«Замок із кришталю» — книжкова серія досвідченої авторки. Дебютувала Ірина Грабовська 2018 року з документальною книгою «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту», але подальший поступ її письменницької кар’єри був пов’язаний переважно з фентезі. Її перший опублікований у цьому жанрі твір — «Остання обитель бунтарства», початок дилогії «Леобург» — альтернативноісторичний детектив у стимпанківському антуражі. Ірина Грабовська також є співавторкою ютуб-каналу про літературу в жанрі фантастики «Фантастичні talk(s)». Працює вона й з короткою формою: її оповідання можна прочитати у таких збірках, як «Час тіней», «Мотанка» та «Хроніки незвіданих земель». Літературна творчість Ірини Грабовської поціновується не лише численним читацьким фандомом, а й визнається на рівні державних премій: зокрема, 2022 року авторка здобула І премію конкурсу «Молода КороНація», а також отримала стипендію Президента України як молода письменниця.
Трилогія «Замок із кришталю» — немов той калейдоскоп. Три частини серії: «Зірки й кістки», «Земля крилатих» і «Замок із кришталю», — належать до жанру епічного фентезі з елементами романтики та навіть горору, а в основі сюжету — війна із супутніми їй формами насилля. Ірина Грабовська працює у часовому вимірі чи не найбільш буремної для читацької уяви епохи — сетинг цієї трилогії натхненний історією європейського Середньовіччя. Під обкладинкою фентезі меча і магії ховається оповідь про дорослішання в осерді феодальних війн, пройнята перипетіями пристрастей людських (і нелюдських) та невсипущого потягу до влади.
В атмосфері темного фентезі світом «Замку з кришталю» привільно шириться магія, вписана в самий світоустрій, де добро і зло виходять за межі дуальної опозиції. Цей світ — зумисно складний, а рушії його — загадкові. Цілком очікувано, що епічне в цій серії доповнюється дещицею романтичного: поміж двобоїв та битв герої та героїні цієї трилогії виборюють собі право кохати і бути коханими незалежно від упереджень доби, політичних союзів і навіть клятв (Ірина Грабовська з властивою жанру розгалуженістю генеалогії героїв виписує, як багато в історії цього світу значили родинні зв’язки, взаємні почуття й невзаємні прокляття).
Кожному світу — звичай і права. Про географію, історію і територію
Хоча й читацька сприйнятливість до теми війни в сюжетах сучасної української літератури очікувано схильна до вишукування аналогій і паралелей з воєнним часом сьогодення, сама авторка визнає за сучасною російсько-українською війною певні «середньовічні ознаки», але щодо свого твору в інтервʼю для видавництва Vivat таки наголошує, що: «…наша війна ніяк не накладається на мої фентезі-тексти, на цю трилогію. Читачі писали мені, що ось Небельгайм — це Росія, а Ретон — це Україна. Ні-ні-ні, абсолютно ні. “Замок із кришталю” ґрунтується на означеному історичному сюжеті».
Цим сюжетом є історії феодальних війн. Готуючись до написання трилогії, Ірина Грабовська вивчала особливості середньовічної доби в Англії та перипетії династії Плантагенетів. Король Едвард ІІІ, чиї претензії на французький престол стали приводом для Столітньої війни, опосередковано міг надихнути авторку на образ лихого короля Етельріха, голови династії дому Вельгетів, адже прототипом його сина Фольгерта був Едвард Чорний Принц, зауважує Ірина Грабовська. Отже, слідом за авторкою, у загарбницькому Небельгальмі ми можемо побачити Англію, у князівстві птахів Ретоні — Бретань, а в ошатній Великій Санжі — Францію. Загадкова ж Ґонґора видається радше дистопійною візією, де запаморочлива магія та матріархат обумовлюють нетиповий навіть для самого всесвіту цієї трилогії суспільний устрій.
В осерді цієї великої історії — птах Янн ес Арвор і його героїчна виправа на втрачену «землю крилатих», рідний йому Ретон, що опинився під загарбницькою владою Небельгайму. Шлях, якому роковано стати героїчним, від початку має бути повен непевностей і випроб — здавалося б, усе в межах жанрового канону. Однак в Ірини Грабовської історія одного героя обертається історією героїзму багатьох.
