Екранізована українська література: 13 візуалізованих творів

«Оце б хто екранізував!» — ви точно хоч раз ловили себе на такій думці, читаючи укрліт. Динамічний сюжет, кінематографічні сцени, фактурні герої — часом усе наче створено для великого екрана. Режисери теж не могли пройти мимо, тож нерідко тексти лягали в основу кіносценаріїв. 

У матеріалі зібрали 13 творів української літератури, які екранізували в ХХ—ХХІ століттях: від комедійних п’єс до історичних романів. 

Більшість із нас могла чути про оповідання «Федько-халамидник»: хтось читав у школі, хтось продовжує натрапляти на тік-ток скетчі про те, наскільки гірко цей твір міг вразити своїм завершенням. У фільмі «Пригоди Полтинника» 1929 року, в основі якого оповідання Винниченка про дітей, сюжетну лінію Федька змінили, щоб розкрити через неї бачення виховання дітей відповідно до нового часу.

У 1961 році презентували фільм режисера Віктора Іванова за мотивами однойменної комедії. Чимало фраз із фільму перетворилися на крилаті: «Сказали, що в грудях шкварчить, а то шкварчала ваша папіроса» чи, певне, найпопулярніша «Пані лягли і просять». 2013 року в Маріуполі було знайдено втрачену українську озвучку, тож можна насолоджуватися оригіналом.

У 1968 році вийшла екранізація відомої новели Стефаника. Водночас стрічку доповнив іще один твір, який поглиблює історію Івана Дідуха: його міркування про те, що насправді залишається після людини і на які вчинки може підховхувати біда і злидні.

Фільм режисера Леоніда Осики вважається одним зі знакових представників поетичного кіно.

У 1979 році вийшов фільм «Вавилон XX» за мотивами роману про початок колективізації в селі на Поділлі. Режисер і виконавець головної ролі — Іван Миколайчук. Це база і класика українського поетичного кіно, багатого на метафори та інші художні прийоми, йому властиві фольклоризм та історизм. Картина багатошарова, оповідь непослідовна, а концептуально вибудувані кадри лишаються в пам’яті надовго.

У 1990 році вийшов фільм Бориса Савченка «Меланхолійний вальс» за мотивами модерної новели, листів та щоденників авторки. Розповідаючи про долі трьох українських інтелігенток, режисер прицільно працює зі світлом, яке тут вкрай тьмяне, і, звісно, музикою. Софія грає вальс тричі за фільм — і щораз інакше. Крім головної мелодії, Савченко вплітає народну пісню «Злетів голуб», закільцьовуючи оповідь: «Будь здорова, любко моя, бо я тя покину…».

1991 року вперше на телеканалі УТ-1 показали двосерійний фільм-спектакль режисера Сергія Проскурні за однойменною п’єсою. Екранізація передала сатиричний тон твору, сміх крізь сльози. Мовне питання й боротьба за ідентичність — теми, завжди актуальні. Легендарні фрази («Улю! Давайте я вас українізую»), тест на «паляницю» та фактурні герої, яких і нині можна впізнати навколо. Високий мемний потенціал!

У 1991 році вийшла екранізація роману Дрозда, яку режисер Микола Рашеєв назвав «Оберіг». До цього режисер працював із жанрами комедії чи трагікомедії, тож його перша горор-стрічка стала власним експериментом, а ще — цікавим текстом про Київ. У фільмі місто перетворюється на химерний простір, де магічний реалізм межує з комедією абсурду, а побутова реальність переплітається з післячорнобильськими екорефлексіями.

У 1992 році вийшла друга стрічка режисерки Наталі Мотузко за мотивами прози Валерія Шевчука. Міфологічні сюжети та краєвиди Полтавщини — фільм поєднує у собі риси як поетичного кіно, так і елементи фентезі. І хоча спершу фільм не був доступний у широкому прокаті для українських глядачів, «Голос трави» показали на Берлінському кінофестивалі, де він отримав позитивні відгуки від світової кіноспільноти.

2019 року світ побачив історичний екшн режисерів Ахтема Сеітаблаєва та Джона Вінна. Фільм знято в українсько-американській співпраці із залученням іноземних акторів, в оригіналі — англійською мовою, але й продубльовано українською. Масштабні батальні сцени, Карпати та оповідь про опір монгольській орді. Це не перша спроба екранізації, зокрема 1971 року на Кіностудії ім. О. Довженка вийшло кіно Леоніда Осики.

У 2020 році у прокат вийшов фільм «Віддана» режисерки Христини Сиволап. Це історія двох жінок: чи то служниці й господині, чи то подруг, оповідь про любов та ревнощі, вишуканість і кулінарію на тлі Станіслава другої половини 19 століття. Фільм відомий також завдяки саундтрекам: пісні «Човен» гурту «Один в каное» та «Вільна» Юлії Саніної і Тіни Кароль.

2021 року за книгою створено однойменний фільм режисера Олексія Тараненка. Кіно на основі збірки оповідань від працівника ритуальних послуг про жарти та сльози, життя й смерть, які насправді так збіса близько, про кримінал, конфлікти, корупцію зрештою таки життєствердне.

У 2022 році вперше на фестивалях презентовано фільм «Я і Фелікс» режисерки Ірини Цілик. Стрічка про дорослішання хлопця Тимофія та його стосунки з Феліксом — колишнім військовим, який стає наставником та другом хлопця. Зріз 90-х, складність людських стосунків і Юрій Іздрик у головній ролі, яка ніби створена для нього.

У 2024 році у прокат вийшла однойменна стрічка Ольги Ряшиної. Роудмуві про подорож до Берліна в тих самих 90-х на старій жовтій «Побєді». Усе йде не за планом, але традиційно з подорожі герої повернуться іншими. Легко, емоційно і музично: 16 каверів від українських зірок, серед них Jamala, O.Torvald, TVORCHI.