Збереження пам’яті і цінність свідчення у кожному забутому імені. Рецензія на повість Нґі Во «Імператриця Солі Та Долі»

«Імператриця Солі Та Долі» — повість, що відкриває цикл «Співучі Узгір’я». Сім текстів, хоч і оповідають окремі історії, належать до спільного всесвіту і будуються навколо тих самих центральних персонажів. Завдяки видавництву «Жорж» і перекладачу Борису Превіру українські читачі вже мають нагоду ознайомитися з чотирма частинами циклу.

Як і у подальших повістях, в «Імператриці Солі та Долі» чернець, на ім’я Чжи, та їхня компаньйонка — одудка Майже Блискуча — мандрують вигаданою країною Анх та її прикордонням, де і зустрічають спогади та таємниці, дізнаватися які не випадало ще нікому.

У 2021 році «Імператриця Солі Та Долі» стала переможцем у номінації «Найкраща повість» та здобула престижну нагороду «Г’юґо». Подальші твори циклу також номінувалися на відомі літературні премії і вже здобули прихильність широкого кола читачів. Утім, Нґі Во не обмежується землями фентезійного Анху: у її доробку є і велика проза, зокрема романи The Chosen and the Beautiful (2021), Siren Queen (2022) і The City in Glass (2024). Попри багату палітру тем, до яких звертається авторка — тут і переосмислення «Великого Ґетсбі», і довоєнний Голлівуд, і війна янголів із демонами, — усі тексти пронизує мотив пам’яті і її збереження. 

Саме цінність людських історій до найменших їхніх подробиць, а також азійська атмосфера, близька багатьом текстам Нґі Во, і є основними нитками, з яких сплітається меланхолійна, але захоплива повість «Імператриця Солі Та Долі».

Чернець монастиря Співучі Узгір’я на ім’я Чжи — центральний персонаж циклу — вирушають до столиці Анху, щоб відвідати перший Драконівський суд нової імператриці. Дорогою вони можуть уперше після зняття заборони побачити славетне Багряне озеро — місце давнього вигнання колишньої правительки Інь-йо. Зачаровані сяйливими переливами вод таємничого плеса, Чжи зустрічають літню пані, яка називає себе Кролицею і поволі розповідає Чжи свою історію, тісно пов’язану і з цим озером, і з Інь-йо — Імператрицею Солі Та Долі.

Вибір рамкової структури, зосередженої на погляді Чжи, є логічним і органічним рішенням: Співучі Узгір’я, у якому служать Чжи, відомі на весь Анх (та навіть і за його межами) як місце пам’яті, де збирають і надійно бережуть інформацію. Тож шана до знань та історій, а також утримання від квапливої інтерпретації, роблять із них природного слухача. Крім того, компаньйонка Чжи — одудка Майже Блискуча — належить до окремої групи птахів, яких навмисне вирощують і доглядають у Співучих Узгір’ях.

Звуть цих пташок нéйсíні, і попри те, що в «Імператриці Солі Та Долі» значення цього найменування не розкривається, не можна упустити очевидний зв’язок між роллю цих пташок і співзвучним китайським словом «内心». Залежно від контексту, значення цього слова змінюється, та воно завжди вказує на щось внутрішнє, зокрема на те, що всередині людини, у її душі або ж на серці. З одного боку, це може вказувати на глибокий зв’язок між ченцями і їхніми пташиними компаньйонами — надалі він розкриється в інших творах циклу (зокрема, у повісті «Мамонти біля воріт», український переклад якої зараз у передпродажі). З іншого боку, така назва відображає допитливу і пильну природу нейсіней.

Вибір такої структури оповіді також гармоніює з будовою повісті, майже кожен розділ якої починається з опису речей, які Чжи та Майже Блискуча знаходять у помешканні Кролиці. Саме ці артефакти, які вони детально вивчають і описують, стають брамами у минуле, надихаючи літню жінку розповісти свою історію. Набір речей ніби випадковий, та, безумовно, вдалий: кожна сукня, коробочка із сіллю, мапа зоряного неба і найменший сувій дозволяють Кролиці поволі зупинятися на окремих спогадах, що виявляються ключовими, попри вдавану незначущість чи випадковість. Щоправда, на відміну від Чжи, читачі мають менше контексту, що водночас зберігає певну атмосферу спільної таємниці між Кролицею та Чжи, але і гострить інтригу та захоплює. 