У світі «Замку із кришталю» прописаність мотивацій подана достатньо вишукано, аби бути вибагливою до читацької уваги: десятки сюжетних поворотів, конфліктів і зав’язок тривають від книги до книги, показуючи, яким направду тендітним є світовий лад і якими несповідимими шляхами триває його історичний розвиток. Особливо фентезійно-історичний. Цим текстом важливо вчасно емоційно пройнятися, аби згодом не губитися в деталях політичних перипетій або не дошукуватися браку логічних зв’язків надто прискіпливо. Події «Замку із кришталю» неминуче закручуються у веремію зрадливих підступів та доблесних дійств: кровна помста, міжнародна ворожість і успадковані обовʼязки — видається, що ця середньовічна динаміка виходить за межі своєї епохи, адже промовляє до читацьких вражень цілою низкою сюжетних поворотів. У контексті наближеності героїв до владних кіл політика нерідко заміщує провидіння, а повсякденне буття обертається метафоричною шаховою партією, де крок одного персонажа впливає на життя низки інших.
Магія вписується у всесвіт «Замку із кришталю» напрочуд природно, стаючи незмінним атрибутом придворних інтриг та персональних викликів героїв трилогії. У цілком земну реальність читачів повертає переконливість прописання авторкою самих характерів персонажів: їхній розвиток нелінійний, стосунки одне з одними напрочуд складні, а ціннісно-моральні якості — вкрай неоднозначні. Із «сірою» мораллю живуть птахи-лицарі Янн і Ольєр, читач слідує за ними, як і за багатьма персонажами трилогії, від самої юності, коли магічна сила і войовнича слава надто пʼянкі, перше кохання надто болісне, а тріумф на полі бою викликає ледь не релігійний екстаз. Серед можливих різнотлумачень сюжету про своєрідний атрибут сили, заповіданий Янові батьком, очевидним є те, як добре ця серія Ірини Грабовської спрацьовує в бік непрямої критики засилля несправедливої волі можновладців та навіть проти обсесії владою в ширшому значенні: від абʼюзу в міжособистісних стосунках до поривів до славетних завоювань у формі озброєних експансіоністських політик. Саме це — одержимість чуттям, мрією чи ідеєю — спрямовує сюжет трилогії, що грає з почуттями читача й тим часом незумисно досліджує темнаві закапелки самої людської природи.
Танатос як осердя віри
Релігії створеного Іриною Грабовською світу цей світ переважно і розподібнюють. За принципом віри нерідко означаються спротив та іншування, загарбницькі та визвольні мотивації героїв та спільнот, які вони представляють у цій фентезійній реальності. Ірина Грабовська створює на перший погляд просту, але водночас достатньо нюансовану і герметичну систему вірувань: у землях, відомих на етапі читання перших двох частин книги, панує «Зірка Смерті». Вона очолює ієрархію поклоніння в системі так званого «Пʼятизірʼя» — нижчі за рангом «Зірка Життя», «Зірка Влади», «Зірка Війни» та «Зірка Праці» в пошані, але з ортодоксальною вірою мешканці королівства Небельгайм схиляють голови саме перед «Зіркою Смерті»: нею символічно титуловані принци й принцеси, амулети з цією зіркою носять на грудях як оберіг і знак відданості вірі. Королівські нащадки володіють і наданою цією зіркою магією «марвотворення» — механічного оживлення мертвих заради розваг на турнірах, а також розширення виробничої чи військової сили. Здавалося б, смерть як сила та втілення волі державця — ідеальний інструмент для причарування підданих. Однак любов і смерть — меч двосічний. І навчитися управляти цією зброєю героям «Замку із кришталю» вартує всього.
«Небельгаймці звикли до смерті, саме смерть була тим, що їх єднало. Вони обожнювали свого принца й були ладні померти не заради кришталевого палацу [метафізичне місце, обіцяне віруючим по смерті — прим. авт.], а заради нього самого. Бо страх розʼїдає серця, а любов їх загартовує».
