Чи можна зцілювати душу не лише ліками, а й словами? Канадська письменниця, членкиня Федерації письменників Нової Шотландії — Б. Р. Маєрс демонструє, що робота медичною сестрою впродовж тридцяти двох років аж ніяк не заважає згодом розпочати ще й успішну кар’єру письменниці.
На початках своєї письменницької діяльності авторка надихалася найкращими історіями Рея Бредбері та Стівена Кінґа. Серед її творчого доробку є книжки, сповнені п’янкої романтики, пригод, пошуків і нерозгаданих таємниць, які неодмінно пов’язані з магією та потойбічним світом: романи «Принцеса-вигнанка» (англ. Rogue Princess), The Third Wife of a Faraday House, Night Shift та інші. Її твори неодноразово отримували відзнаки, зокрема від таких видань, як School Library Journal і Reader’s Digest, та Канадського центру дитячої книги.
Роман «Моторошне сяйво» отримав найбільше серед творів Б. Р. Маєрс визнання читацької аудиторії та літературних критиків, а в 2023 році виборов премію імені Мері Гіґґінс Кларк. І вже наступного року книжка вийшла українською у видавництві «Фабула» — у перекладі Іларії Шевченко.
«Моторошне сяйво» — вдала художня гра авторки з химерністю та містикою, яка поєднує детективну лінію та тонкий психологізм. Історія змушує нас відчувати надзвичайно сильну емоційну напругу, невизначеність і тривожне очікування, тож часом лишається лише здогадуватись, яким буде наступний крок головної героїні.
Готичний роман з детективним присмаком
Жанр готичного роману зародився в Англії в другій половині ХІХ століття. На його розвиток значний вплив мали традиції середньовічного лицарського роману: за канонами жанру герой вирушає в мандрівку задля подвигів, а в його пригоди втручаються надприродні сили.
Серед ознак, що притаманні готичному роману ХVІІІ–ХІХ століть: cюжет, що будується навколо таємниці, атмосфера жаху та передчуття небезпеки. Місцем дії зазвичай стають старі готичні замки, монастирі, маєтки, що містять потаємні кімнати чи підземелля, у яких водяться надприродні істоти: привиди, вампіри або живі мерці. Зав’язкою готичного роману неодмінно має стати таємниця, що може бути пов’язана зі зникненням людини чи нерозкритим злочином.
І роман Б. Р. Маєрс «Моторошне сяйво» написаний у найкращих традиціях готичного роману. У центрі динамічного сюжету — молода дівчина Женев’єва Тіммонс під творчим псевдонімом Есмеральди Хоутон. Вона допомагає людям знайти духовний зв’язок зі своїми померлими родичами, влаштовуючи спіритичні сеанси, аби вони мали можливість отримати відповіді на бажані запитання. Насправді ж Женев’єва просто майстерно вміє розіграти виставу із несподіваною появою «померлих душ», голоси яких вона нібито чує, передаючи рідним їхні послання. Головний секрет спіритуалістки — створювати довірливу атмосферу, говорячи людям лише те, що вони хочуть почути.
Одного разу винахідливу Женев’єву під час одного із сеансів викривають, звинувативши в крадіжці, тому тепер їй загрожує арешт і шибениця (бо ж надворі середина XIX століття). На порятунок героїні приходить адвокат впливової родини — містер Локхарт, що пропонує їй свободу в обмін на розслідування заплутаної справи: смерті нареченої свого близького товариша — Одри, що зникла і за непередбачуваних обставин загинула напередодні власного весілля. Далі героїня потрапляє до похмурого маєтку Лінвудів у Сомерсет Парку: він оповитий родинними таємницями, а перебування у ньому викликає у Женев’єви відчуття тривоги та жаху. Буквально кожен куточок будинку зберігає секрети: величні родинні портрети, потаємні кімнати, лабіринти, підвали, в які досить важко потрапити.
Готичний роман приносить разом із собою культ смерті. У романі Б. Р. Маєрс тема смерті проходить червоною ниткою крізь увесь сюжет: усе розпочинається з новини про смерть, головна героїня своїм фахом пов’язана з мерцями та й у своєму житті вона бореться за виживання зі смертю. І навіть кожного разу, коли здається, що винуватця врешті знайдено, — або з’являються беззаперечні докази його невинуватості, або цього героя врешті наздоганяє смерть.
