17 грудня відзначаємо 116-річчя з дня народження науковця, мовознавця й літературознавця Юрія Шевельова. Його ім’я живе досі — літературознавчі й мовознавчі праці продовжують перевидавати, постать активно досліджують, щоб відкрити нові грані науковця. А вже щорічно премією Шевельова нагороджують тексти, що стали вагомим внеском у розвиток есеїстики.
Розповідаємо про те, як Шевельову вдалося привернути увагу світової спільноти до України та завоювати світову прихильність, а також про те, які його праці вплинули на формування української мови та літератури.
Юрій Шерех, Григорій Шевчук, Джордж Шнейдер — скільки б псевдонімів ми не називали, в кожному з них відразу можна пізнати українського інтелектуала, вченого-славіста, мовознавця та літературознавця Юрія Шевельова.
Знаковий харків’янин, який лишив нам творчий доробок із близько 900 праць, почав свій науковий шлях із Харківського університету, де юним натхненником захистив кандидатську дисертацію та став викладачем, а згодом і завідувачем кафедри української філології.
«Українська мова — немилозвучна!» Ні, ні, це не помилка чи одруківка, саме так на початку свого шляху думав Шевельов.
«Не може бути мова кількох мільйонів немилозвучною», — такі слова двоюрідного брата змінили ставлення науковця до української та дали поштовх писати. Ще одним із факторів зміни поглядів стала поїздка до Києва перед вступом до університету, під час якої він уперше побачив Михайла Грушевського та Сергія Єфремова.
Маючи німецьке коріння, Шевельов отримав повне право назватися фольксдойчем — етнічним німцем із діаспори. Завдяки цьому міг урятувати родину від страждань, які принесла окупація Харкова, проте відмовився. Натомість вирішив переїхати до Львова, де й написав у 1943–1944 роках першу книжку українською мовою — «Внесок Галичини у формування української літературної мови».
Важливим у доробку Юрія Шевельова стало те, що своїми працями він спростував офіційну радянську доктрину про існування східнослов’янської єдності.
У книжці «Передісторія слов’янської мови. Історична фонологія загальнослов’янської мови» досліднику вдалося науково довести, що українська мова бере свій початок з VII століття, а завершує формування у XVI. Українці йому були вдячні, а СРСР зробило вченого персоною нон-грата.
Найголовніша праця життя Шевельова за версією самого Шевельова — «Історична фонологія української мови». Праця науковця унікальна широким поглядом на мовні явища та ґрунтовністю історичного матеріалу.
Справа в тому, що жодна слов’янська мова досі не має настільки детального напрацювання в царині фонологічної системи.
Книжку видали англійською мовою 1979 року в Гайдельберзі, а з 2002 року українці можуть її читати рідною.
Коли Шевельов став Шерехом?
Під псевдонімом Юрій Шерех Шевельов пише свою книжку, присвячену літературознавству. Це робота з добірком праць та есеїв, що допомагають краще зрозуміти та проінтерпретувати українську літературу та культуру загалом. Тут уміщено багато цікавого про Тараса Шевченка, Василя Стуса та інших не менш важливих постатей української літератури.
Життя Шевельова можна сміливо назвати мандрівним, завзятим та наповненим. Він об’їздив пів світу, викладав у Гарварді, у Колумбійському університеті в США, в Українському Вільному університеті в Німеччині та Лундському університеті у Швеції, був учасником обʼєднання МУР, у 1952-му році переїхав до США, де займався науковою діяльністю, — це далеко не весь список активностей та доробків науковця.
Якщо говорити про характер Юрія Шевельова, то він був доволі дотепним та креативним, але водночас прихильником порядку, дисципліни та послідовності. Маючи величезний досвід та досягнення, залишався простою особистістю, яка користується метро та не проти побалакати з перехожими. Із цікавого те, що він любив кіно, і його можна було часто зустріти на шляху до кінотеатру.
Про постать Юрія Шевельова також можуть розповісти безліч провідних літературознавців та письменників сучасності через власні дослідження або спогади про нього. Так, про персоналію науковця можна дізнатися через його листування з інтелектуалами Леонідом Плющем, Оксаною Забужко, яка від себе додає коментарі-рекомендації для читання. Також готується видання «Кінець однієї леґенди» — це добірка текстів Шевельова, які актуальні й досі.