Небельгайм — напрочуд темне місце, але й тут стають можливими порухи світла, загартовані любов’ю. Принцеса Мейрі, персонажка, котра успадковує незвичний для свого місця народження дар оживлення, мимовільно втілює інтенцію засадничого скепсису до нормативної системи. Роль цієї дівчини у сюжеті трилогії — унікальна, адже в її долі криється сама інкарнація життя і любові, що смерті не протистоїть, бо, зрештою, і не ворогує із нею. Попри гендерну паритетність, видається, що в цій історії Ірини Грабовської саме жінкам заповідано підривати систему несправедливості й насилля, а також підважувати саму смерть. У фентезі-світі «Замку із кришталю» ставлення до смерті залежить від народу: у пташиному Ретоні смерть у більшій пошані, адже сам народ зазнав надто багато лих від спустошливих війн, ініційованих загарбниками. У Великій Санжі діють геть інші магічні сили, що більше асоціюються з природними стихіями. Тоді як ґонґорці, тобто люди-змії, сприймають смерть немов коловорот: такий собі уроборос, що вічно поглинає і відтворює сам себе. Важливий мотив цієї історії у тому, що світло — незгасне, воно мерехтить в образі замку з кришталю — обіцянки, що серце, скуте кригою страхів і втрат, зрештою віднайде полегкість у надії.
Жінка у латах, крилата жінка, кохана жінка
Жіноцтво у всесвіті «Замку із кришталю» представлене варіативно, хоча загальна часова локалізованість історії обумовлює певні обмеження, адже про поколіннєву боротьбу за рівноправ’я не йдеться: так, героїня Мона, як і інші пташки, мусить носити вуаль і перли на крилах, пересуваючись виключно землею, уподібнено до людей, адже за польоти крилатих жінок засуджує суспільство. Водночас дізнаємося й про майже легендарних пташок-воїтельок, які керувалися не суспільними забобонами, а особистим волінням: матір Янна — княгиню Блейз Ретонську, а також матір Ольєра — вдову Ренеа Брезель, чиї історії заслуговували б на окремий приквел. Кожній жінці, яка вписана Іриною Грабовською в основні сюжетні лінії цього твору важить свобода діяння — чи то з любові, чи то з помсти, чи то з химерного сплаву обидвох почуттів, жінки «Замку із кришталю» обходяться з традиційними гендерними нормами воістину по-бунтарськи.
«Ізвен не могла дозволити собі бути хорошою мечницею чи мудрою стратегинею. Вона мала реально стати тим божеством, у яке нині вірили прості люди».
Далеко не всі персонажки зазнають системного упослідження: наприклад, принцеса Небельгайму Ізвен майстерністю магічних і войовничих навичок виборює собі свободу від деяких патріархальних зобов’язань, хоча й у цьому випадку внутрішні обмеження, пов’язані з фемінністю, таки кидають тінь на її долю. Її непокоїть плинність власної краси, сліди часу та шрамів, здобутих у бою. На Ізвен чинить тиск і підпорядкованість волі державця й водночас її батька, короля Небельгайму. Але попри це, основним орієнтиром навіть у романтично контекстуалізованих епізодах для неї стають лицарська доблесть та служіння силі, яка не дається лиш за правом королівської крові, а потребує відкритого і щоденного протистояння з власним знанням про відомий світ і його устави.
Американська літературознавиця Марія Татар у своєму тексті The Heroine with 1001 Faces, що опонував концептуально суголосній праці Джозефа Кемпбелла, писала про допитливість як відзнаку честі, яку носять жінки, стверджуючи, що попри традиційний асоціативний стосунок жінки зі знанням як чогось засадниче гріховного, допитливість радше вказує на емпатію та небайдужість: «У давнину допитливість засуджували, вбачаючи у ній форму допитливості й нишпорення… немов дійсна слабкість жінок полягає у нездатності протистояти бажанню знати більше… Допитлива жінка стає ще й співчутливою, глибоко пройнятою відновленням справедливості у світі завдяки турботі й уважності».
Доблесть Ізвен, Мони, Мейрі — не лише в набутках державницького рівня, а й у переписуванні законів відомого їм ладу повсякдення. Цілком окремим етнокультурним простором жіночої емансипації у цій трилогії постає край ґонґорок — фемінізованого суспільства, де чоловіки опікуються нащадками, а жінки (крім того, що наділені отруйними іклами й силою своєрідного гіпнозу) посідають провідні ролі у владній ієрархії, воюють, шпигують і мають цілковиту автономію, зокрема сексуальну.