У романі «Моторошне сяйво» присутня логіка детективного жанру: маємо скоєний злочин, що потребує детального розслідування. У ході розслідування, яке провадить Женев’єва Тіммонс, з’являється значна кількість підозрюваних, які, як виявляється згодом, приховують загрозливі для них самих деталі. Багато запитань викликає Вільям — надто спокійний та мовчазний герой, якому Женев’єва не довіряє найбільше, адже спочатку він мав досить теплі приятельські стосунки із загиблою Одрою, проте згодом ці почуття перетворилися на одержимість нею та маєтком, що їй належить, тож цей персонаж першим потрапляє до списку підозрюваних.
Жінка у пастці вікторіанських ідеалів
У романі «Моторошне сяйво» показано надзвичайно тяжке буття жінок у вікторіанському суспільстві, яке було несприятливим для їхнього становлення як самостійних особистостей. За тодішніми переконаннями жінка мала пожертвувати власним щастям на користь затишку та добробуту в родині. Й опинившись у такій ситуації, жінки були змушені шукати небезпечні шляхи заробітку, часто жертвувати собою, обирати не тих та грати за чужими правилами, аби вижити.
У тексті Б. Р. Маєрс спостерігаємо цілком патріархальне суспільство, де ролі чоловіка та жінки вже визначені заздалегідь: жінку розглядають виключно як прикрасу чоловіка, і тут не йдеться про жодну свободу чи незалежність. Саме така ситуація змушує героїнь робити складний вибір між коханням та обов’язком, а що найстрашніше — між життям і смертю. Обмеженість у власних правах і можливостях спонукає Женев’єву до відчайдушних кроків: робота спіритуалісткою приносить їй такі кошти, які вона б навряд чи отримала за інших обставин. Змушена наживатися на горі та бідах людей, лише так вона відчуває власну значимість, нехай і тимчасову та досить примарну.
Її матір, що зовсім молодою втратила чоловіка, мала свою правду життя і змушена була шукати заробіток, бажаючи забезпечити доньці щасливе майбутнє. Тому й постійно повторювала доньці, що та має розраховувати виключно на себе. Травматичний досвід матері вплинув на майбутнє дівчини, адже Женев’єва покинула думки про те, що коли-небудь може бути щасливою в особистому житті. Спіритичні сеанси були для головної героїні єдиноможливим способом заявити про себе як про особистість, але врешті це виявилося самообманом: особиста правда Женев’єви Тіммонс полягала в тому, що лише в моменти свого зіркового часу, виступаючи посередницею між світами живих і мертвих, героїня відчувала себе важливою:
«Я відчувала, що мене люблять. У тому царстві смерті я мала єдину нагоду бути по-справжньому живою — таким було моє моторошне сяйво».
Одра ж натомість стає заручницею образу вікторіанської леді, адже її соціальний стан зобов’язує поводитися так, як того потребують правила. Її доля вже заздалегідь визначена заможною родиною, тому позбавлена права самостійно обрати собі чоловіка Одра вимушена жити у жорстокому світі, в якому вже з народження було зрозуміло, кого вона мусить кохати і чиєю дружиною їй належить бути. Й Одра ладна зробити все, аби зберегти власний дім, навіть ціною власного щастя.
Сомерсет Парк як місце пам’яті
Сомерсет Парк у романі Б. Р. Маєрс постає не просто географічним простором, а місцем пам’яті — родинної та особистої, що несе в собі тягар батьківських гріхів, таємниць та проклять, успадкованих дітьми. Маєток родини Лінвудів оприявнює таємниці, які має кожен персонаж, а також те, як помилки, зроблені в минулому, можуть стати фатальними у теперішньому. А з розвитком сюжету він перетворюється немовби на приз, яким кожен мешканець прагне заволодіти, аби стати щасливим, іноді навіть без будь-якої конкретної мети.
Сомерсет Парк береже родинну історію, що закарбована у портретах попередніх поколінь його мешканців, оповідях колишніх слуг, переказах про прокляття та гріхи родини й у щоденникових записах Одри. Іноді здається, що було б краще, аби секрети, що поховані в Сомерсет Парку, ніколи не були викриті. Саме з розповідей слуг ми дізнаємося про темне минуле прадідуся Одри, який був пов’язаний із незаконною торгівлею людьми, тому деякі відвідувачі або більше ніколи сюди не поверталися, або помирали за нез’ясованих обставин.
