«Ти повинна знати своє місце, Клітемнестро»: рецензія на роман «Клітемнестра» Констанци Казаті

Давньогрецькі міфи й легенди все частіше переосмислюють у сучасному фентезі. Історії про персонажів і персонажок з епохи грецької героїки набувають нових інтерпретацій та стають світовими бестселерами. Так, романи «Пісня Ахілла» (2011) та «Цирцея» (2018) американки Медлін Міллер інтерпретують історії найвправнішого давньогрецького воїна Ахілла та чаклунки Цирцеї, а «Сліпа лють» (2022) британки Наталі Гейнс переосмислює історію Медузи, яку Афіна перетворила на монстра, чий погляд перетворює людей на камінь. Цей перелік чудово доповнює новіший текст «Клітемнестра» (2023) — дебютний роман журналістки, сценаристки й письменниці Констанци Казаті, який цьогоріч вийшов друком у видавництві Vivat у перекладі Любові Котляр. 

Про що роман, як авторка переосмислює давньогрецький міф про Клітемнестру та до чого тут жорстокість і гендерна (не)рівність — у рецензії Наталії Колегіної.

Уродженка Техасу Констанца Казаті виросла на півночі Італії. Там зацікавилася Давньою Грецією та вивчала її мову та літературу за однією з найсуворіших академічних програм країни. Згодом майбутня письменниця закінчила магістратуру з письменницької майстерності у британському Університеті Ворика, де навчалася у знаменитої письменниці й науковиці Сари Мосс. Паралельно продюсувала документальні фільми для італійського телебачення.

Першими текстами авторки були оповідання Rotten Roots, Horrible Feet і You Asked For It. Їх надрукували у журналі Nothing In the Rulebook, який експериментує з художньою формою.

Великим дебютом у літературі для Казаті став роман «Клітемнестра» — міфологічне фентезі довкола постаті спартанки й могутньої цариці Мікен. Права на переклад роману продали у 20 країн світу. А ще «Клітемнестру» не оминула увага літературних нагород: роман став лавреатом премії Glass Bell Award, був номінований на премії Indie Next Pick і Goodreads Choice Awards у категорії «Найкращий фентезі-роман».

Уже з першої книжки Казаті зуміла завоювати прихильність читачів і читачок по всьому світу. А її друга книжка Babylonia миттєво стала бестселером за версією Sunday Times.

Події роману розгортаються у різних локаціях Давньої Греції — спершу в Спарті, потім у Мікенах, а ще згадуються події у Трої.

Давня Спарта — це місце, де жорстокість і насилля є щоденною рутиною. Тут злочинців і слабосилих немовлят щодня скидають в ущелину Кеаду з гострим камінням на дні. Тут щодня хтось помирає — якомусь юному спартанцю ламають шию або ж хтось із вельмож убиває простолюдина-ілота. Мова спартанців — це груба сила, а тренуються тут навіть дівчата й жінки — щоб мати міцне тіло й у майбутньому виношувати здорових дітей. Авторка розбудовує чи певною мірою реконструює давньогрецький світ уміло й переконливо — тут важать деталі побуту й життя давніх вельмож.

У спартанського царя Тіндарея та цариці Леди виростають діти: сестри-однолітки норовлива Клітемнестра та найпрекрасніша Єлена, сміливі царевичі Кастор і Полідевк, а також молодші царівни — Тимандра, Феба і Філонія. Клітемнестра та Єлена ростуть пліч-о-пліч, сплять в одному ліжку й довіряють усі таємниці одна одній. Однак сестри абсолютно різні: перша — хоробра й сильна спартанка, має каверзний характер і міцну жагу до самостійності; друга — ніжна й згодлива, потребує захисту, славиться своєю вродою на всю Грецію. Стосунки між сестрами змінюються, коли до Спарти прибуває цар Меонії Тантал, з яким Клітемнестра одружується і народжує йому сина.