Врешті-решт Кролиця розкриває найбільший секрет, що може землетрусом пройтися усією імперією — та ми не знаємо, чи станеться це. Хоч оповідь і пов’язана з палацовим життям, політичними інтригами й кривавими війнами, центральною у ній завжди виступає людина. Цей підхід актуалізує тезу про те, що в часи, коли глобальна історія стирає історії індивідуальні, найбільшу цінність мають імена — і життя, що стоять за ними.

Стилістика тексту «Імператриці Солі Та Долі» — це один з акцентів, які виділяють під час його промоції. Наприклад, на звороті українського видання, серед інших, є цитати від Publisher’s Weekly та Nerd Daily, у яких про цю повість говорять як про «підтекст шедевру і натяку», а манеру оповіді називають «витонченою, сповненою півтонів, ностальгійною». Усі ці характеристики є надзвичайно влучними у багатьох контекстах, тож «Імператрицю Солі Та Долі» цікаво читати не лише завдяки напруженій і зворушливій історії, а й тому, що це майстерно написана сповідь.

Однак істинні значення ховаються не лише у тексті цієї повісті, а й у образах та інакомовленні, що ними рясніє історія. Атмосфера «Імператриці Солі Та Долі» має багато аспектів азійської культури, завдяки чому багатий символізм виглядає ще більш природним. У багатьох країнах Азії тяжіння до символів ніби створює окрему комунікаційну систему — не тільки протягом тривалої та насиченої історії, а й зараз. Так, наприклад, в одному з епізодів ідеться про приховане послання у подарунках імператора; те, що розшифрувати справжнє повідомлення змогла навіть служниця, свідчить: цей шифр у палаці набув широкого вжитку.

Та якщо мета імператорового подарунку крилася у небажанні прямо повідомляти про жорстоке рішення, то шифри, що ними послуговувалася імператриця, були частиною конспірації.

Окрім того що інакомовністю послуговуються самі персонажі, у побудові всесвіту повісті наявні символи, що їх існування й трактування давніші за деякі цивілізації. Ці символи, знову ж таки, нерозривно пов’язані із сучасною культурою Далекого Сходу, як-от класична асоціація Заходу (як частини світу) зі смертю:

У стародавньому китайському трактаті «Канон гір і морів», створеному ще до нашої ери, ідеться про божество Сі Ванму — колись злостиву сутність, що насилала на людство мор, аж поки не ввійшла до даоського пантеону; відтоді вона — покровителька життя й смерті, що порядкує на Заході. В «Імператриці Солі Та Долі» погляд у західному напрямку загалом одразу прирівнюється до думок про смерть, що вказує не лише на зв’язок із традицією Далекого Сходу, а й демонструє образність і символічність мислення персонажів.

Можна стверджувати, що повість Нґі Во використовує недомовки й напівтони у двох ключових вимірах: з одного боку, це стратегія побудови тексту, у якому нічого не повідомляється відразу й напряму, а з іншого — фундаментальна частина світобудови й формування об’ємних, живих і реалістичних персонажів.

І повага до минулого, і схильність до інакомовності в «Імператриці Солі Та Долі» чи не найвдаліше поєднуються у двох важливих елементах історії — грі й ворожінні. Протягом усього тексту, із самого початку знайомства Чжи з Кролицею, способи розважитися або дізнатися майбутнє з’являються знову й знову. Вони здобувають нові риси чи приходять у ще не відомій формі, та присутні вони завжди. 

Тут дуже цікаво повернутися до паралелей із далекосхідними культурами, де настільна гра ґо — це не лише гобі, а й професійний спорт, а також інструмент розвитку тактичного та стратегічного мислення. Безпосередньо про ґо в «Імператриці Солі Та Долі» не йдеться, однак кожна з ігор, що з’являються на сторінках, мають більше ніж розважальний характер: вони вчать, тренують, відволікають.

Ворожіння, також глибоко вкорінене у світогляд Сходу, оприявлюється і в цій повісті — та не лише як можливість побачити майбутнє. Маги, монахи й ворожбити не тільки тлумачать знаки й читають долю для Інь-йо, а й користуються своїми навичками як шифрувальники — і ліпшого способу вплести традиційні вірування у динамічну історію політики, інтриг та воєн годі й навести. Загалом розширення можливостей ворожіння, віддзеркалення його мети — це одне з найцікавіших рішень персонажів і найбільш захопливих елементів повісті.