Маєток сповнений привидів і вважається проклятим місцем, де за кожним ходить смерть. Сомерсет Парк був свідком не одного вбивства, і саме в його стінах ховається страшна таємниця про спадкоємця батька Одри. Крім того, його коридорами вночі блукає привид (найімовірніше — Одри), що просить про допомогу, і цього духа Женев’єва вже справді бачить. А до того там дивним чином зникають слуги, яких згодом знаходять мертвими.
Для кожного Сомерсет Парк відіграв свою роль у цій моторошній історії. Женев’єва Тіммонс є абсолютно чужою в домі Лінвудів, та й загалом її відчуття дому втрачене, а тому для неї домом стають тимчасові місця. Спочатку Сомерсет Парк для неї є порятунком від покарання, але пізніше ледь не стає причиною її загибелі. Для Одри цей маєток є чимось більшим, аніж просто домом, — це частина її спогадів про родину, а тобто й частина її як особистості, але водночас він стає для неї в’язницею. Тому єдиний спосіб оволодіти ним назавжди — стати привидом цього дому.
Натомість для Вільяма відчайдушне бажання заволодіти Сомерсетом стає актом відновлення справедливості та помстою за смерть матері. Саме ця багатофункціональність і робить Сомерсет Парк центральним символічним вузлом роману.
Дві героїні — дві долі: романи «Моторошне сяйво» Б. Р. Маєрс і «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюґо
Протягом історії Женев’єва неодноразово згадує свій улюблений роман — «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюґо. Навіть свій псевдонім для проведення спіритичних сеансів вона позичила в романної Есмеральди. Символічний підтекст багаторазових згадок «Собору Паризької Богоматері» полягає у повторюваності мотиву фатуму, невідворотності та напередвизначеності людської долі, яку не можна змінити.
Обидві героїні опиняються на межі виживання сліпо підкоряючись чужим правилам та проживаючи власні життя як театральну виставу, виконуючи різні ролі: Есмеральда — танцівниці, а Женев’єва — талановитої спіритуалістки заради того, аби завоювати суспільну увагу та отримати визнання. Женев’єва часто згадує розмову з матір’ю, яка стала для них останньою, а улюблений ще з дитинства роман є для неї можливістю повернення в колишнє безтурботне життя, а разом з тим — до травматичного спогаду про загибель матері. Це дає їй зрозуміти, що театралізація життя є лише черговим уроком і шляхом до істинного самоусвідомлення.
Захопившись історією Есмеральди із «Собору Паризької Богоматері», сама того не помічаючи, головна героїня ризикує повторити її трагічну долю. Вони обидві є фатальними жінками і стають жертвами власної долі, яка щоразу випробовує їх на міцність любовними пригодами, що закінчуються зрадою чоловіків, моторошними таємницями, безпідставними звинуваченнями і трагічним фіналом.
Бідолашні Женев’єва та Есмеральда приречені долею на смерть, яку неможливо жодним чином відвернути. Есмеральда лише тимчасово відтерміновує свій трагічний кінець, будучи врятованою закоханим у неї Квазімодо. Натомість у «Моторошному сяйві» героїня завдяки притаманним їй винахідливості та хитрості змогла уникнути смерті. Але для обох місця гаданого порятунку та захисту зрештою стають їхнім власним кошмаром.
Запитання для обговорення книжки
- Яке перше враження справляє Женев’єва Тіммонс як головна героїня? Чи можна її вважати позитивною постаттю?
- Як змінюється атмосфера роману з моменту прибуття Женев’єви до Сомерсет Парку?
- Яким чином авторка створює напругу в сценах, що стосуються минулого маєтку?
- Як ви ставитеся до маніпуляцій Женев’єви: це спосіб виживання чи нечесність?
- Яку роль відіграють щоденникові записи у побудові сюжету? Чи змінюють вони ваше ставлення до Одри?
- Наскільки ви вважаєте Сомерсет Парк типовим простором для готичної літератури? Які риси на це вказують?
- Як у романі Б. Р. Маєрс проявляється тема ізоляції — фізичної, психологічної, соціальної?
- Чому, на вашу думку, головна героїня асоціює себе з Есмеральдою з роману «Собор Паризької Богоматері» Віктора Гюґо? Як це впливає на її поведінку?
- Яку роль відіграють чоловічі персонажі у романі? Чи впливають вони на вибір і долю Женев’єви, і якщо так, то як саме? Хто з них викликає найбільше довіри?
- Як у романі проявляється мотив фатуму? Чи можуть герої цілковито керувати власними життями? Які ключові події чи символи підкреслюють невідворотність долі?
Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.
