Рік тому над всесвітом нависла велика рожево-чорна хмара. На тлі постковідної хвилі та в розпал тривог через початок і загострення воєн та конфліктів на планеті у світовому прокаті одночасно — 21 липня (а в Україні на день раніше) — відбувся реліз двох дуже різних стрічок. Фільм «Барбі» режисерки Ґрети Ґервіґ, що зображає своєрідну історію однойменної ляльки крізь феміністичну призму, за участю зірок Марго Роббі та Раяна Гослінга виходив в один день із фільмом «Оппенгеймер» — новою стрічкою титана інтелектуальних блокбастерів Крістофера Нолана, що розповідає про трагедію творця ядерної бомби, з Кілліаном Мерфі у головній ролі. Світ, що потерпав від нестабільності, доволі легко зачарувався такою бінарністю.
Задовго до релізу стало зрозуміло, що на сучасну попкультуру насувається хвиля хайпу, контенту та мемів. Це означало підвищений медійний трафік, стимулювало виробництво різних товарів і, найголовніше, повертало людей у кінотеатри.
Очевидно, що було легко втомитися від феномена «Барбігеймера» ще до перегляду, адже люди поспішали інтерпретувати фільми, ще не бачивши їх. У заповітний день світового релізу розпочалося справжнє змагання. Не просто між фанатами, хто швидше подивиться фільм і підбере найкращий аутфіт на прем’єру, а й безпосередньо між касовими зборами двох мегаблокбастерів.
Перший вікенд прокату запамʼятався спортивним інтересом до зборів. «Барбігеймер» приніс $246.2 мільйони, із них «Барбі» — $162 мільйони, що стало справжнім рекордом. Це найкасовіший початок прокату в історії фільмів, знятих жінками. Однак можна припустити, що «Барбі» був комфортнішим фільмом для перегляду, наповненим яскравими кольорами та з адекватною тривалістю у дві години, на відміну від тригодинного «Оппенгеймера», який вимагав вдумливого перегляду, повертаючи до реальності, у якій ядерна загроза найвища з часів холодної війни. Критика обох фільмів була різноманітною.
Кадр з фільму «Барбі» (2023)
Коли хайп прокату впав, люди поступово почали цікавитися наслідками. Особливо тим, який слід по собі залишили стрічки: інформаційний та вуглецевий. Причиною медійної перенасиченості були обидва фільми, але можна погодитись, що більше фізичного сміття створив саме «Барбі». Чорні Оппенгеймерівські речі можна знайти в шафі або купити майже будь-де, а за брендованими футболками і, власне, самими ляльками треба було крокувати у наповнені рожевим кольором торгівельні центри. Ймовірно, за декілька років ми точно побачимо ретроспективні аналізи впливу «Барбігеймера» на медіа, суспільство й екологію.
Зі спадом хайпу літнього сезону наближався час «Оскара». Враховуючи історію попередніх номінацій і переможців, було очікувано, що «Барбі» не візьме багато нагород. Американська академія вже зарекомендувала себе як політична інституція, яка часто нагороджує не «найкращі фільми», а ті, які, на її думку, викликають обговорення та кристалізують актуальні проблеми. Ймовірно, для членів Американської кіноакадемії теми, проговорені в «Барбі», здалися менш значущими, ніж криза, яку проживає творець ядерної бомби. Проте, хоч «Барбі» і взяв лише один «Оскар» за найкращу пісню, все-таки своєю присутністю на церемонії фільм запамʼятався. Щонайменше виступом Раяна Гослінга з піснею «I’m Just Ken».
Водночас «Оппенгеймер» мав ідеальні умови для отримання цієї нагороди. Це стало зрозуміло ще в день, коли оголосили фінальні номінації, адже «Оппенгеймер» отримав одинадцять проти восьми номінацій «Барбі».
Крістофер Нолан — режисер, який вдало обʼєднує фанатів масового й авторського кіно та знімає одні з найкращих блокбастерів сучасності — все ще не мав «Оскара», що після «Інтерстеллара» та «Початку» здавалося багатьом обурливим. Крім того, «Оппенгеймер» — це фільм, який відбиває страхи сьогодення, і очевидно, що на сцені він мав стояти поруч із «Зоною інтересів» та «20 днів у Маріуполі». Врешті, «Оппенгеймер» переміг у семи номінаціях і взяв головну статуетку за «Найкращий фільм».
Роберт Дауні-молодший та команда «Оппенгеймер» радіють перемозі фільму.
Джерело: AFP
Попри все, Ґервіґ отримала більше, ніж «Оскар». «Барбі» став найкасовішим фільмом в історії, знятим режисеркою, що не менш вагомо і складно, ніж отримати нагороду такого рівня. Саме він привів у кінотеатри людей, які ходять у кіно один-два рази на рік. «Барбі» став мемом, від якого неможливо було сховатися, і здається, що про існування цього фільму знають усі — цього і прагне будь-який масовий режисер.
Поки Ґрета Ґервіґ очолювала журі останнього Каннського кінофестивалю, стало відомо, що Крістофер Нолан уже створює наступний фільм у суворій таємниці. Ґервіґ і Нолан, хоча й працюють у високобюджетній голлівудській індустрії, все ж намагаються дотримуватися свого авторського стилю та принципів, що робить їх обох визначними режисерами покоління.
«Барбігеймер» — це феномен, що увійшов в історію, хоч би як сильно він міг декому набриднути. Індустрія буде вчитися на цьому феномені багатьом речам, які, сподіваємося, тільки покращать наш глядацький досвід.