У Давній Греції у жінок було значно менше прав і можливостей, ніж у чоловіків. Чоловіки стають царями й правителями, вони можуть знущатися, кривдити й проливати кров, вони залишаються безкарними, якщо вбивають ілотів чи ґвалтують рабинь. Жінки — вічно залежні: спершу від батька, потім від чоловіка. У Спарті у жінок більше волі, ніж будь-де у Греції, — вони тренуються, займаються спортом, управляють маєтками, поки чоловіки на військовій службі. Однак і тут вистачає зневаги до жінок і нерівності — завдавати будь-якої шкоди синам вельмож заборонено, натомість царівни повсякчас страждають від насильства.

Так, у палаці пліткують про те, як спартанську царицю Леду зґвалтував Зевс у подобі лебедя, і від того народилася Єлена. А Єлену ще зовсім юною викрадає та ґвалтує великий герой Тесей, такий собі новий Геракл, який увійде в історію як завойовник і вбивця Мінотавра, а не кривдник царівен.

Коли з усієї Греції до Спарти прибувають царі, які проситимуть руки прекрасної Єлени, ми дізнаємось, що в інших давньогрецьких царствах ситуація ще більш несправедлива — деякі кавалери відкрито висловлюють зневагу до жіноцтва, огидно жартують і вихваляються, як ґвалтували жінок чи знущалися з них. Тим часом у Спарті Клітемнестра радить батькові, як вирішувати проблеми щоденних прохачів, і навіть самостійно обирає собі коханого!

Історія Клітемнестри — це історія тернистого шляху царівни, яка переживає безліч випробувань і таки стає великою царицею. Якщо у міфах Клітемнестру описують як підступну зрадницю й вбивцю славетного героя, то у романі Констанца Казаті стає на бік героїні, показує приватну історію втрат і горя цариці. Клітемнестра прагне відновити справедливість й покарати свого найбільшого кривдника — царя Мікен Агамемнона. Цариця вершить грандіозну помсту й таким чином отримує омріяну сатисфакцію. У чотирьох із п’яти частин книжки на Клітемнестру чекає безліч випробувань і втрат, а в останній, п’ятій частині, героїня зуміє позбутися тягаря несправедливості й розправити плечі.

Усе розпочинається із жорстокої розправи над її чоловіком Танталом та їхнім сином, яку чинить Агамемнон. Справа в тому, що батько Клітемнестри таємно змовився з чоловіками з роду Атрея — Агамемноном і Менелаєм, і пообіцяв уже заміжню Клітемнестру Агамемнонові. У троянському циклі давньогрецьких міфів, у якому знаходимо історію про Атрідів та доньок Тіндарея, у фокусі уваги — історія прекрасної Єлени, через яку розгортається велика Троянська війна. Батько Єлени й Клітемнестри Тіндарей, очевидно, дав згоду на те, щоби Клітемнестра вийшла заміж за Агамемнона, а Єлена — за Менелая, однак невідомо, чи була змова.

У романі ж батько зраджує доньку, матір не може її захистити, і Клітемнестра стає майже бранкою безжального мікенця. Тоді царівна уперше стикається з неймовірною жорстокістю, і готова відповісти власною — але замість помсти кривднику вона виплескує гнів на слугах, яким наказали схопити Тантала. Клітемнестра розмірковує про природу жорсткості, вона усвідомлює, що у прагненні помсти вона може загубити співчуття, з яким зазирала у Кеаду, хвилюючись за тих, хто стогнав на дні ущелини. Вона прагне залишитися чесною і справедливою людиною:

Цікаво, чи вдасться Клітемнестрі зберегти власну людяність й не перетворитися на жорстоку потвору, якою є її чоловік, ненависний їй Агамемнон?

За 15 років у Мікенах, коли в Агамемнона і Клітемнестри вже четверо дітей —  Іфігенія, Електра, Орест та Хрісотеміда, — троянський цар Паріс викрадає Єлену і розпочинається Троянська війна. В інтерпретації Казаті поїхати з Парісом до Трої було бажанням самої Єлени, тобто письменниця наділяє жінок-персонажок більшою волею. Тоді Агамемнон робить другий удар — підступним обманом кличе Клітемнестру й Іфігенію до місця перебування війська й приносить у жертву свою доньку-первістку, щоб з’явився вітер і військовий флот міг вирушити на Трою. Ця втрата ще більше підкошує Клітемнестру.