Звернення до минулого, аби врятувати майбутнє, а також традиційна прихильність до приховування істини й вичитування її у символах тут вдало сплітаються із загальною азійськістю повісті, особливостями її історії та структурою її текстового оформлення. 

Урешті-решт, як подивитися на «Імператрицю Солі Та Долі» і не відволікатися ні на приховану суть, ні на інакомовлення в тексті, ні на подвійне дно оповіді, то це — історія зраненої і розлюченої жінки. Для Кролиці, що оповідає історію, легендарна правителька Інь-йо є насамперед людиною — і такою вона стає для читачів. Водночас палацова служниця, вуличний ворожбит, колишня наложниця, забута скульпторка і невибагливий чернець, чиї імена згодом потонуть у вирі історії, тут здобувають не меншу значимість і постають об’ємними, сповненими переживань, болю й надій. 

Тяжіння «Імператриці Солі Та Долі» Нґі Во до людиноцентричної оповіді, на рівні з повагою до пам’яті, створює каркас циклу «Співучих Узгір’їв» і надихає створювати літературу, яка цінує не глобальну історію, а її творців.

1. Майже у кожного з персонажів «Імператриці Солі Та Долі» є асоціація з певною твариною — це або їхнє ім’я, або символ, або супутник. Чи дозволяють такі асоціації дізнатися про героїв більше і що ми можемо прочитати між рядків про Кролицю, Інь-йо, Сукая і Чжи?
2. Поміркуйте про політику збереження пам’яті у Співучих Узгір’ях та власне філософію Чжи: як гадаєте, чи розкриють вони таємницю, що її дізналися від Кролиці, прибувши до столиці?
3. В «Імператриці Солі Та Долі» неодноразово наголошено, що людям доводилося жертвувати особистими інтересами заради глобальної цілі. Як гадаєте, чи справедливими були такі вибори в контексті повісті і що б змінилося, якби Інь-йо та Кролиця зробили інший вибір?
4. У цій повісті Нґі Во читаються очевидні паралелі з культурою та історією Далекого Сходу — мотив, на який можна натрапити і в інших сучасних фентезійних романах. Які тексти спадають вам на думку, коли ви читаєте «Імператрицю Солі Та Долі», і яку б книгу порадили читати після неї?
5. «Імператриця Солі Та Долі» — це відносно невелика за обсягом повість. Як гадаєте, чи можна було б написати з цієї роботи роман, і якщо так, то за рахунок розширення / додавання яких епізодів чи сюжетних ліній? Чи відповідає форма короткої прози меті та темпу цього тексту — обрана форма повісті допомагає чи заважає сприймати історію?
6. Як би ви описали характер стосунків між Інь-йо та Кролицею? Чи були специфічні передумови, що зробили їхнє зближення неминучим, чи воно сталося випадково? Чим Кролиця відрізнялася від інших служниць, що не відіграли в повісті такої ж ролі? 
7. В «Імператриці Солі Та Долі» наведено доволі багато нестандартних прикладів передачі таємних повідомлень і шифрувань, зокрема, крізь ворожіння й астрономічні мапи. Така вдала конспірація дозволила Інь-йо приховати свої наміри від усіх. Згадайте всі способи секретної комунікації та інакомовлення в повісті й поміркуйте, чому саме вони були настільки ефективними й до яких альтернативних методів могли б звернутися персонажі. 
8. В «Імператриці Солі Та Долі» згадано, що монастир Співучі Узгір’я колись було зруйновано, а всі надзвичайно цінні записи й свідчення збереглися дивом. Як гадаєте, чому це сталося? Якщо вийти поза межі історії Нґі Во, у яких ситуаціях правителі можуть навмисне руйнувати історію і навіщо? Чи були приклади таких дій у світовій чи українській історії і якими були наслідки?
9. Уявіть себе у всесвіті фентезійного Анху: чи хотіли б ви опинитися на місці Чжи й служити в Співучих Узгір’ях? З якими б виклики вам довелося б зіткнутися і які можливості у вас би з’явилися? 
10. Чи є у тексті «Імператриці Солі Та Долі» натяки на те, яким буде майбутнє Анху або ж які пригоди та історії очікують на Чжи та Майже Блискучу надалі? Поміркуйте, у яких епізодах і як саме Нґі Во натякає на подальший розвиток подій і спробуйте запропонувати теми чи мотиви, розкриття яких ви очікуєте чи бажаєте побачити у наступних повістях циклу. 

Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.