіски чи вказівок. Усередині за щільними шторами — єдина кімната, освітлена свічками. Кілька столиків і маленький бар на пʼять місць. Потрапити в заклад можна було лише за попереднім бронюванням по телефону.
Унікальним цей заклад робив, безперечно, його власник. Саша Петраске доводив до досконалості кожен коктейль. Петраске був точний у вимірюваннях, пробував усі коктейлі, щоб удосконалити їх, і брав келих якомога далі від верху, щоб не було видно відбитків пальців. Згодом бар почав потребувати нового персоналу. Щоб надалі тримати високу планку, на роботу Саша приймав лише барменів без досвіду і сам їх навчав.
Окрім прагнення до досконалості, в Milk and Honey відбулося багато експериментів, які суттєво вплинули на розвиток барної справи, її філософію. Багато технік народилися саме там. Наприклад, використання джигерів (двосторонніх мірних склянок бармена), великі кубики льоду, стандарти охолодженого посуду, сталеві соломинки, свіжі соки та інгредієнти.
Власник Milk and Honey Саша Петраске.
Джерело: foodandwine.com
На жаль, Milk and Honey закритий сьогодні. Але по всьому світу працюють сотні барів, які наслідують легендарного Сашу Петраске, зокрема і в Україні. Заходячи на коктейль у спік-ізі бар, ви завжди можете згадати Сашу, і ваш бармен точно знатиме, про кого йдеться.
4. Колиска дайкірі — El Floridita
Так уже сталося, що у трьох із пʼяти барів у нашому списку зʼявляється Гемінґвей. Пропонуємо вам відвідати той, який найбільше повʼязують із американською зіркою літератури, — кубинський бар El Floridita.
La Floridita
Джерело: npr.org
Заклад відкрили понад 200 років тому, у 1817 році під назвою La Piña de Plata («Срібний ананас»). Він досі на тому самому місці в Гавані. Через велику кількість північноамериканських туристів у 1914 році назву вирішили змінити на простішу — La Floridita. Саме в цей заклад у 1932-му вперше завітав американський класик.
На той момент в El Florida вже готували їхній легендарний коктейль дайкірі. Поєднання рому, цукрового сиропу і лайму так полюбилося Гемінґвею, що бар став його улюбленим місцем. Згодом ширилися чутки, що дайкірі винайшов сам письменник, але це неправда.
Ернест був постійним відвідувачем бару понад 20 років. Навіть коли він купив у Гавані власний будинок досить далеко від бару, письменник їздив у El Florida, щоб просто випити свій улюблений напій. За легендою, після чотирьох коктейлів йому спала на думку ідея «По кому подзвін».
Бармен із дайкірі. Джерело: barfloridita.com
Бар і досі найпопулярніше місце у Гавані. Великою мірою через тісний звʼязок із письменником. Якщо колись будете в цьому місці, обовʼязково заходьте випити дайкірі поруч із привидом класика американської літератури. Можливо, вам вдасться розчути, як у цих стінах досі лунає його чудова фраза: «Розумній людині іноді доводиться бути п’яною, щоб проводити час з ідіотами».
5. В Україні все по-іншому
Звісно, в нашій розповіді ми не могли обійтися без українського бару. Попри те що в нас не збереглося жодного закладу, який би міг похвалитися столітньою історією, нові бари швидко засвоюють світовий досвід. Серед них молодий львівський бар «Інші».
Чому серед сотень українських барів ми вибрали саме цей? Ну, бо він по сусідству із The Room Wine Bar, де записуються «Два коктейлі у пʼятницю»! А якщо серйозно, то в «Інших» все по-іншому. Наприклад, у барі готують усі коктейлі з натуральних українських інгредієнтів, які вирощують на фермі під Києвом.
Концепція бару — переосмислення старих барних традицій через українську ідентичність. Або якщо просто — зробити смачно з того, що росте у нас. Коли ми з Мартином заходили туди на свої два коктейлі у пʼятницю, мені подали щавлевий сауер. Це було неочікувано, свіжо і смачно.
Колада на основі гарбузового фрешу від бару «Інші»
Джерело: сторінка бару в соцмережах
Але, крім смаків, є ще дещо, завдяки чому ми вибрали цей бар для рекомендації. Це люди, які роблять місце справді особливим. Ми любимо надихатися історіями про Мерилін Монро в «Савої» чи Гемінґвея в готелі «Рітц». Але «Інші» дають нам шанс на власну зіркову історію. Майже щотижня за стійкою бару гостьові зміни проводять неймовірні українці та українки: від Ірени Карпи до Володимира Дантеса.
Хто знає, можливо, колись вони прославлять «Інші» так, як американський письменник — кубинську забігайлівку. Принаймні ми в це дуже віримо і радимо завітати в «Інші», щоб бути дотичними до великої історії з самого її початку.