Поки Агамемнон на війні, щоби стати авторитетною царицею, Клітемнестрі доводиться прикидатися такою ж жорстокою та безжальною, як її чоловік. Але постійно прикидаючись, людина може забути, якою вона є насправді, чи не так?

Пізніше з’являється Егіст, поламаний та нелюблений двоюрідний брат Агамемнона, у якого той відібрав трон багато років тому. Клітемнестра вкупі з Егістом вигадують спільний план помсти Агамемнону та здійснюють його, коли той повертається з Троянської війни. З розвитком дії Клітемнестра еволюціонує з вольової та чуйної дівчини у владну й жорстоку царицю, але не коїть насильство заради насильства, довго розмірковує, як учинити, і зрештою здійснює помсту за всі кривди, яких зазнала від Агамемнона. 

Гостроцікаво, що в найпопулярнішому варіанті міфу про Агамемнона Клітемнестра підступно вбиває царя, а її коханець Егіст повертається до влади, від якої його було усунено. В інтерпретації Казаті — Клітемнестра стає могутньою царицею Мікен, а Егіст присягає у тому, що коритиметься своїй цариці.

Роман «Клітемнестра» можна аналізувати вкупі з іншими текстами, які інтерпретують історію героїні та її найближчого оточення. Так, скажімо, є ще роман «Електра» (2023) британки Дженіфер Сейнт, де головними персонажками стають Клітемнестра, її донька Електра та провидиця Кассандра. У тексті скривджені жінки стають головними героїнями історії та отримують простір на власний голос.

Проте зіставляти сучасні інтерпретації давньогрецьких міфів варто також і з класикою. П’єса французького екзистенціаліста Жана-Поля Сартра «Мухи» переосмислює продовження історії Клітемнестри та її роду — історію Орестової помсти за те, що його матір Клітемнестра та вигнанець Егіст убили Орестового батька Агамемнона. Якщо ж копнути ще глибше, то варто почитати давньогрецьких драматургів, які першими осмислювали пристрасті й трагедії свого світу. Це, зокрема, цикл із трьох трагедій «Орестея» від Есхіла. У ньому Клітемнестра чинить подвійний злочин: по-перше, нею заволоділа жага помсти за вбивство доньки; по-друге, цариця має злочинну пристрасть до політичного вигнанця Егіста. Есхілова оптика відгукувалася на потреби того часу і протягом століть визначала те, як ми сприймаємо постать Клітемнестри. Дотепер.

1. Якою Констанца Казаті описує Спарту? А якими постають інші давньогрецькі царства?
2. Яка роль відведена жінці у Спарті? А ширше — у Давній Греції? Чому вона не влаштовує Клітемнестру? І чи влаштовує така роль її матір Леду, сестру Єлену й інших сестер?
3. Які стосунки у Клітемнестри та Єлени на початку роману? Чому сестри віддаляються згодом?
4. Поговорімо про взаємодію людей та богів у романі. Клітемнестра послідовно висловлює сумнів у тому, що боги беруть участь у житті людей, вона не терпить місцеву жрицю й відверто нехтує настановами богів. Чому? Як інші персонажі книжки ставляться до богів і чи коряться їхній волі?
5. Як змінюється Клітемнестра після того, як батько зраджує її, а Агамемнон убиває її чоловіка та сина?
6. Яке значення мають насильство і жорстокість у романі? Хто найбільше страждає від жорстокості, а хто залишається непокараним?
7. Якою є Клітемнестра-матір? Які стосунки у цариці Мікен із Іфігенією, Електрою, Орестом?
8. Поки Агамемнон на Троянській війні, Клітемнестра стає гідною царицею Мікен. Яка з неї правителька? 
9. Що об’єднує Клітемнестру та Егіста?
10. Прагнення помсти у Клітемнестри — це спроба захистити себе й власні інтереси чи бажання відновити справедливість? Як іще можемо інтерпретувати помсту Клітемнестри?
11. Чи вдається Клітемнестрі зберегти чуйність у жорстокому світі? Чи вона перетворюється на безжальну людину, подібну до ненависного їй Агамемнона?

Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.