Особистими мотиваціями і складнощами характерів персонажки «Замку із кришталю» Ірини Грабовської не лише не поступаються чоловічим персонажам, а й покладають субверсійні з гендерної перспективи художні стратегії, що за епічністю цілком інновативно вписуються в традицію сильних жіночих героїнь українськомовного фентезі, таких як «Знайти країну Амазонок» і «Шпигунки з Притулку “Артеміда”» Наталії Довгопол, «Закони Невриди» Катерини Самойленко та інших книг у фентезійному жанрі, де жінка — «тисячооднолика героїня» власного шляху ініціації у світ небезпечних подвигів та пригод.
Про квірність, вірність та екстаз
У сюжетах «Замку із кришталю» коханню властива ненавʼязлива доленосність. Воно часто виступає каталізатором подій та причиною багатьох виборів, які роблять герої, змінюючи не лише свої стосунки з ближніми, а самий цей світ. Попри те що оповідь наголошує передовсім на динаміці політичних інтриг, з темою романтики Ірина Грабовська обходиться напрочуд уважливо й дбайливо, вписуючи її в поле ширших проблематик фентезійної дійсності, що перегукуються з дійсністю реальною, особливо доби Середньовіччя. Суспільства Небельгайму й Ретону — доволі гомофобні, одностатеві почуття тут якщо не засуджуються прямо, то висміюються, а закоханого у персону ідентичної статі таврують як «осоружного гобона», який чинить «потьмаву на зірки» — наругу над законами буття. Репрезентація квірності в тексті не рясніє, але сюжетні лінії поодиноких представників ЛГБТ-спільноти з усіма складнощами їхніх стосунків та самоприйняття прописані настільки вправно, що афектують читача ледь не більше за батальні сцени.
Основний нерв як гетеро-, так і негетеросексуального кохання в «Замку із кришталю» полягає в тій цілком земній та реалістичній надривності цього почуття, що особливо загострюється в часи історичних незгод: для деяких героїв кохання — компроміс, для деяких — втрата, а для деяких — вигідний союз. Однак ці дефініції направду незбагненні за невичерпністю самого почуття, адже внутрішнє «світло Зіркове», яким у цій історії визначається сама сутність коханої особи, — манить, засліплює і залюблює настільки, що долає час, простір і навіть смерть. За загальною динамічністю розвитку подій у тексті видається, що все це політико-історичне фентезі-дійство любов’ю пронизане — вона в діях, у боротьбі за свободу і за життя без війни. Між силами світла і темряви в «Замку із кришталю» існує складна противага, адже це не комплементарні опозиції, а радше координати, в яких обирати служіння добру чи лиху доведеться кожному герою та героїні. «Замок із кришталю» напрочуд вдало вписується в поличку української й перекладеної квірфентезі-літератури, як-от «Полонений принц» К. С. Пакат чи «Відьма і вампірка» Франчески Флоренс. Водночас властива жанрова синкретичність цієї серії Ірини Грабовської забезпечуватиме захопливе читання як любителям епічного, історичного, так і романтичного фентезі.
Запитання для обговорення трилогії «Замок із кришталю»:
- Чи вбачаються в системі вірувань всесвіту «Замку із кришталю» риси відомих міфологічних чи релігійних систем?
- У чому особливості політичних відносин між королівствами й князівствами цієї серії? Чи простежуються паралелі з реальними феодальними війнами і династичними конфліктами на українських теренах?
- Як персонаж Янна змінюється протягом розвитку сюжету серії? Які події найбільше вплинули на розкриття його характеру?
- Яке значення має наскрізна для твору символіка «зірок»?
- Дії та вибори яких персонажів можна віднести до морально неоднозначних? Чи пояснюються такі дії та вибори далі за сюжетом?
- Як у всесвіті «Замку із кришталю» ставляться до смерті? Як смерть вписується в магічну систему тексту?
- Як у книгах проблематизується право на владу? Чим визначається легітимність володаря (кровними звʼязками, військовою силою, підтримкою народу тощо)? Чи простежуються відмінності цього в суспільних устроях різних народів цього фентезійного світу?
- Як жіночі образи «Замку із кришталю» деконструюють традиційне середньовічне уявлення про героїзм?
- Чи доречно говорити про концепцію «справедливої війни» в контексті історії князівства птахів Ретон або інтересів інших спільнот, які зазнавали гноблення?
- Як політичні мотиви відбиваються на особистому житті героїв?
Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.
