Глобалізація на чатах культурного розмаїття: рецензія на монографію Зої Чегусової «Професійне декоративне мистецтво України доби глобалізації»

«Професійне декоративне мистецтво України доби глобалізації» — це монографія, тобто наукова праця, яка базується на багаторічних дослідженнях мистецтвознавиці, заслуженої діячки мистецтв та лавреатки Національної премії імені Шевченка — Зої Чегусової. Авторка спеціалізується на декоративному мистецтві понад 30 років, і ця книга стала своєрідною квінтесенцією її діяльности, увібравши досвід близько 500 попередніх робіт, присвячених цій темі. Зокрема, це статті присвячені окремим митцям, галузям та виставкам декоративного мистецтва, а також дослідження питань національної ідентичности у контексті цієї теми.

Заявлена тема видання може здатися доволі вузькою. Зоя Чегусова ніби навмисно її локалізує, зазначаючи, що обговорюватиметься саме «професійне» декоративне мистецтво та ще й «у добу глобалізації». Авторка ставить перед собою мету: проаналізувати конкретний історичний пласт і створити працю, що пояснить сучасні тенденції та вектор розвитку декоративного мистецтва. Саме ці, здавалося б, обмеження чітко окреслюють предмет вивчення, який пані Зоя розкриває повною мірою. Коли йдеться про декоративне мистецтво, зазвичай мається на увазі виготовлення або ж оздоблення предметів, які, крім естетичної привабливости, мають і практичне значення. До прикладу, це керамічні, скляні та ювелірні вироби, гобелени, розпис на тканині чи вишивка.

Від перших речень дослідниця демонструє свою зацікавленість саме у професійному мистецтві, а також чітко відмежовує його від народного. Для мистецтвознавиці дуже важливо зруйнувати стереотип суспільства, яке «нерідко помилково асоціює цю галузь винятково з творчістю народних майстрів». Серед основних відмінностей Зоя Чегусова зазначає новаторство, авторську індивідуальність і неординарність у використанні та поєднанні матеріалів. Водночас професійні митці й народні майстри тісно пов’язані між собою, адже перші нерідко переосмислюють і адаптують народні техніки у своїй творчости. Прикладом може слугувати доробок професійних митців, які працювали і працюють з текстилем: Марфи Тимченко, Василя Цьоня та Анастасії Подерев’янської.

Акцент на особистостях, котрі є представниками різної спеціалізації (скло, кераміка, текстиль), лишається незмінним упродовж усієї розповіді. Головний критерій вибору митців для прикладів — їхня професійність. Основна увага дослідниці зосереджена на митцях та мисткинях, які здобули академічну освіту, а у виборі робіт перевага надається авторським творам — не лише реалізованим, але й концептуально продуманим митцями.

Говорячи про текстиль, можна згадати такі імена: Сергій Колос, Олександр Саєнко, Людмила Семикіна та Олена Кульчицька. У кераміці це: Оксана Грудзинська, Ольга Рапай, Уляна Ярошевич, Василь Єрмоленко та Неля Ісупова. Серед митців, які працюють зі склом це: Андрій Бокотей, Світлана Голембовська, Олег Гущин, Мечислав Павловський та Григорій Паламар. З художньою обробкою дерева працювали такі майстри: Іван Фізер, Роман Петрук, Володимир Вороняк та Михайло Вертуозов.

Візуальна компонента книги — одна з найважливіших складових. Ілюстрації творів, на які спирається мистецтвознавиця, роблять працю ще й своєрідним художнім альбомом.

Авторка позиціонує цю працю як «ґрунтовне наукове дослідження». Вона невтомно гарувала над створенням книги впродовж кількох років, залучаючи численні матеріали та джерела. Саме це й дозволило розкрити багатогранність українського декоративного мистецтва та запропонувати читачам всеохопний погляд на цю тему.

Стиль праці — оповідний. Зоя Чегусова здебільшого не послуговується науковими термінами, подаючи матеріал, спочатку окреслює загальне бачення, а лише потім вдається в деталі. Тобто, попри «ґрунтовність» та «науковість», ця книжка — для широкого кола читачів.

Власне, одним із наслідків глобалізації є взаємопроникнення культур, тож це своєрідний заклик до обміну думок та ідей. Цьому сприяє і наявність повного англійського перекладу книги, який дає іноземним колегам можливість інтегрувати наше мистецтво у світовий культурний діалог.

Чегусова переконана, що розвиток вітчизняного декоративного мистецтва відбувається у гармонії із загальноєвропейськими тенденціями: митці беруть участь у тематичних міжнародних заходах та інтегрують досвід колег у власну творчість. Окрім того, митці звертаються до власної історії — у спробах створити щось самобутнє на віднайдених засадах. Таким чином, ця праця може стати тим, що трохи заповнить прогалину в цій темі на українському ринку, відповідаючи на щораз більший запит українського суспільства, у якого від початку широкомасштабного вторгнення виникла особливо нагальна потреба у самоідентифікації та інтерес до культури.

Упродовж останніх років в Україні майже не видавали книжок про декоративне мистецтво. У вільному доступі можна знайти лише одну працю — «Декоративне мистецтво» Андрія Никифорова та Ольги Гулей, і це навчальна література, призначена для вузького кола дослідників. Отже, видання монографії Зої Чегусової — дійсно виняткова подія у світі українського мистецтвознавства. Це перше комплексне дослідження, яке охоплює розвиток декоративного мистецтва України від другої половини XX до початку XXI століття. Дуже цінним є те, що авторці вдалося викласти матеріал науково-популярно й зібрати в одній книзі.

Праця не лише підносить декоративне мистецтво на своєрідний п’єдестал, а й доводить принципову важливість його професійности у суспільному і культурному житті країни, пояснюючи, чому воно заслуговує на рівноправне місце серед інших мистецьких галузей. Таким чином видання представляє декоративне мистецтво не як етнографічну спадщину, а як серйозну мистецьку дисципліну, яка володіє самобутнім інтелектуальним і естетичним підґрунтям.

Тож монографія Зої Чегусової водночас наповнює мистецтвознавчу базу та має вагоме практичне значення: вона здатна сформувати нову хвилю інтересу до національних ремесел і мистецтва загалом, сприяючи популяризації української культури як в Україні, так і на міжнародній арені.