Виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму»
Куратори: Тетяна Гаук, Сергій Комберянов
Місто — Київ
Місце експозиції — Національний центр «Український Дім»
Графік роботи: вівторок – неділя, 11:00 – 19:00; понеділок — вихідний
Вартість квитків: повний — 180 грн, пільговий — 90 грн (для школярів та студентів)
Триває до 12 квітня
Про що виставка?
Виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму» репрезентує роботи п’ятнаддцятии жінок, які попри усю небезпеу репресій, заборон, не залишали ідею творити. Серед них: Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура. Художниці школи Михайла Бойчука стояли біля витоків одного з найсильніших мистецьких напрямів України початку XX століття. Напрям бойчукізму був заснований самим Михайлом Бойчуком на початку 20 століття у Парижі. Цей художній стиль поєднував неовізантійські та давньоєгипетські мотиви з українською образністю.
Назва виставки не є випадковою. Оскільки однією з найважливіших робіт виставки стала копія чотириметрового панно «Весна» (1927) Антоніни Іванової. Це панно є втіленням бойчукізму, оскільки воно відображає синтетичну природу напряму, коли митці поєднували різні стилі та вводили у модерністську мову українські, зокрема галицькі мотиви. Образ твору зберігся лише завдяки публікації в журналі «La Nervie». А доля оригіналу наразі невідома, як і багато робіт інших бойчукісток. Деякі роботи мисткині знищували самостійно через загрозу терору, але деякі роботи в особистих колекціях, закордоном або глибоко заховані у деяких музеях.
Виставка розгортається, як подорож крізь зали із різними назвами — «Робітні», «Хранительки», «Імена», «Послідовниці», «Школа Софії (Налепинської-Бойчук)». Кожна частина допомагає розкрити глибше мистецькі доробки, особисті історії та символізм робіт.
Чому важливо подивитися?
«Весна. Жіночі імена бойчукізму» створена з метою надихнути. Куратори працювали над виставкою в період найжорстокіших морозів та відключень світла, але ідея презентувати роботи бойчукісток та пізнання про кожну з них давала сил не зупинятися. Історія кожної мисткині цієї виставки унікальна і вартує уваги. До прикладу, Ярославу Музику у 1948 навмисно виманили у селище в Криму — Гурзуф, де жінка займалась створенням пейзажів та вважала, що їде туди на оздоровчий відпочинок, але там її заарештували за «націоналістичну діяльність» і засудили до 25 років виховно-трудових робіт. Але вона продовжувала творити навіть у засланні, привезла понад 150 робіт, зокрема, 12 мініатюр на слюді, які можна побачити в Українському домі.
Вражає дослідницька глибина проєкту: поруч із творами мисткинь — слідчі справи, листування, архівні фотографії. Ця виставка є ще одним із прикладів документального свідчення того, як знищували культуру — і як її все одно вдавалося зберегти.
Завдяки цим же жінкам це і вдалося зробити. Зала «Хранительки» окремо розповідає про трьох жінок, які після репресій зберігали пам’ять про бойчукізм майже підпільно: Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика. Тут навіть присутня реконструкція вузького прихованого «коридору» між двома квартирами у львівському будинку — саме там чоловік Ярослави Музики переховував роботи перед її арештом.
А зал «Імена» на другому поверсі — серце виставки. Кожна художниця отримує власну «главу»: біографія, архівні документи, твори. Саме тут стає зрозуміло, що бойчукізм — це радше історії жінок, які створювали роботи з глибоким і важливим сенсом, а не просто один з напрямів мистецтва. Однією з провідних тем картин, графіків, дереворитів була емансипація жінок. Цю ідею можна побачити у зображеннях Оксани Павленко «Хай живе 8 березня», у символі книги, яка є у багатьох роботах різних художниць. Жінка зображена як особистість, яка бореться за свою свободу, відстоює думку і прагне бути будь-ким.
Кому це буде цікаво?
Усім, хто прагне більше дізнатися про українську культуру, відкрити для себе нові імена мисткинь, які давно заслуговували на увагу. Виставка не вимагає попередніх знань про бойчукізм — вона сама все пояснює, поступово і без поспіху. Але навіть якщо ви вже чули про школу Бойчука, зможете знайти для себе щось нове.
